Справа № 22- 1275 - 2010 р. Головуючий у 1-й інст. – Кухарець В.М.
Категорія № 27 Доповідач - Оніпко О.В.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 вересня 2010 р. м. Рівне
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі :
Головуючого судді - Оніпко О.В.
Суддів - Григоренка М.П., Ковалевича С.П.
При секретарі - Омельчук А.М.
З участю представників - адвокатів
розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ПАТ « Західінкомбанк» на рішення Рівненського міського суду від 16 червня 2010 р. в справі за позовом ОСОБА_1 до ПАБ «Західінкомбанк» про визнання кредитного договору удаваним.
Заслухавши доповідача, пояснення осіб, що з”явились у судове засідання, дослідивши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів , -
в с т а н о в и л а :
Рішенням Рівненського міського суду від 16 червня 2010 р. позов ОСОБА_1 задоволено : визнано удаваним кредитний договір , укладений між ОСОБА_1 та відповідачем 26.12.2007 р. Визнано вказаний договір про надання кредиту на придбання житла позивачу у розмірі 396 536 грн. 10 коп. на умовах, визначених у цьому кредитному договорі.
В поданій на рішення апеляційній скарзі відповідач вважає його незаконним, оскільки воно ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права. Кредитний договір був укладений між сторонами 26.12.2007 р. на отримання позивачем валютного кредиту в сумі 78 522 долара США. Умови договору було погоджено сторонами та їх виконання є обов»язковим для обох сторін. Банк здійснює операції з валютними цінностями на підставі ліцензії № 71 від 19.10.2001 р. з додатком за № 71-1 . Позивач мав можливість отримати кредит як у національній, так і у іноземній валюті, про що його ознайомили. Окрім того, позивач уклав вказаний договір з метою сплати у меншому розмірі річних відсотків за користування кредитом в іноземній валюті, ніж у національній. Воля сторін була спрямована саме на встановлення цих відносин, а не інших : банк взяв на себе обов»язок надати позивачу кредит, а останній – повернути кредит зі сплатою відсотків за користування ним. Оскільки суд порушив вимоги ст. 235 ЦК України, визнавши правочин удаваним, просив рішення скасувати, ухвалити нове. яким в позові ОСОБА_1 відмовити.
Апеляційна скарга підлягає до задоволення, а рішення суду 1-ї інстанції – скасуванню з ухваленням нового рішення в справі, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що між сторонами 26.12.2007 р. було укладено кредитний договір в сумі 78 522 долара США, строком до 26.12.2014 р. зі сплатою 13 % річних за користування кредитом ( а.с. 39-40) .
Право відповідача здійснювати банківські операції з валютними цінностями, зокрема і надавати кредити в іноземній валюті стверджується відповідними ліцензією та дозволами, виданими у 1993 р. та 2001 р. ( а.с. 144-146).
Перед укладенням вказаного договору, позивачу було надано інформацію про умови кредитування та сукупну вартість кредиту , у т.ч. за користування кредитом в іноземній валюті - зі сплатою від 14 % річних, у національній – від 18 % річних, про що свідчить його підпис ( а.с. 70 ).
Питання надання ОСОБА_1 кредиту у доларах США також вирішувалось на засіданні кредитної комісії (протокол № 2612-1 від 26.12.2007 р. ) ( а.с. 86).
У той же день за заявою ОСОБА_1 про видачу готівки № 923 банком було видано кредит в сумі 78 522 долара США ( еквівалент у національній валюті – 396 536 грн. 10 коп. ), і кошти в сумі 396 536 грн. 10 коп. за його заявою на переказ готівки № 948 були перераховані на його рахунок , що стверджується підписами сторін( а.с. 108).
Також 26.12.2007 р. було укладено договір іпотеки № 2612-1 у забезпечення виконання зобов»язань за вказаним кредитним договором , предметом якого є незавершена будівництвом нерухомість ( за договором № 2412-1 від 24.12.2007 р. про участь у Фонді фінансування будівництва : майнові права на трьохкімнатну квартиру АДРЕСА_1
11.09.2008 р. ( а.с. 41) сторони уклали додатковий договір до вказаного договору іпотеки, де предметом застави є квартира № 42 по вказаній адресі, що належить іпотекодавцю згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 31.03.2008 р. ( а.с. 41 ).
30.09.2008 р. сторонами було укладено додатковий договір до кредитного договору від 26.12.2007 р. про підвищення відсоткової ставки за користування кредитом до 14 % річних, а 28.11.2008 р. – додатковий договір про підвищення відсоткової ставки до 15 % річних. ( а.с. 45, 46).
6.11.2008 р., 6.03.2009 р., 07.05.2009 р. позивачу була надіслана вимога банку про погашення заборгованості за кредитним договором ( а.с. 50, 52, 56 ).
Згідно заяви позивача від 31.10.2008 р. , він просив надати йому відстрочку платежу тіла кредиту на 2009 р. та зобов»язувався погасити кредит у повному обсязі та сплачувати відсотки без затримки ( а.с. 58).
У відповідності до вимог ч. 1 ст. 235 ЦК України, удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.
Воля сторін в удаваному правочині спрямована на встановлення інших цивільно –правових відносин, ніж ті, які передбачені правочином. При цьому позивач повинен вказати, який інший правочин приховується з допомогою укладеного правочину. За удаваним правочином настають інші права та обов»язки ніж ті, що передбачені правочином.
За удаваним правочином обидві сторони свідомо, з певною метою документально оформлюють правочин, але насправді між ними встановлюються інші правовідносини.
Визнаючи кредитний договір від 26.12.2007 р. удаваним, суд 1-ї інстанції виходив з того, що він був вчинений з метою приховання іншого правочину, який сторони насправді вчинили – надання кредиту у національній валюті, оскільки банк знав про неминучість конвертації ОСОБА_1 валюти у гривню , а позивач міг сплатити кошти на рахунок ФФБ « Мій дім» лише у національній валюті.
Однак, згідно з поясненнями самого позивача, йому також було відомо про цю обставину, але він, ознайомившись з умовами надання кредитів банком, свідомо надав перевагу отриманню ним кредиту в іноземній валюті з відповідними умовами за користування ним.
Кошти в сумі 396 536 грн. 10 коп., еквівалентній отриманому ним кредиту в іноземній валюті, за його заявою було перераховано на рахунок ФФБ « Мій дім».
Також , як зазначено вище , протягом понад двох років після укладення позивачем вказаного кредитного договору, він його не оспорював, погоджувався та укладав з банком додаткові договори про підвищення відсоткової ставки за користування кредитом в іноземній валюті, звертався до банку про відстрочку платежу та зобов»язувався виконати всі , передбачені договором умови.
Таким чином, сторони в справі уклали правочин, згідно з яким відповідач (кредитор)надав позивачу кредит , а останній ( боржник) зобов»язався повернути отримані в борг кошти зі сплатою відсотків за користування цими коштами (у відповідності з визначеними сторонами умовами і графіком погашення суми боргу ).
ОСОБА_1 в обгрунтовання свого позову посилається лише на удаваність правочину через надання йому банком кредиту в іноземній валюті, про надання якого і звернувся до банку та не заперечував усіх інших умов договору щодо прав та обов»язків сторін.
У зв»язку з наведеним, рішення суду 1-ї інстанції підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення в справі про відмову в позові ОСОБА_1 за безпідставністю позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313-314, 316 ЦПК України, ст. 235 ЦК України, колегія суддів,-
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу ПАТ « Західінкомбанк» - задовольнити.
Рішення Рівненського міського суду від 16 червня 2010 р. – скасувати.
В позові ОСОБА_1 до ПАТ « Західінкомбанк» про визнання кредитного договору № 2612-1від 26 грудня 2007 р. про надання ОСОБА_1 кредиту в сумі 78 522 доларів США удаваним - відмовити .
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ « Західінкомбанк» судові витрати в справі в сумі 41 грн. 25 коп.
Рішення набирає законної сили негайно і може бути оскаржено безпосередньо до Верховного Суду України протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Головуючий Судді