ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
__________________________________________________________________________________________________________________________________________
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
"06" жовтня 2010 р.Справа № 9/179-10-3438
За позовом: ОСОБА_1;
До відповідача: приватного підприємства "СПААРК";
про стягнення 107600грн.
Суддя Меденцев П.А.
Представники:
Від позивача: Танасогло О.М. (за довіреністю);
Від відповідача: не з'вився;
СУТЬ СПОРУ: 06.08.2010 р. за вх. №6728 Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі –Позивач) звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Приватного підприємства "СПААРК" (далі –Відповідач) 107 600 грн.
Позивач позовні вимоги підтримує у повному обсязі.
Відповідач в судові засідання призначені по справі не з’явився, заперечення на позов не надав. Про час і місце розгляду справи був належним чином повідомлений.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне:
25 липня 2009 року в м. Одеса між Приватним підприємством "СПААРК", в особі директора Дроздова Ігоря Олександровича, Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 був укладений договір поставки.
За договором поставки (покупець) ОСОБА_1 поручає, а продавець (постачальник) Приватне підприємство "СПААРК" приймає на себе забов'язання провести поставку світодіодного табло та виконати комплекс робіт по монтажу та вводу в експлуатацію облаштування на об'єкті за адресою м. Котовськ, вул. Старо-Борисова, Одеська область.
Згідно договору, розділ 1, роботи виконуються з матеріалів та облаштування підрядника.
Відповідно до п. 5.1. договору, укладеного між сторонами по справі, визначена ціна договору 78 000,00 грн. Вбачається з п.5.2.1. що з моменту заключення договору (покупець) ОСОБА_1 сплачує 50 % суми договору.
У відповідності до листа-розписки, наданого Дроздовим І.О. генеральним директором Приватного підприємства "СПААРК", ним отримано 5 000 Доларів США, що дорівнює 39 000 грн. (5 000*7,80=39 000 грн.) в якості передоплати договору.
Після передоплати Приватне підприємство "СПААРК" надало табло в несправному стані, про що Позивач не знав. Відповідно до п. 5.1. сума договору включає також процедуру монтажу світодіодного табло. Але цей пункт Відповідачем був порушений, і Позивач був змушений встановлювати табло своїми зусиллями, на що було витрачено 11 050 грн., що підтверджується листом-витрат та табелем за червень 2009 року.
Як з’ясувалося далі, поставлене та вмонтоване табло, своїми зусиллями, було не справне і продавець, Приватне підприємство "СПААРК", підтвердивши цей факт, зобов’язалось зробити заміну екрану, про що свідчить доповнення до договору, де вказано, що постачальник зобов’язується зробити демонтаж попереднього екрану, та надати справне табло розміром 2 на 3 метри за ту ж ціну.
Після цього Відповідач отримав суму від Позивача у розмірі 12 500,00 грн. за договором поставки, що підтверджується письмовою розпискою (аркуш справи ст. 21).
Після сплати цієї суми, Відповідач не надав належного світодіодного табло. На неодноразові усні прохання, телефонні переговори, чіткої відповіді не надавав. Грошову суму у розмірі 51 500 грн. повертати відмовлявся.
У відповідності до вимог п. 4.1 укладеного договору, Відповідач зобов'язався завершити роботу в строк 5 днів з моменту передоплати.
Відповідач, взяті на себе по укладеному договору зобов'язання, щодо вчасної передачі табло у строки встановлені договором, не виконав, а саме: справне табло Позивачу так і не було передано взагалі. Таким чином, кількість прострочених днів по передачі екрану склала 225 календарних днів.
У відповідності до п. 6.1 укладеного договору, при несвоєчасному виконанні зобов'язання по виконанню робіт, Продавець, за вимогою Покупця, сплачує другому пеню у розмірі 0,1%, за кожний день прострочення.
Кількість прострочених днів з 17.11.2009 року до 30.06.2010 року складає 225 днів*78 грн.( 1% від суми договору) = 17 550 грн.
Керуючись тим, що табло мало бути поставлене 17.07.2009р. Позивач уклав наступні правочини: Договір №1-12 на розповсюдження рекламної інформації на табло з «Котовською технічною школою», з Фермерським господарством «Мустанг-К», з Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5, з Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6, з Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_7, з Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_8, з Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_9, з ТОВ „Інфосервіс”, з Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_10, з Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_11, з Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_12, з Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_13, з Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_14 (аркуш справи ст. 26-77).
У зв'язку з тим, що Позивач не міг виконати зобов'язання за Договорами 1-12, а саме: не зміг вчасно запустити рекламну акцію підприємств та фізичних осіб-підприємців, Орендарі відмовилися від Договору, тому втрати упущеної вигоди склали 27 500 грн.
Крім того, зважаючи на специфіку світодіодного табло, Позивач не міг відмовитись від договору та придбати зазначену продукцію у іншого Постачальника задля зменшення збитків упущеної вигоди, з того приводу, що аналогічну продукцію в короткий термін придбати неможливо, тому що вона виготовлюється виключно під замовлення, чи експортується з Японії чи Китаю.
Відповідно до уточнень позовної заяви, наданих Позивачем у судовому засіданні 06.102010р., представником перераховано суму пені та трьох відсотків річних, так як в позовній заяві ці розрахунки були вчинені з порушенням норм чинного законодавства. Таким чином, сума пені за період з 17.11.2009р. по 17.05.2010р. склала 7 929,28 грн., а сума трьох відсотків річних –1 160,38 грн.
Досліджуючи матеріали справи, аналізуючи норми чинного законодавства, що стосується суті спору, суд дійшов наступних висновків.
У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори-основний вид правомірних дій –це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов’язків.
Згідно з ст.174 ГК України, господарські зобов'язання виникають із господарських договорів.
Відповідно до ст. 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Відповідно до положень ч.1 ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. За положеннями ч.1 ст.266 Господарського кодексу України предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч.6 ст.265 ГК України).
Згідно із ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст.712 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст.664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Частина 1 статті 692 ЦК України встановлює, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
У відповідності зі ст.204 ЦК України договори, укладені між сторонами по справі, як цивільно-правові правочини є правомірними на час розгляду справи, оскільки їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобов’язання за цими договорами мають виконуватися належним чином.
Згідно до ст.526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, при цьому відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.
У відповідності до вимог ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Крім цього, як вбачається з вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
При цьому, договір є обов'язковим для виконання сторонами своїх зобов'язань, про що свідчить вимоги ст. 629 цього ж Кодексу.
Згідно ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Положеннями ст.611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч.4 ст.231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
Частина 6 ст.231 Господарського кодексу України визначає, що щтрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
За положеннями ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, як обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.
Витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, оплаті послуг адвоката віднести за рахунок Відповідача пропорційно задоволених вимог, згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити повністю.
2.Стягнути зі Приватного підприємства "СПААРК" (65058, м. Одеса, вул. Довженка, буд. 6, ідентифікаційний код 33567244) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (юридична адреса: АДРЕСА_1; поштова адреса: АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1, р/р НОМЕР_2, Промінвестбанк, МФО 328522) 51 500 грн. основного боргу, 27 500 грн. упущеної вигоди, 1 160,38 грн. 3% річних, 7 929,28 грн. пені, 880,90 грн. витрат по держмиту та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення суду набуває законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя Меденцев П.А.