ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_________________________________________________
__________________________________________________________________________________
10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(8-0412) 48-16-02
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"12" жовтня 2010 р. Справа № 11/204-10
Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді
суддів:
при секретарі ,
за участю представників сторін:
від позивача: не з"явився,
від відповідачів: не з"явились;
розглянувши апеляційну скаргу Суб"єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, м.Хмельницький
на рішення господарського суду Хмельницької області
від "15" лютого 2010 р. у справі № 11/204-10 (суддя Радченя Д.І.)
за позовом Суб"єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2, м.Хмельницький
до
1) Суб"єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, м.Стрий Львівської області
2) Суб"єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3, м.Хмельницький
про стягнення 3252,80 грн.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Хмельницької області від 15.02.2010 р. у справі №11/204-10 позов Суб"єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 до Суб"єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 та до Суб"єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3 про стягнення 3252,80 грн. задоволено частково:
- стягнуто з підприємця ОСОБА_1 на користь підприємця ОСОБА_2 3052,80 грн. заборгованості, 95,72 грн. витрат по оплаті державного мита та 228,51 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 500,00 грн. витрат на послуги адвоката;
- стягнуто з підприємця ОСОБА_3 на користь підприємця ОСОБА_2 100,00 грн. заборгованості, 3,14 грн. державного мита та 0,23 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В задоволенні вимог про стягнення з підприємця ОСОБА_1 100,00 грн. відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, СПД ОСОБА_1, звернулась до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення про відмову у позові.
Як зазначено в апеляційній скарзі, суд першої інстанції безпідставно послався на заявку, яка була зроблена позивачкою ОСОБА_2, як на підтвердження доводів позивача про те, що СПД ОСОБА_1 є замовником. Скаржник зазначає, що не замовляла автотранспорту у позивача, а замовляла італійська фірма для перевезення наданих підприємцем ОСОБА_1 пиломатеріалів. Ні з заявки, ні з інших документів не вбачається, що замовником автотранспорту є саме підприємець ОСОБА_1, більше того, у самій заявці зазначено, що у разі виникнення перегрузу, штраф за рахунок замовника, тобто, італійської фірми, якій призначались пиломатеріали.
Також, у заявці, на яку посилається позивач, зазначено, що вага вантажу повинна складати 22 тони, а в рахунку-фактурі зазначено, що завантажено 21 тону. Саме наданий автомобіль, тобто, його вага невірно була обрахована позивачем, що і привело до сплати ним вищезазначеної суми. Скаржник стверджує, що її вини у виникненні спірної ситуації немає.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу (а.с.59,63) заперечила проти доводів апеляційної скарги. Вважає, що рішення господарського суду Хмельницької області прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права, належною оцінкою доказів та з"ясуванням обставин спору, а тому, на думку позивача, передбачені законом підстави для скасування даного рішення відсутні.
Позивачем також надано письмові пояснення (вх.№02-01/4336/10 від 02.06.2010 р., а.с.69). У поясненнях позивач вказує, що обґрунтований розрахунок суми штрафу вбачається з підтверджуючих документів митної служби Угорської сторони. Згідно міжнародних стандартів допустима норма перетину кордону вантажним транспортом з вантажем до 40 тон, на українському кордоні - 38 тон. Згідно документів, які надала митна служба Угорщини, вага автомобіля IVECO ВХ8058 АР/НОМЕР_1 становила 40,440 кг., тобто, перевантаження становило 440 кг. З технічного паспорту автомобіля та причіпа можна визначити завантаження автомобіля, а саме, згідно технічного паспорта автомобіля, його маса без навантаження 7360 кг., а причіпа - 7120кг. Повна заправка дизельним паливом 1200 кг. Згідно цих даних маса автомобіля без завантаження автомобіля складає 15680 кг. Оскільки згідно заявки від 11.12.2009 р. загальна вага вантажу мала становити 21 тону, а було завантажено 24760 кг., за що позивачем було сплачено штраф в сумі 280 євро.
СПД ОСОБА_3, яка є другим відповідачем по справі, у відзиві на апеляційну скаргу (а.с.60,61) зазначила, що вважає рішення господарського суду Хмельницької області від 15.02.2010 р у справі №11/204-10 правильним та законним, а апеляційну скаргу СПД ОСОБА_1 - такою, що задоволенню не підлягає. Крім того, підприємець просила розглянути дану справу без її участі та винести рішення, яким рішення місцевого господарського суду залишити без змін.
В засідання суду 12.10.2010 р. сторони своїх представників не направили, про причини неявки в суд не повідомили, хоча про дату, час та місце апеляційного розгляду справи були повідомлені належним чином, про що свідчить реєстр рекомендованої поштової кореспонденції Житомирського апеляційного господарського суду за 20.09.2010 р.
Судовою колегією приймається до уваги, що розгляд апеляційної скарги у даній справі неодноразово відкладався, в т.ч. у зв"язку з неявкою в судове засідання представників сторін та невиконанням ними вимог ухвали суду.
За наведених обставин та враховуючи приписи ст.101 Господарського процесуального кодексу України, нез"явлення в судове засідання представників сторін, повідомлених належним чином про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги по суті за наявними матеріалами справи.
Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши в повному обсязі законність та обґрунтованість оскаржуваного судового акту, судова колегія дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 11 грудня 2009 р. підприємцю ОСОБА_2, яка має ліцензію серії АБ №297618, видану Головною державною інспекцією на автомобільному транспорті, на надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування (крім надання послуг з перевезення пасажирів та їх багажу на таксі), факсограмою надійшла заявка, за змістом якої "DALERA EUGENIO" (Італія) просить надати 1 автомобіль тентований для завантаження в с.Тейсарів Жидачівського району (7 км. траси Стрий-Жидачів) на 15.12.2009 р. Місцем призначення згідно вказаної заявки є "DALERA EUGENIO" (Alessandria Італія); вантаж - дрова на палетах 21 т.; оплата за перевезення - 900 євро.
На виконання даної заявки СПД ОСОБА_2 в місце призначення надано під завантаження автомобіль IVECO ВХ 8058 АР/НОМЕР_1 та здійснено завантаження товару (деревина паливна).
Згідно рахунку-фактури №142 від 11.12.2009 р. (а.с.10), продавцем товару (вантажовідправником) є підприємець ОСОБА_1; вага товару на момент відправлення становила 21 т.
17 грудня 2009 року при оформленні на кордоні на Угорській стороні (Zahony) при зважуванні автомобіля зафіксовано перевантаження, а саме: при допустимій загальній вазі 40000 кг. виявилася вага – 40440 кг., що на 440 кг. більше.
Як зазначено у позовній заяві, за домовленістю з вантажовідправником, позивач (перевізник) оплатила зазначену різницю у вазі відносно гранично допустимої, в сумі 73605 Ft (HUF угорський форинт). Підтвердженням оплати СПД ОСОБА_2 вказаної суми є наявні у справі платіжні документи від 17.12.2009 р. (а.с.9).
Слід зазначити, що замовлення за заявкою від 11.12.2009 р. виконано СПД ОСОБА_2 належним чином: вантаж доставлено до місця призначення - DALERA EUGENIO (Alessandria Італія) та прийнято одержувачем 22.12.2009 р., про що свідчить товарно-транспортна накладна (CMR) А№0180179 (а.с.12) та не заперечується сторонами.
24.12.2009р. між СПД ОСОБА_2 та СПД ОСОБА_3 було укладено договір поруки, згідно якого остання зобов'язалась частково відповідати за СПД ОСОБА_1 перед кредитором щодо виконання зобов'язань за заявою від 11.12.2009р. на суму 100 грн. (п. 2.1 договору - а.с. 21)
З посиланням на те, що згідно даної заявки у разі виникнення перегрузу всю відповідальність бере на себе замовник, підприємець ОСОБА_2 зверталась з претензіями про відшкодування сплачених нею за перегруз коштів у розмірі 280 євро. При цьому, в обох претензіях (за вих.№50 від 17.12.2009 р. та №52 від 28.12.2009 р.) адресатом претензії зазначено DALERA EUGENIO, проте, згідно поштового повідомлення, претензія була вручена 31.12.2009 р. особисто ОСОБА_1 (а.с.17). Вказані претензії залишені без відповіді та без задоволення, що й стало підставою для звернення з даним позовом до суду.
У позовній заяві СПД ОСОБА_2 просить стягнути з СПД ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 3152,80 грн., що дорівнює сумі, сплаченій позивачем в якості штрафу за перевантаження за замовника на підставі взаємної домовленості з вантажовідправником (відповідачем).
Позовна заява містить посилання на норму ч.4 ст.933 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що клієнт відповідає за збитки, завдані експедиторові у зв'язку з порушенням обов'язку щодо надання документів та інформації, визначених частиною першою цієї статті (про властивості вантажу, умови його перевезення, а також інформацію, необхідну для виконання експедитором обов'язків, встановлених договором).
Як вказує позивач, для забезпечення виконання підприємцем ОСОБА_1 взятих на себе зобов'язань за заявкою від 11.12.2009 р. на перевезення вантажу, між позивачем та підприємцем ОСОБА_3 укладено договір поруки від 24.12.2009 р., за яким СПД ОСОБА_3 як поручитель зобов'язався частково відповідати перед кредитором за неналежне виконання СПД ОСОБА_1 зобов’язань за заявкою від 11.12.2009 р., на суму 100,00 грн., однак зобов'язання за договором поруки не виконав.
Крім того, у відзиві на апеляційну скаргу позивач вказує про те, що СПД ОСОБА_1 не здійснила оплату наданих послуг вантажоперевезення.
Водночас, як вбачається зі змісту апеляційної скарги, відповідач СПД ОСОБА_1 посилається на те, що не є замовником спірного вантажоперевезення та заперечує факт перевантаження.
Приймаючи рішення, що оскаржується, господарський суд першої інстанції визнав встановленим факт порушення першим відповідачем по справі - підприємцем ОСОБА_1 свого зобов"язання перед позивачем щодо відшкодування сплаченої суми штрафу за перевантаження. Як наслідок, місцевий господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість заявленого позову в частині стягнення з підприємця ОСОБА_1 на користь СПД ОСОБА_2 3052,80 грн. заборгованості та судових витрат, а також, в частині стягнення з підприємця ОСОБА_3 100,00 грн. заборгованості та частково судових витрат, оскільки СПД ОСОБА_3 за договором поруки від 24.12.2009 р., укладеним між нею та позивачем, зобов'язалась частково відповідати з СПД ОСОБА_1 перед кредитором в частині боргу в сумі 100,00 грн.
Розглядаючи питання щодо законності та обґрунтованості вказаного судового рішення судова колегія враховує наступне.
Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст.908 Цивільного кодексу України, перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
У відповідності до ст.909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.
Сторонами договору перевезення вантажу є перевізник і відправник, одержувач, як правило, є третьою особою, на користь якої укладається договір. Тобто, договір перевезення вантажу належить до договорів на користь третьої особи, який дозволяє одержувачу, не будучи стороною договору, користуватися певними правами і нести відповідні цим правам обов'язки.
Разом з тим, у даному випадку, за змістом заявки на перевезення від 11.12.2009 р. (наданою перевізником), саме вантажоодержувач - DALERA EUGENIO (Alessandria Італія) - є замовником перевезення вантажу позивачем.
Слід звернути увагу, що самі позовні вимоги та їх правове обґрунтування є суперечливими, оскільки позивач просить стягнути певну суму як заборгованість, водночас, посилаючись на норму ст.933 ЦК України щодо відшкодування збитків, завданих експедиторові, у зв'язку з порушенням клієнтом обов'язку про надання інформації про вантаж.
З даного приводу слід зазначити, що сплачена позивачем сума штрафу за перевантаження не є заборгованістю першого відповідача, оскільки сплата коштів саме вантажовідправником не обумовлена в підписаних сторонами документах (заявці, рахунку-фактурі, ТТН (СМR)); не передбачено в них також зобов"язання вантажовідправника відшкодувати перевізнику добровільно сплачені ним кошти за перевантаження.
Крім того, добровільна сплата позивачем штрафу за іншу особу - замовника, не породжує для останнього обов"язку по відшкодуванню сплачених коштів.
Договір перевезення автомобільним оформляється накладною, яка супроводжує вантаж на усьому шляху його слідування і на станції призначення видається одержувачеві разом з вантажем. Накладна складається відправником, який відповідає за усі наслідки неправильності або неточності зазначених у ній відомостей. Перевізник має право перевіряти достовірність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.
У даному випадку, в товарно-транспортній накладній CMR А №0180179 вантажовідправником щодо вантажу зазначено - "деревина паливна (дрова породи бук) 21 пакет, 21,74 куб.м., вага 21000 кг". Враховуючи викладене та розрахунки позивача, на момент завантаження, вага вантажу становила саме 21000 кг. (в чому мав право пересвідчитись позивач). Отже, загальна вага вантажу з автомобілем та причіпом становила 36680 кг. (15680 кг.+21000 кг.), тобто, перевантаження не існувало. За таких обставин, наявність вини вантажовідправника в тому, що на час перетину кордону перевізником мало місце перевантаження відносно допустимої норми, не доведена позивачем.
Таким чином, позивачем не доведено як самого факту порушення зобов"язань СПД ОСОБА_1 - вантажовідправником у спірних правовідносинах з перевезення вантажу, так і підстав для застосування до нього відповідальності у вигляді відшкодування збитків.
Водночас, позов заявлено про стягнення заборгованості, а не про стягнення збитків. Тому відсутні також підстави для стягнення 100 грн. боргу з СПД ОСОБА_3, яка виступила поручителем за виконання зобов'язань СПД ОСОБА_1 згідно умов договору поруки від 24.12.2009р.
За таких обставин, передбачені законом підстави для задоволення позовних вимог СПД ОСОБА_2, заявлених у даній справі - відсутні; у позові слід відмовити. Рішення судом першої інстанції прийнято за недоведеності обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а висновки, викладені у рішенні, не відповідають обставинам справи, що призвело до прийняття незаконного судового акту.
З урахуванням викладеного, рішення господарського суду Хмельницької області від 15 лютого 2010 р. у справі №11/204-10 має бути скасовано з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог СПД ОСОБА_2 до СПД ОСОБА_1 та СПД ОСОБА_3 про стягнення 3252,80 грн.
Апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст.101,103-105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Суб"єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, м.Хмельницький задовольнити.
2. Рішення господарського суду Хмельницької області від 15 лютого 2010 р. у справі №11/204-10 скасувати.
Прийняти нове рішення:
"У позові Суб"єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2, м.Хмельницький до Суб"єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, м.Стрий Львівської області та до Суб"єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3, м.Хмельницький про стягнення 3252,80 грн. відмовити."
3. Справу №11/204-10 повернути до господарського суду Хмельницької області.
Головуючий суддя:
судді:
віддрук.прим.:
1 - до справи
2 - позивачу
3,4 - відповідачам
5 - в наряд