Справа № 2-1246/10  

                                                  РІШЕННЯ

                              ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

        22 жовтня 2010 року                                         м.Вінниця

Староміський  районний суд  м.Вінниці в складі:  

головуючого судді:        Чернюка І.В.,

при секретарі:               Бойко Ю.О.,

з участю позивача        ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача  Асауленко Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Стимул - Плюс» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди,

                                        в с т а н о и в:

ОСОБА_1 звернулася, 13.07.2010 року, до суду з позовом до Приватного підприємства «Стимул - Плюс» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди. Вимоги мотивувала тим, що 15 жовтня 2009 року її прийняли на роботу в приватне підприємства «Стимул – Плюс»  на посаду охоронника. 01 червня 2010 року вона звільнилась з роботи за власним бажанням за ст.38 КЗпП України. На день звільнення підприємство відмовилось виплатити їй заробітну плату за період з 01.01.2010 року по 01.06.2010 року. Вважає дії посадових осіб підприємства незаконними. На день звернення до суду з позовом сума її заробітної плати не виплаченої відповідачем становить 9229 грн. 23.04.2010 року вона зверталась до прокуратури Замостянського району щодо не виплати ї протягом 5 місяців заробітної плати. Відповіддю прокуратури їй повідомлено, що директора підприємства притягнуто до адміністративної відповідальності  та винесено припис про усунення порушень закону. Однак, до цього часу заробітна плата їй не сплачена. 17.05.2010 року вона повторно звернулась Замостянської прокуратури з аналогічною заявою, однак відповіді ще не отримувала. Вона має право на отримання середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Внаслідок вказаних порушень відповідачем, вона отримала моральні страждання, втрату нормальних життєвих зв2язків, які вимагають від неї додаткових зусиль для організації свого життя. Моральну шкоду оцінює в 10000 грн.  Просила стягнути з ПП «Стимул Плюс» на її користь заборгованість по заробітній платі в сумі  9229 грн., середній заробіток за весь час затримки розрахунку та 10000 грн. моральної шкоди, а також витрати за надання правової допомоги в сумі 3000 грн.

    В судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали за обставин викладених в позовній заяві. Уточнили позовні вимоги, подавши суду заяву. В уточненнях зазначено, що у зв'язку з тим, що відповідач не надав довідки про середньомісячну заробітну плату позивача на підставі того, що позивач не був оформлений офіційно, позивач зазначає наступне, що заробітна плата на підприємстві становила 800 гривень за місяць. Враховуючи, що на день звільнення з приватного підприємства «Стимул-Плюс» заробітну плату за період з "01" січня 2010 по "01" червня 2010 року підприємство виплатити відмовилось вона надає розрахунок невиплаченої заробітної плати, а саме за 5 місяців, тобто 800 гривень * 5 місяців = 4000,00 гривень (невиплачена заробітна плата). Середній заробіток за час затримки розрахунку дорівнює з 01 червня 2010 року по 22 жовтня 2010 року становить 4 місяці та 22 календарних днів. 4 місяці * 800 гривень = 3200,00 гривень. 31 календарний день - 800,00 гривень. 22 календарних днів -  567,74 гривень, тобто - 22 днів *800,00 гривень : 31 день = 567,74 гривень. Загалом середній заробіток за час затримки  дорівнює  3200,00  гривень + 567,74 гривень = 3767,74 гривень. Просили стягнути з Приватного підприємства «Стимул-Плюс» на користь ОСОБА_1 нарахованої, але не виплаченої заробітної плати у розмірі 4.000,00 гривень, середнього заробітку за весь час затримки розрахунку у сумі 3.767,74 гривень та моральну шкоду у розмірі 10000,00 гривень та судові витрати.

        Представник відповідача в судовому засіданні позов визнала частково. Суду пояснила, що між Приватним підприємством     «Стимул-плюс» та ОСОБА_1 не існувало трудових відносин, що підтверджується актом перевірки територіальною державною інспекцією праці у Вінницькій області. Дана перевірка була проведена на вимогу прокуратури 08 липня 2010 року територіальною державною інспекцією праці у Вінницькій області на предмет додержання законодавства про працю на підставі заяви ОСОБА_1 В даному акті зазначено, що перевіркою встановлено: «... Заборгованість із виплати заробітної плати відсутня, виплата проводиться двічі на місяць. Заборгованість перед звільненими працівниками та з виплати заробітної плати за час   щорічної відпустки відсутня». Щодо ОСОБА_1 то перевіркою встановлено, що ніяких документів, які б засвідчували факт оформлення її на підприємство не виявлено. Наказ про призначення не видавався, в книзі обліку руху трудових книжок запис не робився, записів про ОСОБА_1 в табелях обліку робочого часу підприємства також відсутні. За даними бухгалтерського обліку з січня 2010 по травень 2010 року нарахованої заробітної плати працівників ПП «Стимул Плюс» ОСОБА_1 заробітна плата не нараховувалась. 15.10.2009 року між ОСОБА_1 і ПП «Стимул-плюс» укладено трудову угоду №98, яка за своїм змістом не є трудовим договором, а тому регулюється нормами цивільного законодавства і розрахунки позивачки щодо сплати їй 9229 гривень заробітної плати є безпідставними. Відповідно до ч.1 ст. 21 КЗпП України трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому) трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Договір, укладений із  ОСОБА_1 не містить ознак, перерахованих ч.1 ст.21 КЗпП України.   На договори, в яких відсутні істотні умови, передбачені для укладення трудових договорів, не можуть розповсюджуватися норми і правила КЗпП України. Такі договори відносяться до категорії цивільно-правових договорів, при виконанні яких необхідно керуватися вимогами ЦК України. Згідно ст.1 КЗпП України Кодекс законів про працю України регулює лише трудові відносини працівників. В договорі, укладеному із ОСОБА_1 не передбачено зачислення її до штатного розкладу (штатним розкладом підприємства не передбачається  такої посади як інспектор охорони) та підляганню внутрішньому  трудовому розпорядку ПП «Стимул-плюс». Сторонами у договорі є виконавець та замовник, а не роботодавець та працівник. Трудова книжка ОСОБА_1 знаходилася в неї на руках, що підтверджується і актом перевірки територіальною державною інспекцією праці у Вінницькій області, в якому вказано, що в книзі обліку руху трудових книжок запис щодо трудової книжки ОСОБА_1 відсутній. Записи в трудовій зроблені помилково зі слів самої ОСОБА_1, а не на підставі наказів директора, що порушує вимоги п.2.4. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, в якому вказано, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення або звільнення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження) і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). В трудовій книжці позивачки підставою внесення записів вказана трудова угода N«98 від 15.10.2009 р., яка не є трудовим договором. Відповідно до п. 2.6 вищевказаної Інструкції у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Предметом договору, укладеного із ОСОБА_1 є виконання таких робіт: забезпечення громадського порядку, збереження товарно-матеріальних цінностей, контроль за порядком ввозу-вивозу матеріальних цінностей, що відповідає ст.901,936 ЦК України, за що замовник сплачує виконавцеві грошову винагороду в розмірі 800 грн. Послуги, які надавались ОСОБА_1, носять цивільно-правовий характер. 03.04.2010 року на підставі виконаних робіт ОСОБА_1 був складений акт виконаних робіт (наданих послуг), в якому вказується кількість наданих послуг на суму 1600 грн. ОСОБА_1 відмовилась від підписання акту. Позивачці неодноразово пропонувалось підписати акти виконаних робіт та отримати належні їй за договором кошти. Проте позивачка відмовилась, мотивуючи тим, що через суд вона отримає більше. Підприємство не мало змоги розрахуватись з позивачкою. Підприємство визнає вимоги щодо сплати позивачу 1600 грн. Оскільки виникли відносини не є трудовими, тому позивачка не має право на стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні. Позов в частині відшкодування моральної шкоди є безпідставними, оскільки позивачкою не доведено завдання їй такої шкоди. Відповідач намагався розрахувати з позивачкою, однак остання відмовилась. Тому моральні страждання є надуманими. Незаконних дій посадових осіб ПП «Стимул плюс» щодо порушення трудового законодавства не має. Визнала суму коштів які необхідно сплатити позивачці в розмірі 2400 грн. як надані послуги. В іншій частині позову просила відмовити.  

         Вислухавши пояснення позивача, її представника, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково.

Згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

        Суд дійшов висновку, що між сторонами виникли правовідносини, які регулюються цивільним законодавством України з наступних підстав.

        Позивачкою невірно визначено правовідносини, зазначивши в позовній заяві та стверджуючи в судовому засіданні, що між нею та ПП «Стимул плюс» виникли трудові правовідносини. Тому суд визнав за необхідне встановити правовідносини, які дійсно виникли між сторонами та застосувати норми закону, які регулюють ці правовідносини. Правовідносини регулюються ст.ст.901-906 ЦК України (договір про надання послуг).

        Судом встановлено, що приватне підприємство «Стимул плюс» створене на власності Вінницької обласної громадської організації інвалідів «Стимул», що підтверджується Статутом підприємства.  

         15.10.2009 року між ОСОБА_1 і Приватним підприємством «Стимул-плюс» укладено трудову угоду № 98. Згідно якої ОСОБА_1 як виконавець взяла на себе обов»язок виконати такі роботи: забезпечення громадського порядку, збереження товарно-матеріальних цінностей, контроль за порядком ввозу-вивозу матеріальних цінностей. Замовником є робіт є ПП «Стимул плюс». За виконану роботу замовник сплачує виконавцеві кошти – 800 грн., оплата виконується 1 раз на місяць. Сторони підписали дану угоду.

        Згідно акту перевірки територіальною державною інспекцією праці у Вінницькій області на предмет додержання законодавства про працю на підставі заяви ОСОБА_1 ПП «Стимул плюс», було встановлено, що заборгованість із виплати заробітної плати на даному підприємстві відсутня, виплата проводиться двічі на місяць. Заборгованість перед звільненими працівниками та з виплати заробітної плати за час щорічної відпустки відсутня. Щодо ОСОБА_1, то перевіркою встановлено, що ніяких документів, які б засвідчували факт оформлення її на підприємство не виявлено. Наказ про призначення не видавався, в книзі обліку руху трудових книжок запис не робився, записів про ОСОБА_1 в табелях обліку робочого часу підприємства також відсутні.

        За даними бухгалтерського обліку з січня 2010 по травень 2010 року нарахованої заробітної плати працівників ПП «Стимул Плюс» ОСОБА_1 заробітна плата не нараховувалась.

       Судом були оглянуті в судовому засіданні оригінали книги обліку руху трудових книжок і вкладишів до них, в якій відсутня запис про облік руху трудової книги ОСОБА_1 – в графі прізвища ОСОБА_1 не має. (книга прошита, пронумерована, скріплена печаткою, введеться з 2005 року).

        Відповідно до ч.1 ст. 21 КЗпП України трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому) трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

        Договір, укладений із  ОСОБА_1, не містить ознак, передбачених ч.1 ст.21 КЗпП України.

        На договори, в яких відсутні істотні умови, передбачені для укладення трудових договорів, не можуть розповсюджуватися норми і правила КЗпП України. Такі договори відносяться до категорії цивільно-правових договорів, при виконанні яких необхідно керуватися вимогами ЦК України. В договорі, укладеному із ОСОБА_1 не передбачено зачислення її до штатного розкладу (штатним розкладом підприємства не передбачається  такої посади як інспектор охорони) та підляганню внутрішньому  трудовому розпорядку ПП «Стимул-плюс». Сторонами у договорі є виконавець та замовник, а не роботодавець та працівник.

        Тому укладена між сторонами трудова угода за своїм змістом є цивільною угодою, на яку поширюються норми цивільного законодавства.

        В трудову книжку ОСОБА_1 були внесені записи про прийняття її на роботу та звільнення з роботи в ПП  «Стимул плюс».

        Як вбачається з матеріалів справи, наказом від 01.07.2010 року №3 ПП «Стимул плюс» записи в трудовій книжці ОСОБА_1 про прийняття переведення та звільнення вважати недійсними на підставі того, що дані записи зроблені в порушення вимог п.п. 2.4, 2.9 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників.

        Записи в трудовій книжці зроблені помилково, не на підставі наказів директора, що порушує вимоги п.2.4. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, в якому вказано, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення або звільнення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження) і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Накази відносно ОСОБА_1 підприємством не видавались. В трудовій книжці позивачки підставою внесення записів вказана трудова угода N«98 від 15.10.2009 р., яка не є трудовим договором. Відповідно до п. 2.6 вищевказаної Інструкції у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис.

        03.04.2010 року ПП «Стимул плюс» складено акт виконаний ОСОБА_1 робіт. В зазначеному акті вказано надання послуг на суму 1600 грн. (800 грн. + 800 грн. = 1600 грн.). Відмітки про виплату їй цих коштів не має. В акті є відмітка про те, що ОСОБА_1 відмовилась від підписання акту. Відмітки про те, що ОСОБА_1 відмовилась в отриманні цих коштів не має. Зазначені кошти за наданні ОСОБА_1 послуги не були їй виплачені. Крім того, судом встановлено, що ОСОБА_1, за укладеною трудовою угодою з ПП «Стимул плюс», виконувала роботи охорони в закладі Середня загальноосвітня школа №26 в м.Вінниці з 01.04.2010 року по 15.04.2010 року. Ці обставини визнала представник відповідача, а тому ОСОБА_1 підлягають до сплати ще кошти за наданні послуги в сумі 800 грн., які визначені угодою.

        Загальний розмір коштів, які підлягають виплаті ОСОБА_1, становить 2400 грн. (1600 грн. – підтвердженні актом виконаних робіт + 800 грн. підтвердженні довідкою ЗОШ №26).

        Суд дійшов висновку, що доводи представника відповідача про те, що підприємство не мало змогу виплатити ОСОБА_1 кошти за наданні нею послуги, є безпідставними.

        Доказів того, що ОСОБА_1 відмовлялась в отриманні коштів представником відповідача не надано.

        В матеріалах справи є поштове повідомлення (конверт) – (а.с.38), який був направлений відповідачем на адресу позивачки з вимогою отримати кошти. Поштове повідомлення адресат (позивачка) не отримувала, оскільки було повернуто. Зазначений конверт наданий представником відповідача в обгрунтування того, що позивачка відмовлялась від отримання коштів. Однак, як вбачається з конверта, він датований 13.08.2010 року, тобто цей конверт було відправлено відповідачем коли позивачка вже звернулась до суду з позовом і судом було проведено попереднє судове засідання.      

        Що стосується вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, то ці вимоги задоволенню не підлягають, оскільки судом встановлено, що між сторонами виникли цивільні правовідносини, а не трудові. Лише трудовим законодавством передбачено стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні (ст.116 КЗпП України). Крім того, судом встановлено, що на день розгляду справи, трудова угода не розірвана та не скасована, продовжує діяти.

    Що стосується вимог про відшкодування моральної шкоди, то суд дійшов висновку, що ці вимоги підлягають частковому задоволенню. Суд враховує те, що позивачці не було виплачено належні їй кошти на підставі трудової угоди, які підлягали виплаті. Внаслідок чого зазнала моральних страждань через відсутність грошових коштів. Позивачкою доведено завдання їй моральної шкоди, яка полягає у фізичних та душевних стражданнях, яких вона зазнала внаслідок дій відповідача. При визначенні розміру морального відшкодування суд враховує вимоги розумності та справедливості, бере до уваги обставини справи, характер правопорушення, глибину фізичних та душевних страждань. Однак, сума моральної шкоди заявленою позивачкою, є завищеною Суд дійшов висновку про відшкодування позивачці моральної шкоди в розмірі 500 грн.

        Відповідно до ст.88 ЦПК України, судові витрати слід розподілити пропорційно до задоволених вимог.

       Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 901, 902, 903, 906, 23,1167 ЦК України ст.ст. 10, 11, 60, 84, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд –

                                          в и р і ш и в:

   Позов задовольнити частково.

Стягнути з приватного підприємства «Стимул – Плюс» на користь ОСОБА_1 кошти в розмірі 2400 (дві тисячі чотириста) грн. та у відшкодування моральної шкоди в розмірі 500 (п»ятсот) грн., витрати за надання правової допомоги в розмірі 927 (дев»ятсот двадцять сім) грн.  

Стягнути з приватного підприємства «Стимул – Плюс» на користь держави судовий збір в розмірі 24 грн. 43 коп.

Стягнути з приватного підприємства «Стимул – Плюс» на користь держбюджету м.Вінниці в Староміському районі витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в розмірі 37 грн. 08 коп.

В іншій частині позові відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Вінницької області через Староміський районний суд м.Вінниці. Повний текст рішення суду виготовлено 26.10.2010 року.

        Суддя: