ГОСПОДАРСЬКИЙ |
| ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ |
П О С Т А Н О В А
Іменем України
16.06.06 Справа № 6/174ад.
Суддя Василенко Т.А., розглянувши матеріали справи за позовом
Відкритого акціонерного товариства «Холдингова компанія «Луганськтепловоз», м. Луганськ до Виконавчого комітету Луганської міської Ради, м. Луганськ 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог –Обласне комунальне підприємство «Компанія «Луганськвода», м. Луганськ
про визнання незаконним рішення виконавчого комітету |
при секретарі Шмалько О.М.
За участю представників сторін:
від позивача –Шмигленко В.О., дов. № 863-4 від 03.01.06.;
Ахламов Ю.Є., дов. № 863-20 від 11.05.06.;
від відповідача –Котлярова Д.І., дов. № 01-03-30/2118а від 04.05.06.;
від 3-ї особи –Шапка Д.А. дов. № 215 від 11.05.06.;
, Шевченко О.В., дов. № 178 від 10.01.06.;
В С Т А Н О В И В:
Суть спору: заявлено вимогу про визнання недійсним рішення Луганської міської Ради Луганської області № 123 від 28.04.2005.
Провадження у справі порушено ухвалою Господарського суду Луганської області від 18.04.06. згідно Кодексу адміністративного судочинства України.
Позивачем, під час судового розгляду справи було подано клопотання (№ 863-10/ги –307 від 06.06.2006.), за яким позивач повторно просить суд витребувати у третьої особи обгрунтований розрахунок та вихідні данні, які взяті третьою особою для розрахунку та визначення допустимих концентрацій, вказаних у додатку №1 до Місцевих правил приймання.
Вказане клопотання судом залишається без задоволення, оскільки воно є необгрунтованим та аналогічні вимоги вже були розглянуті судом, про що було зазначено в ухвалі від 12.05.2005.
Відповідач заперечує проти позову з мотивів, викладених у запереченнях від 12.05.2006. та від 07.06.2006. та посилається на наступне.
Пунктом 1.5. державних Правил передбачено, що на підставі цих Правил та Інструкції про встановлення та стягнення плати за скид промислових стічних вод у системи каналізації населених пунктів Водоканали (під якими розуміються комунальні підприємства водопровідно-каналізаційного господарства міст і селищ України та інші підприємства, що мають на балансі системи місцевого водопроводу та каналізації) розробляють місцеві Правила приймання стічних вод підприємств у систему каналізації населеного пункту, у яких установлюються допустимі концентрації для кожної забруднюючої речовини, що може скидатися Підприємствами в систему каналізації, а також відображаються місцеві особливості приймання стічних вод Підприємств у міську каналізацію.
Пунктом 1.6. державних Правил передбачено, що місцеві Правила згідно з Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" затверджують виконавчі органи місцевих рад за поданням Водоканалів.
Відповідно до ст. 11 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” виконавчими органами міських рад є, в тому числі, і їх виконавчі комітети. В силу пп. 5 п. ”а” ст. 30 даного закону до відання виконавчих органів міських рад належить вирішення питань водопостачання, відведення та очищення стічних вод.
На підставі державних Правил і Інструкції про встановлення та стягнення плати за скид промислових та інших стічних вод у системи каналізації населених пунктів, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19.02.2002 № 37, Обласним комунальним підприємством „Компанія „Луганськвода” були розроблені місцеві Правила, які були передані вказаним підприємством на затвердження виконавчому комітету Луганської міської ради. 28.04.2005 вони були затверджені рішенням виконавчого комітету Луганської міської ради № 123.
Таким чином, на думку відповідача, виконавчий комітет Луганської міської ради затвердив місцеві Правила в межах своїх повноважень, передбачених п.1.6. державних Правил та пп. 5 п. ”а” ст. 30 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні”.
В той же час, 3-я особа –ОКП «Луганськвода»надала до суду відзив на позовну заяву, за яким проти позову заперечує, та зазначає, що згідно стаття 33 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" регулює нормативи гранично допустимих концентрацій забруднюючих речовин, що скидаються до рік, водойомів, озер, але ніяк не регулює нормативи гранично допустимих концентрацій, які встановлюються відповідно до п.п. 1.7, 1.4 Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 37 від 19.02.2002 (надалі по тексту - Державні правила №37) кожному конкретному підприємству при скиданні забруднюючих речовин у систему каналізації, тобто сукупність споруд та мереж, призначених для відведення та очищення стічних вод.
Постановою Верховної Ради України від 05.03.98 за №188/98-ВР затверджені „Основні напрями державної політики України в галузі охорони навколишнього середовища, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки". Одним з напрямків (п.21) в політиці житлово-комунального господарства визначено вжиття заходів, спрямованих на те, щоб стічні води підприємств перед скидом до міської системи каналізації проходили попереднє очищення.
Для вирішення проблеми зменшення негативного впливу на навколишнє середовище, в тому числі на водні ресурси (річок Лугань та Сіверський Донець) та відповідно до п.1.5, п.1.6 та п.1.7 Державних правил приймання №37 - Місцевими правилами приймання встановлено ДК забруднюючих речовин для Підприємств, що скидають стічні води у систему міської каналізації м. Луганська.
Для проведення розрахунків згідно до розділу 5 Державних правил №37 Водоканал звернувся до Українського науково-дослідного інституту прогресивних технологій в комунальному господарстві (УКРКОМУННДІПРОГРЕС).
Відповідно до угоди № 1023-2002 була проведена науково-дослідницька робота по визначенню показників забруднення та їх допустимих величин в стічних водах, що надходять від абонентів в комунальні системи каналізації, а далі - на очисні споруди Жовтневої та Вергунської станцій біологічного очищення м. Луганська.
Розрахунок ДК шкідливих речовин виконано для підприємств м. Луганська з врахуванням "місцевих особливостей":
1) особливостей (якості води) міського водопроводу;
2) наявності великої кількості підприємств важкої промисловості;
3) умов транспортування та технічної характеристики очистки стічних вод;
4) умов здійснення скидів з очисних споруд, тобто відповідно до Гранично допустимих концентрацій (ГДК) водних об'єктів рибогосподарського призначення (графа 8 Додатку №2 Державних правил №37), а також
роз'яснення відносно водних об'єктів рибогосподарського призначення - копія листа Начальника Держуправління екології та природних ресурсів в Луганській області за № 1944 від 10.05.2006р.
Також, 3-я особа, зазначає, на підставі нормативних документів та методичних вказівок відповідно до п.7.11 Державних правил №37, Інструкції про встановлення та стягнення плати за скид промислових та інших стічних вод у системи каналізації населених пунктів, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 37 від 19.02.2002 (надалі по тексту - Інструкція), Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затверджених наказом Державного комітету України з житлово-комунального господарства від 01.07.1994 № 65 (надалі по тексту - Правила користування №65), КНД 211.1.2.008-94 Гідросфера. Правила контролю складу та властивостей стічних та технологічних вод, КНД 211.1.0.009-94 Гідросфера. Відбір проб для визначення складу та властивостей стічних та технологічних вод, було складено додатки № 2 та № 3 до Місцевих правил приймання.
Сторони не досягли примирення.
В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на те, що
Рішенням від 28.04.2005р. № 123 виконавчого комітету Луганської міської ради були затверджені Правила прийому стічних вод підприємств у систему міської каналізації м. Луганська.
Згідно до ст.ст.15,16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого права або інтересу у разі його порушення, та має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Оскільки, Правила прийому стічних вод підприємств у систему міської каналізації м. Луганська впливають на діяльність підприємств м. Луганська, то вони застосовуються до ВАТ “Холдингова Компанія ”Луганськтепловоз”, як до підприємства, яке користується каналізацією м. Луганська, та з цього акту випливають його права та обов’язки.
У зв’язку з викладеним, позивач звернувся до суду з позовом за яким просить визнати незаконним вказане рішення виконкому.
Також, позивач вважає, що дане рішення суперечить нормативним актам України, а саме Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", Правилам прийому стічних вод підприємств у комунальні і відомчі системи каналізації населених пунктів України” , прийнятих Державним комітетом будівництва, архітектури і житлової політики України наказ № 37 від 19.02.2002р. і зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 26 квітня 2002р. № 403/6691.
Правила прийому стічних вод підприємств у комунальні і відомчі системи каналізації населених пунктів України розроблені відповідно до Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", Водного Кодексу України, постановам Кабінету Міністрів України від 01.03.99р. № 303,№ 465 від 25.03.1999р.
Окрім цього, позивач зазначає, що стаття 33 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлює, що нормативи гранично допустимих концентрацій забруднюючих речовин у навколишньому природному середовищі та рівні шкідливих фізичних та біологічних впливів на нього є єдиними для всієї території України. Правила прийому стічних вод підприємств у комунальні і відомчі системи каналізації населених пунктів України встановлюють гранично допустимі концентрації забруднень, які можна пропускати через каналізаційні мережі, а також допустимі величини показників стічних вод для розрахунку допустимих концентрацій (додатки до Правил : № 1 “Вимоги до складу та властивостей стічних вод підприємств для безпечного їх відведення каналізаційною мережею”, № 2 “Допустимі величини показників якості стічних вод і води водойм”, № 3 “Допустимий вміст важких металів в осадах стічних вод та ефективність видалення важких металів на міських очисних спорудах”).
На думку позивача, так само, як і вказані Правила встановили гранично допустимі концентрації забруднюючих речовин, так і в місцевих Правилах були встановлені допустимі концентрації забруднюючих речовин для Підприємств, що скидають стічні води у систему міської каналізації м. Луганська –додаток № 1”Перелік величин допустимих концентрацій (ДК) забруднюючих речовин для Підприємств, що скидають стічні води у систему міської каналізації” . Однак, величини гранично допустимих концентрацій забруднюючих речовин , зазначені в місцевих Правилах, відрізняються від граничних величин допустимих концентрацій забруднюючих речовин, зазначених у додатках № 1,2,3 до Правил прийому стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України.
Оцінивши матеріали справи та доводи представників сторін у їх сукупності, суд прийшов до наступного.
28.04.2005. виконавчим комітетом Луганської міської Ради було винесено рішення №123 «Про затвердження Правил приймання стічних вод підприємств у систему міської каналізації м. Луганська».
Пунктом 1 цього рішення виконком затвердив вказані правила, пунктом 2 прийняв до відома вимоги Інструкції про встановлення та стягнення плати за скид промислових та інших стічних вод у систему каналізації населених пунктів. В той же час, пунктом 3 було визначено, що втратило чинність рішення виконавчого комітету Луганської міської Ради від 20.08.1993. №324. Пункти 4,5,6,7 визначали порядок виконання цього рішення, контролю за його виконанням.
Відповідно до ст. 11 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” виконавчими органами міських рад є, в тому числі, і їх виконавчі комітети. В силу пп. 5 п. ”а” ст. 30 даного закону до відання виконавчих органів міських рад належить вирішення питань водопостачання, відведення та очищення стічних вод.
Пунктом 1.5. державних Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затвердженим наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19.02.2002 № 37(далі –державні Правила), передбачено, що на підставі цих Правил та Інструкції про встановлення та стягнення плати за скид промислових стічних вод у системи каналізації населених пунктів Водоканали (під якими розуміються комунальні підприємства водопровідно-каналізаційного господарства міст і селищ України та інші підприємства, що мають на балансі системи місцевого водопроводу та каналізації) розробляють місцеві Правила приймання стічних вод підприємств у систему каналізації населеного пункту, у яких установлюються допустимі концентрації для кожної забруднюючої речовини, що може скидатися Підприємствами в систему каналізації, а також відображаються місцеві особливості приймання стічних вод Підприємств у міську каналізацію.
Пунктом 1.6. державних Правил передбачено, що місцеві Правила згідно з Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" затверджують виконавчі органи місцевих рад за поданням Водоканалів.
Пунктом 2.4. державних Правил також передбачено, що якщо підприємство не може забезпечити на даний час виконання місцевих Правил за деякими показниками, воно може укласти угоду про тимчасове приймання таких стічних вод на окремих умовах згідно з пунктом 6.5 державних Правил.
Таким чином із зазначеного слід, що місцеві Правила не повинні дослівно відтворювати державні Правила, а можуть відображати місцеві особливості приймання стічних вод, в тому числі відносно величин допустимих концентрацій забруднюючих речовин.
На підставі державних Правил і Інструкції про встановлення та стягнення плати за скид промислових та інших стічних вод у системи каналізації населених пунктів, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19.02.2002 № 37, Обласним комунальним підприємством „Компанія „Луганськвода” були розроблені місцеві Правила, які передані вказаним підприємством на затвердження виконавчому комітету Луганської міської ради та затверджені рішенням виконавчого комітету Луганської міської ради № 123.
Як було вказано вище, позивач, в обґрунтування своїх вимог посилається на ст.33 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища”, проте таке посилання є необґрунтованим, виходячи з наступного.
Частиною 1 вказаної статті визначено, що екологічні нормативи встановлюють гранично допустимі викиди та скиди у навколишнє природне середовище забруднюючих хімічних речовин, рівні допустимого шкідливого впливу на нього фізичних та біологічних факторів. А відповідно до ст. 5 цього закону під навколишнім природним середовищем розуміється сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовуванні в народному господарстві в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.
Таким чином, ст.33 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища” не може застосовуватись до даних відношень, оскільки в місцевих Правилах мова йде про скид стічних вод не у навколишнє природне середовище, а у систему каналізації м. Луганська.
Крім того, частиною 6 цієї статті передбачено, що екологічні нормативи розробляються і вводяться в дію спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів, та іншими уповноваженими на те державними органами відповідно до законодавства України.
Однак, Державний комітет будівництва, архітектури та житлової політики України, який затвердив державні Правила, не є спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів, оскільки ним є Міністерство охорони навколишнього природного середовища України, не є він і іншим уповноваженим на розроблення і введення в дію екологічних нормативів державним органом, оскільки ні положенням про цей комітет ні іншими нормативними актами України його не уповноважено на здійснення вказаних дій.
Як вбачається із матеріалів справи, місцеві Правила, перед затвердженням їх рішенням виконавчого комітету, були погоджені 3-ю особою з відповідними уповноваженими органами, в тому числі: Держуправлінням екології та природних ресурсів в Луганській області (арк. 78,84), головним державним санітарним лікарем м. Луганська Луганської області (арк. 83), Антимонопольним комітетом України в особі Луганського територіального відділення (арк. 85).
Таким чином, у місцевих Правилах правомірно були передбачені величини допустимих концентрацій забруднюючих речовин відмінні від величин допустимих концентрацій забруднюючих речовин, передбачених у державних Правилах, оскільки саме вони відображають місцеві особливості приймання стічних вод підприємств у міську каналізацію, які обумовлені зокрема наступним. По-перше, особливостями (якостями води) міського водопроводу; по-друге, наявністю великої кількості підприємств важкої промисловості; по-третє, умовами транспортування та технічною характеристикою очистки стічних вод; по-четверте, особливим рибогосподарським статусом р. Сіверський Донець (визначений постановою Кабінету Міністрів України від 22.05.96 № 552), до якої Обласне комунальне підприємство „Компанія „Луганськвода” здійснює скиди очищених стічних вод.
Відповідно до ст. 71 КАСУ кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Але позивачем не доведені його позовні вимоги, у зв’язку з чим вони не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати у сумі 3 грн. 40 коп. покладаються на позивача.
Сплачені 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають поверненню позивачу, оскільки Кодексом адміністративного судочинства України не передбачена необхідність сплати цієї суми.
На підставі п. 3 ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” від 21.01.93 № 7-93, слід повернути позивачу з державного бюджету України зайве сплачене державне мито у сумі 81 грн. 60 коп.
Згідно ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні, в якому закінчився розгляд справи, оголошено вступну та резолютивну частини постанови та повідомлено представників сторін про те, що постанову у повному обсязі буде виготовлено протягом 5-денного строку.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 17, 51,87, 94, 98, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
п о с т а н о в и в:
1. У задоволенні позову відмовити.
2. Судові витрати покласти на позивача.
3. Повернути Відкритому акціонерному товариству «Холдингова компанія «Луганськтепловоз», м. Луганськ, вул. Фрунзе, 107, р\р 260000661206 у ЛФ ВАТ «Укрексімбанк», МФО 304289, код 05763797 зайво сплачений за платіжним дорученням № 2154 від 06.04.2006., судовий збір у сумі 81 грн. 60 коп. Підставою для повернення є довідка скріплена печаткою суду.
4. Повернути Відкритому акціонерному товариству «Холдингова компанія «Луганськтепловоз», м. Луганськ, вул. Фрунзе, 107, р\р 260000661206 у ЛФ ВАТ «Укрексимбанк», МФО 304289, код 05763797 витрати на інформаційне –технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 грн. 00 коп., сплачені за платіжним дорученням № 2153 від 06.04.2006. Підставою для повернення є довідка скріплена печаткою суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.
Постанову складено у повному обсязі та підписано 21.06.2006р.
Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Т.А.Василенко
Спеціаліст 1 категорії Т.В.Шкуть