справа № 2а-7943/09/0670
категорія 2.11.1
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 серпня 2010 р. м.Житомир
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Семенюк М.М.,
при секретарі - Корольовій О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу
за позовом Орендного підприємства теплових мереж "Житомиртеплокомуненерго" < Текст >
до Державної податкової інспекції у м. Житомирі < Текст >
про визнання частково недійсним рішення та визнання недійсним розпорядження,-
встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом, який був уточнений в ході судового розгляду і в якому просив визнати протиправними та скасувати рішення ДПІ у м. Житомирі від 03.03.2000 року № 8/23-4/05478806-5605 "Про застосування та стягнення фінансових санкцій за порушеня законодавства про оподаткування" в частині застосування фінансових санкцій в розмірі 2942342,75 грн. та розпорядження ДПІ у м. Житомирі від 03.03.2000 року № 5/23-4-05478806 "Про внесення змін у визначену платником суму податку на додану вартість за результатами документальної перевірки податкової декларації по податку на додану вартість" в частині зменшення суми бюджетного відшкодування на суму 2481432,49 грн. та донарахування податку на додану вартість в сумі 460910,26 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що підприємство правомірно віднесло до податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачені при придбанні газу відповідно до п.7.5.1 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість". Крім того, держава, вважає позивач, надаючи йому грошові кошти на покриття збитків, не купує у підприємства надані населенню послуги, а компенсує понесені позивачем збитки, пов"язані з виконанням статутних завдань останнього. При цьому позивач посилається на наказ Міністерства фінансів України від 03.12.1997 року №265 "Про запровадження нової бюджетної класифікації України" в редакції наказу МФУ від 27.12.1999 року №314, в додатку до якого зазначено що субсидії та поточні трансферти підприємствам (установам, організаціям) з кодом бюджетної класифікації 1310 включають субсидії державним підприємствам на покриття збитків підприємства, державна підтримка підприємств, приріст обігових коштів інші субсидії, а кодом 1340 включаються поточні трансферти населенню, до яких відносяться поточні платежі фізичним особам , які передбачені для збільшення їх доходу. Подібні платежі можуть бути окремою добавкою до бюджету певної сім"ї чи особи або компенсування певних видів витрат. Позивач вважає, що ним були проведені розрахунки за природний газ, який повністю використовується в операціях з продажу теплової енергії, які є оподаткованими операціями. Позивач не здійснював з придбаним газом неоподаткованих операцій, що обмежували б суми ПДВ, які можна відносити до податкового кредиту відповідно до п.п.7.4.3 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість". Тому, вважає, підприємство мало право на податковий кредит, так як ПДВ сплачений за продукцію, яка придбана для виробництва теплової енергії.
Представники відповідача в судовому засідання проти позовних вимог заперечували, посилаючись на те, що в порушення п.п.7.4.3 п.7.4 ст.7 Закону включив до складу податкового кредиту в грудні 1999 року податок на додану вартість в сумі 2942342,75 грн. в частині, яка відповідає частці використання придбаних товарів (робіт, послуг) в неоподатковуваних операціях, оскільки позивачем в грудні 1999 року отримано компенсацію по відшкодуванню різниці в тарифах за надану населенню міста теплову енергію в сумі 20097146,00 грн. яку відповідач вважає неоподаткованою операцією.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі докази, приходить до висновку про задоволення позову в повному обсязі.
За результатами перевірки ОПТМ "Житомиртеплокомуненерго" з питань правильності обчислення сум податку на додану вартість, що підлягають відшкодуванню з бюджету за грудень 1999 року, державною податковою інспекцією у м.Житомирі складено акт № 76/7/23-4 від 23.02.2000 року, в якому, зокрема, визначено, що згідно листа фінансового управління Житомирської обласної державної адміністрації № 4-22/105 від 28.12.1999 року підприємство отримало компенсацію з бюджету по відшкодуванню різниці в таріфах за надану населенню міста теплову енергію у сумі 20097146 грн.; підприємство не включило до бази оподаткування в грудні 1999 року суму отриманої компенсації в розмірі 20097146 грн. та включило до податкового кредиту за цей період податок на додану вартість у сумі 2942342,75 грн. в частині, яка відповідає частці використання придбаних товарів (робіт, послуг) в неоподатковуваних операціях.
На підставі вказаного акту перевірки прийнято рішення "Про застосування та стягнення фінансових санкцій за порушеня законодавства про оподаткування" № 8/23-4/05478806-5605 від 03.03.2000 року, яким до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 3070987,26 грн. та розпорядження "Про внесення змін у визначену платником суму податку на додану вартість за результатами документальної перевірки податкової декларації по податку на додану вартість" № 5/23-4-05478806 від 03.03.200 року, яким підприємству зменшено податок на додану вартість, що підлягає відшкодуванню із бюджету в сумі 2610077,00 грн. та донараховано податку на додану вартість в сумі 460910,26 грн.
За висновком перевіряючих, право податкового кредиту житлово-комунального господарства по придбаних товарах (роботах, послугах) мають лише в частині, яка відповідає частці використання таких придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях, тобто частині пропорційно затвердженого тарифу. Житлово-комунальні підприємства отримують з бюджету дотації на покриття від"ємної різниці, яка склалася між витратами та виготовлення (придбання) комунальних послуг і доходами від їх продажу населенню за встановленими тарифи. Така бюджетна дотація, вважає відповідач, підпадає під дію п.п.3.2.7 п.3.2 ст.3 Закону України "Про податок на додану вартість" і не є об"єктом оподаткування податком на додану вартість. А тому бюджетні кошти, що надійшли в зв"язку з компенсацією вартості житлово-комунальних послуг понад встановлений місцевими органами виконавчої влади тарифи не підпадають під об"єкт оподаткування податком на додану вартість.
Згідно з п.п.7.4.3 п.7.4 ст.7 Закон України "Про податок на додану вартість" у разі коли товари (роботи, послуги), виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду.
Підпунктом 7.4.2 п.7.4 ст.7 Закону передбачено, що у разі коли платник податку здійснює операції з продажу товарів (робіт, послуг), що звільнені від оподаткування або не є об"єктом оподаткування згідно зі статями 3 та 5 цього Закону, суми податку, сплачені (нараховані) у зв"язку з придбанням товарів (робіт, послуг),вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів і нематеріальних активів, що підлягають амортизації, відносяться відповідно до складу валових витрат виробництва (обігу) та на збільшення вартості основних фондів і нематеріальних активів і до податкового кредиту не включаються.
Отже, у статтях 3 та 5 вищевказаного Закону визначається перелик операцій, які не є об"єктом оподаткування.
У даному переліку відсутні операції з продажу теплової енергії, які здійснюють комунальні підприємства - виробники теплової енергії та операції з виплати таким підприємствам дотацій з бюджету на різницю в цінах у зв"язку з державним регулюванням цін на цей вид енергії.
З урахування приписів пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про податок на додану вартість" база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування.
Оскільки, житлово-комунальні послуги надаються за цінами (тарифами), що підлягають державному регулюванню, то базою оподаткування з поставки зазначених послуг є саме встановлений тариф, а не бюджетні виплати, які отримує платник податку понад встановлений тариф, оскільки такі виплати за своєю правовою природою є відшкодуванням державою збитків підприємствам у зв"язку з державним регулюванням цін, а не компенсацією вартості товарів (робіт, послуг), проданих (виконаних, наданих) таким платником податку.
Наказом Міністерства фінансів України від 27.12.1997 року №265 "Про запровадження нової бюджетної класифікації України" (наказ втратив чинність з 01.01.2002 року згідно з наказом Міністерства фінансів України від 27.12.2001 року №604) запроваджено нову бюджетну класифікацію України. Згідно з додатком 4 до цього наказу та роз"ясненнями щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету, наданими цим наказом, субсидії на покриття збитків підприємств є поточними платежами юридичним особам і підприємствам (установам, організаціям)". Виплати фізичних особам здійснюються за кодом бюджетної класифікації 1340 "Поточні трансферти населенню".
Наказом Міністерства фінансів України від 27.12.2001 року №604 "Про бюджетну класифікацію та її запровадження" (Додаток 1 Розділ 2 Економічна класифікація видатків бюджету), який є чинним на даний час, встановлено, зокрема, коди бюджетної класифікації 1310 "Субсидії та поточні трансферти підприємствам (установам, організаціям)" та 1340 "Поточні трансферти населенню".
Згідно п.п.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (у редакції яка діяла на момент виникнення спору) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв"язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Приписи п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 цього Закону не дозволяють включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).
Операція по придбанню газу позивачем підтверджена податковою накладеною та віднесена до складу валових витрат. Придбаний газ повністю використовувався в операціях з продажу теплової енергії, які є оподатковуваними операціями.
Згідно висновку судово-бухгалтерської експертизи № 2168/2169 від 31.05.2006 року (т. 3 а.с. 134-139), висновки, викладені в акті ДПІ у м. Житомирі від 23.02.2000 року № 76/7\23-4 "Про результати перевірки Житомирського Орендного підприємства теплових мереж "Житомиртеплокомуненерго" з питань правильності обчислення сум податку на додану вартість, що підлягають відшкодуванню з бюджету за грудень 1999 року", стосовно зменшеного до відшкодування з бюджету податку на додану вартість в розмірі 2610077,00 грн. та донарахування податку на додану вартість в сумі 460910,26 грн., документально не підтверджуються; ОПТМ "Житомиртеплокомуненерго" мало підстави для віднесення в повному обсязі до податкового кредиту сум ПДВ в складі вартості природного газу, придбаного для виробництва теплової енергії в грудні 1999 року; розміри оподатковуваних та неоподатковуваних податком на додану вартість операцій з продажу товарів (робіт, послуг), визначені в акті ДПІ у м. Житомирі від 23.02.2000 року № 76/7\23-4, нормативно не підтверджуються.
За таких обставин позивач мав право на податковий кредит, так як ПДВ сплачений за продукцію, яка придбана для виробництва податкової енергії.
Отже, донарахування позивачу оспорюваним розпорядженням податку на додану вартість та застосування до нього оспорюваним рішенням фінансових санкцій в розмірі 2942342,75грн. є неправомірним.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.158-163 КАС України,
постановив:
Позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення ДПІ у м. Житомирі від 03.03.2000 року № 8/23-4/05478806-5605 "Про застосування та стягнення фінансових санкцій за порушеня законодавства про оподаткування" в частині застосування фінансових санкцій в розмірі 2942342,75 грн.
Визнати протиправним та скасувати розпорядження ДПІ у м. Житомирі від 03.03.2000 року № 5/23-4-05478806 "Про внесення змін у визначену платником суму податку на додану вартість за результатами документальної перевірки податкової декларації по податку на додану вартість" в частині зменшення суми бюджетного відшкодування на суму 2481432,49 грн. та донарахування податку на додану вартість в сумі 460910,26 грн.
Постанова суду може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.
Уразі застосування судом ч.3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.
Головуючий суддя: М.М. Семенюк
Повний текст постанови виготовлено: 01 вересня 2010 р.
присуджено до стягнення < сума > грн.
матеріальну шкоду < сума > грн.
моральну шкоду < сума > грн.