ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_________________________________________________
__________________________________________________________________________________
10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(8-0412) 48-16-02
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"23" вересня 2010 р. Справа № 7/186-09
Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді
суддів:
при секретарі ,
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 - представника за довіреністю від 13.08.2009р.,
Попової М.Ф. - представника за довіреністю від 11.08.2010р.
Іванишиної Г.Л. - представника за довіреністю від 20.09.2010р.,
від відповідача: не з'явився,
розглянувши апеляційну скаргу Міського комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна контора №12", м.Вінниця
на рішення господарського суду Вінницької області
від "25" травня 2010 р. у справі № 7/186-09 (суддя Банасько О.)
за позовом Міського комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна контора №12", м.Вінниця
до Дочірнього підприємства "Спеціалізоване ремонтно-будівельне управління "Вінницяліфт", м.Вінниця
про стягнення 37443,96грн.,
з перервою в судовому засіданні з 21.09.2010р. по 23.09.2010р., відповідно ст.77 ГПК України
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Вінницької області від 25.05.2010р. у справі №7/186-09 в позові Міського комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна контора №12" до Дочірнього підприємства "Спеціалізоване ремонтно-будівельне управління "Вінницяліфт" про стягнення 37443,96грн. як отриманих безпідставно внаслідок переплати в 2004 році за договором б/н від 03.01.2002р. відмовлено.
Вважаючи, що вказане рішення прийняте місцевим господарським судом із недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими; невідповідністю висновків, викладених у рішенні, обставинам справи та преюдиційними фактами, встановленими іншими судами, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить дане рішення скасувати та прийняти нове рішення - про задоволення позову.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, позивач зазначив, зокрема, наступне:
- у відповідності до ст.1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно, при цьому, особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала, й наведена норма застосовується незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події, а тому, посилання господарського суду першої інстанції на те, що надходження коштів від позивача в більшій сумі, ніж виконувалось відповідачем робіт у визначеному періоді (2004 рік) при наявності боргу позивача по оплаті за виконані роботи в попередніх періодах, не може свідчити про те, що ці кошти набуті відповідачем безпідставно, не ґрунтується на законі;
- відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд виходив з відсутності правових підстав для покладання на відповідача відповідальності за надмірно сплачені йому позивачем в період з 01.01.2004р. по 31.12.2004р. кошти відповідно до вимог ст.1212 ЦК України, оскільки до 01.01.2004р. у позивача перед відповідачем були боргові зобов'язання в сумі 93260,00грн., проте, даний висновок суду не є правильним, так як ні відповідачем, ні судовим рішенням не спростовувались доводи позивача, які викладені у його позовній заяві, та надані позивачем докази, якими підтверджується, що за період з січня 2004 року по грудень 2004 року відповідач виконав роботи по технічному обслуговуванню ліфтів на загальну суму 129753,77грн., а позивач за вказаний період провів розрахунки на загальну суму 167197,13грн., що на 37443,96грн. більше, а тому дана різниця у сумі 37443,96грн. є безпідставно набутим відповідачем майном, яке, у відповідності до приписів ст.1212 ЦК України, підлягає поверненню;
- вирішуючи даний спір, суд першої інстанції, без клопотання позивача, із власної ініціативи, вийшов за межі позовних вимог щодо періоду розрахунків між сторонами, витребовуючи у сторін докази та досліджуючи наявність заборгованості позивача перед відповідачем за 2003 рік;
- місцевий господарський суд безпідставно взяв до уваги надані відповідачем акти звірки розрахунків №12 від 01.01.2004р., №43 від 01.12.2004р. та 01.04.2003р., а також акти про виконані роботи за 2003 рік, оскільки головний бухгалтер МКП ЖЕК-12 Попова М.Ф. заперечила проставлення свого підпису на актах звірки розрахунків №12 від 01.01.2004р., №43 від 01.12.2004р. та 01.04.2003р., й незважаючи на наявність печатки на даних актах, вони не є первинними бухгалтерськими документами, які підтверджують існування боргу. Що стосується актів про виконані роботи за 2003 рік, то вони не доводять заборгованості, а лише встановлюють розмір виконаних відповідачем робіт у грошовому еквіваленті;
- господарський суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність погашення відповідачем боргу за попередні періоди, які передували 2004 року, посилаючись на те, що, всупереч вимогам "Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті", у графі "Призначення платежу" на платіжних дорученнях позивача відсутні періоди, за які ним здійснювалась оплата за послуги, надані відповідачем. Натомість, суд не вказав, у яких саме платіжних дорученнях, сформованих позивачем, не зазначено призначення платежу на загальну суму 64287,73грн., яку суд підтверджує відповідними реєстрами, підсумками по зведених касових відомостях, сформованих Обчислювальним центром ЖКГ (т.1 а.с.28-39,97-160, т.2 а.с.1-120), а не платіжними дорученнями позивача, однак, суд не врахував, що Обчислювальний центр ЖКГ щоденно надавав позивачу реєстр про прийняті його касою кошти від населення з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій з відповідним відщепленням на ДП СРБУ "Вінницяліфт" з одночасним наданням аналогічного реєстру ДП СРБУ "Вінницяліфт" про кошти, які мають бути перераховані на його користь й з наведеного слідує, що із грошових коштів, які сплачували мешканці в якості квартирної плати ОЦ робилось відщеплення, зокрема, на оплату робіт по технічному обслуговуванню ліфтів, які загальною сумою щодня перераховувались відповідачу відповідною банківською установою, і про вказані перерахування, а також розмір перерахованих коштів повідомлялись щоденно як позивач, так і відповідач, й суд не взяв до уваги, що вказані відщеплення із квартирної плати коштів, сплачених мешканцями за 2004 рік в сумі 64287,73грн., перераховувались безпосередньо відповідачу не позивачем, а банківськими установами, в які мешканці сплачували квартплату, тому, по напрямку і даті платежу банківської установи, навіть без вказівки на договір чи період, за який здійснюється оплата, ці кошти відповідач повинен був віднести по бухгалтерському обліку на період, в якому були здійснені перерахування коштів, керуючись реєстрами платежів та зведеними касовими відомостями;
- місцевий господарський суд не з'ясував, що порядок, який встановлений діючою централізованою системою приймання комунальних платежів від населення банківськими установами міста та касами м.Вінниці, з їх математичною обробкою Обчислювальним центром ЖКГ, не врегульований Законом України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні" та Інструкцією "Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті", затвердженої постановою Правління НБУ №22 від 21.01.2004р., оскільки вказані нормативні акти не містять таких дефініцій як реєстри, підсумки по зведених касових відомостях;
- судом першої інстанції не взяті до уваги встановлені господарським судом Вінницької області та Житомирським апеляційним господарським судом у справі №2/35-08 факти виконання ДП СРБУ "Вінницяліфт" робіт по технічному обслуговуванню ліфтів на загальну суму 129753,77грн. та проведення МКП ЖЕК-12 розрахунку грошовими коштами та проведенням заліків на загальну суму 167197,73грн., а також встановлений судами факт необґрунтованості віднесення позивачем перерахованих йому коштів в сумі 93260,00грн. із 167197,73грн. в рахунок погашення боргу, що мав місце станом на 01.01.2004р.;
- при дослідженні доказів у їх сукупності та, приходячи до висновку, що кошти в сумі 93260,00грн., які були сплачені у 2004 році, відповідач правомірно погашав заборгованість за попередні періоди (2001-2003р.р.), господарський суд Вінницької області не перевірив, чи дійсно у проводках по бухгалтерському обліку та у податковій звітності ДП СРБУ "Вінницяліфт" підтверджується факт наявності заборгованості МКП ЖЕК-12 станом на 01.01.2004р. і чи дійсно по вказаних обліках і звітності прослідковується віднесення коштів, сплачених у 2004 році МКП ЖЕК-12 як погашення заборгованості за попередні періоду.
Відповідач письмового відзиву на апеляційну скаргу не надав.
Представник відповідача на виклик в засідання суду не з'явився. Про причини його нез'явлення суд апеляційної інстанції не повідомлено.
Зважаючи на той факт, що відповідач був належним чином та своєчасно повідомлений про дату, час та місце судового засідання, про що свідчить реєстр відправки рекомендованої поштової кореспонденції Житомирського апеляційного господарського суду від 27.08.2010р., враховуючи, що ст.96 ГПК України не встановлює обов'язку сторони подавати письмовий відзив на апеляційну скаргу, беручи до уваги приписи ст.101 цього Кодексу про межі перегляду справ в апеляційній інстанції, колегія суддів визнала можливим здійснювати розгляд апеляційної скарги за відсутності письмового відзиву відповідача на апеляційну скаргу та без участі представника відповідача за наявними в матеріалах справи доказами.
Представники позивача підтримали апеляційну скаргу, посилаючись на викладені у ній доводи. Вважають рішення господарського суду першої інстанції таким, що прийняте з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим просять його скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
Заслухавши пояснення представників позивача, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 31.12.2002р. між Міським комунальним підприємством житлово-експлуатаційною конторою №12 (далі – "ЖЕК") та Дочірнім підприємством акціонерного товариства "Укрліфт" Спеціалізованого ремонтно-будівельного управління "Вінницяліфт" (далі – "Управління"), правонаступником якого є Дочірнє підприємство "Спеціалізоване ремонтно-будівельне управління "Вінницяліфт" згідно п.1.3 Статуту останнього (т.3 а.с.18-25), було укладено угоду №512/12 про тимчасову передачу ліфтового обладнання в безкоштовне користування (т.3 а.с.55), згідно п.1.1 якої "ЖЕК" надає, а "Управління" отримує в безкоштовне тимчасове користування ліфтове обладнання для подальшого його технічного обслуговування та ремонту, а також зберігання вказаного обладнання в житлових будинках, що належать ЖЕКУ.
Термін користування визначається з 01.01.2003р. по 31.12.2003р. (п.1.2 угоди).
Пунктом 2.1.1. угоди передбачено обов'язок "ЖЕК" погашати заборгованість за технічне обслуговування та ремонт ліфтів і диспетчерських систем по мірі надходження коштів із бюджету та погашення заборгованості населення за користування житлом в будинках, обладнаних ліфтами.
Також на "ЖЕК" було покладено обов'язок укласти трьохсторонній договір між Обчислювальним центром, "ЖЕК" та "Управлінням" на перерахування коштів, отриманих від населення на розрахунковий рахунок Управління, а також своєчасно, в повному обсязі перераховувати оплату, отриману від мешканців житлових будинків, за роботу по технічному обслуговуванню та ремонту ліфтів (п.п.2.1.3, 2.1.4 угоди).
В п.4.1. угоди сторони погодили, що в кінці поточного місяця "ЖЕК" підтверджує "Управлінню" акти виконаних робіт із зазначенням їх вартості, розрахованої на основі розпорядження облдержадміністрації №478 від 03.12.1999р.
31.12.2002р. Міське комунальне підприємство житлово-експлуатаційна контора №12 ("МКП ЖЕК"), Дочірнє підприємство акціонерного товариства "Укрліфт" Спеціалізованого ремонтно-будівельного управління "Вінницяліфт" - виконавець робіт по технічному обслуговуванню ліфтів та диспетчерських систем ("Управління") та Обчислювальний центр управління житлово-комунального господарства Вінницької обласної державної адміністрації уклали договір №512/12 (т.1 а.с.20, т.3 а.с.56), відповідно до п.п.1.1. якого "Управління" виконує роботи на об'єктах, які знаходяться на балансі "МКП ЖЕК" згідно угоди №512 про тимчасову передачу ліфтового обладнання в безкоштовне користування від 31.12.2002р.
Згідно п.1.2. зазначеного договору "МКП ЖЕК" приймає платежі від мешканців будинків, які обладнані ліфтами та системами диспетчеризації, використовуючи математичне забезпечення Обчислювального центру управління ЖКГ Вінницької обласної державної адміністрації, проводить їх облік та розраховується з "Управлінням" за виконані роботи через Обчислювальний центр управління ЖКГ Вінницької облдержадміністрації шляхом відокремлення від суми квартирної плати за утримання ліфтів на стадії приймання платежу.
Відповідно до п.2.1. договору розмір щомісячної плати за виконані роботи, передбачені угодою №512 між "МКП ЖЕК" і "Управлінням", розраховується на основі розпорядження Вінницької облдержадміністрації №478 від 31.12.1999р. із розрахунку 6 коп. за 1 кв.м. загальної площі, без врахування першого поверху.
Пунктом 3.1. вказаного договору передбачено, що "Управління" забезпечує ремонт, технічне обслуговування ліфтів і диспетчерських систем, згідно передбачених діючих нормативних документів та угодою №512 від 31.12.2002 року між "Управлінням" та "МКП ЖЕК".
Пунктами 3.4-3.7. договору покладено обов'язки на Обчислювальний центр, зокрема:
- щоденне, протягом 2-х годин з моменту отримання інформації від "МКП ЖЕК" про суми прийнятих платежів від населення за технічне обслуговування та ремонт ліфтів, формування зведеної відомості перерахувань та надання її "МКП ЖЕК" для здійснення перерахувань коштів на р/р "Управління";
- щомісячне, до 10 числа наступного місяця, надання "Управлінню", "МКП ЖЕК" інформації про нараховану і фактичну оплату мешканцями будинків за користування ліфтами та проведення звірки з "Управлінням" і "МКП ЖЕК";
- щомісячне надання інформації про суми платежів, прийнятих на користь "Управління" через приймальні служби банків;
- щомісячне надання інформації "Управлінню" про суми отриманих коштів.
Як передбачено пунктом 4 4. Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, цей Кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності, тобто після 01.01.2004р. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Як передбачено п.5.1. договору №512/12 від 31.12.2002р., він укладений на період до 31.12.2003р., вступає в силу з дня його підписання і вважається продовженим на новий термін, якщо за місяць до його закінчення не буде заяви про відмову від даного договору або внесення змін та доповнень.
Матеріали справи не містять доказів того, що протягом 2004 року між сторонами укладались інші договори із предметом, тотожним вказаному вище, а також доказів на підтвердження вчинення сторонами у справі дій, які б свідчили про припинення зобов'язань за договорами від 31.12.2002р. після закінчення терміну їх дії (31.12.2003р.), в зв'язку з чим договір №512/12 від 31.12.2002р. є діючим й у спірний період 2004 року (з січня по грудень 2004 року) й ним регламентуються відносини сторін за цим договором щодо порядку прийняття платежів від населення, їх обрахунку й передання інформації МКП ЖЕК №12 та ДП "СРБУ "Вінницяліфт", а зважаючи на те, що на даний час між сторонами існує спір по заборгованості за даним договором, тобто правовідносини сторін за цим договором продовжують існувати після набрання чинності Цивільним кодексом України, то, в силу Прикінцевих та перехідних положень цього Кодексу, даний Кодекс застосовується до спірних правовідносин.
Відповідно до ст.11 ЦК України права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст.626 ЦК України).
Згідно зі ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Стаття 509 ЦК України встановлює, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботи, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Характер робіт, що мають виконуватись "Управлінням" за договором №512 від 31.12.2002р. та зобов'язань "МКП ЖЕК №12" свідчать, що між сторонами виникли правовідносини підряду, які регулюються ст.837 ЦК України.
Згідно з ч.1 ст.837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
В силу ч.1 ст.854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника - достроково.
Договір є обов’язковим для виконання сторонами (ст.629 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ст.ст.525,526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинно виконуватись належним чином. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Суб'єкти господарювання і інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог по виконанню зобов'язання - відповідно до вимог, які в певних умовах звичайно ставляться і ст.193 Господарського кодексу України.
В липні 2009 року Міське комунальне підприємство житлово-експлуатаційна контора №12 звернулось в господарський суд Вінницької області з позовом до Дочірнього підприємства "Спеціалізоване ремонтно-будівельне управління "Вінницяліфт" про стягнення 37443,96грн.
В обґрунтування позову підприємство зазначило, зокрема, що рішенням господарського суду Вінницької області від 23.04.2008р. у справі №2/35-08 за позовом ДП "СРБУ "Вінницяліфт" до МКП ЖЕК №12 про стягнення 55718,70грн. коштів за технічне обслуговування, ремонт ліфтів та диспетчерських систем, залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 30.09.2008р. (т.1 а.с.10-13), було встановлено, що ДП "СРБУ "Вінницяліфт" з січня по грудень 2004 року включно на підставі актів виконаних робіт було виконано роботи з технічного обслуговування, ремонт ліфтів та диспетчерських систем на загальну суму 129753,77грн., а МКП ЖЕК №12 фактично за вказаний період було сплачено підрядчику 167197,73грн., що підтверджується платіжними дорученнями за 2004 рік, у яких в призначенні платежу вказано оплату за тех.обслуговування ліфтів згідно договору б/н від 03.01.2002р. за січень-грудень 2004 року, й даний факт, на думку позивача, відповідно до ст.35 ГПК України не має доводитись у даній справі.
Позивач стверджує, що за період з січня по грудень 2004 року ним було переплачено відповідачеві 37443,96грн., які останній повинен повернути позивачеві на підставі ст.1212 Цивільного кодексу України.
Заявою від 13.08.2009р. позивач, окрім іншого, просив стягнути з відповідача на свою користь 3700,00грн. витрат на послуги адвоката, надавши на підтвердження понесення таких витрат договір від 06.08.22009р., укладений з адвокатом ОСОБА_1, квитанцію №01 від 13.08.2009р. на сплату 3700,00грн., копію свідоцтва НОМЕР_1 на право ОСОБА_1 зайняття адвокатською діяльністю, свідоцтва про сплату єдиного податку (т.2 а.с.133-137).
В поясненнях від 13.08.2009р. за №402 (т.1 а.с.19) позивач додатково зазначив, що судовими рішеннями у справі №2/35-08 було встановлено, що віднесення ДП "СРБУ "Вінницяліфт" перерахованих йому коштів в сумі 93260,00грн. в рахунок погашення боргу, що мав місце станом на 01.01.2004р., є необґрунтованим, оскільки в платіжних дорученнях МКП ЖЕК №12, згідно яких перераховувались кошти з рахунку ЖЕК №12 на рахунок ДП "СРБУ "Вінницяліфт" (т.1 а.с.40-96), вказано напрями платежу, а саме: відповідний місяць 2004 року ("за техн.обслуг.ліфтів дог. б/н 03.01.02 за січень-грудень"), за який перераховуються кошти, тому ДП "СРБУ "Вінницяліфт" не мав права зараховувати їх в погашення боргу за попередній період.
Також, як стверджує позивач, вказані напрями платежів (відповідні місяці 2004 року) в реєстрах платежів МКП ЖЕК №12 (т.1 а.с.28-39), тому ДП "СРБУ "Вінницяліфт" не мав права зараховувати кошти, зазначені у вказаних реєстрах в погашення боргу за попередній період.
01.10.2009р. відповідач подав заяву (т.3 а.с.26) про застосування строку позовної давності відносно вимог позивача.
В свою чергу, позивач подав до суду клопотання про відновлення строку позовної давності посилаючись на те, що факт безпідставного набуття відповідачем грошових коштів в сумі 37443,96грн. було з’ясовано при розгляді судових справ з 2006 року, а саме: справ №№2/336-06,4/12-08,2/53,9/118-08 (т.3 а.с.6-15).
У відзиві на позовну заяву (т.3 а.с38-39) відповідач просив відмовити в задоволенні позову, посилаючись, зокрема на те, що:
- в 2004 році позивач не здійснив переплату за виконані відповідачем роботи оскільки станом на 01.01.2004р. у позивача існував борг перед відповідачем на суму 97163,79грн., який підтверджений актами звірки розрахунків №12 від 01.01.2004р., №43 від 01.12.2004р. (т.3 а.с.40);
- протягом січня – грудня 2004 року на рахунок відповідача надійшло від позивача 167197,73грн. з яких 93260,00грн. було сплачено з призначенням платежу "За тех.обслуговування ліфтів зг.договору б/н. від 03.01.2002 року", а 74035,10грн. надійшло без чіткого призначення платежу, й, вказуючи у платіжних дорученнях договір 2002 року, який передував укладеному договору №512 від 21.12.2002р., і період оплати 2004 рік, позивач фактично ставив відповідача перед вибором погашення поточного періоду чи боргу минулого періоду, але не авансування на 2005 рік, з огляду на що відповідач правомірно відніс суму 93260,00грн. в рахунок погашення боргу який мав місце на 01.01.2004р.
Крім того, відповідач звернув увагу на те, що постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 25.10.2007р., залишеною без змін постановою касаційної інстанції від 26.02.2008р. у справі №4/56-07 за позовом "Вінницяліфт" до МКП ЖЕК №12, суд дійшов висновку, що грошові кошти, які надійшли у 2004-2005р.р., в період, коли діяв типовий підрядний договір №513 від 01.11.2003р., не можуть бути зараховані повністю за поточний період через наявність на 01.01.2004р. боргу, що стверджується типовим актом звірки, а тому, кошти, які надійшли по транзитному рахунку через ОЦ у вищезазначений період 2004-2005р.р. без чіткого призначення платежу щодо періоду зарахування цих коштів, повинні бути віднесені в погашення боргу минулого періоду.
Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до ст.ст.34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов’язковим.
За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.
Із матеріалів справи слідує, що за період з січня 2004 року по грудень 2004 року включно ДП СРБУ "Вінницяліфт" для МКП ЖЕК №12 були виконані роботи по технічному обслуговуванню ліфтів на загальну суму 129753,77грн., що підтверджується належним чином оформленими актами виконаних робіт за вказаний період (т.1 а.с. 22-27).
Відповідач, вважаючи відносини за договором №512 такими, що продовжуються, в період з січня по грудень 2004 року за виконані роботи перерахував позивачу 167295,10грн., що підтверджується платіжними дорученнями МКП "ЖЕК-12" за 2004 рік, наданими у справу (т.1 а.с.40-96), в яких у призначенні платежу відповідачем зазначено оплату за ремонт та технічне обслуговування ліфтів згідно з договором б/н від 03.01.2002р. У 2004 році позивачем було сплачено відповідачу, крім того, надмірно, 37443,96грн., які, як вважає позивач, перераховувались ним за виконані відповідачем протягом січня-грудня 2004 року роботи і мають бути повернені йому відповідачем на підставі ст.1212 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно.
Факт проведення позивачем розрахунків в загальній сумі 167197,73грн. не заперечується сторонами та підтверджується документами наявними в матеріалах справи, зокрема платіжними дорученнями, виписками банківських установ, реєстрами платежів ОЦ, реєстрами по зведених касових відомостях тощо (т.1 а.с.28-160, т.2 а.с.1-120).
Як правильно відмітив суд першої інстанції, посилання у графі призначення платежу в платіжних дорученнях на договір від 03.01.2002 року є помилковим і не свідчить про те, що оплата здійснювалась саме за договором від 03.01.2002 року з огляду на закінчення строку його дії та укладення 31.12.2002 року договорів № 512 та № 512/12.
Додатково в підтвердження такого висновку місцевий господарський суд, з чим погоджується колегія суддів, вказав, що в актах приймання виконаних робіт зроблено посилання на договір №512 від 01.11.2003 року, який між сторонами взагалі не укладався.
Досліджуючи проведення оплати за 2004 рік судом встановлено наступне.
В розрахунку заборгованості за період з 01.01.2004 року по 31.12.2008 року та акті звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2004 року по 31.12.2005 року відображено наступні дані, зокрема: сума наданих послуг; надходження грошових коштів відповідачу в розрізі по кожному місяцю 2004 року із виокремленням стосовно рахунку, з якого здійснювалось перерахування (основний рахунок, транзит, ОЦ, залік); різниця (переплата, недоплата) тощо (т.6 а.с.17-22).
Разом з тим, як вбачається з акту звірки, а також платіжних доручень №782 від 05.08.2004р. на суму 7000,00грн., №894 від 14.09.2004р. на суму 7000,00грн., №1000 від 13.10.2004р. на суму 6000,00грн., №1228 від 14.12.2004р. на суму 3500,00грн. (т.1 а.с.77,85,86,94), кошти в сумі 23500,00грн. були сплачені позивачем відповідачеві авансом за 2005 рік, а тому, позивач безпідставно включив дану суму в предмет позову-кошти в сумі 37443,96грн., які, за твердженням позивача, були сплачені ним за виконані відповідачем роботи у січні-грудні 2004 року.
Відтак, в позові в частині стягнення 23500,00грн. слід відмовити за безпідставністю заявлених вимог.
Що стосується решти позовних вимог в сумі 13943,96грн., то судом враховується наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, первинні документи на підтвердження наявності заборгованості в сумі 93260,00грн. станом на 01.01.2004р. в матеріалах даної справи відсутні, відтак, посилання відповідача на те, що кошти в сумі 93260,00грн. ним зараховані в рахунок погашення боргу, який мав місце станом на 01.01.2004р., належними доказами не підтверджені.
В зв"язку з цим необгрунтованими є й посилання відповідача на обставини, які встановлені постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 25.10.2007р., залишеною без змін постановою касаційної інстанції від 26.02.2008р. у справі №4/56-07 за позовом "Вінницяліфт" до МКП ЖЕК №12, та мотиви, якими суд апеляційної інстанції керувався, приймаючи дану постанову.
Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Стаття 256 ЦК України вказує, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Заперечуючи проти заяви відповідача про застосування позовної давності позивач посилався на те, що про факт надмірної сплати в 2004 році грошових коштів відповідачу за виконані останнім роботи йому стало відомо лише за наслідками розгляду цілого ряду судових справ, в тому числі і справи № 2/35-08. Також позивач вказував, що акти звірок в яких відображався період 2004 року було підписано між сторонами лише в листопаді 2006 року.
Згідно ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Водночас, судова колегія вважає доводи позивача про те, що йому стало відомо про порушення свого права лише при розгляді судових справ з 2006 року, а саме: справ №№2/336-06,4/12-08,2/53,9/118-08, є необгрунтованими та безпідставними, оскільки акти виконаних відповідачем у січні-грудні 2004 року робіт, у яких було визначено обсяг цих робіт в грошовому еквіваленті - 129753,77грн. - підписувались сторонами у 2004 році, й переплату коштів за вказані роботи позивач здійснював також у 2004 році.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації. Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.
Бухгалтерія позивача мала своєчасно виявляти, накопичувати, узагальнювати, зберігати та передавати інформацію про діяльність юридичної особи внутрішнім користувачам (юридичному відділу, керівнику тощо) для прийняття відповідних рішень.
Відтак, саме по закінченню 2004 року (у грудні 31.12.2004р.) позивачеві могло бути відомо про факт надмірного перерахування коштів за виконані відповідачем у 2004 році роботи.
Позивач же звернувся з позовом 08.07.2009р.
Згідно з ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
З огляду на викладене, враховуючи відсутність поважних причин пропуску строку позовної давності в частині вимоги позивача про стягнення 13943,96грн., колегія суддів вважає, що в позові в цій частині слід відмовити в зв'язку з пропуском строку позовної давності.
Не зважаючи на те, що місцевим господарським судом викладено інші мотиви відмови в позові, судова колегія вважає, що остаточне рішення суду про відмову у задоволенні позовних вимог, є правильним.
В зв'язку з відмовою в позові, виходячи з приписів ст.49 ГПК України, не підлягають стягненню з відповідача судові витрати, в тому числі й витрати на послуги адвоката в розмірі 3700,00грн.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не являються підставою для скасування оскарженого рішення.
Керуючись ст.ст. 101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Рішення господарського суду Вінницької області від 25 травня 2010 року у справі №7/186-09 залишити без змін, а апеляційну скаргу Міського комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна контора №12", м.Вінниця - без задоволення.
2. Справу №7/186-09 повернути до господарського суду Вінницької області.
Головуючий суддя
судді:
Віддрук. 4 прим.:
1 - до справи
2,3- сторонам
4 - в наряд