справа № 22-21058 головуючий у 1-й інстанції: Ластовка Н.Д.
категорія: доповідач: Наумчук М.І.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 жовтня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого: Наумчука М.І.
суддів: Олійник А.С., Головачова Я.В.
при секретарі Пересунько Я.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ДП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна», треті особи: Головне управління юстиції в м. Києві, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Дем’яненко Тетяна Миколаївна, ПАТ КБ «Правекс Банк», про визнання договору купівлі-продажу недійсним
за апеляційною скаргою ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_2
на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 14 липня 2010 року, -
в с т а н о в и л а :
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 14.07.2010 року накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_3
В апеляційній сказі, поданій ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_2, ставиться питання про скасування цієї ухвали. Апелянт вказує, що заява про забезпечення позову, на підставі якої постановлена оскаржувана ухвала, за змістом не відповідала вимогам ст. 151 ЦПК України, вона не мотивована і не містить обґрунтувань необхідності забезпечення позову. Суд не перевірив, чи дійсно між сторонами існує спір, а, відповідно, реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення про задоволення позову. Не взято до уваги, що квартира, на яку накладено арешт, перебуває в іпотеці. При цьому не були враховані права іпотекодержателя та ОСОБА_3, яка є власником квартири і іпотекодателем. Спір між позивачем і ОСОБА_2 виник з приводу виконання договору позики і не має жодного відношення до квартири і укладених щодо неї правочинів.
В суді апеляційної інстанції представник ОСОБА_2 підтримав апеляційну скаргу з наведених в ній підстав.
Представник ОСОБА_1 заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважав, що порушень законодавства при постановленні ухвали допущено не було.
Представник ПАТ КБ «Правекс Банк» вважала, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обгрунтованість постановленої ухвали в цій частині, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Як вбачається з матеріалів, що надійшли до апеляційного суду м. Києва, в провадженні Дніпровського районного суду м. Києва знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ДП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна», треті особи: Головне управління юстиції в м. Києві, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Дем’яненко Т.М., ПАТ КБ «Правекс Банк», про визнання договору купівлі-продажу недійсним.
Предметом оспорюваного договору була квартира АДРЕСА_1, на яку оскаржуваною ухвалою накладено арешт.
Відповідно до ст. 151 ЦПК України забезпечення позову допускається якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Виходячи з характеру заявлених вимог, в разі задоволення позову і застосування наслідків недійсності договору вказана квартира підлягає поверненню від покупця продавцю.
За таких обставин суд першої інстанції зробив правильний висновок, що невжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на майно, яке є предметом договору купівлі-продажу, може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду і призвести до порушення прав і законних інтересів позивача, оскільки до ухвалення рішення існує можливість проведення відчуження зазначеної квартири ОСОБА_3, яка була покупцем за оспорюваним договором.
За таких обставин в ухвалі зроблено обгрунтований висновок про необхідність накладення арешту на цю квартиру з метою забезпечення виконання рішення.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що забезпеченням позову не створюються умови, які б сприяли виконанню рішення в разі задоволення вимог, є безпідставними.
Доводи апеляційної скарги не спростовують наведених вище висновків і фактично зводяться до заперечень проти позову.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд не може перевіряти обгрунтованість заявлених вимог.
У випадку спричинення відповідачам обраним судом видом забезпечення позову збитків останні, відповідно до ст. 155 ЦПК України, мають право на їх відшкодування.
Перевірка дотримання відповідності змісту заяви про забезпечення позову положенням цивільного процесуального законодавства є компетенцією суду першої інстанції.
Оскільки суд визнав заяву прийнятною до розгляду, то колегія суддів не вбачає підстав, виходячи з викладеного, для скасування оскаржуваної ухвали виходячи із посилань в апеляційній скарзі на те, що така заява не відповідала вимогам ст. 151 ЦПК України.
З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що судом заходи забезпечення позову вжиті обгрунтовано.
Доводи апеляційної скарги не спростовують наведених вище висновків.
За таких обставин підстави для скасування оскаржуваної ухвали і задоволення апеляційної скарги відсутні.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 312, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_2 відхилити.
Ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 14 липня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
головуючий:
судді: