ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 жовтня 2007 р. | № 41/153-07 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого | Грейц К.В., |
суддів : | Бакуліної С.В., Глос О.І. |
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скарги | Відкритого акціонерного товариства “Металургійний комбінат “Азовсталь” |
на постанову | від 26.07.2007 року Дніпропетровського апеляційного господарського суду |
у справі | № 41/153-07 |
господарського суду | Дніпропетровської області |
за позовом | ВАТ “Металургійний комбінат “Азовсталь” |
до | Дочірнього підприємства “Торговий дім “Підшипник” |
про | стягнення 7 925,76 грн. |
в судовому засіданні взяли участь представники : |
від позивача: | Бугай В.М. (довіреність від 29.12.2006р. № 09-18/1162) |
від відповідача: | Коваленко С.О. (довіреність від 16.04.2007р.) |
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області (суддя Орєшкіна Е.В.) від 22.05.2007 року, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду (головуючий суддя –Дмитренко А.К., судді –Крутовських В.І., Прокопенко А.Є.) від 26.07.2007 року, у справі
№ 41/153-07 в позові відмовлено.
В касаційній скарзі ВАТ “Металургійний комбінат “Азовсталь” просить скасувати ухвалені по справі судові акти та прийняти нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги, посилаючись на порушення норм матеріального права, а саме: ст.ст.223, 232 ГК України, ст.ст.256, 258 ЦК України.
Відзиву на касаційну скаргу відповідач не надіслав.
Заслухавши пояснення на касаційну скаргу представника позивача, який підтримав викладені в ній доводи, заперечення на касаційну скаргу представника відповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судами встановлено, що 11.03.2005 року між сторонами був укладений договір постачання № 07/152-17/11-03, за яким Дочірнє підприємство “Торговий дім “Підшипник” (постачальник) зобов’язалось поставити продукцію, а Відкрите акціонерне товариство “Металургійний комбінат “Азовсталь” (покупець) - прийняти й оплатити її на умовах, викладених у договорі.
За п.1.2 договору загальна вартість, кількість і номенклатура продукції вказується у специфікаціях до договору, кожна з яких є його невід’ємною частиною.
У відповідності з п.5.3 договору оплата продукції проводиться на умовах, зазначених у специфікаціях.
У п.4 специфікації від 06.09.2005 року № 3 визначені умови оплати: аванс 50%, 50% передплата за фактом виготовлення протягом 10 банківських днів після письмового повідомлення постачальника про готовність до відвантаження партії продукції, яка авансована.
Отже умовами перерахування передплати у розмірі 50% вартості продукції виходячи з договору є: факт виготовлення продукції; письмове повідомлення відповідача про готовність продукції до відвантаження; готова до відвантаження партія продукції повинна бути раніше авансована.
Платіжними дорученнями від 06.10.2005 року № 3000162344 та від 11.10.2005 року № 3000162793 позивач перерахував Дочірньому підприємству “Торговий дім “Підшипник” 49 536 грн., зазначивши у призначенні платежу: “передоплата за мундштук ч. № МЦ 2593 по договору № 07/152-17/11 від 11.03.2005 року”.
Відмовляючи в позові, місцевий господарський суд дійшов висновку, що позивачем була сплачена саме передоплата. Отже, оскільки відповідальність у вигляді сплати неустойки настає за непоставку протягом 90 днів з дати авансу, який не сплачувався, то відповідачем умови договору в частині строку поставки мундштука не порушені.
Касаційна інстанція погоджується з висновком апеляційного суду, який встановив, що здійснений платіж не є передплатою за обумовлену договором №07/152-17/11-03 продукцію, оскільки він (платіж) не відповідає вимогам п. 4 специфікації від 06.09.2005 року № 3 з таких підстав.
На момент перерахування коштів за вказаними вище платіжними дорученнями мундштук ч. № МЦ 2593 виготовлений не був, що підтверджується листами відповідача від 20.12.2005 року № 504/6 та від 23.01.2006 року № 35/6 (а.с.63, 65).
Доказів повідомлення Відкритого акціонерного товариства “Металургійний комбінат “Азовсталь” про готовність мундштука ч. № МЦ 2593 до відвантаження відповідачем не надано.
Продукція позивачем раніше не авансувалась.
Специфікацією від 06.09.2005 року № 3 до договору № 07/152-17/11-03 встановлено строк поставки продукції, зокрема мундштука ч. № МЦ 2593 у кількості 1 шт. на суму 99 072 грн. - 90 днів з дати авансу. Однак в порушення умов договору продукція була поставлена відповідачем 22.09.2006 року, про що свідчить видаткова накладна від 22.09.2006 року № 180.
Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).
В силу ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов’язання внаслідок односторонньої відмови від зобов’язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов’язання: 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Пунктом 8.3 договору від 11.03.2005 року № 07/152-17/11-03 передбачено, що за прострочення поставки або недопоставку продукції постачальник сплачує покупцю неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості недопоставленої чи непоставленої продукції за кожний день прострочення, але не більше 8% від вартості недопоставленої чи непоставленої продукції.
За розрахунком позивача сума неустойки дорівнює 7 924 грн. 76 коп. та розрахована з 11.01.2006 року по 21.09.2006 року.
Дійшовши висновку про те, що з боку відповідача мало місце порушення строку поставки продукції апеляційний суд дійшов висновку про пропуск позивачем строку позовної давності на стягнення неустойки, передбаченого ч.6 ст.232 ГК України.
Проте, касаційна інстанція не може повністю погодитись з таким висновком з огляду на наступне.
Частина 6 статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.
По-перше, вищенаведений шестимісячний строк не є проміжком часу протягом якого особа має право звернутися до суду за захистом порушеного права щодо стягнення неустойки, тобто не є строком позовної давності, оскільки в нормі йдеться саме про припинення нарахування штрафних санкцій, за стягненням яких особа має право звернутися в межах річного строку позовної давності, встановленого п.1 ч.2 ст.258 ЦК України. При цьому, згідно Роз’яснення Президії Вищого господарського суду України від 16.04.1993 року №01-6/438 (п.11), якщо відповідно до чинного законодавства або за договором неустойка (штраф, пеня) підлягає стягненню за кожний день прострочки виконання зобов’язання, строк позовної давності необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо.
По-друге, сторони договору можуть обумовити про незастосування до договірних правовідносин положень вказаного Закону. Якщо ж така умова в договорі відсутня, то ч.6 ст.232 ГК України може застосовуватися.
Оскільки договір сторін не містить умови про незастосування ч.6 ст.232 ГК України, то у даному випадку на правовідносини сторін наведена норма розповсюджується. З огляду на викладене колегія суддів не погоджується з доводами касаційної інстанції стосовно того, що оскільки сторони в договорі передбачили нарахування неустойки за кожен день прострочення, то диспозитивні положення вищенаведеної норми не регулюють правовідносин сторін, а межі нарахування неустойки визначені початком прострочення виконання зобов’язання і моментом, коли це зобов’язання було виконано.
Підсумовуючи наведене, касаційна інстанція вважає, що вимоги про стягнення неустойки, розраховані за кожний день окремо, по яким строк позовної давності в один рік не збіг, з урахуванням подання позову 19.03.2007 року, підлягають захисту в судовому порядку за період з 19.03.2006 року по 11.07.2006 року. Судами не перевірено правильності розрахунку позивачем неустойки за наведений проміжок часу.
Зазначене неповне встановлення обставин справи є суттєвим порушенням ст.43 ГПК України та виключає можливість висновку касаційної інстанції щодо правильності застосування судом норм матеріального права при вирішенні спору. У зв’язку з цим постановлені у справі судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд. Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід взяти до уваги наведене в цій постанові, вжити всі передбачені законом засоби для всебічного, повного і об’єктивного встановлення обставин справи, прав і обов’язків сторін і в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством вирішити спір.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1118, п. 3 ч. 1 ст. 1119, ч.1 ст. 11110, ст. 11111 Господарського процесуального кодексу України , Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ВАТ “Металургійний комбінат “Азовсталь” від 22.08.2007 року № 09-4/22 на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.07.2007 року у справі № 41/153-07 задовольнити частково.
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.07.2007 року та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.05.2007 року у справі № 41/153-07 –скасувати.
Справу № 41/153-07 направити до Господарського суду Дніпропетровської області на новий розгляд.
Головуючий-суддя | К.Грейц |
С у д д і | С.Бакуліна О.Глос |