Україна
ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
08 вересня 2010 р. справа № 2а-13832/10/0570
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: 09 год. 40 хв.
Донецький окружний адміністративний суд в склад головуючого судді Іванченкова А.С.,
при секретарі Чалян Н.А.,
за участю представників сторін:
від позивача: Колесник Д.В., за довіреністю б/н від 26 червня 2010 року,
від відповідача: Оптова К.С., за довіреністю №1 від 19 липня 2010 року, Кучерявенко С.В., за довіреністю №4 від 12 липня 2010 року,
від прокуратури: Ноздрьов С.В., за довіреністю №05/1-1686-вих-10 від 27 серпня 2010 року,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Архан»
до Головного Донецького обласного управління у справах захисту прав споживачів
про визнання незаконною та скасування постанови №0905 від 01 березня 2010 року,-
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Архан» (надалі – позивач) звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного Донецького обласного управління у справах захисту прав споживачів (далі – Управління, відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови Головного Донецького обласного управління у справах захисту прав споживачів №0905 від 01 березня 2010 року про накладення на товариство з обмеженою відповідальністю «Архан» стягнень, передбачених статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів», у вигляді штрафу у розмірі 13048 грн. 10 коп.
В обґрунтування позову зазначив, що відповідачем проведено позапланову перевірку магазину «Фокстрот» ТОВ «Архан», але для її проведення у відповідача не було законних підстав. Так, згідно з направленням №08-49 на проведення перевірки від 18 січня 2010 року підставою перевірки був лист прокуратури Донецької області №7/1-3070вих.09 від 11 грудня 2009 року. Посадовими особами відповідача всупереч вимогам Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» не було ознайомлено позивача з підставою проведення позапланової перевірки, перевірка була проведена за відсутності згоди центрального органу влади на його проведення. Крім того, як зазначає позивач, наказ на проведення перевірки був підписаний не керівником, а заступником начальника Управління. До того ж, ані в направленні №08-49 від 18 січня 2010 року на проведення перевірки, ані в наказі №25 від 18 січня 2010 року не було зазначено питань, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення позапланового заходу. Таким чином, як вважає позивач, відповідачем при проведенні позапланової перевірки порушені вимоги Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».
Вважає висновки відповідача, викладені в акті перевірки від 21 січня 2010 року №4454 та в оскаржуваній постанові, необґрунтованими також із тих підстав, що вони не відповідають обставинам справи, що є підставою для визнання постанови незаконною.
Крім того, зазначив, що правових підстав для застосування санкцій до позивача у вигляді штрафу не було, оскільки про виконання припису, винесеного за підсумками акту перевірки №4454 від 21 січня 2010 року, позивач повідомив відповідача листом від 12 лютого 2010 року. Таким чином, як вважає позивач, постанова №0905 від 01 березня 2010 року про застосування санкцій до товариства з обмеженою відповідальністю «Архан» була винесена з порушенням вимог чинного законодавства.
У судовому засіданні представник позивача надав заяву про уточнення позовних вимог, а саме: пункт 1 позовних вимог просив вважати викладеним у наступній редакції – визнати незаконною та скасувати постанову Головного Донецького обласного управління у справах захисту прав споживачів №0905 від 01 березня 2010 року про накладення на товариство з обмеженою відповідальністю «Архан» стягнень, передбачених статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів», у вигляді штрафу у розмірі 13048 грн. 10 коп. Позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити їх у повному обсязі, надав пояснення, аналогічні змісту позовної заяви.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 02 серпня 2010 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, прокуратуру Донецької області.
Представники відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечували, надали суду письмові заперечення, в яких зазначили, що спеціалістами Управління проведено позапланову перевірку магазину «Фокстрот» на підставі звернення прокуратури Донецької області від 11 грудня 2009 року №7/1-3070вих09. В ході перевірки виявлені порушення Закону України «Про захист прав споживачів», Порядку провадження торгівельної діяльності та правил торгівельного обслуговування населення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 15 червня 2006 року №833, Правил роздрібної торгівлі непродовольчими товарами, затверджених наказом Міністерства економіки України від 19 травня 2007 року №104. Результати перевірки викладені в акті від 21 січня 2010 року №4454. Тому постановою від 01 березня 2010 року №0905 до позивача обґрунтовано застосовано адміністративно-господарське стягнення.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, у судовому засіданні просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити, зазначивши, що відповідач діяв на підставі та в межах положень законодавства.
Суд, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача та прокуратури, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи адміністративного позову, встановив наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Архан» 03 березня 2005 року зареєстроване виконавчим комітетом Донецької міської ради, є юридичною особою, код ЄДРПОУ 33417872 (а. с. 39-51).
Головне Донецьке обласне Управління у справах захисту прав споживачів здійснює свою діяльність на підставі Положення про Управління у справах захисту прав споживачів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - Територіальні органи), затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 23 червня 2009 року № 229, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 липня 2009 року за № 636/16652. Згідно з пунктом 1.1 цього Положення відповідач є територіальним органом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики та йому підпорядковується, тобто є суб’єктом владних повноважень.
Відповідно до преамбули Закону України «Про захист прав споживачів» від 12 травня 1991 року N 1023-XII (далі –Закон 1023), цей Закон регулює відносини між споживачами товарів (робіт, послуг) і виробниками, виконавцями, продавцями в умовах різних форм власності, встановлює права споживачів та визначає механізм реалізації державного захисту їх прав.
Згідно з пунктом 2 статті 4 Закону N 1023 державний захист прав громадян як споживачів здійснюють спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи і установи державного санітарно-епідеміологічного нагляду України, інші органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування відповідно до законодавства, а також судові органи.
Відповідно до статті 5 Закону N 1023 спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі здійснюють державний контроль за дотриманням законодавства України про захист прав споживачів у центральних і місцевих органах виконавчої влади та суб'єктами господарської діяльності, забезпечують реалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів і мають право, зокрема: одержувати від суб'єктів господарської діяльності, що перевіряються, безоплатно копії необхідних нормативних документів та інші відомості, які характеризують якість товарів (робіт, послуг), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, що використовуються для виробництва цих товарів (виконання робіт, надання послуг); подавати до суду позови щодо захисту прав споживачів; накладати на суб'єкти господарської діяльності сфери торгівлі, громадського харчування і послуг, в тому числі на громадян-підприємців, стягнення, передбачені статтею 23 цього Закону, в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України (пункт 13 частини першої статті 5 Закону).
За змістом статті 15 Закону N 1023 - споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги). Інформація про продукцію не вважається рекламою. Інформація, передбачена частиною першою цієї статті, доводиться до відома споживачів виробником (виконавцем, продавцем) у супровідній документації, що додається до продукції, на етикетці, а також у маркуванні чи іншим способом (у доступній наочній формі), прийнятим для окремих видів продукції або в окремих сферах обслуговування.
Зазначені положення містяться також у пункті 18 Правил торговельного обслуговування населення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України N 833 від 15 червня 2006 року, згідно з яким у документах на товари, що підлягають обов'язковій сертифікації, повинні зазначатися реєстраційні номери сертифіката відповідності чи свідоцтва про визнання відповідності та/або декларації про відповідність, якщо це встановлено технічним регламентом.
Згідно пунктів 3 та 7 статті 23 Закону N 1023 у разі порушення законодавства про захист прав споживачів суб'єкти господарювання сфери торговельного та інших видів обслуговування, у тому числі ресторанного господарства, несуть відповідальність за:
- реалізацію продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні, але у документах, згідно з якими її передано на реалізацію, відсутні реєстраційні номери сертифіката відповідності або свідоцтва про визнання відповідності та/або декларації про відповідність, якщо це встановлено технічним регламентом з підтвердження відповідності на відповідний вид продукції, - у розмірі п'ятдесяти відсотків вартості одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до закону суб'єкт господарської діяльності не веде обов'язковий облік доходів і витрат, - у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
- відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію - у розмірі тридцяти відсотків вартості одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до закону суб'єкт господарської діяльності не веде обов'язковий облік доходів і витрат, - у розмірі п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 26 Закону N 1023 спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі здійснюють державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів, забезпечують реалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів і мають право перевіряти у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, якість продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг; безперешкодно відвідувати та обстежувати відповідно до законодавства будь-які виробничі, складські, торговельні та інші приміщення цих суб'єктів.
Порядок проведення таких перевірок визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів.
Територіальні органи Держспоживстандарту забезпечують реалізацію державної політики у сфері захисту прав споживачів на території відповідного регіону. Територіальні органи входять до системи органів Держспоживстандарту і в межах своїх повноважень здійснюють державний захист прав споживачів.
У відповідності до пункту 1.3 Загальних положень порядку проведення перевірок у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, якості продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг, затвердженого Наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 25 листопада 2006 року № 311, перевірки діяльності суб'єктів господарювання проводяться з метою контролю стану дотримання ними вимог законодавства про захист прав споживачів щодо якості та безпеки продукції, правил торгівлі та послуг, надання споживачам необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію. Органи у справах захисту прав споживачів здійснюють державний контроль стану дотримання суб'єктами господарювання вимог законодавства про захист прав споживачів шляхом проведення планових та позапланових перевірок. Органи у справах захисту прав споживачів здійснюють державний контроль стану дотримання суб'єктами господарювання вимог законодавства про захист прав споживачів шляхом проведення планових та позапланових перевірок.
Позапланові перевірки суб'єктів господарювання проводяться посадовими особами з таких підстав:
- подання суб'єктом господарювання письмової заяви до відповідного органу у справах захисту прав споживачів про здійснення перевірки на його бажання;
- виявлення та підтвердження недостовірності даних, заявлених у документах обов'язкової звітності, поданих суб'єктом господарювання;
- перевірки виконання суб'єктом господарювання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виданих за результатами проведення планових перевірок органом у справах захисту прав споживачів;
- звернення фізичних та юридичних осіб про порушення суб'єктом господарювання вимог законодавства. Позапланова перевірка у цьому разі здійснюється за наявності згоди Держспоживстандарту України на її проведення;
- неподання у встановлений термін суб'єктом господарювання документів обов'язкової звітності без поважних причин, а також письмових пояснень про причини, які перешкоджали поданню таких документів.
Абзацом 5 пункту 1.10 Порядку передбачений обов'язок органу у справах захисту прав споживачів ознайомити керівника суб'єкта господарювання або його заступника, або уповноважену ними особу з результатами перевірок у строки, передбачені законом.
Відповідно до пункту 3.1 Порядку за результатами проведеної перевірки посадовими особами, у разі виявлення порушень вимог законодавства, складається акт.
Таким чином, законом покладено на Управління обов'язок із здійснення державного контролю за дотриманням законодавства України про захист прав споживачів та надано йому право притягнення до відповідальності за порушення, передбачені статтею 23 Закону N 1023. Також пунктом 13 частини першої статті 5, частиною 3 статті 23 Закону N 1023 передбачено, що порядок стягнення штрафів визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 1 Положення про порядок накладення та стягнення штрафів за порушення законодавства про захист прав споживачів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2002 року N 1177 (далі - Положення), це Положення визначає порядок накладення та стягнення штрафів уповноваженими особами Держстандарту та його органів у справах захисту прав споживачів в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі з суб'єктів господарської діяльності - підприємств, установ, організацій (їх філій, представництв, відділень) незалежно від форми власності, іноземних юридичних осіб (їх філій, представництв, відділень) і фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, що провадять господарську діяльність на території України, за порушення законодавства про захист прав споживачів.
Згідно з пунктом 3 Положення накладати на суб'єктів господарювання штрафи мають право Голова Держстандарту, його заступники, начальники територіальних органів Держстандарту та їх заступники.
У відповідності до пункту 4 Положення рішення про накладення штрафів приймається на підставі відповідних актів перевірки суб'єкта господарської діяльності та інших матеріалів, пов'язаних з цією перевіркою, за наявності порушень законодавства про захист прав споживачів і оформляється постановою за формою, що встановлюється Держстандартом.
Пунктом 7 Положення визначено, що постанова про накладення штрафу обов'язкова для виконання суб'єктом господарської діяльності. У разі невиконання зазначеної постанови сума штрафу стягується в установленому законодавством порядку.
Пункт 9 Положення надає суб'єктам господарської діяльності право оскаржити постанову про накладення штрафу в адміністративному або судовому порядку.
21 січня 2010 року на підставі направлення №08-49 про проведення перевірки від 18 січня 2010 року спеціалістами Головного Донецького обласного управління у справах захисту прав споживачів за участю помічника прокурора міста Артемівська проведено позапланову перевірку дотримання законодавства про захист прав споживачів у магазині «Фокстрот» ТОВ «Архан» за адресою: Донецька область, місто Артемівськ, вул. Радянська, буд. 81, наслідки якої викладені в акті №4454 від 21 січня 2010 року (а. с. 10-14).
Перевіркою встановлені порушення вимог статей 14, 15 Закону України «Про захист прав споживачів», пунктів 17, 18, 21 Порядку провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування населення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 15 червня 2006 року №833, пунктів 14, 16 розділу 1 та пункту 2 глави 4 Правил роздрібної торгівлі непродовольчими товарами, затверджених наказом Міністерства економіки України від 19 квітня 2007 року №104, а саме:
- відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію щодо трьох партій товару (пункти 1-3 таблиці № 1 акту перевірки),
- реалізація продукції, що підлягає обов’язковій сертифікації в Україні, але у супровідних документах, згідно з якими її передано на реалізацію, відсутні реєстраційні номери сертифікатів відповідності або свідоцтво про визнання відповідності щодо двох партій товару (пункти 2-3 таблиці № 1 акту перевірки).
Також в акті міститься припис про зобов’язання усунути недоліки, що зазначені в акті перевірки, у тому числі: упорядкувати роботу підприємства відповідно нормативних документів, зазначених в акті, та про виконання цього припису письмово доповісти Головному Донецькому обласному управлінню у справах захисту прав споживачів до 20 лютого 2010 року. Один примірник акту та припису одержано керуючим магазину 21 січня 2010 року.
В Постанові Кабінету міністрів України № 502 від 21 травня 2009 року «Про тимчасові обмеження щодо здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності на період до 31 грудня 2010 року» визначено, зокрема, що приймати рішення про застосування до суб’єктів господарювання фінансових і адміністративних санкцій лише у разі невиконання ними протягом 30 діб від дня одержання приписів про усунення виявлених порушень (крім порушень, що не можливо усунути), не застосовувати санкції за порушення, які усунуті на виконання припису.
Позивач вимоги припису виконав, про що надав 12 лютого 2010 року відповідачу копію наказу по підприємству (а. с. 19).
Згідно з частиною 9 статті 4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» невиконання приписів, розпоряджень та інших розпорядчих документів органу державного нагляду (контролю) тягне за собою застосування штрафних санкцій до суб'єкта господарювання згідно із законом.
Так, постанова про накладення стягнень приймається лише у разі невиконання суб'єктом господарювання протягом 30 діб від дня одержання приписів про усунення виявлених порушень.
Крім того, 25 січня 2010 року позивачем на адресу відповідача направлені для залучення до акту перевірки додаткові документи (а. с. 15).
У відповіді за підписом заступник начальника Головного Донецького обласного управління у справах захисту прав споживачів від 03 лютого 2010 року за №08/16-12 повідомлено позивача, що не всі документи прийняті до уваги, а також повідомлено про розгляд матеріалів перевірки щодо застосування фінансово-господарської санкції 01 березня 2010 року, на що позивач повторно звернувся до відповідача 17 лютого 2010 року, лист №42, в якому вказав на безпідставність застосування штрафних санкцій до підприємства (а. с. 16-17).
Листом від 23 лютого 2010 року за №08/16-21 заступник начальника Головного Донецького обласного управління у справах захисту прав споживачів повідомив позивача, що пред’явлені товариством документи не можуть бути прийняті до уваги, а також повідомив, що порушень в ході перевірки магазину, а також некомпетентності фахівців управління та представника прокуратури міста Артемівська не вбачається (а. с. 18).
01 березня 2010 року на підставі акту перевірки відповідачем винесена постанова №0905 про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів», якою до позивача застосовано штраф у розмірі 13048 грн. 10 коп. (а. с. 9).
Не погодившись з постановою про застосування штрафу, позивач направив скаргу за №66 від 16 березня 2010 року на адресу Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики (а. с. 21).
У відповіді на скаргу за №3775-1-11/16 від 06 травня 2010 року вказано, що порушень у діях спеціалістів Головного Донецького обласного управління у справах захисту прав споживачів при проведенні перевірки та винесенні постанови про накладення стягнень не вбачається (а. с. 22).
Суд зазначає, що перелік продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні затверджений наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 1 лютого 2005 року N 28, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 4 травня 2005 року за N 466/10746.
Відповідно до зазначеного Переліку обов'язковій сертифікації зокрема підлягають товари зазначені в пунктах 1-3 таблиці №1 до акту перевірки – холодильники.
При дослідженні наданих суду позивачем виготовлених на паперових носіях копіях електронних накладних встановлено, що в усіх накладних щодо товару, вказаному у таблиці № 1 до акту перевірки і який потребує обов’язкової сертифікації, зазначені реєстраційні номери сертифікатів відповідності.
Крім того, в обґрунтування своїх вимог позивачем надані суду сертифікати відповідності на товари згідно таблиці № 1 до акту перевірки і які потребують обов’язкову сертифікацію, котрі видані Державним комітетом України з питань технічного регулювання та споживчої політики (а.с.94-95).
Підставою для застосування штрафних санкцій до позивача стала відсутність інформації про сертифікацію в супровідних документах, згідно з якими товар надійшов до реалізації. В таблиці № 1 до акту перевірки в графі «прибутковий документ» відповідачем зазначені номери та дата накладних, в графі «нормативний документ для перевірки якості та безпеки товарів» відносно кожного товару в таблиці виконано напис «не вказано», але до акту перевірки зазначені документи відповідачем не залучені.
Абзацом 5 пункту 1.4 Порядку проведення перевірок у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг визначено, що посадові особи під час проведення перевірки стану дотримання суб'єктами господарювання вимог законодавства України про захист прав споживачів мають право одержувати безоплатно від суб'єктів господарювання копії необхідних документів, які характеризують якість продукції, сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, що використовуються для виробництва цієї продукції, а також супровідних документів на продукцію, що перебуває в реалізації.
Факт наявності інформації про сертифікацію, в супровідних документах згідно з якими товар перебував в реалізації позивачем доведено. Відповідач не надав суду доказів, згідно яких ним було зроблено висновок про порушення позивачем законодавства про захист прав споживачів в цій частині.
Таким чином, суд вважає, що відповідачем необґрунтовано застосовано до позивача штрафні санкції за вищевказане порушення законодавства про захист прав споживачів.
Щодо застосування відповідачем штрафних санкцій за відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, суд зазначає наступне.
Як вже зазначалось судом, постановою про накладення штрафних санкцій від 01 березня 2010 року № 0905 до позивача застосований штраф у розмірі 13048 грн. 10 коп. за порушення законодавства про захист прав споживачів, а саме:
- відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію,
- реалізація продукції, що підлягає обов’язковій сертифікації в Україні, але у супровідних документах, згідно з якими її передано на реалізацію, відсутні реєстраційні номери сертифікатів відповідності або свідоцтв про визнання відповідності.
Враховуючи відсутність у вказаній постанові розрахунку розміру штрафних санкцій за кожне з правопорушень законодавства про захист прав споживачів, суд позбавлений можливості встановити розмір штрафної санкції за відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, а тому постанова відповідача підлягає скасуванню в повному обсязі.
Відповідно до статті 216 Господарського Кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно до статті 217 Кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.
У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Крім зазначених у частині другій цієї статті господарських санкцій, до суб'єктів господарювання за порушення ними правил здійснення господарської діяльності застосовуються адміністративно-господарські санкції.
Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин, а адміністративно-господарські санкції – уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.
За приписом статті 218 Господарського Кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
На підставі частини 1 статті 238 Господарського Кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.
Згідно зі статтею 239 Господарського Кодексу України органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб'єктів господарювання, зокрема, такі адміністративно-господарські санкції: адміністративно-господарський штраф та інші адміністративно-господарські санкції, встановлені цим Кодексом та іншими законами.
У відповідності до статті 241 Господарського Кодексу України адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності.
Тому, застосування адміністративно-господарських санкцій до суб'єкта господарювання можливе лише за наявності передбачених законом умов. Їх сукупність утворює склад правопорушення, який є підставою відповідальності. Склад господарського правопорушення, визначений законом для настання відповідальності у формі адміністративно-господарського штрафу, включає: протиправну поведінку суб’єкта господарювання; наявність шкідливих наслідків;) причинний зв’язок між протиправною поведінкою правопорушника і шкодою; вину правопорушника.
За висновком суду відповідач не довів наявності у діях позивача складу правопорушення у сфері законодавства про захист прав споживачів, а, отже і правомірності прийнятого ним рішення про застосування таких санкцій.
Акт державного чи іншого органу – це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.
Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.
Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідачем порушений порядок проведення перевірки та оформлення її результатів, через що встановити факт наявності порушень позивачем законодавства про захист прав споживачів, і склад такого порушення не вбачається за можливе.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з пунктами 1, 2 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою повноваження надано.
Крім того, відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення, зобов'язання відповідача вчинити певні дії.
Згідно з частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Враховуючи наведене, рішення суб’єкта владних повноважень - відповідача не можна визнати правомірним, і, відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, його необхідно визнати незаконним та скасувати.
Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Позивач під час подачі адміністративного позову сплатив судовий збір у сумі 3 грн. 40 коп., що підтверджується платіжним дорученням №6273 від 27 травня 2010 року (арк. справи 3).
Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 121-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 181, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Архан» до Головного Донецького обласного управління у справах захисту прав споживачів про визнання незаконною та скасування постанови Головного Донецького обласного управління у справах захисту прав споживачів №0905 від 01 березня 2010 року про накладення на товариство з обмеженою відповідальністю «Архан» стягнень, передбачених статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів», у вигляді штрафу у розмірі 13048 грн. 10 коп. задовольнити повністю.
Визнати незаконною та скасувати постанову Головного Донецького обласного управління у справах захисту прав споживачів №0905 від 01 березня 2010 року про накладення на товариство з обмеженою відповідальністю «Архан» стягнень, передбачених статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів».
Присудити з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Архан» (83121, місто Донецьк, проспект Київський, буд. 5, ЄДРПОУ 33417872) витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп.
Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена її вступна та резолютивна частини у судовому засіданні 08 вересня 2010 року в присутності представників позивача та відповідача. Постанова виготовлена в повному обсязі 13 вересня 2010 року.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Іванченков А. С.