ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
"27" вересня 2010 р. Справа № 18/1061
Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді –Васяновича А.В.,
секретар судового засідання Гень С.Г.,
за участю представників сторін:
від акціонерного комерційного інноваційного банку “УкрСиббанк” –Шульга Т.Г. - представник за довіреністю,
від відкритого акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль” в особі Черкаської обласної дирекції відкритого акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль” –Сізов В.Є. - представник за довіреністю,
від акціонерно –комерційного банку соціального розвитку “Укрсоцбанк” в особі Київської міської філії –представник не з’явився,
ліквідатора Левченка В.М.,
від ліквідатора - Фонрабе Є.В. –представник за довіреністю,
від приватного підприємства “Ріліб” –представник не з’явився,
від третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні приватного підприємства “Ріліб” - Татарінов О.С. - представник за довіреностями дочірнього підприємства “АПК Рось” приватного підприємства “Рось –Агропродукт” та приватного підприємства “Рось –Агропродукт”,
розглянувши у відкритому судовому засіданні
заяву товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім Балтія”,
м. Черкаси в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Левченка
Василя Миколайовича
до приватного підприємства “Ріліб“, м. Черкаси
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні приватного підприємства “Ріліб”:
1. дочірнього підприємства “АПК Рось” приватного підприємства “Рось –Агропродукт” с. Тубільці, Черкаського району, Черкаської області;
2. приватного підприємства “Рось –Агропродукт” м. Черкаси
про визнання недійсним договору купівлі –продажу частки в статутному капіталі від 20 березня 2009 року
у справі
за заявою товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім Балтія”,
м. Черкаси
про визнання банкрутом, -
ВСТАНОВИВ:
Постановою господарського суду Черкаської області від 26 січня 2010 року визнано банкрутом товариство з обмеженою відповідальністю “Торговий дім Балтія”, м. Черкаси, відкрито ліквідаційну процедуру строком на 12 місяців та призначено ліквідатором банкрута –арбітражного керуючого Левченка Василя Миколайовича.
До господарського суду Черкаської області надійшла заява від ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Левченка Василя Миколайовича про визнання недійсним договору купівлі - продажу частки в статутному капіталі від 20 березня 2009 року укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю “Торговий дім Балтія” та приватним підприємством “Ріліб”.
Ухвалою господарського суду Черкаської області від 07 вересня 2010 року було залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні приватного підприємства “Ріліб” дочірнє підприємство “АПК Рось” приватного підприємства “Рось –Агропродукт” та приватне підприємство “Рось –Агропродукт”, продовжено строк розгляду спору до 27 вересня 2010 року.
Ухвалою господарського суду Черкаської області від 21 вересня 2010 року розгляд заяви ліквідатора про визнання недійсним договору купівлі - продажу частки в статутному капіталі від 20 березня 2009 року було відкладено на 27 вересня 2010 року.
Викликані в судове засідання представники акціонерно –комерційного банку соціального розвитку “Укрсоцбанк” в особі Київської міської філії та приватного підприємства “Ріліб” не з’явилися, про причини неявки суд не повідомили.
Сторони були належним чином повідомлені про час та місце розгляду заяви ліквідатора, що підтверджується реєстром поштових відправлень господарського суду Черкаської області.
Ліквідатор в судовому засіданні вимоги викладені в заяві про визнання недійсним договору купівлі - продажу частки в статутному капіталі від 20 березня 2009 року підтримав.
Представники акціонерного комерційного інноваційного банку “УкрСиббанк” та відкритого акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль” в особі Черкаської обласної дирекції відкритого акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль” заяву ліквідатора підтримали.
Представник дочірнього підприємства “АПК Рось” приватного підприємства “Рось –Агропродукт” та приватного підприємства “Рось –Агропродукт” проти заяви ліквідатора заперечував, з підстав викладених у відзиві від 27 вересня 2010 року.
В судовому засіданні, яке відбулося 27 вересня 2010 року було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення (ухвали) зі справи №18/1061.
Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення учасників провадження у справі про банкрутство, судом встановлено наступне:
20 березня 2009 року між товариством з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Балтія” (продавець), в особі ОСОБА_1, який діє на підставі довіреності, посвідченої Старовойтовим О.С., приватним нотаріусом Черкаського районного нотаріального округу 07 березня 2009 року за реєстраційним №634 та приватним підприємством “Ріліб” (покупець), в особі директора ОСОБА_2 було укладено договір купівлі –продажу частки в статутному капіталі.
Згідно п. 1.1. договору продавець зобов’язався передати у власність покупця частку в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Балтія” в розмірі 100% статутного капіталу дочірнього підприємства “Балтія –агро” товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Балтія”, загальною вартістю 2 000 000 грн. 00 коп., з усіма правами та обов’язками щодо частки, яка є предметом цього договору, а покупець зобов’язався прийняти частку в статутному капіталі та зобов’язався сплатити її вартість у порядку та на умовах, встановлених цим договором.
Даний договір посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Довгань О.Я. та зареєстрований в реєстрі за № 839.
Звертаючись до суду з заявою про визнання недійсним договору купівлі –продажу частки в статутному капіталі від 20 березня 2009 року, ліквідатор, як на підставу заявлених вимог зазначав, що спірний договір завдає збитків боржнику та укладений з приватним підприємством “Ріліб” протягом шести місяців, що передував дню винесення ухвали про порушення справи про банкрутство.
Крім того, ліквідатор зазначав, що даний правочин не був спрямований на реальне настання правових наслідків, оскільки при його укладенні мала місце домовленість сторін з метою уникнення відповідальності перед кредиторами за рахунок належного підприємству (товариству з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Балтія”) майна, яке на той час мало значну заборгованість перед кредиторами, яка як наслідок призвела до банкрутства останнього.
Наявність на момент вчинення спірного правочину заборгованості підтверджується рішеннями та наказами (виконавчими листами), як напередодні укладення спірного договору так і по справах, які розглядалися в судах. До таких доказів, зокрема, але не виключно відносяться:
- наказ господарського суду Черкаської області від 12 березня 2009 року по справі №14/332 (рішення господарського суду від 24 лютого 2009 року), згідно якого товариство з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Балтія” мало заборгованість перед товариством з обмеженою відповідальністю “Міжнародна група морепродуктів” в розмірі 64 330 грн. 65 коп.;
- наказ господарського суду Черкаської області від 12 травня 2009 року по справі №16/969 (рішення господарського суду від 28 квітня 2009 року), згідно якого товариство з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Балтія” мало заборгованість перед акціонерним комерційним інноваційним банком “УкрСиббанк” в розмірі 25 216,60 дол. США по кредиту достроково, 1 428, 33 дол. США по простроченому кредиту, 565, 92 дол. США прострочених процентів та 5 000 грн. 00 коп. штрафу за порушення умов кредитного договору;
- виконавчий лист Соснівського районного суду м. Черкаси (рішення набрало законної сили 17 квітня 2009 року), згідно якого товариство з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Балтія” та ОСОБА_1 мали солідарну заборгованість перед акціонерним комерційним інноваційним банком “УкрСиббанк” в розмірі 688 610 грн. 76 коп. заборгованості по кредитному договору.
Також заборгованість банкрута відображена в ухвалі суду від 24 грудня 2009 року з даної справи, згідно якої лише визнані кредиторські вимоги забезпечені заставою складають:
1. акціонерний комерційний інноваційний банк “УкрСиббанк” на суму 36 034, 35 доларів США,
2. відкрите акціонерне товариство “Райффайзен Банк Аваль” в особі Черкаської обласної дирекції відкритого акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль” на суму 4 171 108 грн. 03 коп.,
3. публічне акціонерне товариство “Банк “Фінанси та Кредит” на суму 307 888 грн. 55 коп.,
4. Черкаське відділення відкритого акціонерного товариства “Сведбанк” на суму 960 300 грн. 80 коп.
Ліквідатор вказував, що сторони укладаючи спірний договір купівлі-продажу не мали на меті настання його реальних правових наслідків, оскільки:
Спірний договір укладений 20 березня 2009 року, за його умовами (п. п. 2.1., 2.2) розрахунок за даним договором в сумі 50 000 грн. 00 коп. повинен був бути здійснений готівкою протягом одного місяця, але не пізніше 20 квітня 2009 року. Тобто, у місячний строк після відчуження майна за даним договором, яке натомість переходило у власність приватного підприємства “Ріліб” не після отримання даних коштів, а з моменту нотаріального посвідчення оскаржуваного договору –з 20 березня 2009 року.
Відповідно до п. 1.1. договору загальна вартість статутного капіталу дочірнього підприємства “Балтія –агро” товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Балтія” складає 2 000 000 грн. 00 коп. Пунктом 2.1. статуту товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Балтія” передбачено, що метою діяльності товариства є, зокрема, отримання прибутку. Згідно п. 2.1. договору ціна продажу статутного капіталу дочірнього підприємства “Балтія –агро” товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Балтія” за домовленістю сторін становила 50 000 грн. 00 коп.
Отже, представником за довіреністю ОСОБА_1 укладено договір, що прямо суперечить вимогам п. 2.1. статуту товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Балтія” та завдав збитків підприємству, а в подальшому і кредиторам на суму 1 950 000 грн. 00 коп.
Також ліквідатор вказував, що оплата в розмірі 50 000 грн. 00 коп. приватним підприємством “Ріліб” здійснена не була, жодних підтверджуючих документів про здійснення відповідного платежу в переданих арбітражному керуючому Левченку В.М. не виявлено.
Згідно виписок по особовому рахунку продавця в зазначений проміжок часу з 20 березня 2009 року по 20 квітня 2009 року будь –які грошові кошти з призначенням платежу у вигляді оплати за договором купівлі –продажу так і з іншим призначенням від приватного підприємства “Ріліб” не надходили.
Товариством з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Балтія” податки від прождажу вказаного майна не сплачувалися.
Після укладення оспорюваного договору, до господарського суду Черкаської області звернулося товариство з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Балтія” з заявою про порушення провадження у справі про банкрутство, у зв’язку з неспроможністю останнього виконати грошові вимоги перед кредиторами на суму 5 441 749 грн. 27 коп.
Ухвалою господарського суду Черкаської області від 08 квітня 2009 року порушено провадження у справі про банкрутство боржника, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та накладено арешт на все майно боржника.
Усе вищенаведене, як зазначав ліквідатор, свідчить про фіктивність укладеного договору з метою виведення ліквідних активів боржника для уникнення розрахунків з кредиторами за рахунок його майна.
Також ліквідатор у своїй заяві зазначав, що укладення спірного договору купівлі –продажу пов’язано саме з борговими зобов’язаннями, про що свідчить внесення за короткий проміжок часу змін до статуту банкрута, які полягали у формальній зміні керівництва.
Зокрема, 10 січня 2009 року ОСОБА_4 склав нотаріально –посвідчену заяву про припинення своєї участі у складі засновників товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Балтія” та відступив належну йому частку у статутному фонді, яка становила 15% на користь ОСОБА_1, який на той час володів 70% статутного фонду.
12 січня 2009 року ОСОБА_3 здійснив аналогічні дії та відступив належну йому частку у статутному фонді товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Балтія” розміром 10% на користь ОСОБА_1
13 січня 2009 року протоколом №1 зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Балтія” вирішено питання про вихід зі складу учасників товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Балтія” ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та передачу їх часток статутного капіталу на користь ОСОБА_1
15 січня 2009 року на підставі вищевказаного протоколу засновників від 13 січня 2009 року державним реєстратором зареєстровано зміни до статуту товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Балтія”.
Згідно п. 1.2. статуту товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Балтія” зі змінами від 15 січня 2009 року, учасниками товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Балтія” є громадяни України ОСОБА_1 та ОСОБА_5. Відповідно до п. 3.7. статуту загальна частка ОСОБА_1 у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Балтія” складає 5 700 000 грн. 00 коп., що становить 95% статутного капіталу. Загальна частка Хижняк Н.П. у статутному капіталі складає 300 000 грн. 00 коп., що становить 5% статутного капіталу.
Таким чином, ОСОБА_1 набув право власності на частки статутного капіталу ОСОБА_4 та ОСОБА_3 15 січня 2009 року, після внесення відповідних змін до статуту.
14 січня 2009 року ОСОБА_1 маючи 70% статутного капіталу склав нотаріально –посвідчену заяву про припинення своєї участі у складі засновників товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Балтія” та відступив всю належну йому частку у статутному фонді на користь ОСОБА_6. ОСОБА_1 вчинив дії, які відповідно до ст. 202 ЦК України є одностороннім правочином, тобто є дією особи, спрямованою на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків лише для особи, яка його вчинила.
15 січня 2009 року протоколом №2 зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Балтія” вирішено питання про вихід зі складу учасників товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Балтія” ОСОБА_1 та передачу його частки статутного капіталу на користь ОСОБА_6
Проте, 15 січня 2009 року згідно внесених до статуту підприємства на підставі протоколу засновників від 13 січня 2009 року змін, частка ОСОБА_1 в статутному капіталі становила вже 95%.
ОСОБА_1 прийнявши частки статутного фонду ОСОБА_3 та ОСОБА_4, внісши свої дані до статуту товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Балтія” підтвердив і продовжив своє членство в числі засновників товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Балтія”, чим фактично відмовився від правочину складеного 14 січня 2009 року, яким бажав припинити свою участь у складі засновників товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Балтія”, не маючи наміру на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до ч. 5 ст. 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Статтею 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Відповідно до ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Не маючи дійсного правочину про припинення своєї участі у складі засновників товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Балтія” та відступлення всієї належної ОСОБА_1 частки у статутному фонді на користь ОСОБА_6, будь –яке рішення зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Балтія” з цих питань є не легітимним. У зв’язку з цим не дійсним є і всі послідуючі дії та рішення прийняті в результаті таких порушень.
Таким чином, протокол №2 зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Балтія” не відповідає вимогам чинного законодавства та являється нікчемним, а внесені до статуту товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Балтія” зміни від 15 січня 2009 року підлягають виключенню зі статуту та Єдиного державного реєстру.
Дане порушення, як вказував ліквідатор, є підставою для визнання недійсним, зокрема, і договору купівлі – продажу частки в статутному капіталі від 20 березня 2009 року.
Відповідно до ст. 25 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (далі –Закон) ліквідатор має право подавати до господарського суду заяви про визнання угод боржника недійсними на підставах, передбачених ч. 10 ст. 17 Закону.
Проте, за своїм змістом дана норма передбачає порядок розірвання договорів в односторонньому порядку.
Підстави визнання угод боржника недійсними в процедурі банкрутства передбачені виключно ч.11 ст.17 Закону.
При цьому слід зазначити, що в тому випадку коли виконання договору завдає збитків боржнику, то це є підставою як для розірвання договору в односторонньому порядку за заявою керуючого санацією на підставі ч.10 ст.17 Закону, так і для визнання його недійсним в порядку ч.11 ст.17 Закону.
Відповідно до ч. 11 ст. 17 Закону угода боржника, у тому числі та, що укладена до винесення господарським судом ухвали про санацію, може бути визнана господарським судом за заявою керуючого санацією відповідно до цивільного законодавства недійсною, якщо:
угода укладена боржником із заінтересованими особами і в результаті якої кредиторам завдані чи можуть бути завдані збитки;
угода укладена боржником з окремим кредитором чи іншою особою протягом шести місяців, що передували дню винесення ухвали про санацію, і надає перевагу одному кредитору перед іншими або пов'язана з виплатою (видачею) частки (паю) в майні боржника у зв'язку з його виходом зі складу учасників боржника.
Все отримане за такою угодою повертається сторонам.
Розгляд заяв керуючого санацією про визнання угод недійсними і повернення всього отриманого за такою угодою здійснюється господарським судом у процедурі провадження у справі про банкрутство.
Як вже зазначалось вище, спірний договір купівлі-продажу було укладено 20 березня 2009 року.
Провадження у справі про визнання боржника банкрутом було порушено судом 08 квітня 2009 року, тобто через 19 днів після відчуження майна боржника.
За приписами ч. 1 ст. 26 Закону до складу ліквідаційної маси включаються усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, за винятком об'єктів житлового фонду.
Відповідно до ч. 1 ст. 29 Закону майно, на яке звертається стягнення у ліквідаційній процедурі, оцінюється арбітражним керуючим у порядку, встановленому законодавством про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність. У разі продажу майна на аукціоні вартість майна, що визначається шляхом його оцінки, є початковою вартістю.
Проте, відчуження майна за спірним договором в даному випадку, порушує визначений Законом порядок належного формування ліквідатором ліквідаційної маси, здійснення належної інвентаризації, оцінки майна, та як наслідок задоволення вимог кредиторів за рахунок реалізації майна ліквідаційної маси, відповідно до встановленої Законом черговості.
В судовому засіданні представник дочірнього підприємства “АПК Рось” приватного підприємства “Рось –Агропродукт” та приватного підприємства “Рось – Агропродукт” надав суду копію квитанції від 20 квітня 2009 року до прибуткового касового ордера про сплату приватним підприємством “Ріліб” банкруту 50 000 грн. 00 коп. за частку в статутному капіталі ДП “Балтія –Агро” згідно договору №839 від 20 березня 2009 року.
Проте, оригіналу вищенаведеної квитанції (для перевірки відповідності наданої копії оригіналу) учасниками судового провадження суду надано не було.
Матеріалами справи підтверджується, що згідно оспорюваного договору від 20 березня 2009 року до приватного підприємства “Ріліб” перейшло право власності на частку в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім Балтія” в розмірі 100% статутного капіталу дочірнього підприємства “Балтія – агро” товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім Балтія” (ідентифікаційний код 33625405) загальною вартістю 2 000 000 грн. 00 коп., з усіма правами та обов’язками щодо частки, яка є предметом цього договору.
Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців Серія НОМЕР_1, станом на 07 вересня 2010 року дочірнє підприємство “Балтія –агро” товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім Балтія” (ідентифікаційний код 33625405) має назву дочірнє підприємство “АПК Рось” приватного підприємства “Рось –Агропродукт” (ідентифікаційний код 33625405), знаходиться за адресою:19611, Черкаська область, Черкаський район, с. Тубільці, вул. Лугова, 29; керівник –ОСОБА_1, засновником (учасником) юридичної особи є приватне підприємство “Рось –Агропродукт”.
Тобто, фактично відчуження майна банкрута відбулося на користь заінтересованої особи, за значно меншою ціною ніж сама вартість предмету договору (частки статутного капіталу), а тому суд дійшов висновку, що виконання спірного договору може завдати збитків кредиторам під час здійснення ліквідаційної процедури на суму 1 950 000 грн. 00 коп.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Приватне підприємство “Ріліб” під час розгляду даного спору не спростувало належними доказами доводи ліквідатора щодо визнання спірного договору недійсним з підстав зазначених у заяві.
За таких обставин, та враховуючи приписи ст. ст.17, 25 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених вимог ліквідатора, в зв’язку з чим заява останнього про визнання договору купівлі-продажу недійсним підлягає задоволенню.
Враховуючи вищенаведене, та керуючись ч. 11 ст. 17, ст. 25 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, ст. 86 ГПК України, суд, –
УХВАЛИВ:
1. Заяву товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім Балтія”, м. Черкаси в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Левченка Василя Миколайовича про визнання недійсним договору купівлі –продажу частки в статутному капіталі від 20 березня 2009 року задовольнити.
2. Визнати недійсним договір купівлі - продажу частки в статутному капіталі від 20 березня 2009 року укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю “Торговий дім Балтія” та приватним підприємством “Ріліб”.
3. Копію ухвали надіслати повноважним представникам комітету кредиторів: акціонерного комерційного інноваційного банку “УкрСиббанк”, відкритого акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль” в особі Черкаської обласної дирекції відкритого акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль”, акціонерно –комерційного банку соціального розвитку “Укрсоцбанк” в особі Київської міської філії, ліквідатору Левченку В.М., приватному підприємству “Ріліб” (18005, м. Черкаси, вул. Волкова, 59, кв. 35), дочірньому підприємству “АПК Рось” приватного підприємства “Рось –Агропродукт” (вул. Лугова, 29, с. Тубільці, Черкаського району, Черкаської області, 19611) та приватному підприємству “Рось –Агропродукт” (вул. Червоноармійська, 36, м. Черкаси, 18031).
Ухвалу може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ХІІ ГПК України.
Суддя А.В.Васянович
Повний текст судового рішення (ухвали) підписано 04 жовтня 2010 року