19.10.07   

7   УКРАЇНА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Чернігівської області

      м. Чернігів,  проспект Миру, 20                                                                                                             тел. 77-99-18

У  Х  В  А  Л  А

19 жовтня  2007р.                                                                                                    справа №14/207

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтрансавтострой” поштова адреса: вул.Старобілоуська,25а, м. Чернігів, юридична адреса: Чернігівський р-н, смт.Михайло-Коцюбинське, вул.Шевченка,2б

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Агропромислове підприємство „Ресскі”, вул.Кривоноса,41-А, м. Чернігів

Про визнання частково недійним договору, про переведення прав та обов'язків покупця по договору, про визнання права власності

                                                                                Суддя   Книш Н.Ю.

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН

від позивача: не з’явився

від відповідача: Коленченко О.О. представник дов.№23-01/07-01 від 23.01.07р.

Ухвала виноситься після оголошеної в судовому засіданні 09.10.07р. перерви на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

Позивачем подано позов про визнання договору купівлі-продажу від 31.03.2004р. укладеного між ВАТ „Киселівський льонозавод”, як продавцем, та ТОВ „Агропромисловим підприємством „РЕССКІ”, як покупцем, посвідченого 31.03.2004р. Петрушиною Л.М. приватним нотаріусом Чернігівського районного нотаріального округу, та зареєстрованого в реєстрі за №352, недійним в частині зазначення в якості покупця Товариства з обмеженою відповідальністю „Агропромислове підприємство „РЕССКІ”. Також, позивач просить перевести на ТОВ „Інтрансавтострой” права та обов’язки покупця за вищевказаним договором купівлі-продажу від 31.03.2004р., стягнути з ТОВ „Інтрансавтострой” на користь ТОВ „Агропромисловим підприємством „РЕССКІ” вартість цілісного майнового комплексу, призначеного для здійснення підприємницької діяльності –для переробки льону, що знаходиться за адресою Чернігівська обл., Чернігівський р-н., с.Киселівка, вул.Заводська,1, яка була сплачена ТОВ „АП „РЕССКІ” по договору купівлі-продажу від 31.03.04р.; визнати за ТОВ „Інтрансавтострой” право власності на цілісний майновий комплекс, призначений для здійснення підприємницької діяльності –для переробки льону, що знаходиться за адресою Чернігівська обл., Чернігівський р-н., с.Киселівка, вул.Заводська,1.

Підставою заявленого позову згідно позовної заяви позивача є порушення відповідачем ч.1 ст. 358 та ст. 362 ЦК України внаслідок порушення останнім переважного права купівлі позивачем частки в праві спільної часткової власності.

28.08.2007 року в  судовому засіданні представник відповідача в надав відзив №28-08/2007 від 28.08.07р., в якому проти позовних вимог заперечував та зазначив, що відповідно до ст.258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується до вимог про переведення на співвласника прав та обов’язків покупця у разі порушення переважного права купівлі частки у праві спільної часткової власності та просив суд при розгляді справи №14/207 застосувати позовну давність і у відповідності до ч.4 ст.267 ЦК України відмовити у задоволенні позовних вимог у зв’язку з закінченням строків позовної давності. Також відповідач зазначив, що про намір укладення договору купівлі-продажу від 31.03.04р. позивачу було відомо ще у лютому 2003р., що підтверджується рядом судових рішень у справі №9/123б, що при розгляді вказаної справи позивач ТОВ „Інтрансавтострой” було кредитором та директор приймав безпосередню участь у судових засіданнях, що майно ВАТ „Киселівський льонозаводу” продавалося на конкурсній основі з наданням відповідного оголошення в „Голосі України” за 13.12.03р. Також відповідач зазначає, що посилання позивача на ту обставину, що акціонери господарського товариства є співвласниками і самого товариства не ґрунтується на нормах чинного законодавства, що жодна із норм законодавства не встановлює виникнення права спільної часткової власності щодо емітента цінних паперів у випадку придбання такого цінного паперу тією чи іншою особою. Крім того, позивача зазначив, що у відповідності до ч.4 ст.362 ЦК України у разі продажу частки у праві спільної часткової власності з порушенням переважного права купівлі співвласник може пред’явити до суду позов про переведення на нього прав та обов’язків покупця, одночасно позивач зобов’язаний внести на депозитний рахунок суду грошову суму, яку за договором повинен сплатити покупець, що у відповідності до підпункту „г” п.12 Постанови Пленуму ВСУ від 22.12.95р. за №29 „Про судову практику по справах по позовам про захист права приватної власності” при розгляді позову про переведення на підставі ст.114 ЦК прав і обов’язків покупця за договором купівлі-продажу, укладеному з порушенням права привілеєвої купівлі частки у спільній частковій власності”, слід виходити з дійсної вартості частки на час розгляду справи і з’ясовувати чи спроможний позивач її сплатити, що доказом цього може буди внесення позивачем на депозитний рахунок суду суми дійсної вартості частки, невиконання позивачем цієї умови може бути підставою для відмови у позові, що позивачем не було виконано умову чинного законодавства, а зважаючи на зміст заявлених позовних вимог він і не має наміру сплачувати на депозитний рахунок суду суму коштів, яку за договором сплатив відповідач, що є підставою для відмови у задоволенні позову. Відповідач просив відмовити позивачу у задоволенні позову та скасувати заходи забезпечення позову вжиті ухвалою господарського суду Чернігівської області від 10.08.07р. по справі №14/207.

Суд прийняв до розгляду, викладену в тексті відзиву на позов від 28.08.07р. вих.№28-08/2007, заяву відповідача про застосування позовної давності.

У відповідності до ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивачем до суду подано заяву про зміну підстав позову вих.№133 від 18.09.07р. В заяві про зміну підстав позову позивач виклав обставини, якими обґрунтовує свою вимогу до відповідача, а саме позивач посилається на укладений договір оренди від 01.03.2002 року між Приватним виробничо-комерційним підприємством „Інтрансавтострой”, яке в подальшому було перетворено у ТОВ „Інтрансавтострой”, та відкритим акціонерним товариством „Киселівський льонозавод”, об’єктом оренди якого був цілісний майновий комплекс призначений для переробки льону, розташований за адресою Чернігівський район, с. Киселівка, вул. Заводська,1. Позивач зазначає, що договір укладався терміном на 3 роки з 01.03.2002року по 01.03.2005 року, але не раніше фактичної переробки трести ТОВ „Інтрансавтострой”, що згідно договору оренди розмір орендної плати за повний місяць складає 6310,87 грн., що умовами договору передбачалась можливість іншої форми розрахунків, крім грошової, яка оформляється додатковою угодою, що 05.03.2002 року між сторонами було укладено доповнення № 1 до договору оренди відповідно до якого позивач повинен був нести додаткові затрати пов’язані з передпусковою підготовкою обладнання до експлуатації, його докомплектації, а також поточного і профілактичного ремонту, а ВАТ „Киселівський льонозавод” не буде нараховувати орендну плату в продовж всього періоду дії договору оренди. Позивач стверджує, що належним чином виконував свої зобов’язання за договором і це підтверджується актами матеріальних затрат, які підписані обома сторонами за період з березня 2002 року по квітень 2003 року. ТОВ „Інтрансавтострой” вважає, що як добросовісний орендар по договору оренди, набув відповідно до ч.2 ст.777 Цивільного кодексу України переважне право перед іншими особами на придбання об’єкту оренди, а саме цілісного майнового комплексу, що призначений для переробки льону, який розташований за адресою Чернігівський район, с. Киселівка, вул. Заводська,1. Також позивач посилається на те, що вказане право було порушено внаслідок продажу об’єкту оренди позивача відповідачу, який придбав його відповідно до договору купівлі –продажу 31.03.2004 року, що доказом порушеного переважного права покупця є протокол №7 засідання комітету кредиторів ВАТ „Киселівський льонозавод” від 19.01.04р., в якому зазначено про відповідну пропозицію директора ПВКП „Інтрансавтострой” щодо придбання цілісного майнового комплексу за ціною 1 млн. 500тис.грн., яка була прийнята більшістю голосів. Також позивач зазначає, що твердження відповідача щодо застосування строків позовної давності братися до уваги судом не можуть, оскільки позивач дізнався про порушення свого права в грудні 2004 року, а до суду звернулось в серпні 2007 року, що строк позовної давності пропущено не було, що ч.2 ст.777 і ст.258 Цивільного кодексу України не передбачають спеціального строку позовної давності для орендаря, переважне право якого на придбання об’єкту було порушено. Позивач вважає, що не повинно братися до уваги заперечення відповідача з посиланням на ч.4 ст.362 Цивільного кодексу України щодо не внесення позивачем на депозитний рахунок суду грошової суми, яку за договором повинен сплатити покупець, оскільки ч.2 ст.777 ЦК України не містить такої обов’язкової умови. Суд прийняв подану заяву до розгляду, оскільки це не суперечить діючому законодавству та не порушує нічиї права та охоронювані законом інтереси.

Представник відповідача в судовому засіданні 09.10.07р. надав письмові пояснення №08-10/07 від 08.10.07р., в яких не погодився з доводами та міркуваннями позивача, наведеними у заяві про зміну підставі позову та зазначив, що оскільки ні ЦК України, ні ГК України, ні договором оренди від 01.03.02р. не встановлено спосіб захисту переважного права наймача на купівлю речі, переданої у найм, у разі його порушення, то позивач має право просити суд застосувати такий спосіб захисту права як переведення прав і обов’язків покупця лише на підставі ст.8 ЦК України за аналогією закону, а саме ст.362 ЦК України (якщо не застосовувати в даному повадку аналогію закону, то позовні вимоги не будуть ґрунтуватися ані на жодному положенню нормативно-правового акту), що одночасно позивач зобов’язаний внести на депозитний рахунок суду грошову суму, яку за договором повинен сплатити покупець, що до таких вимог застосовується позовна давність в один рік, що ці вимоги позивачем не виконані, а тому суд повинен відмовити в задоволенні позовної вимоги про перевід прав та обов’язків покупця. Також відповідач зазначив, що не підлягає задоволенню й позовна вимога про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 31.03.04р., в частині зазначення в ньому в якості покупця ТОВ „АП Ресскі”, оскільки ст.777ЦК України та й будь-яка інша правова норма не визначає порушення переважного права наймача на придбання речі, переданої у найм у разі її продажу як підставу для визнання недійсним договору купівлі-продажу, що таке порушення лише за аналогією закону може бути підставою для подання позову із вимогою про переведення прав та обов’язків покупця.

Від позивача до суду надійшло клопотання №147 від 19.10.07р. про відкладення розгляду справи у зв’язку з неможливістю надати витребувані документи на даний час та необхідністю їх підготовки на майбутнє.

          Розглянувши подані матеріали, вислухавши пояснення представника відповідача, з метою повного та об’єктивного розгляду справи, суд вважає за доцільне задовольнити клопотання позивача про відкладення розгляду справи. За таких обставин розгляд справи підлягає відкладенню.

          Керуючись ст. 22, 77, 86 Господарського процесуального кодексу України суд,

У Х В А Л И В :

1. Розгляд справи відкласти на  25.10.2007р. о 12 год.00хв.

2. Зобов’язати позивача: надати оригінали документів, копії яких додані до заяви про зміну підстав позову, звернення до комітету кредиторів вих.№12 від 20.01.04р., докази передачі майна в оренду по договору від 01.03.02р.

3. Зобов’язати відповідача: надати належної якості копію ухвали господарського суду Чернігівської області у справі №9/123-б/45-б/89-б/24-б про затвердження ліквідаційного балансу.

4. Сторонам забезпечити явку представників з належними повноваженнями та документами, які посвідчують особу.

            Суддя                                                                                    Н.Ю.Книш

27.09.07