Справа № 2 - 429                                                           2010 рік

РІ Ш Е Н НЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2010 року                           м. Білгород – Дністровський

Білгород - Дністровський     міськрайонний суд Одеської області

 у складі: головуючого – одноособово судді Боярського О.О.,

                при секретарі – Рачицькій І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та стягнення матеріальної та моральної шкоди та зустрічною позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та стягнення матеріальної та моральної шкоди, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – Білгород – Дністровська міська рада,

В с т а н о в и в:

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3,              ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та стягнення матеріальної та моральної шкоди, вказуючи, що вони являються власниками житлового будинку № АДРЕСА_1. Відповідачі мешкають по сусідству з ними – АДРЕСА_2 та побудували двоповерховий будинок , який виступає на їхню земельну ділянку, вказують, що своїми діями відповідачі порушили межі земельної ділянки спричинили матеріальну та моральну шкоду. Також позивачі додали, що земельна ділянка по АДРЕСА_2 розташована нижче ніж земельна ділянка відповідачів, тому з метою запобігання зсуву ґрунту, для подальшого обслуговування підпірна стінка була споруджена з відступом від межі. У 1990 році відповідачами почалася забудова земельної ділянки по АДРЕСА_2 в м. Білгород – Дністровському Одеської області, природня межа була зруйнована. Будівництво житлового будинку відповідачами здійснювалося у переважно їх відсутність, та відповідачами була захоплена частина земельної ділянки, що знаходиться під підпірною спорудою, яка призначена для їхнього обслуговування. ОСОБА_4 зруйнував половину підпірної споруди, засипавши її ґрунтом та влаштував відмостку для самочинно збудованої прибудови, спорудив вхід в прибудову та сходи за рахунок їхньої земельної ділянки, крім того, після того, як відповідач засипав ґрунтом площадку біля самочинної прибудови, стіна гаражу позивачів почала руйнуватися, відшкодувати завдану шкоду відповідачі відмовляються. Просять зобов’язати відповідачів усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою площею 16,2 кв.м. , яка знаходиться за підпірною стіною, для чого привести стан земельної ділянки в стан, який існував до порушення їх прав та стягнути матеріальну та моральну шкоду.  

 ОСОБА_3 звернулася до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та стягнення матеріальної та моральної шкоди, вказуючи, що відповідачі відмовляються встановити межі між їх земельної ділянки, порушують їх права на володіння і користування земельною ділянкою. Захватили частину їхньої земельної ділянки, розрушили відмостку, спорудивши бетонну стіну та викопавши траншею рядом з їхнім домом та збудувавши гараж та сарай на межі. Спричинили їм матеріальну та моральну шкоду, просять зобов’язати відповідачів не перешкоджати їм в користуванні земельною ділянкою та зобов’язати поновити стан земельної ділянки , яке існувало до порушення їх прав.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги підтримують, просять задовольнити в повному обсязі, із зустрічним позовом не згодні.

Відповідачі по первісному позову з позовом не згодні, просять відмовити у задоволенні позовних вимог, зустрічну позовну заяву підтримують.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмету спору – представник Білгород-Дністровської міської ради вирішення даних позовів залишив на розсуд суду.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмету спору, адвоката в інтересах позивачів, ретельно дослідивши докази, які є в матеріалах справи, суд приходить до наступного.

У судовому засіданні встановлено, що згідно договору про надання в безстрокове користування земельною ділянкою для будівництва житлового будинку від 29.09.1969 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 надана земельна ділянка площею 524 кв.м. по АДРЕСА_1.

Згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 21.01.1985 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в рівних частках належить  4/25 частин домоволодіння по АДРЕСА_1 на земельній ділянці розміром 454 кв. м.

Власниками житлового будинку № АДРЕСА_2 являються ОСОБА_5, ОСОБА_3 в рівних долях.

Рішенням Білгород-Дністровської міської ради від 11.12.1997 року № 292 передано безоплатно в приватну власність земельну ділянку площею 242 кв.м. ОСОБА_3 для обслуговування житлової будівлі і господарських споруд, а також передано безоплатно в приватну власність ОСОБА_5 земельної ділянки площею 242 кв.м. по АДРЕСА_2 для обслуговування житлової будівлі і господарських споруд .

ОСОБА_5 07.01.2006 року померла. Після її смерті ОСОБА_3 звернулася до Державної нотаріальної контори із заявою про вступ у спадщину за заповітом щодо майна померлої ОСОБА_5, однак свідоцтво не отримала.    

Судом встановлено, що з моменту прийняття рішення та укладання договору і по теперішній час сторони не отримали державних актів на право приватної власності на спірні земельні ділянки.  

За клопотанням сторін по справі були призначені експертизи для визначення меж земельних ділянок .

Так, із висновку судово будівельно-технічної експертизи № 610/03 від 18.11.2003 року, змінення конфігурації земельних ділянок та відсутність необхідних лінейних розмірів не дає технічної можливості встановити, де проходить суміжна межа земельних ділянок по АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 в м. Білгород – Дністровському Одеської області. Тому встановити чи був допущений захват частини земельної ділянки які належать ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не має можливості.

Згідно клопотання експерта ОНДІСЕ від 01.11.2005 року №14429 вбачається, що на період закріплення площі земельних ділянок заміри в натурі не проводилися, межі на місцевість не виносилися, у зв’язку з чим провести обстеження щодо порушення суміжної межі – не має можливості.

У лютому 2006 року було складено акт за результатами заяви ОСОБА_1 про винесення меж в натурі, відповідно до якого комісія прийшла до висновку про приведення у відповідність меж земельних ділянок сторін з межами квартального плану 1954 року.

Однак, як пояснив представник Білгород-Дністровської     міської ради в судовому засіданні, на даний момент межі між сторонами не встановлені.

Відповідно до вимог земельного законодавства власники земельних ділянок повинні дотримуватися правил добросусідства та визначення спільних меж земельних ділянок , однак всупереч ст.ст. 103, 106 ЗК України сторони мирним шляхом не бажають вирішити даний спір, та за взаємною домовленістю не бажають визначити межі земельних ділянок.

Проводити повторну експертизу сторони не бажають.    

Згідно ст.ст. 10, 60 ЦПК України кожні сторона повинна довести ті обставини , на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У своїх позовних заявах сторони просять суд стягнути на свою користь матеріальну та моральну шкоду, однак дані вимоги не підлягають задоволенню, оскільки у відповідності до положень ст.ст. 23, 1166 ЦК України, моральна та матеріальна шкода відшкодовується лише у разі порушення прав особи, однак в даному випадку встановити чи були порушені права сторін без визначення меж між їх ділянками є не можливим, а, як зазначалось вище, вирішити це питання мирним шляхом та проводити експертизу сторони не бажають, таким чином сторони не довели свої позовні вимоги в частині стягнення матеріальної та моральної шкоди.

 Таким чином, судом встановлено, що на період закріплення площі земельних ділянок заміри в натурі не проводилися, межі на місцевість не виносилися, тому суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та стягнення матеріальної та моральної шкоди та зустрічні позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, стягнення матеріальної та моральної шкоди являються недоведеними, необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 103-108 ЗК України, ст.ст.10,60 ,213-215 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та стягнення матеріальної та моральної шкоди – відмовити.

У задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та стягнення матеріальної та моральної шкоди – відмовити.

    Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 – денний строк з дня проголошення рішення  апеляційної скарги.

Суддя