Справа № 2-526

                                                                                                                                                           за 2010 рік

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м   У к р а ї н и

           21 жовтня 2010 року Мостиський районний суд Львівської області в особі:        

головуючого - судді                                    Борисенко В. В.

при секретарі -                                             Мриц Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Мостиська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу,

В С Т А Н О В И В:

       06.09.2010р. позивач звернувся в суд із зазначеною позовною заявою, покликаючись на те, що 29.10.2009р. між відповідачкою та ПАТ «ПроКредит Банк» був укладений кредитний договір № 304.23107, згідно якого відповідачка отримала для задоволення особистих неспоживчих потреб кредит у розмірі 30000 гривень строком на 12 місяців із сплатою відсотків за користування таким в розмірі 39% річних. З метою забезпечення виконання зобов’язань відповідачкою перед ПАТ «ПроКредит Банк» був укладений також договір поруки, відповідно до якого він виступив поручителем за виконання усіх зобов’язань ОСОБА_2.

      Вказував, що оскільки відповідачка не виконувала своїх зобов’язань за кредитним договором, погашення грошових та інших зобов’язань достроково та у повному обсязі здійснив він як солідарний із нею боржник, що підтверджується копіями квитанцій. Загальна сума погашених ним зобов’язань становить 35677 гривень 64 коп..

     Зазначав, що неодноразово звертався до відповідачки із проханнями повернути йому вказану вище суму грошей, однак це бажаних результатів не дало і він змушений звернутися із даним позовом до суду.

     З огляду на наведене, просив суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідачки в його користь суму боргу в розмірі 35677 гривень 64 коп. та понесені ним судові витрати.

         Позивач в судовому засіданні підтримав вимоги позовної заяви в повному обсязі.

         Відповідачка в судовому засіданні проти задоволення позову заперечила та пояснила, що кредит був отриманий нею не самостійно, а спільно з позивачем як подружжям під час їхнього спільного сімейного життя. Погашення суми кредиту, таким чином, проводилося за спільні кошти подружжя, а не за гроші позивача. Шлюб між нею та позивачем було розірвано лише 29.04.2010р.. Кошти за договором кредиту вона зразу ж після їх отримання віддала позивачу на розвиток їх спільного бізнесу, так як вони обоє є приватними підприємцями і потребували коштів на розвиток діяльності. Жодних суперечок між ними з приводу даних коштів ніколи не виникало. Так як позивач часто бував у Львові, саме він в установі банку платив за договором кредиту, проте гроші на це були їх спільні, вона неодноразово сама передавала йому великі суми грошей без будь-яких розписок, так як вони були подружжям і вона довіряла позивачу. Просить у задоволенні позову відмовити повністю.  

        Заслухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов слід задоволити частково з наступних підстав.

      Судом встановлено, що сторони у справі до 11.05.2010р. перебували між собою у шлюбі. 29.10.2009р. між ПАТ «ПроКредит Банк» та ОСОБА_3, яка після розірвання шлюбу змінила своє прізвище на ОСОБА_2, було укладено кредитний договір за № 304.23107, відповідно до якого ОСОБА_3 було надано кредит у розмірі 30000 грн. строком на 12 місяців зі сплатою процентів за користування таким у розмірі 39 % річних. В забезпечення виконання зобов’язань за даним кредитним договором із позивачем – ОСОБА_1 був укладений договір поруки № 113603-ДП1 від 29.10.2009р., відповідно до якого позивач у справі поручився перед банком за виконання усіх зобов’язань ОСОБА_3 у їх повному обсязі як солідарний із ОСОБА_3 боржник. Кошти, одержані за договором банківського кредиту, сторони спрямували на розвиток свого бізнесу, так як кожен із них є приватним підприємцем та здійснює підприємницьку діяльність.

         Згідно квитанцій від 22.02.2010р., 18.03.2010р., 19.04.2010р., 19.05.2010р. та 15.06.2010р. ОСОБА_1 погасив частину кредиту на загальну суму 26578 гривень 64 коп..  В квитанціях від 18.11.2009р. та 18.01.2010р. платником вказана ОСОБА_3, а не ОСОБА_1.

        Вказані обставини підтверджуються поясненнями сторін; копією кредитного договору № 304.23107 від 29.10.2009р., укладеного між ОСОБА_3, відповідачкою у справі, та ПАТ «ПроКредит Банк»; копією договору поруки № 113603-ДП1 від 29.10.2009р., укладеного між ОСОБА_1 та ПАТ «ПроКредит Банк»; копіями квитанцій від 18.11.2009р., 18.01.2010р., 22.02.2010р., 18.03.2010р., 19.04.2010р., 19.05.2010р. та 15.06.2010р. та іншими матеріалами справи.

         Відповідно до ч.1 ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку (доходу). Згідно ч.3 ст.61 СК України, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім’ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.

         Стаття 73 СК України передбачає, що стягнення за зобов’язаннями одного з подружжя може бути накладене на майно, яке є спільною сумісною власністю подружжя, якщо судом встановлено, що договір був укладений одним із подружжя в інтересах сім’ї і те, що було одержане за договором, використано на її потреби.

         Суд не приймає до уваги пояснень позивача в тій частині, що кошти за договором кредиту були використані безпосередньо відповідачкою, оскільки остання уклала договір кредиту, перебуваючи у шлюбі з позивачем, а, отже, за його вільною згодою, і кошти за цим договором були спрямовані на задоволення інтересів їхньої сім’ї, а тому такі визнаються судом об’єктом права спільної сумісної власності. Таким чином погашати кредит в період перебування у шлюбі сторони зобов’язані були також за спільні кошти подружжя, що і було зроблено позивачем, як вважає суд, оскільки протилежне ним в судовому засіданні доведено не було, як і той факт, що відповідачка витратила усі кошти на задоволення своїх особистих потреб.

         Беручи до уваги те, що позивач частково повернув заборгованість за договором кредиту за спільні кошти подружжя, оскільки до 11.05.2010р. перебував у шлюбі з відповідачкою, кошти за договором кредиту були спрямовані на задоволення потреб сім’ї і були використані ними спільно, а отже відносяться до спільної сумісної власності подружжя, згідно квитанцій від 19.05.2010р. та 15.06.2010р. позивач після розірвання шлюбу оплатив заборгованість за кредитом у розмірі 17410 гривень 64 коп., суд вважає, що з відповідачки слід стягнути лише половину оплачених позивачем після розірвання шлюбу з нею коштів, так як кредит був спрямований на задоволення інтересів як позивача, так і відповідачки.

        Крім того, у відповідності з вимогами ст.88 ЦПК України підлягають стягненню з відповідачки в користь позивача понесені ним судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

        Керуючись ст.ст.60, 61, 73 СК України,   ст.555-556   ЦК України , ст.ст.10, 11, 88, 209, 212, 214-215 ЦПК України, суд –

У Х В А Л И В:

           Позов задоволити частково.

           Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, жительки АДРЕСА_1, в користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, жителя АДРЕСА_2, заборгованість в сумі 8705 (вісім тисяч сімсот п’ять) гривень 32 коп., 29 (двадцять дев’ять) гривень 28 коп. понесених ним витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та 87 (вісімдесят сім) гривень 11 коп. сплаченого ним судового збору.  

          В решті позовних вимог – відмовити.

          Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через Мостиський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення.

          Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.    

Суддя                                                             В. В. Борисенко

З оригіналом згідно:

                                           Суддя                                                             В.В. Борисенко

Рішення набрало законної сили  «__»________________20__ р.

                                         Суддя                                                             В. В. Борисенко