УХВАЛА ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

07 серпня 2006 року колегія судців судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в складі:

Головуючого, судді   Панкова М.В. суддів   Белинчук Т.Г. Ісаєва Г.А. при секретарі   Волковій О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3   про визнання  права  власності,   виселення   без   надання  іншого   житлового   приміщення, зустрічному позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання недійсними публічних торгів, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Центрального районного суду м. Сімферополя від 13 травня 2005 року,

встановила:

ОСОБА_1 пред'явила в суді позов до ОСОБА_2, ОСОБА_3  про визнання права власності на 4/7 частки квартири, виселенні відповідачів без надання іншого житлового приміщення. Вимоги мотивовані тим, що вона в грудні 2003 року з публічних торгів придбала 4/7 частки квартири АДРЕСА_1, проте вселитися в квартиру, яка належить їй, вона не може, оскільки в ній проживають відповідачі. Позивачка просила визнати за нею право власності на 4/7 частки квартири і виселити відповідачів без надання іншого житлового приміщення.

Решетова Г. звернулась із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визнання недійсними публічних торгів квартири АДРЕСА_1, посилаючись на те, що за рішенням Центрального районного суду м. Сімферополя від 24 червня 2002 року за ОСОБА_4  було визнане право власності на спірну квартиру. У вересні 2002 року ОСОБА_4  продала квартиру ОСОБА_3, проте від нотаріального оформлення правочину відхилилася і за рішенням Кримського третейського суду від 14 вересня 2004 року договір купівлі-продажу квартири між ОСОБА_4 і  ОСОБА_3 визнаний дійсним і право власності на квартиру визнано за  ОСОБА_3.   Оскільки на момент проведення публічних торгів, квартира не належала боржникам ОСОБА_5, а знаходилася у власності у ОСОБА_3, вона просила визнати недійсними публічні торги і свідоцтво про право власності, видане на ім'я ОСОБА_1.

Рішенням Центрального районного суду м. Сімферополя позов ОСОБА_1 задоволений. За нею визнано право власності на 4/7 долі квартири АДРЕСА_1. Із спірної квартири виселені ОСОБА_3, ОСОБА_2  без надання іншого житлового приміщення.

У зустрічному позові ОСОБА_3 - відмовлено.

У апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати, справу направити на новий розгляд, посилаючись на його незаконність.

Заслухав суддю доповідача, вислухавши представників ОСОБА_2, ДВС Центрального району м. Сімферополя, перевіривши матеріали справи в межах доводів

апеляційної скарги, колегія судців вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка є власником 4/7 часткою спірної квартири, відповідачі - власниками квартири не стали і Притула, на думку суду, має права вимагати виселення відповідачів з квартири, яка належить їй.

Тим часом такі висновки суду суперечать фактичним обставинам справи.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником 4/7 часток квартири АДРЕСА_1, придбавши частку квартири з публічних торгів.

Вказані 4/7 часток раніше належали  ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_6,  які були боржниками по виконавчому провадженні і, державна виконавча служба виставила частку квартири, що належала їм, на торги.

Розглядаючи справу, суд першої інстанції не врахував, що власниками 3/7 часток, що залишилися квартири є  ОСОБА_8  - 2/7 частки і  ОСОБА_5  -1/7 частка квартири.

Суд, визнавши, що ОСОБА_1  є власником 4/7 часткою квартири, виселив відповідачів зі всієї квартири, тим самим, вирішивши питання про права і обов'язки власників решти частини квартири (3/7 частки) ОСОБА_8  і ОСОБА_5, які не були притягнуті до участі в справі.

Відповідно до вимог ст. 311 п. 4 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо суд вирішив питання про права і обов'язки осіб, які не брали участь в справі.

На підставі викладеного і керуючись статтями 303, 311, 315 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити. Рішення Центрального районного суду м. Сімферополя від 13 травня 2005 року скасувати, справу направити на новий розгляд в суд першої інстанції.

Ухвалу може бути оскаржено в касаційному порядку у Верховний Суд України протягом двох місяців.