Справа № 22- 1332 - 2010 р.                        Головуючий у 1-й інст. – Доля В.А.                

   Категорія № 30                                                 Доповідач - Оніпко О.В.

                                                      РІШЕННЯ

                          ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ    

11 жовтня  2010 р.                                        м. Рівне

                Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі :

                         Головуючого судді -  Оніпко О.В.

                                            Суддів  -    Григоренка М.П., Ковалевича С.П.

                                            При секретарі  - Приходько Л.В.

                                З участю представника – адвоката ОСОБА_1

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою  ДП КС « Домофон Рівне» на рішення Рівненського міського суду від 9 лютого 2010 р. в справі за позовом ОСОБА_2 до ДП КС   «Домофон Рівне» про усунення перешкод в користуванні майном, відновлення стану майна, стягнення моральної шкоди.

    Заслухавши доповідача, пояснення осіб, що з”явились у судове засідання, дослідивши матеріали справи і доводи апеляційної скарги,  колегія суддів , -

                                    в с т а н о в и л а :

     Заочним рішенням Рівненського міського суду від 9 лютого 2010 р. задоволено позов ОСОБА_2 : зобов»язано відповідача  усунути позивачці перешкоди у володінні , користуванні, розпорядженні власністю – допоміжними приміщеннями і квартирою АДРЕСА_1. Зобов»язано відповідача демонтувати домофон в під»їзді № 2 вказаного будинку та встановити за власні кошти вхідні двері з кодовим замком . Стягнуто з відповідача на користь позивачки 2 000 грн. моральної шкоди.

    В поданій на рішення суду апеляційній скарзі відповідач вважає його незаконним, оскільки справа розглянута без його участі , Про її розгляд відповідач не був повідомлений, оскільки працівник з прізвищем Герман, що розписався про отримання судової повістки , у них на підприємстві не працює.   Відповідач будь-яких перешкод позивачці не чинив. Встановивши домофон за  заявами більшості мешканців будинку та під»їзду, у якому розташовано квартира позивачки,   відповідач безкоштовно надав їй ключ від вхідних дверей під»їзду для безперешкодного користування  домофонною системою .  Оскільки ніяких порушень прав позивачки діями відповідача не завдано, навпаки, після встановлення домофонної системи до під»їзду не потрапляють невідомі  сторонні особи у стані наркотичного або алкогольного сп»яніння, у приміщенні чисто, вважають її позовні вимоги безпідставними,  як і вимоги про стягнення моральної шкоди, стосовно завдання якої позивачці суд не навів жодного висновку. Просить рішення скасувати, ухвалити нове, яким  в позові ОСОБА_2 відмовити за безпідставністю та необгрунтованістю.

    Апеляційна скарга підлягає до задоволення, а рішення суду 1-ї інстанції – скасуванню з ухваленням нового рішення в справі, виходячи з наступного.

      З матеріалів справи вбачається, що позивачка проживає у АДРЕСА_1

    У зв»язку із усними зверненнями мешканців вказаного будинку до відповідача з проханням вирішити питання про встановлення домофонної системи, мешканці будинку, у т.ч. і під»їзду № 2 були опитані та з 34 - х квартир цього під»їзду , мешканці 25 –ти квартир надали згоду на встановлення такої системи.

    ПП КС «Домофон –Рівне» в період з 23.09. 2009 р. по 8.11.2009 р. було укладено з власниками квартир договори на виконання робіт по встановленню, ремонту та технічному обслуговуванню домофона  ( а.с. 43, 47 -71 ).

    Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 у повному обсязі, суд послався у рішенні на вимоги ст. 391 ЦК України , якою  передбачено право вимоги власника майна   усунути  перешкоди у здісненні ним права  користування  та розпорядження своїм майном та право на відшкодування   моральної шкоди в порядку вимог ст.ст. 23 , ч. 3 ст. 386 та 1167 ЦК України.

       Судом не взято до уваги, що позивачка не є  власником вхідних дверей та під»їзду № 2 у будинку АДРЕСА_1,  право володіння , користування та розпорядження якою будь –хто не порушує.

    Окрім того, 25.09.2009 р. усім власникам квартир  вказаного під»їзду , у т. ч. і тим , які відмовились укладати договори з відповідачем і не були згідні з встановленням домофону та позивачці особисто, відповідачем безкоштовно надані ключі від вхідних дверей, тому перешкоди у доступі до належного позивачці житла відсутні  ( а.с. 44) .

    За таких обставин  доводи ОСОБА_2 про те , що вона не може у повному обсязі використовувати своє право на житло через встановлення домофонної системи у під»їзді, є безпідставними.

    Також у рішенні зазначено, що  облаштування під»їзду дверима з домофоном без згоди позивачки є порушенням її права власності на це майно і вона змушена оплатити встановлення дверей, додатково оплатити встановлення домофону та щомісячно сплачувати абонентську плату за користування ним,  отже  відповідач перешкодив позивачці у вільному доступі та користуванні своєю власністю .    

    Вказані висновки  суду  грунтуються на припущеннях, наведених позивачкою у її позовній заяві.

    Згідно пояснень позивачки в судовому засіданні апеляційної інстанції, оплату  за встановлення та обслуговування  домофонної системи в під»їзді відповідач від неї не вимагав.  

    Що стосується  посилань  позивачки  на те, що вона є співвласником , нарівні з іншими мешканцями - власниками квартир, розташованих у цьому будинку, сходових клітин, опорних конструкцій будинку, приміщень загального користування і т.п., які мають право спільно  володіти, користуватись та розпоряджатись своєю власністю , то вони навпаки спростовують  її позовні вимоги, враховуючи, що інші власники 25 –ти квартир у під»їзді уклали договори з відповідачем – виконавцем робіт - по встановленню домофонної системи за свої власні кошти .

    Не заслуговують на увагу і посилання позивачки на те, що відповідач їй не повернув кошти, сплачені нею на встановлення попередніх вхідних дверей, оскільки їх встановлення проводилось за спільні кошти усіх мешканців під»їзду, до яких вона  з вимогами про їх відшкодування не зверталась, окрім того, як  пояснила ОСОБА_2 апеляційному суду, ці кошти  їй не потрібні.  

    За таких обставин  доводи позивачки про незаконне заволодіння відповідачем спільним майном мешканців будинку – дверима з кодовим замком, які були встановлені у під»їзді до цього, є безпідставними.

    Оскільки судом встановлено відсутність неправомірних винних дій  відповідача  та порушення ним будь – яких прав ОСОБА_2 встановленням домофонної системи у під»їзді,  не підлягають до задоволення і її вимоги про стягнення на її користь з останнього у відповідності до вимог ст. 1167 ЦК України, моральної шкоди в сумі 2 000 грн.

    На підставі наведеного, рішення суду про зобов»язання відповідача усунути перешкоди  у володінні , користуванні та розпорядженні власністю – допоміжними приміщеннями і квартирою № 62  у вказаному будинку, а також демонтувати домофон  та встановити двері з кодовим замком за власні кошти та стягнути  через пошкодження належного їй майна моральну шкоду – підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення в справі про відмову ОСОБА_2 у позові  у зв»язку з безпідставністю.

    Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313-314, 316 ЦПК України, колегія суддів,-

                в и р і ш и л а :

     Апеляційну скаргу ДП КС   «Домофон Рівне»  - задовольнити.

    Заочне рішення Рівненського міського суду від 9 лютого 2010 р. – скасувати.

    В позові ОСОБА_2 до ДП КС   «Домофон Рівне»  про усунення перешкод в користуванні майном, відновлення стану майна, стягнення моральної шкоди – відмовити.

    Рішення набирає законної сили негайно і може бути оскаржено безпосередньо до Верховного Суду України протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

    Головуючий                     Судді