ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

          

16 жовтня 2007 р.

№ 4/633

Вищий господарський суд України у складі:  суддя Селіваненко В.П.- головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю.

розглянув касаційну скаргу Білокуракинського районного центру зайнятості, смт Білокуракине Луганської області (далі –Центр зайнятості)

на постанову Луганського апеляційного господарського суду від 11.04.2006

зі справи  № 4/633

за позовом Центру зайнятості

до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Заповіт”, с. Курячівка Білокуракинського району Луганської області (далі –Товариство)

про стягнення 17 765, 46 грн.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2005 року Центр зайнятості звернувся до господарського суду Луганської області з позовом про стягнення з Товариства 17 765, 46 грн. заборгованості зі сплати страхових внесків до Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Рішенням господарського суду Луганської області від 23.12.2005 (суддя Батюк Г.М.) позов задоволено. У прийнятті зазначеного рішення місцевий господарський суд виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог.

Постановою Луганського апеляційного господарського суду від 11.04.2006 (колегія суддів у складі: Єжова С.С. –головуючий, судді Бойченко К.І. і Семендяєва І.В.) апеляційну скаргу Товариства задоволено частково; рішення господарського суду Луганської області з даної справи скасовано частково; позов задоволено частково: з Товариства на користь Центру зайнятості стягнуто 4 855, 94 грн. основної заборгованості та               1 226, 62 грн. пені; в частині стягнення 11 019, 56 грн. провадження припинено; в решті позовних вимог відмовлено; на Товариство віднесено судові витрати зі справи. У прийнятті зазначеної постанови апеляційна інстанція виходила з обґрунтованості позовних вимог саме в сумі їх задоволення.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Центр зайнятості просить оскаржувану постанову апеляційного господарського суду скасувати. Скаргу мотивовано порушенням апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Сторони відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Представники сторін у судове засідання не з’явилися.

Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про необхідність часткового задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо правомірності стягнення з відповідача 17 765, 46 грн. заборгованості зі сплати страхових внесків.

У зв’язку з набранням чинності Кодексом адміністративного судочинства України (далі –КАС України) з 01.09.2005 до компетенції адміністративних судів віднесено усі публічно-правові спори, позивачами в яких є особи, на захист прав, свобод та інтересів яких подано адміністративний позов до суб’єкта владних повноважень (статті 2, 3, 17, 50 і 104 названого Кодексу).

За змістом пункту 1 частини першої статті 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) –це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до приписів статті 4 КАС України правосуддя в адміністративних справах здійснюється адміністративними судами. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Пункт 4 статті 17 КАС України визначає, що до компетенції адміністративних судів відносяться спори за зверненням суб’єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.  

Визначення суб’єкта владних повноважень наведено в пункті 7 статті 3 КАС України: це - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб’єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Правові фінансові та організаційні засади загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття визначаються Законом України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” (далі –Закон).

Відповідно до статті 34 Закону забезпечення збору страхових внесків, контроль, правильності їх нарахування та своєчасності сплати віднесено до обов’язків Фонду.

Згідно з частиною другою статті 12 цього Закону функції робочих органів виконавчої дирекції Фонду покладаються на центр зайнятості Автономної Республіки Крим, обласні, Київський і Севастопольський міські, районні, міськрайонні та районні у містах центри зайнятості.

За змістом статей 38, 39 Закону центрам зайнятості надано право контролю за належною сплатою страхових внесків і стягнення відповідної заборгованості та адміністративно-господарських санкцій.

У даному випадку Центр зайнятості виступає саме як суб’єкт владних повноважень у сфері контролю за додержанням законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття.

Відповідно до статті 1 Цивільного кодексу України до названих відносин  цивільне законодавство не застосовується.

Отже, даний спір є публічно-правовим та на нього поширюється юрисдикція адміністративних судів. Відповідну правову позицію викладено в постановах Верховного Суду України від 17.01.2006 зі справ № 13/189, від 24.01.2006 № 11/268 та інших.

Абзацами першим та другим пункту 6 розділу VІІ “Прикінцеві та перехідні положення” (в редакції Закону України від 06.10.2005 № 2953-IV) КАС України передбачено, що до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами КАС України. Касаційний перегляд рішень за такими справами здійснює Вищий адміністративний суд України за правилами КАС України.

Проте даний спір, який має публічно-правовий характер, місцевим та апеляційним господарськими судами в порушення вимог статей 1, 12 ГПК України після набрання чинності КАС України розглянуто в порядку господарського судочинства.

Водночас Вищий господарський суд України не має повноважень з касаційного перегляду публічно-правових спорів по суті, що знайшло відображення й у постановах Верховного Суду України від 17.01.2006 зі справи № 13/189, від 24.01.2006 зі справи № 11/268 та інших.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 18.05.2006 касаційну скаргу Центру зайнятості на постанову Луганського апеляційного господарського суду від 11.04.2006 разом з матеріалами справи № 4/633 передано для вирішення до Вищого адміністративного суду України.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25.06.2007 відмовлено у відкритті касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою, справу повернуто до Вищого господарського суду України, що мотивовано відсутністю у Вищого адміністративного суду України повноважень з перегляду судових рішень не за правилами КАС України.

Таким чином, розгляд попередніми судовими інстанціями публічно-правового спору в порядку господарського судочинства унеможливив здійснення касаційної перевірки прийнятих ними рішень зі справи в порядку адміністративного судочинства, внаслідок чого зазначені судові рішення підлягають безумовному скасуванню згідно з статтею 11110 ГПК України з передачею справи місцевому суду для розгляду за правилами КАС України.

Відповідну правову позицію викладено в постановах Верховного Суду України від 14.11.2006 зі справи № 10/153, від 13.02.2007 зі справ                    № 2-27/1828.1-2006 та № 25/162-06-4457.

Керуючись статтями 1117, 1119 - 11112 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Білокуракинського районного центру зайнятості задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Луганської області від 23.12.2005 та постанову Луганського апеляційного господарського суду від 11.04.2006 зі справи № 4/633 скасувати.

Справу передати до господарського суду Луганської області для розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Суддя                                                                                              В. Селіваненко

Суддя                                                                                              І. Бенедисюк

Суддя                                                                                              Б. Львов