УХВАЛА

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

07 серпня 2006 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в складі:

Головуючого, судді   Панкова М.В. суддів   Белинчук Т.Г. Ісаєва Г. А. при секретарі   Волковій О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1   до ОСОБА_2, ОСОБА_3   про  виселення,  по зустрічному позову ОСОБА_2, ОСОБА_4  до   ОСОБА_1,   ОСОБА_5,   ОСОБА_6 про  визнання договору купівлі-продажу недійсним,     за апеляційною скаргою  ОСОБА_2   на рішення Ялтинського міського суду АР Крим від 24 січня 2006 року,

встановила:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3  про усунення перешкод в користуванні власністю. Вимоги мотивовані тим, що вона по 05 вересня 2005 року за договором купівлі-продажу купила у ОСОБА_2   і її неповнолітньої дочки квартиру АДРЕСА_1. Порушуючи п. 12 договору відповідачі по закінченню одного місяця після підписання договору відмовилися звільнити квартиру, що належить їй, і знятися з реєстрації, заявивши, що їх обдурили. Позивачка просила усунути перешкоду в користуванні квартирою шляхом виселення відповідачів і зняття їх з реєстрації.

ОСОБА_2  позов не визнала і пред'явила зустрічний позов про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, указуючи на те, що вона довірила оформлення договору купівлі-продажу квартири своєму знайомому  ОСОБА_5, який займався оформленням правочину, він одержав всі гроші від продажу квартири, обіцяючи побудувати їй будинок, проте обдурив, забравши всі гроші і зник. Позивачка вважає, що при оформленні договору купівлі-продажу були допущені порушення, оскільки був відсутній дозвіл органу опіки і опікування, необхідний для оформлення договору з продажу частки квартири її неповнолітньої дочки.

Рішенням Ялтинського міського суду від 24 січня 2006 року позов ОСОБА_1 задоволений  ОСОБА_2  разом з неповнолітньою дочкою ОСОБА_7, ОСОБА_3  виселені з квартири  АДРЕСА_1. Відповідачі зняті з реєстрації по даній квартирі. У задоволенні зустрічного позову відмовлено.

В апеляційній скарзі  ОСОБА_2  просить рішення суду скасувати, справу направити на новий розгляд в суд першої інстанції. У апеляційній скарзі  ОСОБА_2

 указує, що висновки суду першої інстанції не   відповідають   фактичним   обставинам справи.  Заслухав суддю доповідача, вислухавши  ОСОБА_2, її представника, ОСОБА_1, її представника, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги  ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що при укладенні договору купівлі-продажу квартири ОСОБА_2 з боку ОСОБА_1 ніякого оману не було. Покупець ОСОБА_1 сумлінно виконала умови договору, передала продавцю  ОСОБА_2   всю суму грошей в рахунок покупки квартири, а подальші односторонні дії ОСОБА_2  по розпорядженню одержаними від продажу квартири грошима, не пов'язані з укладанням договору і не свідчать про його недійсність.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи і вимогам закону.

Судом встановлено, що власниками спірної квартири були в рівних частках мати і неповнолітня дочка ОСОБА_2.

Сім'я ОСОБА_2, маючи намір продати квартиру, звернулася в орган опіки і піклування за дозволом на продаж частки квартири, що належала неповнолітній ОСОБА_7.     Згідно рішення Ялтинського міськвиконкому № 1271 від 25 серпня 2005 року ОСОБА_7   з відома батьків дозволено продати 1/2 частку спірної квартири, при цьому мати неповнолітньої  ОСОБА_2   зобов'язана половину вартості квартири покласти на розрахунковий рахунок своєї дочки, (а.с. 82)

Суд, перевірив доказами обставини виконання рішення органу опіки і піклування і встановив, що на ім'я ОСОБА_7   був відкритий розрахунковий рахунок у відділенні «Ощадбанка» України, куди були внесені 17000 грн. (а.с. 86)

Ці обставини  ОСОБА_2    не заперечувала.

Судом також встановлено, що сторони у справі мали намір укласти договір купівлі-продажу квартири. ОСОБА_1 до укладання договору приходила в квартиру ОСОБА_2, оглядала її, обумовлювала з продавцями ціну і умови правочину і при оформленні договору провела в нотаріальній конторі повний розрахунок.

Відповідно до вимог ст. 215 ч. 1 ЦК України підставою недійсності правочину є недотримання у момент чинення правочину стороною вимог, які встановлені ч. 1,3, 5,6 ст. 203 ЦК України.

За змістом ст. 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин визнається недійсним.

Позовні вимоги ОСОБА_2   зводяться до того, що вони не одержали гроші від продажу своєї квартири, при цьому указують, що їх обдурив   ОСОБА_5, який оманом одержав від них гроші, обіцяючи побудувати будинок, після чого зник.

З боку ОСОБА_1 обману не було, при укладенні договору сім'я ОСОБА_2 від покупця повністю одержала всі гроші, якими розпорядилася на свій розсуд.

При таких обставинах законних підстав для визнання правочину недійсним немає, а законний власник квартири ОСОБА_1 має право вимагати усунення перешкод в користуванні своєю власністю, шляхом виселення колишніх власників і членів їх сім'ї і зняття їх з реєстрації.

На підставі викладеного і керуючись статтями 303, 309, 315 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Ялтинського міського суду АР Крим від 24 січня 2006 року залишити без зміни.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку у Верховний Суд України протягом двох місяців.