Справа № 2-а-223/2010 р

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(в порядку скороченого провадження)

« 18 » жовтня 2010 року                     селище Диканька

Голова Диканського районного суду Полтавської області Новак Д.І. в приміщенні Диканського районного суду, розглянувши в порядку скороченого  провадження  адміністративну справу  за позовом  ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду в Диканському районі Полтавської області про визнання неправомірними дій та зобов’язання відповідача в належному розмірі нараховувати і виплачувати підвищення до пенсії дитині війни,-

                        ВСТАНОВИВ:

    Позивач вказує на те, що він належить до соціальної категорії "Дитина війни" та відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", що набрав законної сили з 01.01.2006  року, має право на отримання щомісячного підвищення до пенсії в розмірі 30% від мінімального розміру пенсії за віком. В обґрунтування своїх позовних вимог вказує, що рішеннями Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року та 22 травня 2008 року визнано не конституційними положення Законів України Про державні бюджети України на 2007 та 2008  роки відповідно, якими було призупинено дію ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни». Таким чином,  починаючи із дат, коли були прийняті рішення Конституційним судом, відповідач повинен був, виходячи із встановлених законом прожиткових мінімумів, нараховувати та виплачувати йому щомісячно 30% мінімальної пенсії за віком, про те  відповідач в 2007 році взагалі не нараховував та не виплачував йому зазначеного підвищення до пенсії, а із 22 травня 2008 року і по 30 вересня 2010 року проводив нарахування та виплату підвищення до пенсії не відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а відповідно до п. 8 постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р. № 530 "Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян" в значно менших розмірах, керуючись положеннями нормативно правового акту, який має меншу юридичну силу.

Просив визнати дії відповідача неправомірними. Зобов'язати відповідача здійснити перерахунок пенсії з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", та провести відповідні виплати за періоди із 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та із 22 травня 2008 року по 30 вересня 2010 року з урахуванням проведених раніше виплат.

Як вбачається із матеріалів справі 14  жовтня 2010 року відповідач після отримання копії ухвали про відкриття скороченого провадження 06 жовтня 2010 року надіслав до канцелярії суду свої письмові заперечення проти позову, в яких вказав, що законодавчо не визначено механізму нарахування підвищення до пенсії в розмірі, встановленому ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в 2009-2010 роках. Вважає, що не можна  застосовувати величину мінімальної пенсії за Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» для обрахування підвищення до пенсії дітям війни, оскільки підвищення до пенсії та пенсія є різним категоріями пенсійних витрат. В зв’язку з цим просив відмовити в задоволенні позову.

Вивчивши та дослідивши наявні в матеріалах справи документи, приходжу до наступних висновків.

Встановлено, що позивач є дитиною війни в розумінні ст. 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

       Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" позивач має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме підвищення до пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком (в редакції Закону від 18. 11. 2004 р. № 2195-ІV, набрав чинності 01.01.2006 р.).

    Рішеннями Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року та 22 травня 2008 року визнано неконституційними положення законів, що призупиняли виплати підвищень до пенсій дітям війни, таким чином відповідач починаючи із дат прийняття рішень Конституційним Судом України повинен був проводити нарахування та виплату підвищення до пенсії позивачу відповідно до ст.. 6 Закону України «Про саціальний захист дітей війни».  

Також встановлено, що відповідач в 2007 році починаючи із 09 липня 2007 року таке підвищення не нараховував та не виплачував взагалі, а починаючи із 22 травня 2008 року проводив нарахування та виплату цьому позивачу підвищення до пенсії на підставі п. 8 постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р. № 530 "Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян" в значно менших розмірах, ніж це передбачено діючими положеннями ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Згідно з положенням ч. 4 ст. 9 КАС України, у разі невідповідності нормативно-правових актів, застосуванню підлягає  правовий акт, який має вищу юридичну силу.  

Оскільки будь-яким іншим законом, крім Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсії не встановлений, приходжу до  висновку про відсутність правових підстав для застосування будь-якої іншої величини, ніж встановлена названим законом, для розрахунку підвищення до пенсії позивачу як дитині війни.  

Відсутність механізму реалізації ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" не може бути підставою для невиконання вимог зазначеного Закону.

Відповідно до ч.2 ст.46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»  суми пенсії, що не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачується за минулий час без обмеження будь-яким строком. Виходжу з того, що  предметом оскарження є неправомірність дій відповідача щодо нездійснення нарахування підвищення до пенсії та її виплаті не в повному обсязі. Ці позовні вимоги нерозривно пов’язані між собою, а тому немає підстав для обмеження об’єму позовних вимог позивача будь яким строком.

На підставі викладеного, керуючись рішенням Конституційного Суду України № 19-рп/2010 від 09.09.2010 р, ст. 64 Конституції України, ст.ст.  3, 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", ст. 28 Закону України "Про  загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", ст.ст. 6-14, 18, 71, 94, 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов  ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Диканському районі Полтавської області  задовольнити повністю.

Визнати бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Диканському районі  Полтавської області протиправною в частині не нарахування  позивачу підвищення  до пенсії, передбаченого ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", в розмірі встановленому ст. 28 Закону України "Про  загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за  періоди із 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та із 22 травня 2008 року по 30 вересня 2010 року.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Диканському  районі Полтавської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_2 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", та провести відповідні виплати з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та із 22 травня 2008 року по 30 вересня 2010 року.

              Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 витрати зі сплати судового збору в сумі 03 /три/ грн. 40 коп.  

              Постанова суду винесена в порядку скороченого провадження підлягає негайному виконанню.

       Постанова за результатами скороченого провадження може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Диканський районний суд Полтавської області, шляхом подання апеляційної скарги в 10-ти денний строк з моменту отримання копії постанови.  

          Постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.

Голова Диканського районного суду                         Д.І.Новак