Справа № 22- 1136  - 2010 р.                       Головуючий у 1-й інст. – Юзьвяк Б.Г.                

   Категорія № 20                                              Доповідач - Оніпко О.В.

                                                      УХВАЛА

                          ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ    

11 жовтня  2010 р.                                        м. Рівне

                Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі :

                         Головуючого судді -  Оніпко О.В.

                                            Суддів  -    Григоренка М.П., Ковалевича С.П.

                                            При секретарі  - Приходько Л.В.  

                                З участю представників - адвокатів ОСОБА_1,

                                                 ОСОБА_2

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Дубенського міськрайонного суду від 27 травня 2010 р. в справі за позовом  ОСОБА_3 про визнання договору купівлі- продажу укладеним.

    Заслухавши доповідача, пояснення осіб, що з”явились у судове засідання, дослідивши матеріали справи і доводи апеляційної скарги,  колегія суддів , -

                               в с т а н о в и л а :

      Рішенням Дубенського міськрайонного суду від 27 травня 2010 р.  у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

    В поданій на рішення апеляційній скарзі позивач вважає , що висновки суду не відповідають обставинам справи та вимогам закону. Вважає висновок  суду про те, що згідно розписки, наданої йому відповідачкою ОСОБА_4, остання взяла у нього завдаток за продаж квартири і у випадку відмови укласти  правочин , повинна повернути йому гроші у подвійному розмірі безпідставним. Також невірним є висновок суду про е, що обидва відповідача є власниками спірної квартири, а оскільки ОСОБА_5 згоди на продаж житла не давав, то у нього  відсутні  і зобов»язання перед позивачем.

    Вважає, що сторони досягли усіх істотних умов договору щодо продажу квартири за 2 500 доларів США, що і підтвердили у судовому засіданні свідки ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9

Досягнення усіх істотних умов договору між сторонами стверджується і діями самих відповідачів, які у жовтні 2000 р. звільнили квартиру АДРЕСА_1 від своїх речей та передали її у його користування. У спірному житлі він прожив 8 років, провів ремонтно-опоряджувальні роботи, оплачував комунальні послуги та квартплату і жодних претензій відповідачі до нього не мали. В даний час він мав намір сплатити їм іншу половину вартості квартири, однак, останні ухиляються від належного нотаріального оформлення договору її  купівлі-продажу. Просив рішення скасувати, ухвалити нове, яким задовольнити його позов.

    Апеляційна скарга підлягає відхиленню, виходячи з наступного.

    З матеріалів справи вбачається, що згідно розписки, наданої відповідачкою ОСОБА_4 позивачу 11.10.2000 р . ,  остання отримала від нього завдаток за оформлення в подальшому договору купівлі- продажу квартири  в сумі 1200 умовних одиниць ( доларів США) і у разі його невиконання зобов»язувалась повернути вказану суму у подвійному розмірі ( а.с. 3).

    Згідно з поясненнями позивача, він погодився на купівлю квартири АДРЕСА_1 та з 2000 р.  вселився у вказане житло,   хоча йому було відомо, що ОСОБА_4 на час отримання грошей та написання вказаної розписки власником квартири не являлась і на право вселення у житло  ще не було видано ордер.  

    Підставою для  звернення  з даним позовом до суду було пред»явлення відповідачами до суду позову  про  його виселення із спірної квартири , з якого він дізнався про отримання ОСОБА_3 свідоцтва про  права власності на неї.  

    На його вимоги оформити у передбаченому законом порядку договір купівлі-продажу та сплату при цьому ним решти вартості квартири, відповідачі відмовляються.

    З матеріалів справи вбачається,  що ордер  № 27 на  дану  квартиру було видано ОСОБА_5 на склад сім»ї з 5 осіб 3.10. 2001  р. ( а.с. 49).

    Згідно із свідоцтвом про право власності на житло від 24.10. 2002  р.      спірне житло належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_5 та ОСОБА_4 ( а.с. 4).

    У відповідності до вимог  ч. 2 ст. 220 ЦК України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.

    Судом  встановлено, що гроші , вказані як завдаток,   за укладання в подальшому договору купівлі-продажу квартири,  на яку ще не було видано ордер та власником якої  ОСОБА_4  не була, від позивача отримала  саме остання. Також ОСОБА_4 у разі неукладення в подальшому договору купівлі-продажу, зобов»язувалась повернути суму завдатку у подвійному розмірі.    

    У самій розписці відсутня адреса та номер квартири,  її вартість.

    З 2002 р. спірна квартира  належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , який будь-яких домовленостей з позивачем  не мав і згоди на продаж житла не давав.

    Вказані обставини позивачем спростовано не було.

    Таким чином з наведеного вбачається, що окрім вказаної розписки про отримання ОСОБА_4 від позивача завдатку,  пояснень самого позивача та свідків, які були допитані  в судовому засіданні та ствердили про проживання ОСОБА_3 у спірному житлі протягом тривалого періоду, у справі відсутні належні та допустимі докази про існування домовленості між сторонами про продаж спірної квартири та досягнення ними усіх істотних умов договору її купівлі-продажу , а тому суд 1-ї інстанції обгрунтовано відмовив ОСОБА_3 у задоволенні його позову.

    Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,-

                    у х в а л и л а :

    Апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Дубенського міськрайонного суду від 27 травня 2010 р. – відхилити.

    Ухвала набирає законної сили негайно і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

    Головуючий                     Судді