ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

          

16 жовтня 2007 р.

№ 5/311

Вищий господарський суд України у складі:  суддя Селіваненко В.П.- головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю.

розглянув касаційну скаргу закритого акціонерного товариства “Альянс”, м. Полтава (далі –Товариство)

на постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 15.11.2005

зі справи  № 5/311

за позовом Державної інспекції з контролю за цінами в Полтавській області, м. Полтава (далі –Інспекція)

до Товариства

про стягнення 9 283, 83 грн.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

У липні 2005 року Інспекція звернулася до господарського суду Полтавської області з позовом про стягнення з Товариства на підставі рішення зазначеної інспекції від 24.05.2005 № 85 (далі –Рішення № 85) економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін у розмірі               9 283, 83 грн.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 17.08.2005 (суддя Гетя Н.І.) в позові відмовлено. У прийнятті зазначеного рішення місцевий господарський суд виходив з невідповідності Рішення № 85 чинному законодавству.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 15.11.2005 (колегія суддів у складі: Мамонтова О.М. –головуючий, судді Мостова Г.І. і Конюшко К.В.) рішення місцевого господарського суду скасовано, позов задоволено. У прийнятті зазначеної постанови апеляційний господарський суд виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Товариство просить рішення господарського суду Полтавської області від     17.08.2005 залишити в силі. Скаргу мотивовано порушенням апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Сторони відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Представники сторін у судове засідання не з’явилися.

Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про необхідність часткового задоволення касаційної скарги з огляду на таке.  

Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо правомірності стягнення з відповідача економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін у розмірі 9 283, 83 грн.

У зв’язку з набранням чинності Кодексом адміністративного судочинства України (далі –КАС України) з 01.09.2005 до компетенції адміністративних судів віднесено усі публічно-правові спори, позивачами в яких є особи, на захист прав, свобод та інтересів яких подано адміністративний позов до суб’єкта владних повноважень (статті 2, 3, 17, 50 і 104 названого Кодексу).

Відповідно до приписів статті 4 КАС України правосуддя в адміністративних справах здійснюється адміністративними судами. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Пункт 4 статті 17 КАС України визначає, що до компетенції адміністративних судів відносяться спори за зверненням суб’єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.  

Визначення суб’єкта владних повноважень наведено в пункті 7 статті 3 КАС України: це - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб’єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Статтею 4 Закону України “Про ціни і ціноутворення” визначено, що Кабінет Міністрів України визначає повноваження органів державного управління в галузі встановлення і застосування цін (тарифів), а також по контролю за цінами (тарифами).

Таким органом відповідно до Положення про Державну інспекцію з контролю за цінами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.12.2000 № 1819 (далі –Положення), є Державна інспекція з контролю за цінами (далі –Держцінінспекція). Вона є урядовим органом державного управління, який діє у складі Мінекономіки і підпорядковуються останньому.

Згідно з пунктом 11 Положення Держцінінспекція має територіальні органи –державні інспекції з контролю за цінами в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, які становлять єдину систему органів державного контролю за цінами і мають права, передбачені пунктами 5, 6 Положення.

За змістом абзацу третього пункту 4 Положення Держцінінспекція відповідно до покладених на неї завдань у межах своєї компетенції здійснює перевірки додержання порядку формування, встановлення і застосування цін і тарифів, а також їх економічного обґрунтування.

Відповідно до пункту 5 Положення Держцінінспекція, зокрема, має право проводити в органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, підприємствах, установах та організаціях незалежно від форми власності  перевірки бухгалтерських документів, книг, звітів, калькуляцій та інших документів, пов’язаних з форсуванням, встановленням і застосуванням цін і тарифів.

Згідно з Інструкцією про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами, затвердженою  наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства фінансів України від 03.12.2001 № 298/519, прийняття рішень про застосування економічних або фінансових (штрафних) санкцій  за фактами порушення державної дисципліни цін покладено на Держцініспекцію та відповідні державні інспекції з контролю за цінами в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Таким чином, Державна інспекція, приймаючи рішення про застосування санкцій за порушення державної дисципліни цін, діє як орган  державної влади у здійсненні управлінських функцій і, відповідно, як суб’єкт владних повноважень.

Отже, даний спір є публічно-правовим і на нього згідно зі статтями 4, 17 КАС України поширюється юрисдикція адміністративних судів. Відповідну правову позицію викладено в постановах Верховного Суду України від 17.01.2006 зі справи № 13/189, від 24.01.2006 зі справи № 11/268 та інших.

Абзацами першим та другим пункту 6 розділу VІІ “Прикінцеві та перехідні положення” (в редакції Закону України від 06.10.2005 № 2953-IV) КАС України передбачено, що до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами КАС України. Касаційний перегляд рішень за такими справами здійснює Вищий адміністративний суд України за правилами КАС України.

Проте даний спір, який має публічно-правовий характер, апеляційним господарським судом в порушення вимог статей 1, 12 ГПК України після набрання чинності КАС України розглянуто в порядку господарського судочинства.

Водночас Вищий господарський суд України не має повноважень з касаційного перегляду публічно-правових спорів по суті, що знайшло відображення й у постановах Верховного Суду України 24.01.2006 зі справ №№ 1/5-90, 1/4-89, 1/2-87, 07/296, від 21.02.2006 № 5/334-18/559 та інших.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 21.02.2006 касаційну скаргу Товариства на постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 15.11.2005 разом з матеріалами справи № 5/311 передано для вирішення до Вищого адміністративного суду України.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25.06.2007 відмовлено у відкритті касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою, справу повернуто до Вищого господарського суду України, що мотивовано відсутністю у Вищого адміністративного суду України повноважень з перегляду судових рішень, постановлених не за правилами КАС України.

Таким чином, розгляд апеляційною інстанцією публічно-правового спору в порядку господарського судочинства унеможливив здійснення касаційної перевірки прийнятого нею рішення зі справи в порядку адміністративного судочинства, внаслідок чого зазначене судове рішення підлягає безумовному скасуванню згідно з статтею 11110 ГПК України з передачею справи апеляційному суду для розгляду за правилами КАС України.

Відповідну правову позицію викладено в постановах Верховного Суду України від 14.11.2006 зі справи № 10/153, від 13.02.2007 зі справ                         № 2-27/1828.1-2006 та № 25/162-06-4457.

У свою чергу, абзацом четвертим пункту 6 розділу VІІ “Прикінцеві та перехідні положення” (в редакції Закону України від 06.10.2005 № 2953-IV) КАС України встановлено, що після початку діяльності апеляційного адміністративного суду апеляційні скарги в адміністративних справах, подані до відповідних апеляційних господарських судів, передаються цими судами до апеляційного адміністративного суду, якщо апеляційне провадження у справі ще не відкрито.

За повідомленням Державної судової адміністрації України (“Урядовий кур’єр”, 24.03.2007, № 53) Київський апеляційний адміністративний суд розпочав діяльність з 02.04.2007.

Керуючись статтями 1117, 1119 - 11112 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу закритого акціонерного товариства “Альянс” задовольнити частково.

2. Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 15.11.2005 зі справи № 5/311 скасувати.

Справу передати до Київського міжобласного апеляційного господарського суду для виконання вимог розділу VII “Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України.   

Суддя                                                                                              В. Селіваненко

Суддя                                                                                              І. Бенедисюк

Суддя                                                                                              Б. Львов