31 серпня 2006 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

Левченка Є.Ф.,  Лихути Л.М.,   Романюка Я.М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні в місті Києві справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на частину будинку і присадибної ділянки, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Закарпатської області від 14 грудня 2005 року,

в с т а н о в и л а:

ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду України з касаційною скаргою на рішення Апеляційного суду Закарпатської області від 14.12.2005 р., яким скасовано рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 11.05.2005 р. і додаткове рішення цього суду від 25.07.2005 р. та ухвалено нове рішення про відмову в позові.

В обґрунтування касаційної скарги ОСОБА_1 посилається на неповне з'ясування  апеляційним судом фактичних обставин справи, порушення норм процесуального і матеріального права, в зв'язку з чим ставить питання про скасування рішення апеляційного суду та залишення в силі рішення місцевого суду.

             Заперечуючи проти скарги, представник ОСОБА_2 вказує на те, що рішення апеляційного суду, на його думку, є законним і обґрунтованим.

Колегія суддів дійшла висновку, що підстави для перегляду рішення апеляційного суду відсутні, виходячи з наступного.

Відмовляючи в позові, апеляційний суд виходив з того, що спірні правовідносини виникли в 1989 році, позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту існування угоди між ним і покійним батьком про створення спільної власності на будинок, а тому позивач вправі вимагати лише відшкодування своїх витрат на будівництво, якщо допомогу забудовнику він надавав не безоплатно.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час  розгляду справи в  касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної  скарги  правильність застосування судом першої  або  апеляційної  інстанції  норм  матеріального чи процесуального  права  і  не  може  встановлювати або (та) вважати доведеними  обставини,  що  не  були  встановлені  в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу,  про перевагу одних доказів над іншими.

Доводи скарги не дають підстав для висновку, що апеляційним судом при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст.ст. 338 - 341 ЦПК України як підстави для скасування рішень.

Оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 332, 336  ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у  х  в  а  л  и  л  а :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Апеляційного суду Закарпатської області від 14 грудня 2005 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду України :

____________________  Є.Ф. Левченко

                               ____________________  Л.М. Лихута

____________________   Я.М. Романюк