Головуючий у 1 інстанції - Ушаков Т.С.
Суддя-доповідач - Блохін А.А.
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 липня 2010 року справа №2а-3527/10/1270
приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Малашкевича С.А., суддів: Блохіна А.А., Попова В.В., при секретареві Касьяновій В.М. за участю представників позивача ОСОБА_2, ОСОБА_3, розглянула апеляційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 07 травня 2010 року у справі № 2а-3527/10/1270 за позовом ОСОБА_4 до Лисичанського міського відділу УМВС України в Луганській області, УМВС України в Луганській області, прокуратури м. Лисичанська Луганської області, прокуратури Луганської області, Головного управління Державного казначейства України в Луганській області про визнання незаконною бездіяльності, зобов'язання вжити заходи, стягнення моральної шкоди,-
В С Т А Н О В И Л А:
06 травня 2010 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Лисичанського міського відділу УМВС України в Луганській області, УМВС України в Луганській області, прокуратури м. Лисичанська Луганської області, прокуратури Луганської області, Головного управління Державного казначейства України в Луганській області про визнання незаконною бездіяльності Лисичанського міського відділу УМВС України в Луганській області, УМВС України в Луганській області, Прокуратури м. Лисичанська Луганської області, Прокуратури Луганської області по організації та проведенню досудового слідства по кримінальній справі № 113012447, порушеної за ознаками злочину, передбаченого ст. 355 ч. 2 Кримінального кодексу України; зобов’язання Лисичанський міський відділ УМВС України в Луганській області вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об’єктивного розслідування по кримінальній справі № 113012447, порушеної за ознаками злочину, передбаченого ст. 355 ч. 2 Кримінального кодексу України; стягнення за рахунок Державного бюджету України з Лисичанського міського відділу УМВС України в Луганській області, УМВС України в Луганській області, Прокуратури м. Лисичанськ Луганської області, Прокуратури Луганської області завдану моральну шкоду у розмірі 10000 грн.
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 07 травня 2010 року у справі № 2а-3527/10/1270 за позовом ОСОБА_4 до Лисичанського міського відділу УМВС України в Луганській області, УМВС України в Луганській області, прокуратури м. Лисичанська Луганської області, прокуратури Луганської області, Головного управління Державного казначейства України в Луганській області про визнання незаконною бездіяльності, зобов'язання вжити заходи, стягнення моральної шкоди у відкритті провадження відмовлено.
Не погодившись з судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Представники позивача у судовому засіданні, доводи апеляційної скарги підтримали, просили останню задовольнити.
Відповідачі про час, місце та дату судового розгляду були повідомлені належним чином, проте правом бути присутніми на судовому розгляді не скористалися.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, представників позивача, перевіривши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу необґрунтованою, а судове рішення таким, що підлягає залишенню без змін з наступних підстав.
Апеляційним судом встановлено наступне.
ОСОБА_4 звернувся до суду з адміністративним позовом до Лисичанського міського відділу УМВС України в Луганській області, УМВС України в Луганській області, прокуратури м. Лисичанська Луганської області, прокуратури Луганської області, Головного управління Державного казначейства України в Луганській області про визнання незаконною бездіяльності Лисичанського міського відділу УМВС України в Луганській області, УМВС України в Луганській області, Прокуратури м. Лисичанська Луганської області, Прокуратури Луганської області по організації та проведенню досудового слідства по кримінальній справі № 113012447, порушеної за ознаками злочину, передбаченого ст. 355 ч. 2 Кримінального кодексу України. Позивач просить зобов’язати Лисичанський міський відділ УМВС України в Луганській області вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об’єктивного розслідування по кримінальній справі № 113012447, порушеної за ознаками злочину, передбаченого ст. 355 ч. 2 Кримінального кодексу України. На думку позивача бездіяльністю відповідачів з приводу розслідування по кримінальній справі № 113012447, порушеної за ознаками злочину, передбаченого ст. 355 ч. 2 Кримінального кодексу України йому завдано моральну шкоду яку він просить стягнути за рахунок Державного бюджету України з Лисичанського міського відділу УМВС України в Луганській області, УМВС України в Луганській області, Прокуратури м. Лисичанськ Луганської області, Прокуратури Луганської області завдану йому моральну шкоду у розмірі 10000 грн.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції – це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Приписами ч. 2 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких встановлений інший порядок судового вирішення.
Відповідно до ст. 104 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.
Згідно ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на: 1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; 2) спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;
3) спори між суб’єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень, а також спори, які виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 4) спори за зверненням суб’єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом; 5) спори щодо правовідносин, пов’язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.
Компетенція адміністративних судів відповідно до частини 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України не поширюється на публічно-правові справи: 1) що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України; 2) що належить вирішувати в порядку кримінального судочинства; 3) про накладення адміністративних стягнень; 4) щодо відносин, які відповідно до закону, статуту (положення) об’єднання громадян віднесені до його внутрішньої діяльності або виключної компетенції.
Відповідно до ст. 1 та ст. 2 Кримінально-процесуального кодексу України призначенням Кримінально-процесуального кодексу України є визначення порядку провадження у кримінальних справах, а завданнями кримінального судочинства є охорона прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб, які беруть в ньому участь, а також швидке і повне розкриття злочинів, викриття винних та забезпечення правильного застосування Закону з тим, щоб кожний, хто вчинив злочин, був притягнутий до відповідальності і жоден невинний не був покараний.
В рішенні від 23 травня 2001 року № 6-рп/2001 у справі № 1-17/2001 (справа щодо конституційності статті 248-3 ЦПК України) Конституційний Суд України зазначив, що кримінальне судочинство – це врегульований нормами Кримінально-процесуального кодексу України порядок діяльності органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду (судді) щодо порушення, розслідування, розгляду і вирішення кримінальних справ, а також діяльність інших учасників кримінального процесу - підозрюваних, обвинувачених, підсудних, потерпілих, цивільних позивачів і відповідачів, їх представників та інших осіб з метою захисту своїх конституційних прав, свобод та законних інтересів. Захист прав і свобод людини не може бути надійним без надання їй можливості при розслідуванні кримінальної справи оскаржити до суду окремі процесуальні акти, дії чи бездіяльність органів дізнання, попереднього слідства і прокуратури. Але таке оскарження може здійснюватись у порядку, встановленому Кримінально-процесуальним кодексом України, оскільки діяльність посадових осіб, як і діяльність суду, має свої особливості і не належить до сфери управлінської. Положення статті 55 Конституції України щодо можливості громадянина звернутись за захистом своїх прав і свобод однаково стосується можливості судового оскарження актів, дій чи бездіяльності посадових осіб органів дізнання, попереднього слідства і прокуратури, оскільки ними можуть порушуватись його права і свободи. Недосконалість інституту судового контролю за досудовим слідством не може бути перепоною для оскарження актів, дій чи бездіяльності посадових осіб зазначених органів.
Оскільки правовідносини, що склались між сторонами у вказаному позові, не є публічно-правовими, а є кримінально-правовими, оскільки витікають з кримінального та кримінально-процесуального законодавства, а тому не підлягають розгляду адміністративними судами в порядку адміністративного судочинства.
Крім того, дані правовідносини не можуть бути віднесені до категорії публічно-правових і з тих підстав, що їх виникнення не пов'язано з будь-якими рішеннями, діяльністю або бездіяльністю органів владних повноважень в сфері управлінської діяльності.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 109 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позовну заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_4 до Лисичанського міського відділу УМВС України в Луганській області, УМВС України в Луганській області, прокуратури м. Лисичанська Луганської області, прокуратури Луганської області, Головного управління Державного казначейства України в Луганській області про визнання незаконною бездіяльності, зобов'язання вжити заходи, стягнення моральної шкоди.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та постановив ухвалу з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстави для скасування ухвали суду та для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Керуючись ч. 1-3 ст. 160, ст.ст. 167, 195-196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 – залишити без задоволення.
Ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 07 травня 2010 року у справі № 2а-3527/10/1270 за позовом ОСОБА_4 до Лисичанського міського відділу УМВС України в Луганській області, УМВС України в Луганській області, прокуратури м. Лисичанська Луганської області, прокуратури Луганської області, Головного управління Державного казначейства України в Луганській області про визнання незаконною бездіяльності, зобов'язання вжити заходи, стягнення моральної шкоди – залишити без змін.
Ухвала постановлена у нарадчій кімнаті. Вступна та резолютивна частини її проголошені в судовому засіданні 29 липня 2010 року. Повний текст ухвали складений 03 серпня 2010 року.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.
Головуючий: С.А. Малашкевич
Судді: А.А. Блохін
В.В. Попов