Справа № 22ц-5770/2010                   Головуючий у першій інстанції   ЖУК М.І.

Категорія – цивільна                                         Доповідач –  БОЙКО О.В.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2010 року                   місто Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого-судді:   КВАЧА М.О.

суддів:               БОЙКО О.В., ЛАЗОРЕНКА М.І.

при секретарі: ПІЛЬГУЙ Н.В.

за участю:  позивачки ОСОБА_6, відповідача ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_6  на  рішення Деснянського районного суду  м. Чернігова від 17 вересня 2010 року у справі за позовом   ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про стягнення аліментів на утримання  повнолітньої дитини, яка навчається,                  

В С Т А Н О В И В:

21 липня 2010 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_7 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої доньки – ОСОБА_8,  ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі ј частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно,  на період її навчання, але не більше як до досягнення нею 23 років, мотивуючи свої позовні вимоги тим, що відповідач  повинен утримувати дочку, яка навчається.                

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 17 вересня 2010 року  в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати рішення суду і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог, задовольнивши їх в повному обсязі.                                                                                                                                                                    

Апелянт зазначає, що судом безпідставно встановлено, що одноразова допомога в розмірі 700 грн. та одноразові подарунки доньці є аліментною платою, оскільки це є звичайною разовою допомогою батька, що є його обов”язком. Крім того, судом не було взято до уваги доходи відповідача, а також занижена заробітна плата за липень 2010 року, яка склала 5 587 грн., що підтверджується довідкою, яка знаходиться у справі, а не 2 911 грн., як про це зазначив суд.

Також, безпідставно суд знехтував вимогами ст.ст.199, 200 Сімейного кодексу України, які надають їй право отримувати від відповідача за рішенням суду у офіційному порядку аліментну плату, а не одержувати „подачки”, за добровільним розсудом платника аліментів.

У судовому засіданні позивачка підтримала апеляційну скаргу, просила її задовольнити. Відповідач апеляційну скаргу не визнав, просив в її задоволенні відмовити.

          Вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

    ОСОБА_6 та ОСОБА_7 перебували в зареєстрованому шлюбі, який  розірвано в 2010 році. Від шлюбу сторони мають доньку ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Згідно довідки Чернігівського державного технологічного університету, ОСОБА_8  навчається  у вказаному  навчальному закладі з 1 вересня  2009 року на другому курсі механіко-технологічного факультету денної форми навчання. Строк закінчення навчання 30 червня 2013 року (а.с. 3).

Позивачка просить стягнути на утримання дочки аліменти на період навчання у розмірі ј частини всіх видів доходу відповідача.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд 1 інстанції прийшов до висновку, що відповідач добровільно виконує батьківські обов”язки щодо утримання повнолітньої дочки, він не відмовляється надавати таку допомогу і в майбутньому до припинення її навчання у вузі, проживає разом з дочкою, а тому у позивача не виникає право на стягнення з відповідача аліментів в судовому порядку.

Проте з таким висновку не може погодитись апеляційний суд.

Згідно ч. 1 ст. 199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.

Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка.                                                        

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, повнолітня дочка сторін, яка навчається, проживає з матір’ю та потребує матеріальної допомоги.  Мати у відповідності до вимог Закону вправі ставити питання про стягнення аліментів на користь повнолітньої дитини. Відповідач є працездатним, має стабільний заробіток та має змогу надавати дитині матеріальну допомогу. Періодичне надання матеріальної допомоги, оплата послуг „Інтернету” та придбання дочці мобільного телефону не позбавляє права позивачки на звернення до суду з позовними вимогами про стягнення аліментів.

Враховуючи наведене, розмір матеріального забезпечення обох сторін (а.с.23,24), позовні вимоги підлягають задоволенню, в зв”язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 182, 199, 200 Сімейного кодексу України, ст.ст.  303, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,

В И Р І Ш И В:

    Апеляційну скаргу  ОСОБА_6   задовольнити.

    Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 17 вересня 2010 року скасувати.

          Позовні вимоги задовольнити.

          Стягнути  з ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця м. Веймар (Німеччина), проживаючого в АДРЕСА_1, працюючого в УДСО при УМВС України в Чернігівській області, на користь ОСОБА_6 аліменти на утримання дочки ОСОБА_8 в розмірі ј частини від заробітку (доходу) відповідача, щомісячно, на період навчання дочки, починаючи з 27 липня 2010 року до 30 червня 2013 року.

          Рішення набирає чинності негайно з моменту проголошення, може бути оскаржено до Верховного Суду України в касаційному порядку протягом 20 днів.

Головуючий:                                       Судді: