ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

        В С Т А Н О В И В:

у червні 2007 року, ДП "Газ-тепло" НАК "Нафтогаз України" звернулося до господарського суду Сумської області з позовом до ТОВ "Сумитеплоенерго" про стягнення 5 870 656, 09 грн..

Позивач зазначав, що 26 вересня 2006 року сторони уклали договір комісії №12/06-735, за умовами якого відповідач зобов'язався здійснювати продаж теплової енергії від свого імені, але за рахунок позивача у справі, поручившись за виконання договору третіми особами.

У період дії цієї угоди до 01.11.2006 року по акту № 10 К/735 від 31.10.2006 року  відповідачу передано 37 656,450 Гкал теплової енергії вартістю 5 970 656, 09 грн., яку останній продав споживачам, надавши про це відповідний звіт.

Але не зважаючи на вимогу від 22.05.2007 року, споживачами та відповідачем оплату здійснено лише частково, а тому позивач просив постановити рішення про стягнення з відповідача залишку боргу у сумі 5 870 656, 09 грн..

Рішенням господарського суду Сумської області від 05.07.2007 року позов задоволено частково у обсязі  5 850 656, 09 грн..

В апеляційному порядку справа не розглядалась.

Судове рішення оскаржено у касаційному порядку і ухвалою Вищого господарського суду України від 19.09.2007 року порушено касаційне провадження у справі за касаційною скаргою відповідача, у якій він посилається на неправильну правову оцінку обставин справи, порушення процесуальних норм і просить рішення господарського суду першої інстанції скасувати.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у касаційній скарзі доводи, зокрема, і після оголошеної у судовому засіданні перерви до 11.10.2007 року, судова колегія вважає, що рішення господарського суду першої інстанції не може залишатись  без змін і підлягає скасуванню з направленням матеріалів справи на новий судовий розгляд з огляду на наступне.

Як зазначається у п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від "Про судове рішення" від 29.12.1976 року з наступними змінами, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а при їх відсутності –на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Проте, постановлене у справі судове рішення не можна визнати таким, що відповідає зазначеним вище вимогам.

Постановляючи про задоволення позову господарський суд виходив з того, що відповідач поручився за виконання споживачами своїх зобов'язань по оплаті спожитої ними теплової енергії, а тому в силу ст. 530 ЦК України зобов'язаний сплатити борг  у семиденний строк з часу пред'явлення йому письмової вимоги від 22.05.2007 року.

Але пославшись на загальні норми права, які регулюють умови виконання зобов'язань суд не врахував, що взаємовідносини сторін по виконанню договору № 12/06-735 від 26.09.2006 року регулюються окрім цього договору і главою 69 ЦК України.

Згідно ст. 1011 ЦК України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

При цьому ч. 3 ст. 1016 ЦК України передбачено, що комісіонер не відповідає перед комітентом за невиконання третьою особою договору, укладеного нею за рахунок комітента, крім випадків, коли комісіонер був необачним при виборі цієї особи або поручився за виконання договору (делькредере).

За умовами договору № 12/06-735 від 26.09.2006 року відповідач зобов'язався укласти від свого імені угоди з реалізації теплової енергії, передбачивши у них об в'язок споживачів здійснити повну оплату не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним та поручився перед позивачем у справі за виконання договірних зобов`язань перед ним третіми особами (п.2.1, п.4.4,п.4.9 договору).

Наведені вище положення договору комісії визначають лише умови , на яких комісіонер повинен укладати угоди зі споживачами теплової енергії, а не час виникнення і виконання останніми своїх зобов'язань.

Проте чи дотримано комісіонером вимог договору комісії та на яких умовах укладались договори продажу теплової енергії споживачам судом не з'ясовувалось, як і час виконання ними своїх зобов'язань з оплати теплової енергії, а тому висновок суду про наявність зобов'язань у відповідача, як поручителя з часу вимоги комітента не можна визнати таким, що ґрунтується на матеріалах справи і відповідає дійсності.

На поруку комісіонера по договору комісії розповсюджуються загальні положення ст. 559 ЦК України, щодо часу її припинення, але наявність передбачених цією нормою підстав для припиненння поруки з огляду на угоду від 30.10.2006 року про припинення договору комісії з 01.11.2006 року у частині виконання доручення, часу виконання основного зобов`язання та пред`явлення  вимоги комітентом суд не перевірив і висновків щодо цього не зробив.

При такому положенні висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки не можна визнати такими, що відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому судове рішення підлягає скасуванню з направленням матеріалів справи на новий судовий розгляд під час якого суду необхідно врахувати наведене, повно та всебічно з`ясувати дійсні обставини справи і у залежності від встановленого постановити законне і обґрунтоване рішення.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України, -

       П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу задовольнити.

Рішення господарського суду Сумської області від 05.07.2007 року скасувати, а справу передати на новий судовий розгляд в іншому складі суддів.

Головуючий                                                                                  М.І. Остапенко

Судді                                                                                             Є. М. Борденюк

                                                                                            В.М. Харченко