Справа № 11а-603 2006 р.                              Головуючий у 1 інстанції Руденко З.Б.

Категорія: ст.186 ч.2 КК України              Доповідач: Михайловський В.І.

ст.281 КПК України

УХВАЛА Іменем України

15 серпня 2006 року Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого                Крижанівського В.В.

суддів                           Михайловського В.І.,

Гузовського О.Г.

прокурора   Глазунова С.В.

підсудного                    ОСОБА_1

розглянула у відкритому судовом засіданні в залі суду в м. Житомирі кримінальну справу за апеляціями Коростенського транспортного прокурора, підсудного ОСОБА_1 на постанову Ружинського районного суду Житомирської області від 20 червня 2006 року.

Цією постановою кримінальна справа відносно ОСОБА_1 направлена на додаткове розслідування за ст. 186 ч.2 КК України.

Згідно змісту постанови суду ОСОБА_1 обвинувачується у тому, що він 20.07.2005 року на зупиночній платформі с.Вчорайше Ружинського району Житомирської області з застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя, відкрито заволодів майном потерпілої ОСОБА_2 у вигляді золотих сережок вартістю 800 гривень, грошей у сумі 180 гривень, ліхтарика - 70 гривень, сонцезахисних окулярів - 100 гривень.

Вказана кримінальна справа про звинувачення ОСОБА_1 за ст. 186 ч.2 КК України направлення на додаткове розслідування з мотивів неповноти досудового слідства, яка не може бути усунута під час судового слідства.

В обгрунтування постанови суд першої інстанції посилається на те, що обвинувачення, пред'явлене ОСОБА_1, грунтується на показах потерпілої ОСОБА_2, сам підсудний вину у вчиненні злочину не визнав, вважає, що потерпіла оговорює його, оскільки не повідомила характерних ознак його зовнішності.

На думку суду першої інстанції під час проведення додаткового розслідування необхідно перевірити покази підсуднього на досудовому слідстві, допитати осіб, які проживають поблизу платформи станції Вчорайше Ружинського району, встановити психічний стан здоров'я ОСОБА_3 та допитати її в якості свідка, вилучити у свідка ОСОБА_4 мобільний телефон та вияснити, чи проводилися з нього дзвінки у липні 2005 року, на які номери телефонів, встановити характеризуючі дані щодо особи потерпілої ОСОБА_2, чи дійсно вона перебувала у м. Андрушівка на протязі тижня, починаючи з 20.07.2005 року, встановити розклад електропотягів, які зупинялися на платформі Вчорайше 20.07.2005 року, встановити наявність у потерпілої грошей у сумі 180 гривень та речей, які у неї були викрадені, їх орієнтовну вартість, а також з метою перевірки вказаних даних встановити і допитати свідків, витребувати відповідні довідки.

В апеляції прокурор просить скасувати постанову районного суду від 20.06.2006 року про повернення кримінальної справи щодо ОСОБА_1 на додаткове розслідування, направивши справу для розгляду по суті в той же суд.

В обгрунтування апеляції прокурор посилається на те, що всі вказівки суду першої інстанції, зазначені у постанові, можуть бути виконані під час судового слідства або шляхом дачі окремого судового доручення, без повернення справи для проведення додаткового розслідування.

Вартість викрадених у потерпілої речей бралася з її слів, оскільки вони не були знайдені, у зв'язку з чим провести товарознавчу експертизу неможливо. Питання ж "об'єктивності" впізнання потерпілою підсудною повинно вирішуватися у суді, оскільки, на думку прокурора, усунути вказаний недолік на додатковому розслідуванні неможливо. У свою чергу суд безпідставно взяв за основу позицію підсудного ОСОБА_1 щодо невизнання ним своєї вини, оскільки малоймовірно, щоб потерпіла та співмешканка удвох могли одночасно помилитися.

Підсудний ОСОБА_1 в апеляції просить скасувати постанову суду від 20.06.2006 року, а кримінальну справу про його обвинувачення провадженням закрити та зняти з нього обвинувачення за ст. 186 ч.2 КК України.

В обгрунтування апеляції ОСОБА_1 посилається на ті обставини, що справу направлено на додаткове розслідування незаконно, а сам він не причетний до вчинення злочину, пов'язаного з заволодінням майном потерпілої ОСОБА_2 на зупиночній платформі с.Вчорайше Ружинського району Житомирської області.

Потерпіла ОСОБА_2 подала свої заперечення, в яких вважає постанову суду надуманою, а наявних у справі доказів достатньо для постановлення вироку щодо ОСОБА_1. Постанову районного суду від 20.06.2006 року вона просить скасувати, а справу повернути на новий судовий розгляд у суд першої інстанції.

Заслухавши доповідна, висновок прокурора, який підтримав подану апеляцію, підсудного ОСОБА_1, який підтримав свою апеляцію та заперечував проти задоволення апеляції прокурора, обговоривши доводи апеляції та вивчивши письмові матеріали справи, колегія суддів вважає апеляцію Коростенського транспортного прокурора такою, що підлягає задоволенню, а апеляцію підсудного ОСОБА_1 такою, що підлягає частковому задоволенню з слідуючих підстав.

Відповідно до вимог ст. 281 КПК України повернення справи на додаткове розслідування з мотивів неповнота або неправильності досудового слідства може мати місце лише тоді, коли ця неповнота або неправильність не може бути усунута у судовому засіданні.

З матеріалів кримінальної справи вбачається, що органами досудового слідства проти ОСОБА_1 була порушена кримінальна справа за ст. 186 ч.2 КК України, а саме за вчинення відкритого викрадення майна потерпілої ОСОБА_2 з застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілої на загальну суму 1150 гривень.

Під час проведення досудового слідства були допитані: потерпіла ОСОБА_2, свідки, здійснена певна кількість слідчих дій щодо встановлення обставин, місця, часу та способу вчинення злочину.

Враховуючи наявні докази та матеріали справи, суд першої інстанції з надуманих мотивів вирішив направити вказану справу на додаткове розслідування, зазначивши у постанові такі вказівки, які фактично не зможуть суттєво вплинути на зміст існуючої доказової бази.

Крім того, частину наведених судом вказівок суд не позбавлений можливості вирішити як у судовому засідання так і шляхом надання окремого судового доручення, призначення, у необхідних випадках, відповідних експертиз тощо.

Суд першої інстанції не позбавлений також можливості більш ретельного допиту свідків та потерпілої, перевірки достовірності їх показів як під час досудового так і під час судового слідства.

А тому, враховуючи наведене, колегія суддів вважає постанову суду першої інстанції такою, що підлягає скасуванню з направленням справи, на новий судовий розгляд у той же суд, залишивши міру запобіжного заходу підсудному ОСОБА_1 попередню - тримання під вартою.

Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляцію Коростенського транспортного прокурора задовольнити, апеляцію підсудного ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Ружинського районного суду Житомирської області від 20 червня 2006 року про направлення кримінальної справи щодо ОСОБА_1 на додаткове розслідування за ст. 186 ч.2 КК України - скасувати, а справу направити для розгляду в той же суд.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_1 залишити попередню -тримання під вартою.