ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 жовтня 2007 р. | № 19/6105 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Дерепи В.І. - головуючого (доповідача), Бернацької Ж.О., Грека Б.М.,
за участю представників сторін: позивача –
відповідача –Котовича І.Б.,
розглянувши касаційну скаргу Приватного підприємства "Городецький цукровий завод" на рішення господарського суду Хмельницької області від 22 лютого 2007 року та постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 17 липня 2007 року у справі за позовом Приватного підприємства "Городецький цукровий завод" до ВАТ "Кредобанк" про визнання недійсним договору купівлі-продажу,
встановив:
Рішенням господарського суду Хмельницької області від 22 лютого 2007 року (суддя Розізнана І.В.) в позові про визнання недійсним договору купівлі-продажу №97 від 4 липня 2005 року відмовлено.
Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 17 липня 2007 року рішення суду залишене без змін.
У касаційній скарзі приватне підприємство "Городецький цукровий завод" просить скасувати вказані судові рішення, посилаючись на те, що вони прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши матеріали справи та на підставі встановлених в ній фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами, при прийнятті оскаржуваних судових рішень, норм матеріального права, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 4 липня 2005 року між АТ "Кредит Банк (Україна)", правонаступником якого є відповідач та позивачем був укладений договір купівлі-продажу № 97 з додатком №1, згідно умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупцеві, а покупець - прийняти рухоме майно: обладнання та інженерні мережі, що знаходиться за адресою: Хмельницька область, смт.Дунаївці, вул.Червоноармійська, 5 і сплатити за нього кошти в сумі та на умовах, встановлених цим договором та додатків до нього. Повний перелік майна, що продається за цим договором, визначається в додатку №1, який є невід'ємною частиною цього договору. Згідно умов укладеного договору право власності на майно у покупця виникає з моменту підписання цього договору і належить продавцю на підставі договору купівлі-продажу від 23.03.2004 року, укладеного між ЗАТ "Цукор-Поділля" та продавцем.
На підставі п.п. 3.1-3.3 вказаного договору продавець зобов'язується передати визначене у додатку №1 до цього договору майно покупцю протягом 5 робочих днів з моменту підписання цього договору. Передача майна оформлюється шляхом підписання акту приймання-передачі.
Відповідно до п.8.1 договір набуває чинності з моменту його підписання повноважними представниками сторін і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
На виконання умов укладеного договору, продавець передав, а покупець прийняв майно згідно додатку №1 до договору купівлі-продажу від 04.07.2005 року, що підтверджується актом прийому-передачі майна №1 від 08.07.2005 року.
Відповідно до ч.2 ст.215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.
На підставі п.1 ст.220 ЦК України, у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.
Згідно п.1 ст.657 ЦК України, договір купівлі - продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
Відповідно до положень ст.2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень", об'єкти нерухомого майна - це земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці (будівля, споруда тощо), переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Частиною 1 ст.181 Цивільного кодексу України встановлено, що до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, пересування яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Суди першої та апеляційної інстанцій вірно встановили, що придбане ВАТ "Кредобанк" майно, зокрема, дорога між вагами (Дунаївці) та дорога (Дунаївці) належать до об'єктів нерухомості.
Однак, ці споруди не підлягають державній реєстрації, виходячи з положень п.1.6 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року з наступними змінами, оскільки не є спорудами, пов'язаними з фундаментом.
Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 року № 20/5, передбачає, що нотаріальному посвідченню підлягають, зокрема, договори про відчуження майна, право власності на яке підлягає державній реєстрації за умови надання документів з відміткою про реєстрацію відповідних прав та витягу з Реєстру прав власності на нерухоме майно.
При вирішенні спору місцевий та апеляційний господарські суди всебічно дослідили надані сторонами докази і правильно встановили, що спірний договір є дійсним, оскільки на час укладення цього договору позивачу на праві власності належало нерухоме майно за переліком, в якому відсутні перераховані позивачем об’єкти нерухомості. Враховуючи, що право власності на перелічені позивачем об’єкти не підлягали державній реєстрації, вони не можуть відноситись до нерухомих речей і, тому, правомірно віднесені відповідачем до рухомого майна і зареєстровані в державному реєстрі обтяжень рухомого майна, згідно витягу з реєстру від 27.09.2004 року.
Приймаючи судові рішення, суди першої та апеляційної інстанцій правильно визнали безпідставними посилання позивача на те, що вказаний договір є недійсним у зв’язку з не досягненням сторонами згоди щодо строку та ціни спірного договору, оскільки згідно ст.203 ЦК України недосягнення сторонами згоди по істотним умовам договору не є підставою для визнання договору недійсним.
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст.180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Згідно ч.5 ст.180 ГК України ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними.
Умовами укладеного сторонами договору купівлі-продажу №97 від 04.07.2005 року, а саме п.п.2.1, 8.1 сторонами узгоджено вартість майна, що є об’єктом купівлі-продажу та передбачений строк дії договору –до повного виконання сторонами своїх зобов’язань.
Тому, враховуючи відсутність правових підстав для визнання недійсним спірного договору, суд обгрунтовано відмовив в задоволенні позову.
Касаційною інстанцією перевірені обставини справи і їх відповідність викладеним судом нормам матеріального права.
Наведені висновки місцевого та апеляційного господарських судів відповідають матеріалам справи та діючому законодавству.
Доводи касаційної скарги про необґрунтованість оскаржуваних судових рішень помилкові і не відповідають матеріалам справи.
З урахуванням викладеного, підстав для задоволення касаційної скарги немає.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
П О С Т А Н О В И В :
Рішення господарського суду Хмельницької області від 22 лютого 2007 року та постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 17 липня 2007 року залишити без змін, а касаційну скаргу приватного підприємства "Городецький цукровий завод" –без задоволення.
Головуючий, суддя В. Дерепа
Судді Ж.Бернацька
Б.Грек