№ 2-а-3419/10

0527

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

11 жовтня 2010 року.                         Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі:  

головуючого судді                                             Міросєді А.І.,

при секретарі                                                      Ульянцевій С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Костянтинівка адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Костянтинівці Донецької області «про визнання дій неправомірними та зобов’язання нарахувати та виплатити підвищення до пенсії», -

в с т а н о в и в :

04 жовтня 2010 року позивачка звернулася до суду з позовом до Управління пенсійного фонду України в м. Костянтинівці Донецької області про визнання дій неправомірними та зобов’язання нарахувати та виплатити підвищення до пенсії , обґрунтовуючи свої вимоги тим, що вона має статус «дитини війни» та згідно Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право на отримання щомісячної державної соціальної допомоги у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Відповідач таку допомогу у 2010 році виплачував їй у меншому розмірі. Просила поновити пропущений строк для звернення до суду, визнати дії відповідача неправомірними та зобов’язати відповідача нарахувати і виплатити недоотримане підвищення до пенсії, як «дитині війни», у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період часу з 01 січня 2010 року по 30 вересня 2010 року включно.

Позивачка у судове засідання надала заяву з проханням розглянути справу у її відсутність, позовні вимоги підтримала у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином і від нього не надходило заяв та клопотань про відкладення розгляду справи.

Суд, дослідивши подані документи і матеріали, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Позивачка ОСОБА_1 знаходиться на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в м. Костянтинівці Донецької області та отримує пенсію за віком.

Згідно із статтею 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року № 2195-IV (далі Закон № 2195- IV) дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.

Позивачка ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1. Відповідно, вона є дитиною війни в розумінні Закону України «Про соціальний захист дітей війни», що підтверджується копією паспорту, відміткою в пенсійному посвідченні (а.с. 3-4).

Виходячи із того, що позивачка є дитиною війни в розумінні Закону України «Про соціальний захист дітей війни», суд вважає, що на неї повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені Законом України «Про соціальний захист дітей війни», зокрема, право на підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, як передбачено статтею 6 зазначеного Закону.

Базою для розрахунку підвищень за Законом України «Про соціальний захист дітей війни» встановлено мінімальну пенсію за віком.

Статтею 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. При цьому, у частині 2 статті 5 Закону «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що виключно цим Законом визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

Діючими законами України на даний час не визначено спеціального розміру мінімальної пенсії за віком, який повинен застосовуватись щодо положень саме Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Частиною третьою статті 46 Конституції України встановлено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Іншими словами, пенсії та інші види соціальних виплат, що є єдиним джерелом існування, не можуть бути нижче від прожиткового мінімуму, який встановлюється законом.

У відповідності до положень статті 46 Конституції України прийнято Закон України «Про прожитковий мінімум» (№ 966-ХІУ від 15.07.1999 року). Цей Закон дає визначення прожитковому мінімуму, закладає правову основу для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень.

Частиною другою статті 1 Закону України «Про прожитковий мінімум» встановлено, що прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.

Статтею 2 Закону України «Про прожитковий мінімум» визначено, що прожитковий мінімум застосовується, зокрема, для:     встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком,
визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім’ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також
стипендій та інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України.

У відповідності до статті 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Таким чином, щомісячна доплата до пенсії для дітей війни є формою соціального забезпечення громадян, які відповідно до спеціального закону, є дітьми війни. Тобто, фактично ця щомісячна надбавка є формою реалізації конституційного права громадян, які є дітьми війни, на соціальний захист.

Отже, встановлена частиною третьою статті 46 Конституції України мінімальна соціальна гарантія для визначення пенсії та інших видів соціальних виплат, що є єдиним джерелом існування, - прожитковий мінімум, який встановлюється законом, не може бути зменшений ані законом, ані підзаконним нормативно-правовим актом.

Враховуючи те, що позивачка є дитиною війни, вона наділена державою певним правовим статусом, який включає в себе й право на додаткові елементи соціального захисту, зокрема, право на отримання надбавки до пенсії.

Наділивши дітей війни зазначеною соціальною гарантією, держава таким чином взяла на себе публічне зобов’язання забезпечити належний матеріальний рівень осіб, які є дітьми війни.

Згідно з ч.2 ст. 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 52 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» від 27 квітня 2010 року № 2154-VI, встановлений прожитковий мінімум на одну особу для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня - 695 гривень, з 1 квітня  -  706  гривень,  з 1 липня - 709 гривень,  з 1 жовтня - 723 гривень, з 1 грудня - 734 гривень.

Таким чином, суд вважає, що позивачка має право на виплату підвищення до пенсії за віком, як дитина війни, у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з 01 січня 2010 року по 30 вересня 2010 року включно.

Відповідно до довідки відповідача, у 2010 році доплата до пенсії позивачці здійснювалась у розмірі по 49,80 грн. на місяць (а.с. 6).

Відносини, що склалися між позивачем та відповідачкою є публічно-правовими, виходячи із змісту статті 3 та пункту 2 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано суду доказів, які б підтвердили його посилання на те, що видатки з Державного бюджету України у 2010 році, в перерахунку на одну дитину війни, були меншими, ніж 30% мінімальної пенсії за віком в зазначений період.

Таким чином, нараховане і виплачене відповідачем позивачці підвищення до пенсії, як дитині війни, не відповідає вимогам статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» і є значно меншим, ніж 30% мінімальної пенсії за віком, внаслідок чого є наявними правові підстави для визнання неправомірними дій відповідача в порушенні права позивачки на отримання підвищення до пенсії з 01 січня 2010 року по 30 вересня 2010 року, у зазначеному вище розмірі.

На момент звернення позивачки до суду, нарахування та виплату доплати до пенсії у розмірі 30 відсотків від мінімальної пенсії за віком за період з 01 січня 2010 року по 30 вересня 2010 року відповідачем не здійснено та не надано доказів щодо невідповідності наданого позивачкою розрахунку заборгованості фактичним обставинам справи.

Суд вважає, що відповідача варто зобов’язати нарахувати та виплатити позивачці підвищення до пенсії, як дитині війни, у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, за період часу з 01 січня 2010 року по 30 вересня 2010 року включно, з урахуванням фактично отриманих сум.

Позивачка просила поновити пропущений строк звернення до суду.

Згідно ст. 102 КАС України пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений за клопотанням особи, яка бере участь у справі.

Суд вважає, що позивачці слід поновити пропущений строк для звернення до суду, оскільки прийшов до висновку про поважність причини його пропуску, так як вона має похилий вік та незадовільний стан здоров’я, її конституційні права грубо порушувались державою.

Крім того, позивачкою заявлено позовні вимоги щодо перерахунку та виплати підвищення до пенсії. По суті спір відбувається навколо порядку нарахування, а не безпосередньо виплати пенсії, хоча ця вимога є похідною від першої. З урахуванням зазначеного, суд вважає, що виплата сум заборгованості за пенсією повинна бути здійснена в силу закону саме після перерахування пенсії.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 71, 94, 99,102, 160-163, 167, 254 КАС України, -    

п о с т а н о в и в :

Поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду з адміністративним позовом  до Управління Пенсійного фонду України в м. Костянтинівці Донецької області «про визнання дій неправомірними та зобов’язання нарахувати та виплатити підвищення до пенсії» .

Позов  ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Костянтинівці Донецької області «про визнання дій неправомірними та зобов’язання нарахувати та виплатити підвищення до пенсії» задовольнити.

Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в м. Костянтинівці Донецької області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 , як дитині війни, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 01 січня 2010 року по 30 вересня 2010 року.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в м. Костянтинівці Донецької області здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії ОСОБА_1 , як дитині війни, відповідно до вимог статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, з урахуванням фактично отриманих сум, за період з 01 січня 2010 року по 30 вересня 2010 року.

Текст постанови виготовлений 11 жовтня 2010 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржене в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Костянтинівський міськрайонний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя