Справа № 11-682/2010 р. Головуючий у І інстанції Іващенко А.І.
Категорія ст..296 ч.1 КК Доповідач Трейтяк О.П.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
14 жовтня 2010 року Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:
Головуючого ЩЕРБАКОВА О.С.
Суддів ТРЕЙТЯК О.П., ДЕМЧЕНКА О.В.
з участю прокурора СОРОКИ Г.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові кримінальну справу за апеляцією прокурора, який приймав участь в судовому засіданні, на вирок Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 05 серпня 2010 року.
Цим вироком ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2 Карельської АРСР, українець, громадянин України, мешканець АДРЕСА_1, раніше не судимий,
засуджений за ст.296 чс.1 КК України із застосуванням ст.69 КК України до 180 (ста вісімдесяти) годин громадських робіт.
Судом ОСОБА_1 визнаний винним в тому, що 26 травня 2010 року біля 23 години, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, знаходячись біля гуртожитку Краснохутірської школи-інтернату в с. Красний Хутір Новгород-Сіверського району Чернігівської області, переслідуючи мету грубого порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, грубо порушуючи громадський порядок в присутності сторонніх осіб ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 гучно виражаючись нецензурними словами, безпричинно, вибив руками вхідні двері у вказаному гуртожитку. Наступного дня 27 травня 2010 року близько 09 години 30 хвилин ОСОБА_1, продовжуючи свій злочинний умисел, переслідуючи мету грубого порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, знаходячись біля гуртожитку Краснохутірської школи-інтернату в с. Красний Хутір Новгород-Сіверського району Чернігівської області, грубо порушуючи громадський порядок в присутності сторонніх осіб ОСОБА_2 та ОСОБА_6 гучно виражаючись нецензурними словами, безпричинно, вибив руками вхідні двері у кімнату вказаного гуртожитку, чим спричинив Краснохутірській школі-інтернату матеріальну шкоду на загальну суму 120 гривень.
В апеляції прокурор, яка приймала участь в судовому засіданні, вважає вирок суду щодо ОСОБА_1 незаконним з підстав неправильного застосування кримінального закону та м’яким в частині невідповідності призначеного покарання тяжкості скоєного злочину і особі засудженого, зокрема, при призначенні покарання із застосуванням ст.69 КК України у виді громадських робіт не взято до уваги те, що санкцією ч.1 ст.296 КК України передбачено найнижче основне покарання у вигляді штрафу, що відповідно до ст.51 КК України є більш м’яким видом покарання ніж громадські роботи, тобто у даному випадку судом порушено порядок застосування ст.69 КК України; при призначенні покарання судом не в повному обсязі було враховано всі обставини справи та особу засудженого, який злочини скоїв в стані алкогольного сп’яніння, характеризується за місцем проживання негативно, в зв’язку з чим не дотримано принцип індивідуалізації покарання і призначене покарання за своїм розміром є явно несправедливим внаслідок м’якості та просить вирок в частині призначеного покарання скасувати і постановити новий вирок, яким засудити ОСОБА_1 за ст.296 ч.1 КК України до 6 місяців арешту.
В змінах в порядку ст.355 КПК України до апеляції прокурор просив вирок суду скасувати, а справу повернути на новий судовий розгляд в той же суд, у зв’язку з невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості злочину і особі засудженого, неправомірним застосуванням кримінального закону та істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону. Зазначає, що судом порушено порядок застосування ст. 69 КК України оскільки, санкцією інкримінованої ОСОБА_1 статті передбачене найнижче основне покарання у вигляді штрафу, що відповідно до ст. 51 КК України є більш м’яким видом покарання. Вважає, що суд призначаючи покарання не у повному обсязі врахував всі обставини справи та особу ОСОБА_1, вказавши, що останній за місцем проживання характеризується позитивно, та врахував його сімейний стан. Проте, в ході досудового слідства було встановлено, що за місцем проживання ОСОБА_1 характеризується негативно та на утриманні не має малолітніх дітей. Також вважає, що при розгляді справи порушено вимоги ст. 299 КПК України, так як засуджений хоча і визнав вину та щиро розкаявся в скоєному, однак згідно його показань наданих на досудовому та у судовому слідстві фактично вину він не визнавав.
Заслухавши доповідача, думку прокурора, який підтримав апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції із змінами та просив її задовольнити, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора підлягає задоволенню, а вирок суду скасуванню в зв’язку з істотним порушенням судом вимог кримінально-процесуального закону.
Згідно ст.370 КПК України істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону є такі порушення вимог Кримінально-процесуального кодексу України, які перешкодили чи могли перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законний, обґрунтований і справедливий вирок.
Так згідно ч. 3 ст. 299 КПК України, суд вправі, якщо проти цього не заперечують учасники судового розгляду, визнати недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи та розміру цивільного позову, які ніким не оспорюються.
Із матеріалів справи вбачається, що розгляд справи проведений з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону, а саме ч. 3 ст.299 КПК України, оскільки, незважаючи на заяву підсудного про повне визнання вини у скоєнні інкримінованого йому злочину, з показів даних ним під час розгляду справи судом першої інстанції, вбачається, що він фактично вину не визнав.
Тому суд повинен був провести повне судове слідство з дослідженням всіх обставин справи для підтвердження чи спростування вини ОСОБА_1 у скоєнні злочину передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України, а провівши розгляд справи у скороченому порядку відповідно до ч.3 ст.299 КПК України, суд фактично порушив право підсудного на захист.
Крім того вирок суду постановлений із неправильним застосуванням кримінального закону, так як судом при призначенні покарання із застосуванням ст. 69 КК України у вигляді громадських робіт не враховано, що санкцією інкримінованої ОСОБА_1 статті передбачено основне покарання у вигляді штрафу, яке є більш м’яким видом покарання ніж громадські роботи. Тому суд в даному випадку не вправі був перейти до більш м’якого виду покарання, оскільки санкцією закону, за який засуджений ОСОБА_1 передбачено найбільш м’яке покарання з наведених в загальній частині Кримінального кодексу України.
При обранні міри покарання ОСОБА_1 зазначено, що він позитивно характеризується за місцем проживання та враховано його сімейний стан, однак ці виводи суду суперечать матеріалам кримінальної справи, з яких вбачається, що ОСОБА_1 негативно характеризується за місцем проживання та не має на утриманні малолітніх дітей.
Таким чином по даній справі судом допущені істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону, застосовано кримінальний закон, який не підлягає застосуванню, що згідно положень ст.370, п. 2 ст. 371 КПК України є безумовною підставою для скасування вироку.
При новому розгляді справи суду необхідно ретельно перевірити та врахувати при постановленні вироку доводи викладені в апеляції прокурора.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, –
У Х В А Л И Л А:
Апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції задовольнити.
Вирок Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 05 серпня 2010 року щодо ОСОБА_1 скасувати в зв’язку з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону, а справу направити на новий судовий розгляд в той же суд в іншому складі суддів.
Судді:
Трейтяк О.П. Щербаков О.С. Демченко О.В.