Головуючий у 1 інстанції - Абдукадирова К.Е.
Суддя-доповідач - Блохін А.А.
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 липня 2010 року справа №2а-7027/10/0570
приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Малашкевича С.А., суддів: Блохіна А.А., Попова В.В., при секретареві Асєєвої Я.В., за участю представника відповідача – Юдіної С.В., розглянула апеляційну скаргу Державної інспекції з контролю за цінами в Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 03 червня 2010 року у справі № 2а-7027/10/0570 за позовом Комунального архітектурно – планувального підприємства м. Дружківка до Державної інспекції з контролю за цінами в Донецькій області про про визнання рішення № 128 від 8 травня 2009 року про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін у розмірі 16 600 грн. 11 коп. частково недійсним - на суму 11 252 грн. 34 коп., -
В С Т А Н О В И Л А:
11 березня 2009 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної інспекції з контролю за цінами в Донецькій області про визнання рішення № 128 від 8 травня 2009 року про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін у розмірі 16 600 грн. 11 коп. частково недійсним - на суму 11 252 грн. 34 коп.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 03 червня 2010 року у справі № 2а-7027/10/0570 позов задоволено повністю.
Не погодившись з таким судовим рішенням Державна інспекція з контролю за цінами в Донецькій області подала апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, неврахуванням усіх обставин справа та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги і просив її задовольнити.
Позивач про час, місце та дату судового розгляду був повідомлений належним чином, проте правом бути присутніми на судовому розгляді не скористався.
в судове засідання не з’явився. Про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів становила наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України та частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України органи державної влади зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
5 травня 2009 року відповідачем відповідно до Закону України "Про ціни і ціноутворення" від 3 грудня 1990 року № 507-ХП (далі –Закон № 507-ХП) , Постанови Кабінету Міністрів України «Питання Державної інспекції з контролю за цінами» від 13 грудня 2000 року № 1819, проведена перевірка порядку дотримання вимог чинного законодавства з питань ціноутворення при наданні платних послуг у Комунальному архітектурно – планувальному підприємстві м. Дружківки, наслідки якої викладені в акті № 256 від 5 травня 2009 року (том № 1 арк. справи 10-21).
За результатами перевірки складено акт у якому зазначено, що в ході перевірки встановлені порушення пункту 7 Базових розцінок визначення вартості розробки архітектурно – планувальних завдань (далі – АПЗ), що видаються забудовникам місцевими органами містобудування та архітектури, затверджених наказом Державного комітету України у справах містобудування та архітектури від 22 червня 1997 року № 119, пункту 1 приміток до додатку № 2 Порядку надання архітектурно-планувального завдання та технічних умов щодо інженерного забезпечення об'єкта архітектури і визначення розміру плати за їх видачу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1999 року № 2328 при визначенні вартості АПЗ за період з 18 квітня 2008 року по 7 квітня 2009 року в сумі 1 569 грн. 42 коп. та підпункту 3.2.6. пункту 3.2. статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР при визначенні вартості АПЗ у період з 1 серпня 2008 року по 7 квітня 2009 року в сумі 1 881 грн. 36 коп.
На підставі зазначеного акту перевірки 8 травня 2009 року відповідачем прийняте спірне рішення про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін № 128, предметом якого визначене вилучення у позивача безпідставно отриманої суми виручки у розмірі 5 533 грн. 37 коп., а також штраф у двократному розмірі необґрунтовано отриманої суми виручки у розмірі 11 066 грн. 74 коп., загальна сума економічних санкцій складає 16 600 грн. 11 коп. (том № 1 арк. справи 9). Предметом оскарження є вищезазначене рішення № 128 від 8 травня 2009 року в частині застосування до позивача економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін у розмірі 11 252 грн. 34 коп. Як встановлено судом першої та апеляційної інстанції, відповідач зазначає, оскільки позивачем не використовується коефіцієнт 0,9 при визначення вартості АПЗ, передбачений пунктом 7 Наказу № 119 та пунктом 1 примітки до додатку № 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1999 року № 2328, ним нарахована штрафна санкція за порушення зазначених норм.
Позивач стверджує, що ним використовується зазначений коефіцієнт, але, оскільки замовники замовляли скорочений термін видачі АПЗ в усній формі, то позивач застосовував ще і коефіцієнт 1,1, який передбачено пунктом 4 приміток до додатку 2 Постанови № 2328, згідно з яким, у разі скорочення на прохання замовника нормативного терміну, визначеного цим Порядком, до вартості робіт, за згодою сторін, застосовується коефіцієнт відповідно до скорочення терміну видачі документів: до 20 відсотків - 1,1. Проте, внаслідок технічної помилки, цей коефіцієнт не відображений в розрахунках з замовниками.
Правове регулювання ціноутворення в Україні здійснюється на підставі Закону № 507-ХП та інших актів законодавства, що видаються відповідно до нього.
Підпунктом 1.1. Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами, затвердженої наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства фінансів України від 3 грудня 2001 року № 298/519, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18 грудня 2001 року за № 1047/6238 ( далі Інструкція), зазначено, що цю Інструкцію розроблено відповідно до вимог Закону України "Про ціни і ціноутворення", постанови Кабінету Міністрів України від 13 грудня 2000 року № 1819 та інших законодавчих актів, які визначають порядок формування, установлення та застосування цін (тарифів) і встановлюють відповідальність за його порушення.
Підпунктом 1.4. зазначеної Інструкції встановлені підстави для застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін є одержання суб'єктами господарювання необґрунтованої виручки в результаті порушення ними чинного в періоді, що перевіряється, порядку встановлення та застосування цін і тарифів, які регулюються уповноваженими органами відповідно до вимог законодавства. Порушеннями порядку встановлення і застосування цін, за які накладаються економічні санкції, є, зокрема: нарахування непередбачених законодавством націнок до цін і тарифів, що регулюються; застосування вільних цін (тарифів) на продукцію (послуги, роботи) за умови запровадження для них режиму державного регулювання; застосування цін (тарифів) на продукцію (послуги, роботи) з рентабельністю, рівень якої перевищує встановлений відповідно до законодавства граничний; застосування цін (тарифів) з порушенням запровадженого порядку обов'язкового декларування їх зміни; завищення або заниження розміру передбачених законодавством податків та обов'язкових зборів, що включаються в структуру ціни, або їх невключення в структуру ціни, що регулюється; включення в структуру регульованих цін (тарифів) не передбачених законодавством витрат або витрат понад установлені розміри; включення у вартість продукції та послуг, ціни (тарифи) на які регулюються, фактично не виконаних або виконаних не в повному обсязі послуг (робіт); застосування торговельних і постачальницько-збутових надбавок (націнок) понад установлений граничний розмір; застосування цін (тарифів) суб'єктами господарювання за види послуг (робіт), які не передбачені визначеними нормативно-правовими актами, що встановлюють для них відповідні переліки платних послуг; застосування цін і тарифів з порушенням інших запроваджених методів регулювання.
Зі змісту пункту 1.4. зазначеної Інструкції вбачається, що застосування економічних санкцій за незастосування будь-яких коефіцієнтів при формуванні, установлені та застосуванні цін (тарифів) не передбачено.
Відповідно до пункту 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що відповідачем не доведено, що позивач використовував в розрахунках ті чи інші коефіцієнти, зокрема, коефіцієнт 0,9, передбачений пунктом 7 Наказу № 119 та пунктом 1 примітки до додатку № 2 Постанов № 2328, оскільки такі відомості в матеріалах справи відсутні.
Враховуючи те, що відповідачем не була доведена правомірність застосування економічних санкцій спірним рішенням за порушення пункту 7 Наказу № 119 та пункту 1 примітки до додатку № 2 Постанов № 2328, відповідно до пункту 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суд першої інстанції прийшов до правомірного висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Щодо визнання недійсним спірного рішення в частині застосування економічних санкцій за порушення підпункту 3.2.6. пункту 3.2. статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР ( далі Закон №1168/97-ВР), слід зазначити наступне. Відповідно до частини 1 статті 13 Закону 507-ХП, державний контроль за цінами здійснюється при встановленні і застосуванні державних фіксованих та регульованих цін і тарифів.
Відповідно до статті 14 Закону № 507-ХП, вся необґрунтовано одержана підприємством, організацією сума виручки в результаті порушення державної дисципліни цін та діючого порядку визначення вартості будівництва, що здійснюється із залученням коштів Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів, а також коштів державних підприємств, установ та організацій підлягає вилученню в доход відповідного бюджету залежно від підпорядкованості підприємства, організації. Крім того, в позабюджетні фонди місцевих Рад стягується штраф у двократному розмірі необґрунтовано одержаної суми виручки. Відповідно до пункту 1.2 Інструкції дія цієї Інструкції поширюється на центральні та місцеві органи виконавчої влади, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, а також підприємства, установи та організації, незалежно від форм власності, організаційно-правових форм і підпорядкованості.
Згідно з пунктом 1.3 Інструкції , відповідно до Закону України "Про ціни і ціноутворення" необґрунтовано одержана підприємством, організацією сума виручки в результаті порушення державної дисципліни цін підлягає вилученню і зараховується в дохід відповідного бюджету із застосуванням штрафу у двократному розмірі необґрунтовано одержаної суми виручки за належністю.
Відповідно до п.1.4 Інструкції підставою для застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін є одержання суб'єктами господарювання необґрунтованої виручки в результаті порушення ними чинного в періоді, що перевіряється, порядку встановлення та застосування цін і тарифів, які регулюються уповноваженими органами відповідно до вимог законодавства. Порушеннями порядку встановлення і застосування цін, за які накладаються економічні санкції, є, зокрема, завищення або заниження розміру передбачених законодавством податків та обов'язкових зборів, що включаються в структуру ціни, або їх невключення в структуру ціни, що регулюється . Із статуту Комунального архітектурно – планувального підприємства вбачається, що воно створено відповідно до Наказу Державного комітету будівництва, архітектури і житлової політики України від 1 листопада 2000 року № 248 «Про визнання що втратив силу, Примірного Положення про госпрозрахункові підрозділи при міських органах містобудування і архітектури» та рішення Дружківської міської ради від 30 листопада 2001 року № 23/19-77 «Про створення міського комунального архітектурно – планувального підприємства»; підприємство засновано Дружківською міською радою на комунальній власності та підпорядковано Дружківській міській раді. Підприємство є комунальним, унітарним комерційним підприємством (том № 1 арк. справи 65). Згідно довідки про включення до ЄДРПОУ позивача ( том № 1 арк. справи 40), організаційно – правова форма позивача - «Комунальне підприємство». Згідно свідоцтва № 100124950 про реєстрацію платника податку на додану вартість, виданого 1 липня 2008 року, позивач є платником податку на додану вартість з 1 липня 2008 року (том № 1 арк. справи 38). Відповідно до підпункту 3.2.6. пункту 3.2. статті 3 Закону № 168, не є об'єктом оподаткування операції з оплати вартості державних платних послуг, які надаються фізичним або юридичним особам органами виконавчої влади і місцевого самоврядування та обов'язковість отримання (поставки) яких встановлюється законодавством, включаючи плату за реєстрацію, отримання ліцензії (дозволу), сертифікатів у вигляді зборів, державного мита тощо. Тобто, зазначеною нормою передбачено виключення з об’єктів оподаткування лише послуг, які надаються органами виконавчої влади і місцевого самоврядування, яким позивач не є, що підтверджується установчими та реєстраційними документами. Висновок відповідача, про те, що АПЗ є документом дозвільного характеру, є хибним, оскільки відповідно до абзацу 3 статті 1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» від 6 вересня 2005 року № 2806-IV, документ дозвільного характеру - дозвіл, висновок, рішення, погодження, свідоцтво, інший документ, який дозвільний орган зобов'язаний видати суб'єкту господарювання у разі надання йому права на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності та/або без наявності якого суб'єкт господарювання не може проваджувати певні дії щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності. Дозвільними органами, згідно з абзацом 2 статті 1 зазначеного Закону є органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, уповноважені відповідно до закону видавати документи дозвільного характеру, до яких позивач не відноситься. Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновоком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог щодо визнання рішення № 128 від 8 травня 2009 року про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін у розмірі 16 600 грн. 11 коп. недійсним в частині 11 252 грн. 34 коп., через недоведеність правомірності застосування економічних санкцій. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для скасування постанови не має. Керуючись ч. 1-3 ст. 160, ст.ст. 167, 195-196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу Державної інспекції з контролю за цінами в Донецькій області – залишити без задоволення.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 03 червня 2010 року у справі № 2а-7027/10/0570 за позовом Комунального архітектурно – планувального підприємства м. Дружківка до Державної інспекції з контролю за цінами в Донецькій області про визнання рішення № 128 від 8 травня 2009 року про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін у розмірі 16 600 грн. 11 коп. недійсним в частині 11 252 грн. 34 коп – залишити без змін.
Ухвала прийнята колегією суддів у нарадчій кімнаті. Вступна та резолютивна частини ухвали проголошені в судовому засіданні 20.07.2010 року.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення у повному обсязі.
Ухвала складена у повному обсязі 26.07.2010 року.
Колегія суддів :