ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
від "24" жовтня 2007 р. по справі № 01/41-92
за позовом відкритого акціонерного товариства «Голобський комбінат хлібопродуктів», смт. Голоби Ковельського р-ну
до відкритого акціонерного товариства «Ковельська реалбаза хлібопродуктів», м. Ковель
товариства з обмеженою відповідальністю «Волинська інвестиційна група», м. Луцьк
про визнання недійсним договору уступки права вимоги від 10.07.2007р.
Суддя Якушева І.О.
Представники:
від позивача:н/з
від відповідачів: ВАТ «Ковельська реалбаза хлібопродуктів»: н/з
ТзОВ «Волинська інвестиційна група»: Бондарук Ю.А. – адвокат (дов. № 19 від 04.09.2007р.)
Суть спору: позивач в позовній заяві на підставі ч.1 ст.203, ч.3 ст.215 Цивільного кодексу України, ч1 ст.5 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника, або визнання його банкрутом», ч.4 ст.11 Закону України «Про виконавче провадження» просить визнати недійсним договір уступки права вимоги від 10.07.2007р., укладений між ВАТ «Ковельська реалбаза хлібопродуктів» та ТзОВ «Волинська інвестиційна група».
ТзОВ «Волинська інвестиційна група» в поясненні, представник товариства в судовому засіданні позову не визнали, посилаючись на таке:
- в позовній заяві не вказано жодної правової підстави, які визначають недійсність (нікчемність або оспорюваність) договору, що є предметом позову. Фактично є посилання на загально-правову норму Цивільного кодексу України, яка містить визначення недійсного правочину, в т.ч. нікчемного (ч. 2 ст. 215 ЦК) та оспорюваного (ч. 3 ст. 215 ЦК) правочинів.
У відповідності до ч. 3 ст. 215 ЦК України правочин може заперечуватись лише однією зі сторін або іншою заінтересованою особою на підставах визначених законом.
Позивач не є стороною договору, але чи є позивач іншою заінтересованою особою, яка може оспорити правочин. Предметом позову є договір про відступлення права вимоги (правочин про заміну кредитора в зобов'язанні). Згідно зі ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні не потребує згоди боржника. З цих засад вважаємо, що оскільки боржник - ВАТ "Голобський комбінат хлібопродуктів" не може за законом вплинути на волевиявлення сторін щодо укладення договору про відступлення права вимоги (цесії), тому він не має і підстав заперечувати його дійсність. За загальними правилами зобов'язального права вважається, що для боржника не має жодного значення на чию користь виконувати свій обов'язок (крім застережень визначених ст. 515 ЦК). Головним є повідомлення боржника про заміну кредитора у зобов'язанні (ч. 2 ст. 516 ЦК), аби встановити належність виконання. Тому в даному випадку у ВАТ "Голобський КХП" відсутнє право на позов ст. 1 ГПК України) та відсутній предмет позову (п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України), оскільки прав та інтересів позивача жодним чином не порушено.
Якщо говорити про можливість заперечення правочину, то слід вказати, що дійсність оспорюваного правочину може заперечуватись на підставах встановлених законом. Законом визначено перелік підстав чинності будь-якого правочину (в т.ч. і договору). Так, згідно зі ст.203 ЦК України а) правочин не повинен суперечити вимогам закону, а також моральним засадам суспільства; б) особа, що вчиняє правочин повинна мати необхідним обсяг цивільної дієздатності; в) волевиявлення сторін правочину повинно бути вільним і відповідати їх внутрішній волі; г) правочин повинен бути вчинений у формі, встановленій законом; д) правочин повинен бути спрямований на реальне настання правових наслідків.
Жодної з ознак, з якими закон пов'язує недійсність договору, в позовній заяві не вказано. Якщо об'єктивно розглядати сам договір від 10.07.2007 року, то стає зрозумілим, що він не суперечить вимогам закону, укладений дієздатними сторонами, із вільним волевиявленням, у встановленій законом формі та спрямований на реальне настання правових наслідків (відступлення права вимоги та заміну кредитора в зобов'язанні).
В позовній заяві позивач посилається на ст.5 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Але слід відзначити, що це загальна норма спеціального закону, яка вказує на пріоритети правового регулювання відносин щодо розгляду певної категорії справ. Окремо зауважимо, що є цілком незрозумілим, яке відношення до оспорювання договору має ця норма закону.
В позовній заяві позивач посилається на ст. 25 ГПК України. В даному випадку посилання на цю норму є просто безглуздим, бо її положення жодним чином не впливають на вирішення справи та жодним чином не стосуються правомочності укладення будь-яких договорів, зокрема і договорів про відступлення прав.
В даному випадку є усі підстави як для припинення провадження у справі через відсутність предмету спору в позивача (п. 11 ч. 1 ст. 80 ГПК), так і для відмови у задоволенні позову через його безпідставність та необґрунтованість.
ВАТ «Ковельська реалбаза хлібопродуктів» пояснення по справі не подала, представник товариства в судове засідання не з’явився.
Позивач подав до господарського суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв’язку з відсутністю представника.
Клопотання позивача про відкладення розгляду справи залишено судом без задоволення з огляду на таке: явка представника позивача в судове засідання не визнавалась обов’язковою; у зв’язку з неявкою представника позивача, неподачею ним витребуваних судом документів з метою забезпечення принципів рівності, змагальності судочинства розгляд справи було відкладено 3.10.2007р., відповідача на підставі ст.75 ГПК України було попереджено про можливість розгляду справи за наявними матеріалами; надання повноважень на представництво інтересів сторони в процесі не обмежено певним колом осіб.
Відповідно до ст.75 ГПК України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
З огляду на викладене справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, господарський суд
в с т а н о в и в:
10.07.2007р. між ВАТ «Ковельська реалбаза хлібопродуктів» як первісним кредитором і ТзОВ «Волинська інвестиційна група» як новим кредитором було укладено договір уступки права вимоги, згідно з п.1. якого первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги першого і стає кредитором по боргових зобов’язаннях, що виникли у ВАТ "«Голобський комбінат хлібопродуктів» перед первісним кредитором, внаслідок поставок товарів на користь боржника.
Як зазначено в п.п.2, 3 договору від 10.07.2007р. право вимоги первісного кредитора до боржника ґрунтується на накладних №№ 10, 11 від 30.11.1998р., № 37 від 30.12.1998р., рахунках - фактурах 30343 та 30359 від 23.07.1998р. та від 31.08.1998р., товарно-транспортних накладних №№ 166159, 166162 від 11.-12.05.1999р., № 166232 від 08.06.1999р., № 166156 від 06.05.1999р., № 761786 від 31.08.1999р.
Загальна сума зобов’язання боржника перед первісним кредитором становить 314 340,85 грн.
За даним договором новий кредитор одержує право (замість первісного кредитора) вимагати виконання грошового зобов’язання від боржника. Строк виконання зобов’язань, що уступається у відповідності до договору поставки боржником прострочено. Борг безспірний, що визначено рішенням господарського суду Волинської області від 18-20.10.2004р. у справі №7/88-38 та рішенням господарського суду Волинської області від 19.09.2006р. у справі №7/85-38.
5.09.2007р. ВАТ «Голобський комбінат хлібопродуктів» звернулося з позовною заявою до господарського суду, в якій просить визнати недійсним договір уступки права вимоги, укладений 10.07.2007р. між ВАТ «Ковельська реалбаза хлібопродуктів» і ТзОВ «Волинська інвестиційна група».
На обґрунтування позовної вимоги позивач посилається на те, що укладення договору уступки права вимоги ВАТ «Голобський комбінат хлібопродуктів» на стадії виконання судового рішення суперечить положенням ст.84 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими рішення господарського суду ухвалюється іменем України, є обов’язковим на всій території України та підлягає виконанню в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження". Крім цього, позивач вказує, що 25.06.2007р. господарським судом Волинської області за заявою ВАТ «Ковельська реалбаза хлібопродуктів» було порушено провадження у справі про визнання ВАТ «Голобський комбінат хлібопродуктів» банкрутом.
Позовна вимога ВАТ «Голобський комбінат хлібопродуктів» про визнання недійсним договору уступки права вимоги від 10.07.2007р. з підстав, наведених позивачем, до задоволення не підлягає.
У відповідності із ч.1 ст.203, ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п’ятою та шостою ст.203 Цивільного кодексу України є підставою недійсності правочину.
Відповідно до ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Позивачем не наведено підстав, з якими закон пов'язує недійсність договору.
Норма ст.25 ГПК України, на яку посилається позивач, вказуючи, що заміну сторони можна здійснювати виключно з тієї підстави, коли це сталося внаслідок реорганізації підприємства чи організації, регулює питання заміни господарським судом сторони у випадку її вибуття із спірного або встановленого рішенням господарського суду правовідношенні внаслідок реорганізації чи організації підприємства.
Однак, в даному випадку позивачем оспорюється договір уступки права вимоги, самостійно укладений господарюючими суб’єктами, а не процесуальна дія господарського суду по заміні сторони, а тому при таких обставинах посилання позивача на ст.25 ГПК України необґрунтоване.
Пунктом 1 ч.1 ст.512, частинами 2, 3 цієї статті Цивільного кодексу України встановлено, що кредитор може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Кредитор у зобов’язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.
Кредитор у зобов’язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.515 Цивільного кодексу України заміна кредитора не допускається у зобов’язаннях, нерозривно пов’язаних з особою кредитора, зокрема у зобов’язаннях про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю.
Позивач не навів положень закону, який би забороняв заміну кредитора у грошових зобов’язаннях.
Позивач в позовній заяві посилається на те, що уступка права вимоги на стадії виконання рішення господарського суду суперечить положенням ст.84 ГПК України та наводить зміст ч.1 ст.5 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Проте позивач не обґрунтував, яким чином уступка права вимоги на стадії виконання рішення господарського суду суперечить положенням ст.84 ГПК України, якою визначено зміст рішення господарського суду, та не обґрунтував посилання на ч.1 ст.5 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", яка визначає законодавство, яким слід керуватися у справах про банкрутство з огляду на те, що предметом спору у даній справі є законність укладення договору уступки права вимоги.
Крім цього, позивач, звертаючись до господарського суду з позовною заявою, у встановленому законом порядку не довів порушення його прав укладенням договору уступки права вимоги від 10.07.2007р.
У відповідності із ст.1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб’єкта підприємницької діяльності мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих за запобігання правопорушення.
Керуючись ч.1 ст.203, ч.1 ст.215, пунктом 1 ч.1 ст.512, частинами 2, 3 ст.512, ст.515 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 44, 49, 82 – 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
в и р і ш и в:
в позові відкритого акціонерного товариства «Голобський комбінат хлібопродуктів» до відкритого акціонерного товариства «Ковельська реалбаза хлібопродуктів», товариства з обмеженою відповідальністю «Волинська інвестиційна група» про визнання недійсним договору уступки права вимоги від 10.07.2007р. відмовити.
Суддя Якушева І. О.