ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_________________________________________________
__________________________________________________________________________________
10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(8-0412) 48-16-02
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"12" жовтня 2010 р. Справа № 17/961
Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді
суддів:
при секретарі ,
за участю представників сторін:
від позивача за первісним позовом: Семенюк В.В. - представника за довіреністю від
12.07.2009 р.,
від відповідача за первісним позовом: ОСОБА_2 - представника за довіреністю
від 23.07.2009 р.,
в порядку ст.30 ГПК України в судовому засіданні приймав участь директор ТОВ "Лаванда ЛТД" ОСОБА_3,
розглянувши апеляційну скаргу Суб"єкта підприємницької діяльності - фізичної особи
ОСОБА_4,
на рішення господарського суду Житомирської області
від "01" червня 2010 р. у справі № 17/961 ( суддя Шніт А.В. )
за позовом Малого приватного підприємства "Нафтаресурси", м. Житомир
до Суб"єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_4,
м. Житомир
про стягнення 50051,63грн.
за зустрічним позовом Суб"єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_4, м. Житомир
до Малого приватного підприємства "Нафтаресурси", м. Житомир
про визнання недійсним договору №16/08 від 23.01.2008 р.,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Житомирської області від 01 червня 2010 року у справі №17/961 позов Малого приватного підприємства "Нафтаресурси" до Суб"єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_4 про стягнення 50090,63грн. задоволено частково.
Стягнуто з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом 22000,00 грн. заборгованості, 7236,47 грн. інфляційних нарахувань, 1510,38 грн. 3% річних, 243,28 грн. пені, 721,93 штрафу, 317,12 грн. витрат по сплаті державного мита, 235,81 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В частині стягнення 3050,00 грн. на оплату юридичних послуг, відмовлено.
В задоволенні зустрічного позову підприємця ОСОБА_4 до Малого приватного підприємства "Нафтаресурси" про визнання недійсним договору №16/08 від 23.01.2008р. відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, підприємець ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати зазначене рішення та прийняти нове, яким відмовити МПП "Нафтаресурси" в задоволенні позову в повному обсязі та задовольнити зустрічну позовну заяву про визнання недійсним договору постачання товару №16/08 від 23.01.2008р.
Апеляційну скаргу мотивовано, зокрема тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи, а саме:
- порушено, зокрема ст.ст.173,181,193,611 ГК України, ст.ст.509,525,526,530,610 ЦК України;
- відповідач за первісним позовом не укладав та не підписував договір постачання товару, а тому у нього відсутні зобов"язання за цим договором;
- суд не врахував, що директор первісного позивача підтвердив факт підписання договору 16.06.2009 р. ОСОБА_3;
- судом безпідставно відмовлено в задоволенні зустрічного позову.
У письмовому відзиві за №18 від 01.09.2010 р. позивач за первісним позовом вказав, що оскаржене рішення прийнято з дотриманням норм процесуального і матеріального права; доводи відповідача за первісним позовом спростовуються матеріалами справи; апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
У судовому засіданні представник відповідача за первісним позовом ОСОБА_2 підтримав доводи апеляційної скарги та надав пояснення в обґрунтування своєї позиції. Вважає рішення суду першої інстанції від 01.06.2010р. незаконним та необґрунтованим, у зв’язку з чим просить його скасувати та прийняти новий судовий акт, яким відмовити МПП "Нафтаресурси" в задоволенні позову в повному обсязі та задовольнити зустрічну позовну заяву про визнання недійсним договору постачання товару №16/08 від 23.01.2008р.
Представник позивача за первісним позовом Семенюк В.В. у засіданні суду заперечила проти доводів та вимог апеляційної скарги, зазначивши, що апеляційна скарга Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_4 є безпідставною, доводи необґрунтованими та нічим не підтвердженими, а тому в задоволенні апеляційної скарги просить відмовити, а рішення господарського суду Житомирської області від 01.06.2010р. - залишити без змін.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального й процесуального права, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд вважає за необхідне зазначити таке.
Як вбачається з матеріалів справи, в червні 2009 р. Мале приватне підприємство "Нафтаресурси" подало до господарського суду Житомирської області позовну заяву, в якій просить стягнути на його користь з підприємця ОСОБА_4 ( вказану особу зазначено в якості відповідача ) 50090,63грн., з яких: 31000,00грн. заборгованості, 4916,47грн. інфляційних нарахувань, 802,49грн. 3% річних, 4933,01грн. пені, 8438,66грн. 20% штрафу.
В обґрунтування заявлених вимог МПП "Нафтаресурси" посилається на невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань, передбачених договором постачання товару №16/08 від 23.01.2008р., в частині оплати коштів за отриманий товар у встановлений договором строк та розмірі ( а.спр.2-5, т.1 ).
Ухвалою господарського суду Житомирської області від 25.06.2009 р. вищезазначену позовну заяву судом першої інстанції прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №17/961 ( а.спр.1, т.1 ).
24.07.2009р. від підприємця ОСОБА_4 надійшла зустрічна позовна заява до Малого приватного підприємства "Нафтаресурси" про визнання недійсним договору №16/08 від 23.01.2008р., укладеного між вказаними особами ( а.спр.38,39, т.1 ).
Ухвалою господарського суду Житомирської області від 28.07.2009р. у справі №17/961 зустрічна позовна заява прийнята для спільного розгляду з первісним позовом ( а.спр.44, т.1 ).
В судовому засіданні 20.08.2009р. представник позивача за первісним позовом подав заяву про зміну розміру позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом 31000,00грн. заборгованості, 5257,47грн. інфляційних нарахувань, 980,41грн. 3% річних, 4865,69грн. пені, 14438,66грн. 20% штрафу, 3050,00грн. збитків, пов'язаних з наданням юридичної допомоги (а.с.56-58, т.1).
У відзиві на позовну заяву відповідач за первісним позовом зазначив, що ним отриманий товар (бензин) від позивача за первісним позовом по видатковим накладним №РН-0000406 від 02.10.2008р. та №РН-0000409 від 03.10.2008р. на загальну суму 72193,31грн. Сума вартості отриманих товарів, яка не є простроченим зобов'язанням, сплачується відповідачем за первісним позовом частинами починаючи з 09.10.2008р. Залишок несплаченої суми складає 31000грн. Крім того, зазначає, що договір з позивачем щодо отримання товару не укладався, вимога про негайне виконання відповідачем обов’язку перед позивачем не пред’являлась. Просить суд провадження у справі за первісним позовом про стягнення боргу та штрафних санкцій за поставлений товар припинити (а.с. 71-73, том 1).
Відповідач за зустрічним позовом подав відзив на зустрічну позовну заяву, в якому заперечив щодо зустрічних позовних вимог та просив суд відмовити у задоволенні зустрічного позову (а.с. 69, том 1).
Представник відповідача за первісним позовом в судовому засіданні місцевого господарського суду 04.02.2010р. подав лист, в якому повідомив про сплату заборгованості в сумі 9000,00грн. та зазначив, що заборгованість становить 22000,00грн. (а.с. 104, том 1).
Представник позивача за первісним позовом в судовому засіданні 15.04.2010р. подав суду заяву про зміну розміру позовних вимог, в якій просив суд стягнути з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом 50051,20грн., з яких: 22000,00грн. заборгованості, 7236,47грн. інфляційних нарахувань, 1510,38грн. 3% річних, 4865,69грн. пені, 14438,66грн. 20% штрафу. Крім того, просить стягнути 3050,00грн. на оплату юридичних послуг (а.с. 10, том 2).
В порядку ст. 30 ГПК України в засіданні суду першої інстанції 15.04.2010р. приймав участь директор ТОВ "Ланда ЛТД" ОСОБА_3, надавши письмові пояснення по справі, в яких зазначив, що він підписав договір постачання товару №16/08 від 23.01.2008р. та скріпив печаткою відповідача за первісним позовом, оскільки мав безпосередній доступ до печатки відповідача за первісним позовом (а.с. 20,21, том 2).
Як вже зазначалось, рішенням господарського суду Житомирської області від 01 чрвня 2010 року у справі №17/961 позов Малого приватного підприємства "Нафтаресурси" до Суб"єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_4 задоволено частково.
Стягнуто з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом 22000,00 грн. заборгованості, 7236,47 грн. інфляційних нарахувань, 1510,38 грн. 3% річних, 243,28 грн. пені, 721,93 штрафу, 317,12 грн. витрат по сплаті державного мита, 235,81 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В частині стягнення 3050,00 грн. на оплату юридичних послуг відмовлено.
В задоволенні зустрічного позову підприємця ОСОБА_4 до Малого приватного підприємства "Нафтаресурси" про визнання недійсним договору №16/08 від 23.01.2008р. відмовлено ( а.спр.47-50, т.2 ).
Мотивуючи своє рішення, місцевий господарський суд з посиланням, зокрема на умови договору постачання товару №16/08 від 23.01.2008 р. з додатками, приписи ст.ст.51, 92 ч.2 ст.207, ч.ч. 2-5 ст.203, 241, 525,526, 546, 551, ч.1 ст.612, ч.2 ст.625, ч.ч.1,2 ст.712, ч.1 ст.1089, ч.2 ст.1090 ЦК України, ст.ст.173,193, ч.1 ст.181 ГК України, ст.ст.33,44, ч.3 ст.48 ГПК України, роз"яснення Президії ВАСУ від 12.03.1999 р. "02-5/111 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов"язаних з визнанням угод недійсними", Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Правління НБУ від 21.01.2004 р. відносно вимог первісного позову зазначив, що договір скріплений печаткою відповідача за первісним позовом, доказів викрадення печатки підприємця ОСОБА_4 суду надано не було. Як вбачається з письмового пояснення по справі директора ТОВ "Ланда ЛТД" ОСОБА_3 (а.с. 20, 21,т.2 ), він підписав договір постачання товару №16/08 від 23.01.2008р. та скріпив печаткою відповідача за первісним позовом, оскільки мав безпосередній доступ до печатки відповідача за первісним позовом. Суд розцінив факт надання відповідачем за первісним позовом ОСОБА_3 доступу до печатки ОСОБА_4 як надання повноважень на укладення договору постачання товару №16/08 від 23.01.2008р. Суд першої інстанції також зазначив, що має місце схвалення та часткове виконання умов договору №16/08 від 23.01.2008р. Крім того, суд, враховуючи винятковість обставин даної справи (часткове погашення суми основного боргу), з посиланням на приписи ст.3 ЦК України, відповідно до п.3 ст. 83 ГПК України та ст. 551 ЦК України, вважав за можливе зменшити розмір нарахованого штрафу та пені до 5% від заявлених до стягнення сум.
Апеляційний суд погоджується з рішенням суду першої інстанції.
З приводу вимог обох позовів судова колегія вважає за необхідне зазначити таке.
Відповідно до укладеного між Малим приватним підприємством "Нафтаресурси" - постачальник (позивач за первісним позовом) та підприємцем ОСОБА_4 - покупець (відповідач за первісним позовом) договору постачання товару №16/08 від 23.01.2008р. з додатками (а.с. 12-14, том 1), позивач поставив відповідачу товар (нафтопродукти) на загальну суму 72193,31грн., що підтверджується видатковими накладними: №РН-0000406 від 02.10.2008р., №РН-0000409 від 03.10.2008р. (а.с. 31, том 1). Оригінали договору, додатків до нього (специфікацій) оглянуто в засіданні апеляційного суду.
Згідно з п.1.2. договору предметом постачання є наступний товар: бензин А-76, бензин А-92, бензин А-95, дизельне паливо.
Відповідно до ч.1 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст.712 ЦК України).
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 ЦК України).
Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст.173 ГК України).
В пункті 6.1 вищезазначеного договору постачання товару передбачено, що оплата здійснюється за фактично відвантажений товар у гривнях на розрахунковий рахунок постачальника (позивача за первісним позовом) на протязі 4-х днів з моменту його отримання.
Відповідач за первісним позовом свої зобов'язання належним чином не виконав, внаслідок чого, станом на день розгляду справи у суді першої інстанції утворилась заборгованість перед позивачем за первісним позовом в сумі 22000,00 грн. ( з врахуванням заяви про зміну позовних вимог).
Відповідно до ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин, повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться.
З приписами статті 193 ГК України кореспондуються положення статті 526 ЦК України щодо належного виконання сторонами зобов'язання.
Окрім того, відповідно до ст.193 ГК України та ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, крім випадків, передбачених законом або договором.
У відповідності з ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов"язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Згідно ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Слід вказати, що суд першої інстанції правомірно стягнув з відповідача за первісним позовом 22000 грн. основного боргу.
Як вже зазначалось, однією з вимог первісного позову було стягнення з відповідача пені.
З цього приводу слід вказати таке.
Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Статтями 610 та 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов’язання, що включає у себе його виконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
У відповідності зі ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно зі ст.ст.1,3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. №543/96-ВР, який регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до п. 10.1 договору постачання товару №16/08 від 23.01.2008 р. у випадку затримки платежу ( п. 6.1 ) за відвантажений товар відповідач за первісним позовом сплачує позивачу за первісним позовом пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення платежу.
За несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, за період з 07.10.2008р. по 05.04.2009р. відповідачу за первісним позовом нарахована пеня, яка згідно із уточненим розрахунком позивача за первісним позовом складає 4865,69грн. (а.спр.11, т.2).
Однією з вимог первісного позову було також стягнення штрафу, інфляційних, 3% річних.
З приводу вказаних вимог судова колегія вважає за необхідне зазначити таке.
Згідно з п. 10.2 договору постачання товару №16/08 від 23.01.2008 р. у випадку не оплати у встановлений строк за відвантажений товар більше 20 днів відповідач за первісним позовом сплачує, крім пені позивачу за первісним позовом штраф у розмірі 20% від загальної вартості неоплаченого в строк п. 6.1 товару.
Згідно з уточненим розрахунком позивача за первісним позовом сума штрафу складає 14438,66грн. (а.спр.11, т.1).
Як вбачається з оскарженого рішення, суд першої інстанції, враховуючи винятковість обставин даної справи (часткове погашення суми основного боргу) та керуючись приписами ст.3 ЦК України якими встановлено, що загальними засадами цивільного законодавства є судовий захист цивільного права та інтересу, справедливість, добросовісність та розумність, відповідно до п.3 ст. 83 ГПК України та ст. 551 ЦК України, вважав за можливе зменшити розмір нарахованого штрафу та пені до 5% від заявлених до стягнення сум.
Таким чином, сума штрафу яка підлягає стягненню з відповідача складає 721,93грн. (14438,66 x 5%), сума пені - 243,28грн. (4865,69 х 5%).
Апеляційний суд вважає правомірними дії місцевого суду, який стягнув на користь позивача за первісним позовом вищезазначені суми штрафу та пені.
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно з розрахунком позивача за первісним позовом за період з 07.10.2008р. по 15.04.2010р. 3% річних становить 1510,38грн., інфляційних нарахувань за період з жовтня 2008р. по квітень 2009р. 7236,47грн. (а.спр.11,12, т.2).
Перевіривши правильність нарахування вищезазначених сум, апеляційний суд дійшов висновку про правомірність задоволення вимог первісного позову у вказаних частинах судом першої інстанції.
Позивач за первісним позовом також просив стягнути з відповідача витрати по оплаті правової допомоги в сумі 3050,00 грн., в підтвердження чого надав договір про надання юридичних послуг від 03.08.2009 р. з додатком (а.с. 60-62, том 1), укладений між позивачем за первісним позовом (МПП "Нафтаресурси") та Фізичною особою - підприємцем Семенюк В.В., та платіжні доручення: №24 від 07.08.2009р., №31 від 19.08.2009р. (а.с. 63, 64, том 1) про оплату послуг в сумі 3050,00грн.
Відповідно до ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частиною 3 ст.48 ГПК України встановлено, що витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.
Поняття особи, яка є адвокатом, наводиться в ст.2 Закону України "Про адвокатуру", адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.
Таким чином, визначальним та достатнім для відшкодування стороні витрат по оплаті послуг адвоката є факт здійснення такої оплати за умовами відповідного договору, підтверджений платіжними документами, а також факт надання послуг саме адвокатом, а не іншим представником.
В засіданнях господарського суду Житомирської області під час розгляду даної справи інтереси МПП "Нафтаресурси" представляла Семенюк В.В. на підставі виданої керівником позивача довіреності №18 від 12.08.2009р. (а.с.54, том 1).
З вищевказаної довіреності на представництво інтересів не вбачається, що Семенюк В.В. є адвокатом.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що вимога позивача за первісним позовом щодо стягнення з відповідача за первісним позовом витрат по оплаті правової допомоги в сумі 3050,00грн. задоволенню не підлягає, оскільки зазначені витрати не є витратами в розумінні ст.44 ГПК України.
Як вже зазначалось, в зустрічній позовній заяві підприємець ОСОБА_4 (позивач за зустрічним позовом) просила суд визнати договір постачання товару №16/08 від 23.01.2008р., укладений з Малим приватним підприємством "Нафтаресурси" (відповідач за зустрічним позовом), недійсним.
Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані тим, що Приватний підприємець ОСОБА_4 не укладала і не засвідчувала своїм підписом договір від 23.01.2008 року №16/08 з Малим приватним підприємством "Нафтаресурси". Зі змісту договору не вбачається, що дані дії проводила інша особа за її дорученням.
Підставою для визнання договору недійсним позивачем за зустрічним позовом зазначено ст.207 ГК України, якою встановлено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Апеляційний суд вважає, що зустрічні позовні вимоги задоволенню не підлягають ( аналогічного висновку дійшов і суд першої інстанції, з яким не можна не погодитись) з наступних підстав.
За приписами частин другої - п'ятої статті 203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до ст.51 ЦК України до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.
Відповідно до ч.2 ст.207 ЦК України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
Абзацом першим частини третьої статті 92 ЦК України передбачено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.
Згідно з приписами ч.1 ст.181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.
Статтею 241 ЦК України передбачено правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.
Відповідно до п. 9.2 Роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999р. №02-5/111 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними", наступне схвалення особою угоди, укладеної від її імені представником, який не мав належних повноважень, робить її дійсною з моменту укладення. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення до другої сторони угоди чи до її представника (лист, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення дій, які свідчать про схвалення угоди (прийняття її виконання, здійснення платежу другій стороні і т.ін.). У такому випадку вимога про визнання угоди недійсною з мотивів відсутності належних повноважень представника на укладення угоди задоволенню не підлягає.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач за первісним позовом виставив відповідачу за первісним позовом рахунок-фактуру від 16.04.2009р. про сплату заборгованості за договором №16/08 від 23.01.2009р. (а.с. 67, том 1).
Відповідно до ч.1 ст.1089 ЦК України за платіжним дорученням банк зобов'язується за дорученням платника за рахунок грошових коштів, що розміщенні на його рахунку у цьому банку, переказати певну грошову суму на рахунок визначеної платником особи (одержувача) у цьому чи в іншому банку у строк, встановлений законом або банківськими правилами, якщо інший строк не передбачений договором або звичаями ділового обороту.
У відповідності з ч.2 ст.1090 ЦК України банк не має права робити виправлення у платіжному дорученні клієнта, якщо інше не встановлено законом або банківськими правилами.
Аналогічні положення містяться і у п. 3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні національній валюті, затвердженої Постановою Правління НБУ від 21.01.2004р. № 22 - (3.8, Реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками).
Також вищевказана Інструкція НБУ у п.п. 2.31, 2.32 передбачає лише можливість уточнення даних про одержувача платежу, а саме: номера рахунку та/або коду (номера) одержувача, при цьому, таке уточнення робиться на письмову вимогу банку одержувача, проте не передбачає уточнення реквізитів графи "Призначення платежу".
Оскільки, як вбачається з банківських виписок за період з 16.04.2009р. по 29.05.2009р. (а.с. 20-24, 142-148, том 1) в графі "Призначення" зазначено, що оплата проводиться: за нафтопродукти по рахунку від 16.04.2009р., виписаного на виконання договору №16/08 від 23.01.2008р., апеляційний суд вважає, що відповідачем були схвалені шляхом часткового виконання умови договору постачання товару №16/08 від 23.01.2008р.
Також, слід зазначити, що вищезазначений договір скріплений печаткою відповідача за первісним позовом, доказів викрадення печатки підприємця ОСОБА_4 суду надано не було.
Зважаючи на те, що має місце факт схвалення відповідачем за первісним позовом спірного договору, то вказаний договір є дійсним, а тому вимога про визнання його недійсним не може бути задоволена.
Підсумовуючи вищевикладене, слід вказати, що відсутні підстави для задоволення вимог зустрічного позову.
Оскаржене рішення законне і обґрунтоване, відповідає матеріалам справи та вимогам чинного законодавства.
Підстави для скасування рішення відсутні, а тому його слід залишити без змін.
Доводи апеляційної скарги не є переконливими, спростовуються матеріалами справи.
Апеляційну скаргу Суб"єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_4 необхідно залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст. 101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Рішення господарського суду Житомирської області від 01.06.2010 року у справі №17/961 залишити без змін, а апеляційну скаргу Суб"єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_4, м. Житомир - без задоволення.
2. Справу №17/961 повернути до господарського суду Житомирської області.
Головуючий суддя
судді:
Віддрук. 4 прим.:
-----------------------
1 - до справи
2,3 - сторонам
4 - в наряд