РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.06.06                                                                                 Справа № 13/7пд.

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Красноріченкьська МТС», смт. Красноріченське  Кремінського району Луганської області

до 1. приватно-орендного сільськогосподарського підприємства агрофірма «Добре поле», с. Бараниківка Кремінського району Луганської області

     2. приватного підприємцяОСОБА_1, с. Бараниківка Кремінського району Луганської області

про визнання правочину недійсним

Суддя Яресько Б.В.

Представники:

Від позивача -Прядка О.В., дов. № 1 від 11.01.05, Передрій В.С., дов. № 32 від 08.02.06  

Від першого відповідача -директор Томашевський М.О., паспорт ЕК 072790,виданний Креминським РВ УМВС України  09.04.06

Від другого відповідача -не прибув

До початку слухання справи від учасників судового процесу вимоги про здійснення фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу не надійшло, в зв'язку з чим технічна фіксація  не здійснювалась.

СУТЬ СПОРУ: Заявлена вимога про визнання правочину, укладеного між відповідачами та оформленого актом приймання-передачі від 10.05.2005 р. недійсним.

Позивач позов підтримав.

Відповідачі проти задоволення позову заперечують.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд,

ВСТАНОВИВ, що позивач звернувся до господарського суду Луганської області з позовом в якому просить визнати недійсним фіктивний правочин, оформлений між відповідачами актом приймання-передачі посівних площ від 10.05.2005 р.

В обґрунтування своїх доводів він посилається на те, що зазначений правочин не був направлений на настання юридичних наслідків, був укладений про людське око, без наміру створити юридичні наслідки,  не містить істотних умов, фактично на думку позивача був укладений вже після накладення арешту на майно першого відповідача, не містить істотних умов.

Відповідачі проти задоволення позову заперечують, посилаючись на то, що право власності на посіви перейшло до другого відповідача оскільки він є орендарем відповідних земельних ділянок. Акт приймання-передачі від 10.05.2006 р. був укладений на виконання рішення власників земельних ділянок про розірвання договорів оренди та укладення нових договорів з другим відповідачем.

Другий відповідач звертався до господарського суду Луганської області з позовом про виключення з акту опису й арешту серії НОМЕР_1майно: пшеницю озиму, масив 42 га по 20-25ц/га; соняшник  масив № 42-47 га, забур'янений; цукровий буряк, масив № 43 приблизно 7,5 ц/га; соняшник, масив № 43, 51 га, оброблений; поліпшене пасовище засіяне озимою пшеницею 26 га, приблизно 20-25 ц/га, масив № 43; також ячмінь масив земель резервного фонду Бараниківської сільської ради 63,23 га приблизно 5-6 ц/г та про заборону Відділу державної виконавчої служби Кремінського районного управління юстиції (далі -ВДВС) виконувати дії про примусове стягнення майна. Сторонами у справі № 14/386пн були: позивач -приватний підприємецьОСОБА_1., 1-відповідач ТОВ “Красноріченська машинно-тракторна станція”, 2-відповідач приватне орендне сільськогосподарське підприємство агрофірма “Добре поле”.

Рішенням господарського суду Луганської області від 15.09.05 позов задоволено частково: виключено з акту опису й арешту майна серії НОМЕР_1(далі -акт) належне позивачу майно, а саме: посіви пшениці озимої масив 42 га по 20-25 ц/га, соняшнику масив № 42 47 га, забур'янений, цукрового буряку масив №43 6,5 га, соняшнику масив № 43 51 га, обробленого, поліпшеного пасовища, засіяного озимою пшеницею 26 га, 20-25 ц/га масив №43, ячменю 12,23 га.

Зазначене рішення було оскаржено в апеляційному порядку ТОВ “Красноріченська машинно-тракторна станція”

22.05.2006 року рішення було переглянуто, та залишено без змін постановою Луганського апеляційного господарського суду.

В процесі розгляду зазначеної справи Луганським апеляційним судом було встановлено, що приватний підприємецьОСОБА_1. є орендарем земельних ділянок відповідно до договорів оренди,  що укладені нею з громадянами -власниками цих земельних ділянок.

Право власності громадян -орендодавців  підтверджено відповідними державними актами на право власності на земельну ділянку.

Розірвання громадянами договорів оренди з приватним орендним сільськогосподарським підприємством агрофірми „Добре поле” і укладання ними нових договорів з позивачем відбулося у зв'язку з їх волевиявленням та відповідає їх повноваженням власника відповідно до законодавства.

Договори оренди зареєстровані у встановленому  порядку, що підтверджено відповідними відмітками на договорах та іншими матеріалами справи: пояснювальною запискою виконавчого комітету Бараниківської сільської ради від 18.05.06 № 202 тощо.

Згідно вказаного  листа Бараниківської сільської ради  від 18.05.06 заява від приватного підприємця ОСОБА_1 щодо реєстрації договорів оренди землі надійшла до цієї ради 11.05.05 за вхідним номеромНОМЕР_2 До заяви були надані заяви 34 пайщиків з проханням на укладення договорів оренди землі.

Договори оренди землі з другим відповідачем були укладені 04 травня 2005 року та зареєстровані органом місцевого самоврядування 03 червня 2005 року.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази суд дійшов висновку про не обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 189 Цивільного кодексу України продукція, плоди та доходи належать власникові речі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Ст. 25 Закону України „Про оренду землі” встановлено право орендаря земельної ділянки отримувати продукцію і доходи.

Право власності на посіви перейшло до другого відповідача в наслідок розірвання власниками землі договорів оренди з першим відповідачем та укладення їх 04 травня 2006 року з другим відповідачем.

Що стосується акту прийому-передачі посівних площ від першого відповідача другому відповідачу, то з зазначеному акті відсутні істотні умови договору, сторони за ним не встановили, чи передаються зазначені площі у власність, оренду, під охорону, тощо, не зазначили вартості та умов передачі. Тобто в зазначеному акті відсутні будь які істотні умови.

Відповідачі не надали суду пояснень стосовно того, на виконання якої саме угоди, з яким предметом був складений зазначений акт від 10.05.2005 р.

Відповідно  до ч.1 ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони   в  належній  формі  досягли  згоди  з  усіх  істотних  умов  договору. Істотними  умовами  договору  є  умови про предмет договору, умови, що визначені законом  як  істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови,  щодо  яких  за  заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Пунктом  8  ст.181  Господарського  кодексу України, встановлено, що у разі якщо сторони  не  досягли  згоди  з усіх істотних умов господарського договору, такий договір  вважається  неукладеним  (таким,  що не відбувся).

Отже, зазначена  обставина  є підставою    вважати    цей    договір неукладеним,  а, відтак, позовну   вимогу   про   визнання  його  недійсним через відсутність   в   ньому   істотних   умов   такою,   що   не ґрунтується на  положеннях  закону  щодо недійсності  угод.

Відповідно правова позиція міститься і в постанові Верховного Суду України від 15.01.2003 по справі № 14/203.

Клопотання позивача № 45 від 28.02.2006 р. про вихід суду за межі позовних вимог та визнання недійсною угоди про компенсацію витрат на здійснення посівів сільгоспкультур укладену між відповідачами 31.05.2006 р. суд відхиляє, оскільки зазначена угода була укладена на виконання фактичної передачі посівів в зв'язку зі зміною орендаря земельних ділянок. Крім того позивач не зазначив, в клопотанні які його порушенні права та законні інтереси підлягають захисту.

За таких обставин позов не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 44,49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст. 44,49, 82-85 Господарського  процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову відмовити.

2. Судові витрати покласти на позивача.

У судовому засіданні 15.06.2006 р. за згодою сторін була оголошена  тільки вступна  та резолютивна частина рішення.

Дата підписання рішення 20.06.2006 року.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя                                                                                           Б.В. Яресько