Справа № 11а-617 2006 р. Головуючий у 1 інстанції Васильчук С.Ф
Категорія: ст. 185 ч.З КК України Доповідач: Михайловський В.І.
УХВАЛА Іменем України
15 серпня 2006 року Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого Крижанівського В.В.
суддів Михайловського В.І.,
Гузовського О.Г.
прокурора Глазунова СВ.
засуджених ОСОБА_1,
ОСОБА_2
розглянула у відкритому судовом засіданні в залі суду в м. Житомирі кримінальну справу за апеляціями прокурора, який приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції, засуджених: ОСОБА_1, ОСОБА_2 на вирок Романівського районного суду Житомирської області від 30 травня 2006 року.
Цим вироком
ОСОБА_3, уродженець та мешканець ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянин України, не судимий, засуджений за ст. 185 ч.З КК України на 3 (три) роки 6 місяців позбавлення волі.
Міра запобіжного заходу засудженому визначена - підписка про невиїзд.
Відповідно до ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнений від призначеного покарання з випробуванням та іспитовим строком на 2 (роки), на засудженого покладені обов'язки згідно вимог ст. 76 КК України: не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти про зміну свого місця проживання, роботи, періодично з'являтися до вказаного органу на реєстрацію.
ОСОБА_1, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, не судимого, засуджений за ст.ст. 27 ч.5, 185 ч.З КК України на 4 (чотири) роки позбавлення волі.
Згідно ст. 75 та ст. 76 КК України засуджений ОСОБА_1 звільнений від призначеного покарання з випробуванням, іспитовим строком на 3 (три) роки та на нього покладені обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти про зміну свого місця проживання, роботи, періодично з'являтися для реєстрації.
Міра запобіжного заходу визначена - підписка про невиїзд.
ОСОБА_2, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянин, раніше судимий: 9.08.1990 року Новоодеським райсудом Миколаївської області за ст.ст. 100, 25 1 КК України на 3 (три) роки позбавлення волі умовно з обов'язковим залученням до праці, 18.01.1994 року Дзержинським райсудом Житомирської області за ст. 140 ч.2 КК України на 1 рік 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією 1/2 частини майна; 29.09.1999 року Дзержинським районним судом Житомирської області за ст. 140 ч.2 КК України на 2 (два) роки виправних робіт з відрахуванням 20% заробітку;
16.04.2003 року Чуднівським районним судом Житомирської області за ст. 185 ч.З, з застосуванням ст.ст. 71, 72 ч.1 КК України на З (три) роки 1 місяць позбавлення волі, звільнений умовно-достроково на 7 місяців 11 днів з ВТК-73 постановою Бердичівського міськрайонного суду від 22.03.2005 року, засуджений: за ст. 304 КК України на 3 (три) роки позбавлення волі; за ст. 185 ч.ЗКК України на 5 (п'ять) років позбавлення волі.
Згідно ст. 70 КК України шляхом поглинення більш суворим покаранням менш суворого остаточно визначено засудженому ОСОБА_2 покарання у вигляді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
Згідно вимог ст. 71 КК України до призначеного покарання повністю приєднано невідбутий строк покарання за попереднім вироком Чуднівського райсуду від 16.04.2003 року та остаточно визначено до відбуття 5 (п'ять) років 7 (сім) місяців 11 днів позбавлення волі.
Строк відбуття покарання засудженому ОСОБА_2 рахується з 24 листопада 2005 року.
Міра запобіжного заходу визначена - тримання під вартою.
Автомобіль "Москвич-М-2140" державний номер НОМЕР_1, який належить ОСОБА_1 та зберігається у Романівському РВ УМВС в Житомирській області звернути у прибуток держави як знаряддя злочину.
Речові докази по справі: автопричеп д/н НОМЕР_2 вирішено повернути власнику ОСОБА_4, а мотузок з цепом, який зберігається у камері схову Романівського РВ УМВС Житомирської області - знищити.
Згідно вироку суду, 28 жовтня 2005 року в ІНФОРМАЦІЯ_2 о пів на першу годину ночі ОСОБА_2 у стані алкогольного сп'яніння, за попередньою змовою з неповнолітнім ОСОБА_3 та ОСОБА_1 зайшов у домогосподарство ОСОБА_5, проник у хлів, звідки таємно викрав корову вагою 450 кг вартістю 4000 гривень. Вказану корову ОСОБА_2 спільно з неповнолітнім ОСОБА_3 завели на колишній аеродром поблизу автодороги Разіно-Романів та прив'язали до дерева.
Згодом ОСОБА_2 разом з ОСОБА_3 прийшли до будинку ОСОБА_1 у с. Врублівка Романівського району, сіли в автомобіль "Москвич М-2140" держномер НОМЕР_1 з причепом та о 5й годині ранку того ж дня приїхали до місця розташування корови, загрузили її на автопричеп, завезли у смт. Любар Житомирської області та продали того ж дня.
В апеляціях: прокурор просить змінити вирок суду щодо ОСОБА_3, призначивши йому мінімальне покарання, а саме 3 роки позбавлення волі, на підставі ст. 104 КК України звільнити ОСОБА_3 від призначеного покарання, якщо він протягом 1 року іспитового не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього судом обов'язки.
В обгрунтування апеляції прокурор послався на ті обставини, що судом не були враховані положення ст. 104 КК України, на підставі якої суд може звільнити неповнолітнього засудженого від відбування покарання з випробуванням та безпідставно застосував ст. 75 КК України. Суд не врахував, що неповнолітній ОСОБА_3 не був ініціатором вчинення злочину та знаходився під впливом ОСОБА_2, не зважаючи на відсутність тяжких наслідків для потерпілого ОСОБА_5, засудженому призначено надто суворе покарання, а також максимальний іспитовий строк.
Засуджений ОСОБА_1 просить скасувати вирок суду першої інстанції та постановити новий вирок, яким виправдати його.
В обгрунтування апеляції засуджений посилається на ті обставини, що він не вчиняв будь-яких дій по викраденню чужого майна - корови з домогосподарства у с. Врублівка, у справі відсутні будь-які докази, а сам вирок побудований на припущеннях. На думку засудженого ОСОБА_1 у суду були всі підстави для постановлення відносно нього виправдовувального вироку та виправлення помилки органів досудового слідства.
Засуджений ОСОБА_2 просить змінити вирок суду, виключивши з нього обвинувачення та засудження його за ст. 304 КК України, а також просить пом'якшити призначене судом покарання, вважаючи його надто суворим та несправедливим.
В обгрунтування апеляції засуджений посилається на те, що він тривалий час не міг влаштуватися на роботу, а органи досудового слідства і суд до розслідування та розгляду даної справи поставилися упереджено.
На думку засудженого ОСОБА_2 первинні покази були отримані з застосування недозволених методів і тиску з боку працівників міліції та він також просить врахувати, що крадіжки чужого майна він був вимушений вчиняти, оскільки був голодний, а в даний час він розкаюється, що скоїв злочин.
Заслухавши доповідача по справі, висновок прокурора, який частково підтримав подану апеляцію, надавши доповнення, в яких просив змінити вирок суду першої інстанції, призначивши засудженому ОСОБА_3 мінімальне покарання, застосувати ст.ст. 104, 75 КК України, звільнивши засудженого від покарання з випробувальним терміном на 1 рік, виключити з вироку щодо ОСОБА_2 обтяжуючу обставину-рецидив злочину, вказавши у вироці кваліфікуючу ознаку - вчинення злочину групою осіб, засуджених ОСОБА_1 і ОСОБА_2, які підтримали свої апеляції та заперечували проти апеляцій прокурора, обговоривши доводи апеляції та вивчивши справу, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора з доповненнями підлягає частковому задоволенню, а апеляції засуджених ОСОБА_1 і ОСОБА_2 задоволенню не підлягають з таких підстав.
Вина засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підтверджена наданими та дослідженими у судовому засіданні доказами: показами та заявою потерпілого ОСОБА_5, протоколами огляду місця пригоди (а.с.3,4-6,11,68-69,70,82), протоколом огляду та приєднання до справи речових доказів, протоколами відтворення обстановки та обставин події з участю ОСОБА_1 і ОСОБА_3
Суд першої інстанції надав правильну оцінку доказам та вірно кваліфікував дії засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за ст. 185 ч.З КК України, а ОСОБА_2 також за ст. 804 КК України.
Колегія суддів вважає необгрунтованими посилання засудженого ОСОБА_2 на ті обставини, що з боку органів досудового слідства до нього були застосовані недозволені методи досудового слідства, оскільки вони спростовуються письмовими матеріалами справи (а.с. 186-187), а саме постановою про відмову в порушенні кримінальної справи прокуратури Романівського району Житомирської області від 4 квітня 2006 року.
Що стосується доповнень до апеляції наданих прокурором та в яких він просить доповнити вирок суду першої інстанції кваліфікуючою ознакою: таємне викрадення чужого майна за попередньою змовою групою осіб ОСОБА_1 і ОСОБА_3, виключити з вироку відносно ОСОБА_2 обтяжуючу обставину - рецидив злочину, то колегія суддів задовольняє їх частково, виходячи з наступного.
Згідно вимог ст. 355 ч.1 та ч.2 КПК України до початку розгляду справи в апеляційному суді особа, яка подана апеляцію, має право доповнити, змінити або відкликати її, а також подати свої заперечення на апеляцію іншого учасника судового розгляду.
Внесення до апеляції змін, які тягнуть за собою погіршення становища засудженого або виправданого за межами строків на апеляційне оскарження не допускається.
Враховуючи, що додаткова вказівка у вироці на кваліфікуючу ознаку - за попредньою змовою групою осіб фактично погіршує становище засуджених ОСОБА_1 і ОСОБА_3, а вказане доповнення прокурора надійшло за межами строку на апеляційне оскарження, то апеляція в цій частині не підлягає задоволенню.
З матеріалів кримінальної справи вбачається, що злочинні дії ОСОБА_2 судом першої інстанції кваліфіковані як повторні, раніше він засуджувався за аналогічний злочин, пов'язаний з таємним викраденням чужого майна, а тому колегія суддів змінює вирок в цій частині та виключає з нього обтяжуючу обставину відносно ОСОБА_2: рецедив злочину.
Крім того, визначаючи неповнолітньому засудженому ОСОБА_3 покарання та іспитовий строк, суд першої інстанції помилково послався на вимоги ст. 102 замість ст. 104 КК України в резолютивній частині вироку, а тому вирок суду підлягає зміні і в цій частині.
Покарання засудженим ОСОБА_3, ОСОБА_1 і ОСОБА_2 призначено судом у відповідності до вимог ст. 65 КК України, з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, даних щодо осіб засудженим та всіх обставин справи, у тому числі і тих, на які є посилання в апеляціях.
Судом враховано, що засуджені вчинили тяжкий злочин, ОСОБА_3 і ОСОБА_2 у стані алкогольного сп'яніння, засуджений ОСОБА_2 раніше неодноразово засуджувався та відбував реально покарання за вчинення тяжких, корисливих злочинів, після умовно-дострокового звільнення з місць позбавлення волі повторно вчинив тяжкий злочин, а тому суд обгрунтовано застосував до нього ст. 71 КК України, приєднавши невідбутий строк покарання за попереднім вироком.
З урахуванням наведеного, колегія суддів не знаходить будь-яких підстав для пом'якшення покарання щодо засуджених ОСОБА_3, ОСОБА_1 та ОСОБА_2, визначеного судом першої інстанції.
Посилання засудженого ОСОБА_1 в апеляції на те, що він тільки перевозив викрадене майно, не приймаючи участі у крадіжці, а тому його автомобіль не може визнаватися знаряддям злочину, є безпідставним, оскільки дослідженими судом доказами повністю доведені злочинні дії ОСОБА_1, спрямовані на таємне заволодіння чужим майном. Без активної співучасті вказаної особи інші співучасники злочину реально були позбавлені можливості здійснити всі дії, необхідні для заволодіння майном потерпілого ОСОБА_5 та переміщення його для реалізації у смт. Любар Житомирської області.
А тому, враховуючи наведене, суд правомірно визнав використаний ОСОБА_1 автомобіль "Москвич М-2140" знаряддям злочину та звернув його у прибуток держави.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляцію прокурора, який приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції з наданими доповненням задовольнити частково, апеляції засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Вирок Романівського районного суду Житомирської області від ЗО травня 2006 року щодо ОСОБА_3, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 змінити.
Виключити з вироку обтяжуючу покарання обставину відносно засудженого ОСОБА_2 - рецидив злочину.
Вважати засудженим ОСОБА_3 за ст. 185 ч.З КК України, з застосуванням ст.ст. 75, 104 КК України до покарання, визначеного судом першої інстанції.
В решті вирок залишити без зміни.