ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua
_________________________________________________________________________________________________
І м е н е м У к р а ї н и
РІШЕННЯ
14 жовтня 2010 р. Справа 15/86-10
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Авант Трейд", м. Горлівка Донецької області
до: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Вінниця
про стягнення 3053,64 грн.
Головуючий суддя
Cекретар судового засідання
Представники:
позивача : Незговоров В.Ю., довіреність № б/н від 21.07.10 р.;
відповідача : не з'явився
В С Т А Н О В И В :
Ухвалою суду від 18 серпня 2010 року порушено провадження у справі № 15/86-10 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Авант Трейд", м. Горлівка Донецької області до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Вінниця про стягнення 3053,64 грн., з яких 2613,32 грн. основного боргу та 440,32 грн. пені (а.с. 1).
Фіксація судового процесу шляхом звукозапису не здійснювалась в зв’язку з неподанням клопотання про застосування засобів технічної фіксації судового процесу, оскільки відповідно до ч. 7 ст. 81-1 ГПК України технічна фіксація судового процесу - це право, а не обов’язок суду.
На визначену дату з'явився представник позивача.
Відповідач в судове засідання не з’явився. Документів витребуваних судом не надав.
Суд зазначає, що відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10 грудня 2002 року № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.
Як наголошується в п. 19 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13 серпня 2008 року № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копії процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.
На перших примірниках ухвал від 18 серпня 2010 року про порушення провадження у справі та від 22 вересня 2010 року про відкладення розгляду справи є штампи суду з відмітками про відправку документа. Дані відмітки оформлені відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України, наведених вище, а тому суд дійшов висновку, що вони є підтвердженням належного надсилання копій процесуальних документів сторонам.
Судом встановлено, що до канцелярії господарського суду Вінницької області органом зв'язку повернені конверти з процесуальними документами, що направлялись на адресу відповідача з відміткою: "адресат по даному адресу не проживає" (а.с. 26-27, 35-37).
В зв'язку з викладеним суд звертає увагу на п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02 червня 2006 року за № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році», п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 року за № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році», в яких наголошується, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Зокрема, позивачем в позовній заяві та в Свідоцтві про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, доданому до позовної заяви, зазначена наступна адреса відповідача: АДРЕСА_1 (а.с. 2, 10).
Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.
При цьому суд констатує, що відповідачем не подано жодного клопотання, заяви, телеграми, в тому рахунку і щодо перенесення розгляду справи, її відкладення чи неможливості забезпечити участь в судовому засіданні свого представника.
За викладених вище обставин справу, з врахуванням вимог ч. 1 ст. 69 ГПК України, розглянуто за наявними у ній матеріалами згідно ст. 75 ГПК України.
Заслухавши пояснення представника позивача, який підтримав позовні вимоги в повній сумі, дослідивши матеріали справи, надавши юридичну оцінку доданим до справи доказам, суд з’ясував наступне.
Між ТОВ "Авант Трейд", м. Горлівка Донецької області (позивач) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1, м. Вінниця (відповідач) 02 лютого 2010 року укладено договір поставки № 350 (а.с. 8-9), відповідно до умов якого в період з 18 лютого 2010 року та 23 березня 2010 року позивачем відповідачу здійснено поставку алкогольної продукції на загальну суму 2 888,44 грн. згідно з наступних видаткових накладних та товарно - транспортних накладних: 296392 від 04 березня 2010 року та 296393 від 04 березня 2010 року (а.с. 12-15); № 420700 від 04 березня 2010 року та № 420702 від 04 березня 2010 року (а.с. 39-44).
Відповідно до п.п. 6.1., 6.2. зазначеного договору розрахунки за товар здійснюються покупцем протягом 14 календарних днів з дня отримання товару шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника. Датою оплати вартості отриманого від постачальника товару є дата зарахування цих грошових коштів на рахунок постачальника.
Однак, в порушення умов укладеного договору, відповідач розрахувався лише частково і за період з 18 березня 2010 року по 22 квітня 2010 року здійснив оплату за поставлену продукцію в сумі 275,12 грн.
Таким чином сума боргу станом на 22 квітня 2010 року склала 2613,32 грн., що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків за період з 01 лютого 2010 року по 22 квітня 2010 року, обопільно підписаним сторонами (а.с. 19).
В акті звірки взаємних розрахунків відповідач фактично визнав свою заборгованість в сумі 2613,32 грн.
Відповідно до ст. 3 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) загальними засадами цивільного законодавства є зокрема свобода договору.
Стаття 11 ЦК України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
Відповідно до ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст. 173 Господарського кодексу України (далі ГК України), в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Як зазначено в ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно зі ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
З урахуванням наведеного, позовні вимоги про стягнення з відповідача 2 613,32 грн. боргу підлягають задоволенню як обґрунтовані та правомірні.
Також судом розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 440,32 грн. пені за результатами чого суд дійшов наступних висновків.
Частиною 2 ст. 193 ГК України встановлено, що порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.
Частиною 2 ст. 217 ГК України передбачено такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції, оперативно-господарські санкції.
Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.
Відповідно до ч.1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.
Стаття 549 ЦК України вказує, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно ч. 1 ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Стаття 610 цього ж Кодексу передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.
Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У п. 7.1. договору поставки № 350 від 02 лютого 2010 року сторони погодили, що за порушення строків оплати вартості одержаного товару, передбачених цим договором, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день порушення строків оплати.
Провівши перевірку правильності нарахованої позивачем суми пені, судом встановлено, що позивачем допущено помилку, яка полягає в неправильних математичних обрахунках, що здійснені без урахування строків та часткових проплат.
В результаті проведеного наступного перерахунку (строк оплати настав 18 березня 2010 року):
з 19 березня 2010 року по 21 березня 2010 року: 2888,44(сума боргу)*20,50(подвійна облікова ставка НБУ)/100/365(кількість днів в році)*13(кількість днів прострочення)=21,09 грн.;
з 01 квітня 2010 року по 17 квітня 2010 року: 2888,44*20,50/100/365*17=27,57 грн.;
з 18 квітня 2010 року по 30 квітня 2010 року: 2613,32(сума боргу з врахуванням часткової проплати)*20,50/100/365*13=19,08 грн.;
з 01 травня 2010 року по 31 травня 2010 року: 2613,32*20,50/100/365*31=45,50 грн.;
з 01 червня 2010 року по 07 червня 2010 року: 2613,32*20,50/100/365*7=10,27 грн.;
з 08 червня 2010 року по 30 червня 2010 року: 2613,32 грн.*19/100/365*23=31,28 грн.;
з 01 липня 2010 року по 07 липня 2010 року: 2613,32*19/100/365*7=9,52 грн.;
з 08 липня 2010 року по 31 липня 2010 року: 2613,32*17/100/100*24=29,21 грн.;
з 01 серпня 2010 року по 09 серпня 2010 року: 2613,32*17/100/365*9=10,95 грн.;
з 10 серпня 2010 року по 15 серпня 2010 року: 2613,32*15,5/100/365*6=6,66 грн. судом судом отримано 211,13 грн., що на 229,19 грн. менше, ніж заявлено позивачем, у зв'язку з чим суд відмовляє в стягненні 229,19 грн. суми пені.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Як визначає ст. 32 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до ст.ст. 34, 43 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов’язковим.
За змістом статті 33 ГПК України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.
Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення боргу та пені, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).
Витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до ст. 49 ГПК України.
При розподілі державного мита суд враховує припис, який міститься в абз.2 п.4.2 та абз.7 п.8 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 року № 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", згідно якого якщо позивач завищив ціну позову, або у процесі розгляду спору зменшив позовні вимоги, або господарський суд відмовив у стягненні певних сум, державне мито у цій частині не повертається.
Також судом встановлено, що позивач при зверненні до суду сплатив 360,00 грн. витрат на ІТЗ судового процесу, що підтверджується платіжним дорученням від 21 червня 2010 року № 232 (а.с. 6).
Постановою КМУ від 05 серпня 2009 року № 852 встановлено розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу за подання заяв до господарського суду, а саме 236,00 грн.
Враховуючи наведене позивачу слід повернути 124,00 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.
14 жовтня 2010 року у справі оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 28, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, 49, 75, 82, 84, 85, 115, 116 ГПК України суд, -
В И Р І Ш И В :
Позов задовільнити частково.
Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Авант Трейд" (м. Горлівка Донецької, вул. Озерянівська, 2; м. Севастополь, вул. Отрадна, 15, ідентифікаційний код 36899012) 2 613,32 грн. основного боргу, 211,13 грн. пені, 94,34 грн. - відшкодування витрат пов’язаних зі сплатою державного мита та 218,29 грн. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.
В решті позову відмовити.
Повернути суму зайво сплачених витрат на ІТЗ судового процесу в розмірі 124,00 грн. Товариству з обмеженою відповідальністю "Авант Трейд" (м. Горлівка Донецької, вул. Озерянівська, 2; м. Севастополь, вул. Отрадна, 15, ідентифікаційний код 36899012) сплачених за платіжним дорученням від 21 червня 2010 року № 232, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи № 15/86-10 (а.с. 6).
Копію рішення надіслати сторонам рекомендованим листом.
Суддя
Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 19 жовтня 2010 р.
віддрук. 4 прим.:
1 - до справи
2,3 - ТОВ "Авант Трейд" - 84646, м. Горлівка, Донецька обл., вул. Озеряновська, 2; м. Севастополь, вул. Отрадная, 15
4 - ФОП ОСОБА_1 - АДРЕСА_1