Справа № 2-5338/10

Р  I  Ш  Е  Н  Н  Я

I М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

21 квітня 2010 року                                Рівненський міський суд

в особі судді  - Харечка С.П.

при секретарі  - Хіміч З.В.

розглянувши у відкритому попередньому судовому засіданні в місті Рівне цивільну справу за позовом військового прокурора Рівненського гарнізону в інтересах ОСОБА_1 до військової частини А 1671 про стягнення заборгованості по виплаті матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань,-

ВСТАНОВИВ:

Військовий прокурор звернувся до суду з позовом в інтересах ОСОБА_1 до військової частини А 1671 про стягнення заборгованості по виплаті матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2008 рік в розмірі 2150,75 грн. В обґрунтування позовних вимог вказав, що наказом командира військової частини А 1671 військовослужбовцю військової служби за контрактом ОСОБА_1 надано матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань. Проте всупереч вимогам ст.. 9 ЗУ «Про соціальних захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року та Постанови КМУ від 07 листопада 2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу» матеріальну допомогу ОСОБА_1

Прокурор у справі старший помічник військового прокурора Рівненського гарнізону Жоган А. подав суду заяву про слухання справи без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Позивач ОСОБА_1 подала суду заяву про вирішення справи без її участі, позовні вимоги підтримує.

Представник відповідача військової частини А 1671 просив слухати справу за відсутності відповідача, вказав, що позовні вимоги не визнає, в зв’язку з відсутністю фінансування для погашення заборгованості за 2008 рік.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення.

Відповідно до ч. 1,2 ст. 9 ЗУ «Про соціальний і правових захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Відповідно до ч 3 ст. 5 Постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» надано право керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання:  надавати військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та допомогу для оздоровлення при щорічній основній відпустці у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.

Судом встановлено, що наказом командира військової частини А 1671 військовослужбовцю військової служби за контрактом ОСОБА_1, надано матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань.

Відповідно до довідки виданої командиром в/ч А1671 станом на 03 лютого 2010 року заборгованість з виплати ОСОБА_1 матеріальної допомоги за 2008 рік становить 2150,75 грн.

Суд до уваги не приймає посилання відповідача на відсутність фінансового забезпечення, так як реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання суб’єктами владних повноважень на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов’язань, не приймається до уваги. Так, у справах «Кечко проти України» та «Бурдов проти Росії» Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог повністю.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 15, 60, 174, 213-215 ЦПК України,  суд, -

В  И  Р  I  Ш  И  В :

Позов військового прокурора Рівненського гарнізону в інтересах ОСОБА_1 до військової частини А 1671 про стягнення заборгованості по виплаті матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань – задовольнити повністю.

Стягнути з військової частини А 1671 на користь ОСОБА_1 матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2008 рік в розмірі 2150,75 (дві тисячі сто п’ятдесят) гривень 75 копійок.

Стягнути з військової частини А 1671 в дохід місцевого бюджету судовий збір в розмірі 51 (п’ятдесят одної) гривні.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Рівненської області через Рівненський міський суд з поданням в 10 денний строк заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням в 20 денний строк після подачі цієї заяви апеляційної скарги . Рішення може бути також оскаржено і без подання заяви про апеляційне оскарження у випадку подання апеляційної скарги в 10 денний строк з дня проголошення рішення. У випадку неподання заяви про апеляційне оскарження  в 10 денний строк рішення набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя  –             підпис

Копія вірно:

Суддя Рівненського міського суду                     С.П.Харечко