Личаківський районний суд м. Львова

__________________________________________________________________________________________________________________

Справа № 2-1858/10                                                                                                                                                      

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

   
19 жовтня 2010 року                 Личаківський районний суд м. Львова

в складі: головуючого – судді Гірник Т.А.

   при секретарі – Заставній С.Л.

   з участю позивача – ОСОБА_1

   представника відповідача – Бойко Р.І.

розглянувши  у відкритому судовому засіданні у м. Львові справу за позовом ОСОБА_1 до ліквідатора Відкритого акціонерного товариства «Селянського комерційного банку «Дністер» про стягнення коштів, суд –

в с т а н о в и в:

Позивач звернулася до суду з позовом до відповідача, який у встановленому законом порядку зменшила згідно заяви від 06.09.2010р. і в кінцевому просить ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача по Договору банківського вкладу (строковий) № 203973 «Стандартний» в гривнях та виплатою процентів в кінці терміну від 12.03.2008р. три проценти річних за прострочення виконання грошового зобов’язання, суму інфляційних втрат, упущену вигоду та судові витрати.

У судовому засіданні позивач позов підтримала, мотивуючи тим, що, уклавши з відповідачем строковий договір банківського вкладу, всупереч умов такого після закінчення терміну розміщення депозиту, відповідач такий разом з нарахованими відсотками вчасно не повернув. Враховуючи те, що 29.04.2010р. вклад повернуто разом з нарахованими процентами на такий, вважає, що, за порушення зобов’язання, станом на день звернення до суду, слід стягнути інфляційні втрати в розмірі 832,38 грн., три проценти річних за прострочення виконання грошового зобов’язання в розмірі 305,16 грн. та упущену вигоду в розмірі 1 525.78 грн. Також просить стягнути судові витрати по справі, понесені нею у зв’язку з подачею позову до суду, в тому числі витрати на правову допомогу. У підтвердження вимог покликається на копію договору банківського вкладу та інші документи, які просить вважати вичерпними в обґрунтування позову.

Представник відповідача Бойко Р.І. по належній довіреності від 26.05.2010р. у судовому засіданні проти задоволення позову заперечив, мотивуючи належним виконання зобов’язання 29.04.2010р. шляхом виплати основного вкладу та процентів на банківський вклад фондом гарантування вкладів фізичних осіб.  Враховуючи вимоги банківського законодавства, вважає, що відсутні підстави для задоволення вимог в частині стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних за прострочення виконання грошового зобов’язання, оскільки протягом дії мораторію та відкриття ліквідаційної процедури банку штрафні санкції не нараховуються. Також вважає безпідставними і необґрунтованими вимоги про стягнення упущеної вигоди.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши думку учасників процесу, оцінивши в сукупності зібрані по справі докази, суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити, виходячи з таких мотивів.

У судовому засіданні встановлено, що 12 березня 2008 року між сторонами було укладено Договір банківського вкладу (строковий) № 203973 «Стандартний» в гривнях та виплатою процентів в кінці терміну (а.с.4-5).

Ст. 11 ч. 2 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав і обов’язків є у тому числі договори та інші правочини. Отже, вказаний вище договір породив певні права та зобов’язання сторін.

Ст. 526 ЦК України регламентує, що зобов’язання має виконуватися належним чином  відповідно до умов договору.

Встановлено, що позивачем належно виконано умови договору, внесено кошти на депозитний рахунок в сумі 15 000 грн., що підтверджено представником відповідача.

У відповідності до п.2.3 та п.3.3. укладеного договору на дату повернення депозиту, а саме 12.04.2009р., Банк повинен був повернути вкладнику суму внесених ним коштів та виплатити проценти в кінці терміну депозиту, разом з поверненням основної суми депозиту. Як встановлено судом, і це не заперечено позивачем, банківський вклад та нараховані проценти повернуто останній

Вирішуючи питання обґрунтованості підтриманого представником позивача зміненого позову в частині стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних за прострочення виконання грошового зобов’язання, то, враховуючи вимоги ст.ст. 85, 91 Закону України «Про банки і банківську діяльність», законних підстав для задоволення цих вимог немає, оскільки суми штрафних санкцій обраховані в період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів та ліквідації банку.

Також не підлягає до задоволення вимога про стягнення упущеної вигоди, оскільки така не ґрунтується на вказаному вище договорі.

Враховуючи наведені вище мотиви, суд приходить до переконання про відмову в задоволенні позову в цілому.

Тому правових підстав для стягнення понесених позивачем судових витрат за подання позовної заяви, в тому числі витрат на правову допомогу, немає.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 57-61, 208, 209, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 11, 15, 16, 533, 611, 1058-1061 ЦК України, суд –

в и р і ш и в:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ліквідатора Відкритого акціонерного товариства «Селянського комерційного банку «Дністер» про стягнення коштів відмовити за безпідставністю вимог.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до апеляційного суду Львівської області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя                                             Т.А. Гірник