ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 жовтня 2007 р. | № 2-2/5315-06 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
головуючого судді | Овечкіна В.Е., |
суддів | Чернова Є.В., |
Цвігун В.Л., |
розглянув касаційну скаргу |
ТОВ "Інтер-ЛГТ" |
на постанову | від 05.04.07 Севастопольского апеляційного господарського суду |
у справі | №2-2/5315-2006 господарського суду АР Крим |
за позовом | ТОВ "Інтер-ЛГТ" |
до | Бахчисарайської міської Ради Виконавчого комітету Бахчисарайської міської Ради |
про | визнання права на укладення договору оренди земельної ділянки |
у справі взяли участь представники
позивача: Курбатов В.М., довір. від 12.09.07
відповідача: не з'явилися
3-ої особи: не з'явилися
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду АР Крим від 21-25 лютого 2006 в задоволенні позову про визнання права на укладання договору оренди земельної ділянки загальною площею 617 кв.м. для будівництва та обслуговування канатної дороги відмовлено з тих підстав, що позивач не надав суду доказів наявності у нього права на оренду спірної земельної ділянки (суддя В. Толпиго). Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 5.04.2006 рішення залишено без змін (судді: Лисенко В.А., Маслова З.Д., Котлярова О.Л.).
Позивач в касаційній скарзі просить скасувати рішення судів і позовні вимоги задовольнити. Скаржник наполягає на тому, що висновки судів не підтверджуються матеріалами справи, зокрема, що спірна земельна ділянка належить заповіднику, що будівництво канатної дороги порушує інтереси комплексу споруд Ханського палацу в м. Бахчисарай. Земля під будівництво канатної дороги не знаходиться в зоні охорони пам’яток і територія будівництва не входить в Державний реєстр нерухомих пам’яток України. Судові рішення прийняті з порушенням вимог ст. 19 Конституції України.
Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм процесуального права, згідно з вимогами ст.1115 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Суди попередніх інстанцій встановили наступне.
12.06.2003 сесією Бахчисарайської міської Ради прийнято рішення № 27 про надання дозволу на збір матеріалів попереднього узгодження місцерозташування земельної ділянки для будівництва підвісної канатної дороги у місті Бахчисарай Товариству з обмеженою відповідальністю “Інтер-ЛГТ”.
18.11.2005 Бахчисарайською міською Радою прийнято рішення № 281-в про дозвіл виробництва проектних робіт на будівництво канатної дороги, 2-х терміналів на 2 опор Товариству з обмеженою відповідальністю “Інтер-ЛГТ”. Був затверджений акт вибору земельної ділянки під будівництво канатної дороги.
Означена земельна ділянка знаходиться на території Бахчисарайського державного історико-культурного заповідника, а комплекс споруд ханського палацу у місті Бахчисарай вже занесено до попереднього списку пам’ятників всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.
Органи охорони культурної спадщини не надали позивачу згоду щодо проекту відведення спірної земельної ділянки. Більш того, дані органи категорично заперечують проти надання в оренду цієї ділянки, оскільки у разі будівництва канатної дороги та пов’Язаних з цим змін ландшафту, занесення ханського палацу до списку пам’ятників всесвітньої спадщини ЮНЕСКО буде неможливим.
Відсутність погодження органів охорони культурної спадщини на проведення проектно-будівельних робіт для будівництва канатної дороги є підставою для відмови у задоволенні вимог позивача.
Касаційна інстанція погоджується з доводами касаційної скарги про те, що висновки судів не підтверджуються матеріалами справи і останні ретельно не досліджені. Зокрема, в порушення вимог ст. 34 Господарського процесуального кодексу України певними доказами не встановлено за рахунок яких земель міська рада вирішила надати дозвіл на збір матеріалів для будівництва канатної дороги загального користування або земель заповідника (а.с. 18). В акті вибору та обстеження спірної земельної ділянки від 28.08.2003 записано “наявність на земельній ділянці пам’яток культурної спадщини, спеціального режиму користування зон охорони пам’яток культурної спадщини” –відсутнє. Судом не вказані документи, на підставі яких він дійшов інших висновків. Також судом не вказано на підставі яких нормативних документів ним зазначено, що відсутність погодження органів охорони культурної спадщини на будівництво канатної дороги є підставою для відмови у задоволенні вимог позивача.
Судом не з’ясовано, чи законною була відмова зав. відділом по охороні пам’яток в погодженні земельної ділянки під будівництво. Попередніми судами не досліджувався зміст постанов Кабміну АР Крим № 118 від 13.04.1999 та Верховної Ради АР Крим № 241-3/02 від 18.09.2002 та не надана юридична оцінка тому факту, що акт вибору та обстеження земельної ділянки № 108 від 28.08.2003 був затверджений рішенням виконкому. Суди не з’ясовували, чи діють, чи скасовані вищевказані акти (а.с. 19). В якому вигляді відбулося порушення права позивача на оренду землі: відмовила в оренді рада або посадова особа.
Порядок надання земельних ділянок в оренду передбачений ст. ст. 122, 123 Земельного кодексу України. Судом не з’ясовано, чи є рішення ради про відмову в оренді, чи конкретна посадова особа перевищує свої повноваження (дії останньої оскаржуються в адміністративному порядку); яку відповідь отримав позивач на свої заяви № 112 та № 115 від вересня-жовтня 2005 р. (а.с. 40, 41).
З огляду на зазначене суди не з’ясували у позивача його позовні вимоги: він оскаржує рішення ради про відмову в наданні землі в оренду або дії посадової особи або в нього є рішення ради про надання землі в оренду, але його не виконують відповідні органи чи посадові особи (арк. 3 позовної заяви).
Колегія суддів дійшла висновку, що справа розглянута попередніми судовими інстанціями з порушенням вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України без всебічного, об’єктивного встановлення всіх обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору. Без встановлення обставин і надання їм належної юридичної оцінки, касаційна інстанція позбавлена можливості перевірити юридичну оцінку всіх обставин справи. Прийняті у справі судові рішення підлягають скасуванню, а справа –передачі на новий розгляд, під час якого необхідно усунути зазначені порушення, з’ясувати дійсні позовні вимоги, об’єктивно встановити обставини справи, витребувати необхідні документи для розгляду справи по суті, надати обставинам та документам належну юридичну оцінку, правильно застосувавши норми матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117 –11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ТОВ “Інтер-ЛГТ” задовольнити частково.
Рішення господарського суду АР Крим від 21-28 лютого 2006 року та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 05.04.2006 у справі № 2-2/5315-2006 скасувати.
Справу направити на новий розгляд до господарського суду АР Крим.
Головуючий, суддя В.Овечкін
Судді Є.Чернов
В.Цвігун