ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
Іменем України
РІШЕННЯ
14 жовтня 2010 року справа № 5020-5/170
За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
(АДРЕСА_1)
до Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради
(99011, м. Севастополь, вул. Луначарського, 5)
про зобов`язання виконати певні дії
Суддя Євдокімов І.В.
Представники сторін:
Позивач –ОСОБА_2, довіреність № 1066 від 12.10.2010;
Відповідач –не з’явився.
СУТЬ СПОРУ:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до господарського суду міста Севастополя з позовом до Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради про зобов`язання видати свідоцтво на право власності на нежитлове приміщення загальною площею 63,4 кв. м, яке складається з основного приміщення 1-8 площею 52,4 кв.м, кабінету 1-8-1 площею 7,6 кв. м, витрина 1-8-2 площею 3,4 кв. м, яке розташоване на першому поверсі будинку АДРЕСА_2
Вказаний позов обґрунтований тим, що позивач вважає себе власником вказаного майна, посилаючись на рішення Ленінського районного суду міста Севастополя від 22.06.2010, а відповідач до цього часу не видає свідоцтво на право власності.
Відповідач в судове засідання не з’явився, проте надав клопотання про розгляд справи у його відсутність.
Суд визнав можливим розглянути справу в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.
Дослідивши надані докази, суд, -
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Ленінського районного суду міста Севастополя від 22.06.2010 по справі № 2-4078/2009 було визнано право власності ОСОБА_1 на нежитлове приміщення № 1-8 загальною площею 60,6 кв. м, яке розташоване на першому поверсі будинку АДРЕСА_2 /а.с. 8-10/.
КП БТІ та ДРОНМ зроблений реєстраційний напис за № 197 від 03.07.2009 на правовстановлюючому документі на зазначений об`єкт нерухомості /а.с. 11/.
При реєстрації права власності була проведена перевірка, якою встановлено, що у зв`язку з переплануванням, загальна площа приміщення на яке визнавалос право власності складає 63,4 кв. м, а не 60,6 кв. м, як зазначалось у рішенні Ленінського районного суду міста Севастополя від 22.06.2010 по справі № 2-4078/2009 /а.с. 31/.
У зв`язку із зазначеними обставинами, Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради відмоляє у видачі свідоцтва на право власності.
Позовні вимоги підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.
Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватись і розпоряджатись своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Згідно зі статтею 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні; особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Частиною 2 статті 328 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Рішенням Ленінського районного суду міста Севастополя від 22.06.2010 по справі № 2-4078/2009 встановлено, що право власності на спірний об`єкт було отримано на підставі Договору про дольове будівництво № 7/07 від 05.06.2010 комплексу ізольованих нежитлових приміщень за адресою: місто Севастополь, вул. Велика Морська, 23 /а.с. 19-22/.
Згідно зі статтею 331 Цивільного кодексу України, право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна). У разі необхідності особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, може укласти договір щодо об'єкта незавершеного будівництва, право власності на який реєструється органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно на підставі документів, що підтверджують право власності або користування земельною ділянкою для створення об'єкта нерухомого майна, проектно-кошторисної документації, а також документів, що містять опис об'єкта незавершеного будівництва.
Відповідно до частини 1 статті 332 Цивільного кодексу України переробкою є використання однієї речі (матеріалу), в результаті чого створюється нова річ. Таким чином, діючі нормативні акти під реконструкцією розуміють перебудову, тобто переробку речі, в результаті якої створюється нова річ. Стаття 332 ЦК України визначає переробку речі в якості підстави набуття права власності.
Згідно із частиною 1 статті 144 Господарського кодексу України майнові права суб'єкта господарювання можуть виникати, зокрема, внаслідок створення майна. Відповідно до частини 2 статті 331 Цивільного кодексу України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).
Частиною 1 статті 147 Господарського кодексу України встановлено, що майнові права суб'єктів господарювання захищаються законом.
Відповідно до частини 1 статті 319 Цивільного кодексу України власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном. Згідно із пунктом 5 статті 12 Цивільного кодексу України, якщо законом встановлені правові наслідки недобросовісного або нерозумного здійснення особою свого права, вважається, що поведінка особи є добросовісною та розумною, якщо інше не встановлено судом.
Статтею 321 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності є непорушним, власник не може бути позбавлений чи обмежений у здійсненні права власності, крім випадків, передбачених законом.
Згідно із статтею 391 Цивільного кодексу України власник може вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння, і відшкодування завданих цим збитків.
У відповідності до пункту 1 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України визнання права власності на майно є одним із способів захисту права власності. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Все вищеперелічене дає суду право для висновку про обґрунтованість позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись статтями 22, 49, 75, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
В И Р І Ш И В :
1. Позов задовольнити повністю.
2. Зобов`язати Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради видати Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) свідоцтво на право власності на нежитлове приміщення загальною площею 63,4 кв. м, яке складається з основного приміщення 1-8 площею 52,4 кв.м, кабінету 1-8-1 площею 7,6 кв. м, витрини 1-8-2 площею 3,4 кв. м, яке розташоване на першому поверсі будинку АДРЕСА_2
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя І.В. Євдокімов
Рішення оформлено
згідно з вимогами
ст. 84 ГПК України
та підписано
15.10.2010