ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
Іменем України
РІШЕННЯ
11 жовтня 2010 року справа № 5020-5/139
За позовом: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
(АДРЕСА_2)
до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2
(АДРЕСА_1)
про стягнення заборгованості в розмірі 65 212,00 грн.
Суддя Євдокімов І.В.
Представники сторін:
Позивач –ОСОБА_3, довіреність № 831 від 03.04.2009;
Відповідач –не з`явився.
Суть спору:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості у розмірі 65212,00 грн.
Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 02.09.2010 позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження по справі № 5020-5/139.
Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що відповідачем належним чином не виконувались обов’язки щодо внесення орендної плати.
Відповідач в судове засідання неодноразово не з’являвся, відзив на позовну заяву не надав, про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином у встановленому порядку, за юридичною адресою, вказаною у позовній заяві та у Витягу Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, але поштова кореспонденція була повернута на адресу суду з відміткою “у зв’язку з закінченням терміну зберігання”.
Оскільки до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб –учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, суд вважає, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, які повернуті органами поштового зв’язку з позначками „адресат вибув”, „адресат не значиться” і таке інше, можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов’язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
Крім того, відповідно до пункту 23 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/164 від 18.03.2008 „Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році”, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому, відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, суд вирішив можливим розглянути справу за наявними в ній матеріалами у відсутності представників сторін.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані позивачем докази, суд
ВСТАНОВИВ:
01.09.2007 між позивачем (Суборендодавець) та відповідачем (Суборендар) укладений договір суборенди (Договір) зі строком дії на 360 днів /а.с. 9-10/.
Відповідно до умов договору, Суборендодавець зобов`язується передати Суборендарю за плату, на визначений строк у користування нерухоме майно для здійснення господарської діяльності. Суборендодавець передає приміщення у суборенду на правах Орендаря приміщення /пункт 1.1 Договору/.
Згідно з пунктом 1.2 Договору об`єкт суборенди знаходиться за адресою АДРЕСА_3.
Відповідно до пункту 1.2.1 Договору обща площа об`єкту становить 58,21 кв. м.
Пунктом 5.1 Договору визначена орендна плата, що складає 97,20 грн. за 1 кв.м., на загальну суму 5658,02 грн.
Оплата орендних платежів здійснюється шляхом безготівкового перерахунку грошових коштів на рахунок Суборендодавця або внесенням грошових коштів у касу Суборендодавця не пізніше 5 числа поточного місяця. (пункт 5.2 Договору 2).
Відповідно до пункту 6 Договору Суборендар повинен вчасно та у повному обсязі сплачувати орендну плату.
Відповідно до акту прийому-передачі приміщення б/н від 01.09.2007 Суборендодавець передав, а Суборендар прийняв приміщення, яке вказане у пункті 1 Договору. /а.с. 11/.
Свої зобов’язання щодо внесення орендної плати відповідач не виконував належним чином, у зв’язку з чим його заборгованість склала 32012,32 грн.
01.09.2008 між позивачем (Суборендодавець) та відповідачем (Суборендар) укладений новий договір суборенди (Договір 2) зі строком дії до 31.05.2009 /а.с. 12-13/.
Відповідно до умов договору, Суборендодавець зобов`язується передати, а Суборендар прийняти у строкове платне володіння та користування (оренду) нежитлове приміщення (павільон № 13), загальною площею 58,21 кв. м, яке розташоване за адресою АДРЕСА_3 та належить Суборендодавцю на праві оренди згідно з договором оренди від № 1 від 01.01.2008 /пункт 1.1 Договору 2/.
Відповідно до пункту 3.1 Договору 2 Суборендар за користування майном вносить щомісячні орендні платежі.
Пунктом 3.2 Договору 2 визначена орендна плата, що складає 5690,63 грн.
Оплата орендних платежів здійснюється щомісяця, шляхом перерахунку грошових коштів на рахунок Суборендодавця або внесенням грошових коштів у касу Суборендодавця не пізніше 5 числа поточного місяця. (пункт 3.2 Договору 2).
Відповідно до пункту 3.5 Договору 2, крім щомісячної орендної плати, вказаної в пункті 3.2 Договору 2, Суборендар зобов`язаний щомісячно у повному розмірі компенсувати витрати Суборендодавця на оплату спожитих, у зв`язку з використанням майна послуг електроенергії, води, каналізації, телефону, а також вивозу сміття та прибирання прилеглої території, згідно показників приборів обліку (якщо такі є) та/або згідно наданих постачальниками послуг рахунків.
Оплата вказаних компенсаційних витрат здійснюється щомісяця, шляхом перерахунку грошових коштів на рахунок Суборендодавця або внесенням грошових коштів у касу Суборендодавця не пізніше 10 числа наступного місяця, на протязі дії Договору 2. (пункт 3.5 Договору 2).
Відповідно до акту прийому-передачі приміщення б/н від 01.09.2008 Суборендодавець передав, а Суборендар прийняв приміщення, яке вказане у пункті 1 Договору 2. /а.с. 14/.
Свої зобов’язання щодо внесення орендної плати та інших платежів відповідач не виконував належним чином, у зв’язку з чим його загальна заборгованість склала 65212,00 грн.
Ця сума заборгованості підтверджується актом звірки взаєморозрахунків, який підписаний обома сторонами /а.с. 20-23/.
Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню повністю, виходячи з наступного.
Згідно положень статті 193 Господарського кодексу України № 436-ІV від 16.01.2003 та статей 525, 526 Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003 зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживча річ).
Об'єктом оренди можуть бути:
· державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об'єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об'єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання;
· нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення);
· інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб'єктам господарювання.
Відповідно до частини другої статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини.
Згідно з частиною першою статті 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Відповідно до частини першої статті 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Згідно з частиною першою статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічні положення містяться у статтях 525, 526 Цивільного кодексу України.
Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 65 212,00 грн.
При таких обставинах, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та підлягаючими задоволенню у повному обсязі.
Згідно статтями 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати на сплату державного мита в сумі 653,00 грн. та інформаційне –технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн. покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 75, 82 –85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
В И Р І Ш И В :
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1), ідентифікаційний код НОМЕР_1, відомостей про наявність поточних рахунків в установах банків немає) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_2, р/р НОМЕР_3 в СФ АБ «Тавріка», МФО 324377) заборгованість в розмірі 65 212,00 грн., а також витрати по сплаті державного мита в сумі 653,00 грн., та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя І.В. Євдокімов
Рішення оформлено
згідно з вимогами
ст. 84 ГПК України
та підписано
13.10.2010