ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  

м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2

____________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

Іменем України

16.09.2010  року                                                                      Справа № 6/80

Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:                              Лазненко Л.Л.

суддів                                        Бородіної Л.І.

                                                          Іноземцевої Л.В.

секретар

судового засідання                    Яковлева І.А.

та за участю

представників сторін:                    

від позивача:           Болото О.О., довіреність №  42,  від 01.03.10,  завідуючий юридичним сектором Акціонерного товариства „Український інноваційний банк” в особі Луганської філії, м. Луганськ, директор Приватного підприємства „Луганський поліграфічний центр „Готика”, м. Луганськ;

від відповідача:          Коробка С.М., паспорт серії НОМЕР_1, від 22.11.2001, виданий  Ленінським РВ УМВС України в Луганській області, директор Приватного підприємства „Луганський поліграфічний центр „Готика”, м. Луганськ;

Розглянувши

апеляційну скаргу                    Акціонерного товариства

„Український інноваційний банк”

в особі Луганської філії, м. Луганськ

на рішення

господарського суду                     Луганської області

від                                                   15.07.2010

у справі                                         № 6/80 (суддя Василенко Т.А.)

за позовом                    Акціонерного товариства

„Український інноваційний банк”

в особі Луганської філії,  м. Луганськ

до відповідача                              Приватного підприємства

„Луганський поліграфічний центр „Готика”,

м. Луганськ   

про                                                   стягнення 16 911 грн. 93 коп.  

В С Т А Н О В И В:

Позивачем –Акціонерним товариством «Український інноваційний банк»в особі Луганської філії, м. Луганськ заявлено вимогу про стягнення з відповідача –Приватного підприємства «Луганський поліграфічний центр «Готика», м. Луганськ 16 911 грн. 9, коп. (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог), в тому числі: відсотки –198 грн. 75 коп., прострочені відсотки –3374 грн. 49 коп., пеня за несвоєчасне погашення кредиту в сумі 12765 грн. 45 коп., пеня за несвоєчасну сплату процентів в сумі 478 грн. 63 коп.  

Рішенням господарського суду Луганської області від 15.07.2010 позов було задоволено частково:

Стягнуто з Приватного підприємства "Луганський поліграфічний центр "Готика", м. Луганськ  на користь:   

- Акціонерного товариства "Український інноваційний банк" в особі Луганської філії, м. Луганськ, заборгованість за процентами у сумі 2 850 грн. 81 коп., державне мито у сумі 28 грн. 50 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 39 грн. 78 коп., у задоволенні решти позовних вимог відмовлено за необґрунтованістю.  

          Вищезгадане судове рішення господарського суду Луганської області мотивовано приписами ст. 629 Цивільного кодексу України передбачено, якими передбачено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

        Відповідно до норм діючого законодавства,  кредитний договір, є одним з видів позики: (ст. 1046 Цивільного кодексу України) одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти  або  інші речі,  визначені  родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму  позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

             Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

             Згідно п.2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Отже, види забезпечення виконання зобов’язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов’язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов’язань будь-яким з видів передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов’язальні правовідносини між кредитором та боржником.

Позивач - Акціонерне товариство "Український інноваційний банк" в особі Луганської філії, м. Луганськ не погодилося із вищезгаданим рішенням господарського суду Луганської області та звернулось з апеляційної скаргою №34/8-340 від 29.07.2010 до Луганського апеляційного господарського суду. На думку заявника апеляційної скарги, оскаржене рішення є таким, що винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, з того підлягає скасуванню.

Апелянт, обґрунтовуючи свою апеляційну скаргу, виходив з такого, що: судом першої інстанції встановлено, що ним необґрунтовано зараховано деякі суми на інші призначення ніж ті, що були вказані в платіжних, дорученнях, а саме не на погашення заборгованості за кредитним договором (вказані суми погашались в примусовому порядку вже після відкриття виконавчого провадження). Судом першої інстанції зазначено, що позивач зобов’язаний надати розрахунок відсотків з урахуванням фактичних оплат відповідача згідно меморіальних ордерів від 16.11.09, 30.12.08, 23.09.09, але позивачем це не зроблено. З такого суд, самостійно визначив суми нарахованих процентів, яка складає 9174,93 грн. і з урахуванням сплати відповідачем 6324,12 грн. стягненню підлягає сума у розмірі 2850,81грн. такий висновок суду зроблений з порушенням, на думку заявника апеляційної скарги, урахування ст. 1048 Цивільного кодексу України, п.3.4.1, п. 3.5.4 кредитної угоди. Також апелянт вважає, що висновок суду, щодо видів забезпечення виконання зобов’язань є спеціальною мірою майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов’язань боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому  забезпечення виконання зобов’язань будь-яким з видів передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов’язальні правовідносини між кредитором та боржником. Як вважає суд, в даному випадку, майно та грошові кошти відповідача є арештованими  і погашення заборгованості за кредитом здійснюється в порядку виконавчого провадження, тобто в примусовому порядку, - такий який не кореспондується із приписами статей 526, 611, 625, 1049 Цивільного кодексу України.         

Розпорядженням заступника голови Луганського апеляційного господарського суду від 04.08.2010 для розгляду апеляційної скарги Акціонерного товариства «Український інноваційний банк»від 29.07.2010 на рішення господарського суду Луганської області від 15.07.2010  у справі №6/80, керуючись ст. 30 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", призначено судову колегію у складі: Якушенко Р.Є. –суддя –головуючий; Іноземцева Л.В. –суддя; Бородіна Л.І. –суддя.

Ухвалою судової колегії 04.08.2010 порушено апеляційне провадження по справі, на адресу яких надіслана вказана ухвала, в якої зазначено коли і де відбудеться розгляд апеляційної скарги по справі.

У вказаній ухвалі міститься відмітка про її надіслання усім учасникам судового процесу по справі, за їх юридичними адресами.

Розпорядженням голови Луганського апеляційного господарського суду від 03.09.2010 було змінено склад судової колегії по справі №6/80, у зв’язку з  відпусткою судді Якушенко Р.Є., було виключено та введено головуючим суддею - суддю Лазненко Л.Л.

Відзивом б/н від 15.09.2010 відповідач довів про своє непогодження з доводами заявника апеляційної скарги.

Згідно статті 77 ГПК України в судовому засіданні апеляційної інстанції оголошено перерву 14.09.2010 до 16.09.2010

Оцінивши доводи апеляційної скарги, заслухавши повноважних та компетентних представників сторін, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню а оскаржене рішення по справі слід скасувати, позов у справі задовольнити частково.

Судом другої інстанції, згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, досліджено, що:

між позивачем (Банк) та 1-відповідачем (Позичальником) у справі 28.08.07 укладено кредитну угоду про відкриття відновлювальної кредитної лінії № 1913 з Додатковою  угодою до неї №1 від 03.10.07 (далі –Договір), відповідно до п. 3.1. якої в редакції Додаткової угоди №1 Банк надає Позичальнику Кредит на умовах Відновлювальної відкличної кредитної лінії на термін з 28.08.07 по 27.08.08 з загальним лімітом заборгованості за цією кредитною лінією, відкритою банком ПП "ЛПЦ "Готика" згідно з кредитною угодою № 1913 ввід 28.08.07р. в розмірі 85000 грн. Погашення заборгованості по кредитній лінії проводиться згідно з графіком зниження ліміту:

         з 1.09.2007 р. по 30.09.2007 р.  –7085,00 грн.,

         з 1.12.2007 р. по 31.07.2008 р.  –8660,00 грн. (щомісячно),

         з 1.08.2008 р. по 27.08.2008 р.  –8635,00 грн. –повне погашення.

Кредит використовується Позичальником на придбання обладнання (п.3.2.1. Договору).

Відповідно до п.3.4.1. Договору Позичальник сплачує Банку проценти в розмірі 19% річних. Вказані проценти нараховуються на фактичну суму заборгованості за Кредитом із розрахунку фактичної кількості днів Періоду нарахування процентів на основі фактичної календарної кількості днів в році і підлягають сплаті на Дату Платежів по процентах за Кредитом в гривнях на рахунок, вказаний в п.5.1.3. цієї Угоди.

У випадку утворення простроченої заборгованості по Кредиту і процентах, погашення боргу проводиться в наступному порядку: прострочені платежі по сплаті процентів за Кредитом, строкові платежі по процентах, прострочена заборгованість по Кредиту, строкова заборгованість по Кредиту, інші платежі згідно з цією Угодою, пеня, штрафи (п.3.5.4. Договору).

Відповідно до п.7.3. Договору, сторонами узгоджено, що при порушенні строків оплати процентів за Кредитом, Позичальник сплачує Банку пеню. Пеня нараховується на суму несплачених (несвоєчасно сплачених) процентів, із розрахунку фактичної кількості прострочених днів, в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня.

У разі порушення граничного терміну повернення Кредиту, Позичальник сплачує Банку пеню. Пеня нараховується на суму простроченої заборгованості за Кредитом із розрахунку фактичної кількості днів існування простроченої заборгованості, починаючи з дати її виникнення до дати повернення Кредиту, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня (п.7.4. Договору).

На підставі умов Договору та відповідно до розпорядження від 28.08.07 позивачем було перераховано 85000 грн. 00 коп. з позичкового рахунку відповідача на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Картон-пак".

Оскільки відповідачем умови договору виконані не були, позивач звернувся до суду із позовом, за яким порушено справу № 7/177. В той же час, рішенням господарського суду від  10.11.08 в рамках справи № 7/177 позов було задоволено частково та стягнуто на користь банку з ПП «Луганського поліграфічного центру «Готика» заборгованість за кредитом у сумі 51990 грн. 93 коп.,  пеню  у сумі 6227 грн. 73 коп., державне мито у сумі 648 грн. 35 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 113 грн. 62 коп.

На виконання вказаного рішення позивачу було видано наказ № 23.11.08  № 7/177. Разом з цим, за доводами позивача, за відповідачем за період з 08.10.08 по 24.05.2010 виникла додаткова заборгованість по сплаті процентів за користування кредитом, а також пеня за несвоєчасну сплату процентів та кредиту, у зв’язку з чим, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Відповідач з позовними вимогами не погодився.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи представників сторін та надані позивачем докази суд прийшов до наступного.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до норм діючого законодавства,  кредитний договір, є одним з видів позики і відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України а  договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти  або  інші речі,  визначені  родовими ознаками,  а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму  позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

  Згідно п.2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів,  необхідних  для належного  виконання нею зобов'язання,  враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст.ст. 43, 33 Господарського процесуального кодексу України сторони повинні довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем, на виконання умов кредитної угоди про відкриття відновлювальної кредитної лінії № 1913  від 28.08.07 було надано відповідні кредитні кошти, які останнім своєчасно та в повному обсязі повернути не були, у зв’язку з чим з цього приводу було винесення рішення господарського суду в рамках розгляду справи  № 7/177.

Претензію 34/8-287 від 07.08.2008 (а.с.27) позивачем заявлена відповідачеві вимога провести розрахунки по договору, що останнім не була виконано.

Це рішення  суду не впливає на розподіл коштів і призначення їх зарахування бо це визначено умовами кредитної угоди №19/13 від 28.08.2007.

Відповідно до п. 3.5.4. Кредитної угоди, у випадку утворення простроченої заборгованості по Кредиту і процентах, погашення боргу проводиться в наступному порядку: прострочені платежі по сплаті процентів за Кредитом, строкові платежі по процентах, прострочена заборгованість по Кредиту, строкова заборгованість по Кредиту, інші платежі згідно з цією Угодою, пеня, штрафи.

Відповідно до п. 8.1 Кредитної угоди ця Угода залишається чинною до дати повної сплати Позичальником заборгованості за Кредитом, процентів та інших платежів за цієї Угодою відповідно до умов цієї Угоди.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення додатково нарахованих процентів та пені за кредитною угодою № 1913 від 28.08.2007 року, за період з 16.11.2009 року по 24.05.2010 року в сумі 16 911,93 грн., саме:

-          нараховані відсотки в сумі  198,75 грн.;

-          прострочені відсотки в сумі  3374,49 грн.

-          нарахована пеня за несвоєчасне погашення кредиту в сумі 12765,45 грн.

-          нарахована пеня за несвоєчасне погашення процентів 573,24 грн.

В обґрунтування цієї суми, позивачем, листом від 25.05.2010 року за № 34/8-260 разом с заявою про уточнення позовних вимог наданий детальний розрахунок заявлених до стягнення процента, нарахованих та суму основної суми кредиту  та пені за кредитною угодою №1913 від 28.08.2007.

Спір у справі виник у визначені сум у рахунок погашення кредиту за меморіальними ордерами  від 09.12.2008 року на суму 1000,00 грн.; від 30.12.2008 року на суму 2000,00 грн.; від 23.09.2009 року на суму 10863,63 грн.; від 16.11.2009 року на суму 1000,00 грн. На думку суду та відповідача всі ці платежі повинні були зараховані на погашення основного суми кредиту.

Приймаючи до уваги умови кредитного договору, до якого сторонами не внесено змін, доповнень і заперечень, місцевим господарським судом неправильно віднесені грошові кошти у рахунок погашення кредиту.

Згідно діючих пунктів 3.4.1., 3.5.4 кредитної угоди треба здійснювати зарахування надходжених коштів за меморіальними ордерами у рахунок погашення процентів за кредитною угодою.

Відповідно до ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процента встановлюється договором.

У відповідності до п. 3.4.1 кредитної угоди позичальник сплачує банку проценти в розмірі 19 % річних. Вказані проценти нараховуються на фактичну суму заборгованості за Кредитом із розрахунку фактичної кількості днів Періоду нарахування процента на основі фактичної календарної кількості днів в році і підлягають сплаті на Дату Платеж1в по процентах за Кредитом в гривнях на рахунок, вказаний в п.5.1.3. цієї Угоди.

Відповідачем за меморіальним ордером від 30.12.2008 року сплачено 2000,00 грн., в призначення платежу Відповідачем зазначено: «погашення кредиту»; 23.09.2009 року Відповідачем за меморіальним ордером від 23.09.2009 року сплачено 10863,63 грн., в призначенні платежу зазначено: «погашення заборгованості по кредиту № 1913 від 28.08.2007 року».

Оскільки п. 3.5.4 Кредитної угоди встановлена черговість погашення боргу; враховуючи те, що на день погашення вказаних сум у Відповідача існувала прострочена заборгованість по сплаті процентів –позивачем –банком  обґрунтовано були розподілені кошти, отримані  від відповідача, а саме частина на погашення процентів, частина на погашення кредиту.

Суд у своєму рішенні від 15.07.2010 року зазначив про необґрунтоване зарахування вказаних вище сум, а саме не на погашення заборгованості за кредитним договором (вказані суми погашались в примусовому порядку вже після відкриття виконавчого провадження).

Судом першої інстанції не врахована п. 3.5.4 Кредитної угоди, а також те, що погашення проводилось не в примусовому порядку, а добровільно відповідачем. А саме кошти, надходили до АТ «Укрінбанк»не від ДВС (в такому випадку позивач повинен був зарахувати   ці   кошти   на  погашення   основної  суми   кредиту),   а  кошти   надходили безпосередньо від директора ПП «ЛПЦ «Готика»Коробко С.М. шляхом внесення готівки до установи ПАТ «КБ «Приватбанк»з вимогою перерахування їх на рахунок АТ «Укрінбанк».

Листом №34/8-260 від 25.05.2010 позивачем у справі уточнені позовні вимоги та розрахунок суми позову, де зазначений порядок і  період нарахування процентів і пені за кредитною угодою тобто обґрунтована сума, що заявлена до стягнення.

Відповідачем не спростована правильність нарахування позивачем процентів і пені кредитною угодою (договором) встановлена відповідальність відповідача за порушення виконання ним основного зобов'язання (кредиту), та відповідальність за порушенням сплати процентів, зокрема:

Відповідно до п 7.3. Кредитної угоди, у разі порушення строків сплати процентів за Кредитом, Позичальник сплачує Банку пеню. Пеня нараховується на суму несплачених (несвоєчасно сплачених) процентів, із розрахунку фактичної кількості прострочених днів, в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня.

Відповідно до п. 7.4. Кредитної угоди у разі порушення граничного терміну
повернення Кредиту з урахуванням встановленого цією Угодою Ліміту кредитної лінії, Позичальник сплачує Банку пеню. Пеня нараховується на суму простроченої
заборгованості за Кредитом із розрахунку фактичної кількості днів існування
простроченої заборгованості, починаючи з дати її виникнення до дати повернення Кредиту, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня.          

Однак, місцевим господарським судом не враховано і не прийнято до уваги умови кредитної угоди, укладеної між позивачем та відповідачем. Твердження суду, що майно та грошові кошти відповідача є арештованими і погашення заборгованості за кредитом здійснюється в порядку виконавчого провадження, тобто в примусовому порядку, не повинні впливати на порядок нарахування пені, оскільки:

-          ст.   625   ЦК   України   встановлює,   що   боржник   не   звільняється   від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов'язань;

-          нарахування пені передбачено умовами кредитної угоди;

-          погашення кредиту відповідач проводив самостійно, а не в примусовому порядку через органи державної виконавчої служби;

Суд зазначив, що оскільки позивачем розрахунок відсотків здійснений                невірно, у зв'язку з чим нарахування пені також здійснено невірно.

З таким висновком судова колегія не погоджується і вважає його неправильним, а доводи відповідача необґрунтованими та недоведеними.

У відповідності до ст. 625 ЦК України Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов'язань.

Суд вірно посилається на ст. 610 ЦК України, яка встановлює, що порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); також суд вірно посилюється-на ст. 611 ЦК України, яка встановлює, що у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема: п. 2) сплата неустойки;

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до   звичаїв   ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню. Оскаржене рішення по справі скасуванню згідно п.2 ст. 103, пп.1, 4 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, позов у справі –частковому задоволенню.

У решті позову слід відмовити, з віднесенням на сторони по справі судових витрат за позовом, за подання апеляційної скарги пропорційно розміру задоволених позовних вимог, згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 49, 85, 99, 101, п.2 ст.103, п.1, 4 ст.104, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства  „Український інноваційний банк” в особі Луганської філії, м. Луганськ на рішення господарського суду Луганської області від 15.07.2010 у справі № 6/80 задовольнити частково.

2. Рішення  господарського суду Луганської області від 15.07.2010 по справі   № 6/80  (суддя – Василенко Т.А.) скасувати.

3. Позов задовольнити частково.

 4.Стягнути з Приватного підприємства "Стягнути з Приватного підприємства "Луганський поліграфічний центр "Готика", м. Луганськ, вул. Почтова, 1, код ЄДРПОУ 34202250 на користь: Акціонерного товариства "Український інноваційний банк" в особі Луганської філії, м. Луганськ, вул. Жовтнева, 3, код ЄДРПОУ 24046722, заборгованість за відсотками у сумі 198 грн. 75 коп., за прострочені відсотки в сумі 3374 грн. 49 коп.; пеня за несвоєчасне погашення кредиту в сумі 4381грн. 26 коп., пеня за несвоєчасне погашення процентів 274 грн. 71 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 132 грн. 14 коп., також суму витрат по сплаті Державного мита при зверненні з позовом –82 грн. 29 коп.;  апеляційною скаргою у сумі 41 грн.14 коп.;

Доручити господарському суду Луганської області видати відповідний наказ.

 5. В решті позову відмовити.

6. Повернути з Державного бюджету України Акціонерному товариству "Український інноваційний банк" в особі Луганської філії, м. Луганськ, вул. Жовтнева, 3, код ЄДРПОУ 24046722 суму зайво сплаченого Державного мита при зверненні з апеляційною скаргою 33 грн. 56 коп.

Доручити господарському суду Луганської області видати відповідні накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Підставою для повернення помилково сплаченої суми Державного мита є дана постанова скріплена печаткою суду.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Луганський апеляційний господарський суд.

Повний текст постанови у відповідності до статті 85 Господарського процесуального кодексу України було складено 21.09.2010.

Головуючий суддя          Л.Л.Лазненко

Суддя          Л. І. Бородіна

Суддя          Л.В.Іноземцева