справа № 2а-6927/10/0670
категорія 3.4
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 вересня 2010 р. м.Житомир
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Ракаловича В.М.
суддів Євпак В.В., Попової О.Г.
при секретарі - Шиндарівській В.В.,
розглянувши в порядку пеисьмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 < Текст > до Територіального управління Державної судової адміністрації в Житомирській області, Державної судової адміністрації України, Державного казначейства України < Текст >про визнання дій протиправними, стягнення недоотриманої заробітної плати, компенсації, зобов'язання вчинити дії,-
встановив:
в серпні 2010 року позивачка звернулась до суду з вказаним позовом до Територіального управління державної судової адміністрації України в Житомирській області, Державної судової адміністрації України, Державного казначейства України. Зазначала, що з 28.10.1992 року працює на посаді судді Коростенського міськрайонного суду Житомирської області. Просила визнати протиправною бездіяльність відповідачів щодо нарахування їй заробітної плати в період з 01.01.2006 року по 31.05.2010 року на підставі пункту 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 року №865 "Про оплату праці суддів", стягнути з Державної судової адміністрації України 152076,20грн. недоотриманої в період з 01.01.2006 року по 31.05.2010 року заробітної плати, зобов"язати Державне казначейство України провести відповідні видатки з Державного бюджетуУкраїни Державній судовій адміністрації України в особі Територіального управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області, зобов"язати Територільне управління державної судової адміністрації України в Житомирській області з 31.05.2010 року нараховувати та виплачувати заробітну плату з розрахунку посадового окладу врозмірі 7,5 мінімальних заробітних плат. Просила також стягнути індексацію заробітної плати, розмір якої становить 19533,48 грн.
В обгрунтування позову посилалась на те, що в спірний період часу кошти на оплату праці суддів виділялись відповідачами у меншому, ніж належало, розмірі, відповідно до визнаного судом протиправним пункту 4-1 постанови Кабінету Міністрів України "Про оплату праці суддів" №865 від 03.09.2005 року, яким було встановлено, що розміри посадових окладів суддів, передбачених цією постановою, встановлюються з розміру мінімальної заробітної плати 332 гривні і в подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати їх перерахунок не проводиться.
В подальшому письмовою заявою позивачка уточнила свої вимоги. Просила стягнути на її користь не індексацію заробітної плати, як було помилково зазначено у позовній заяві, а компенсацію втрати нею частини доходів у зв"язку з порушенням термінів виплати зарплати.
Позивач в судове засідання не прибув, про дату час та місце розгляду справи повідомлений у передбаченому законом порядку. Просив слухати справу у його відсутність.
Представники Державного казначейства України, Державної судової адміністрації України та Територіального управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області в судове засідання не прибули, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд приходить до висновку, що адміністративнйи позов підлягає частковому задоволенню.
Судом встановлено,що ОСОБА_1 з 28 жовтня 1992 року працює на посаді судді Коростенського міськрайонного суду, і відповідно до Конституції України та Закону України "Про статус суддів", має право на належне матеріальне та соціальне забезпечення.
З вересня 2005 року Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову №865"Про оплату праці судів", яко було затверджено схеми посадових окладів керівників та суддів Конституційного Суду України, Верховного Суду України, вищих спеціалізованих судів, Апеляційного суду України, апеляційних та місцевих судів згідно з додатками 1-6. Посадові оклади, передбачені цією постановою, встановлювались виходячи з кількості розмірів мінімальної заробітної плати.
31 грудня 2005 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову №1310, якою доповнив постанову № 865 від 03.09.2005 року пунктом 4-1 такого змісту:"Установити, що розміри посадових окладів, передбачених цією постановою встановлюються виходячи з розміру мінімальної заробітної плати-332 грн.і в подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати їх перерахунок не проводиться"
В спірний період часу кошти на оплату судді виділялись відповідачами з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України №1310, відповідно їм нараховуваласьі заробітна плата за місцем роботи.
Проте прийняття зазначених змін до постанови Кабінету Міністрів № 865 було протиправним, що встановлено постановою Печерського районного суду м. Києва від 19 березня 2007 року по справі ОСОБА_2 до держави Україна, Кабінету Міністрів України, Державного казначейства України, Державної судової адміністрації України. Постановою суду пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України №1310 від 03 вересня 2005 року визнаний протиправним і скасований. Ухвалою Київського апеляційного суду адміністративного суду від 03 грудня 2007 року постанова суду першої інстанції по вказаній справі залишена без змін. Ці судові рішення залишені без змін судом касаційної інстанції.
Отже, відповідно до ст.72 КАС України, протиправність пункту 4-1 постанови Кабінету Міністрів України №1310 від 03 вересня 2005 року не потребує доказування.
Законами України "Про Державний бюджет України на 2006 рік", Про Державний бюджет України на 2007 рік", Про Державний бюджет України на 2008 рік" "Про Державний бюджет України на 2009 рік", "Про державний бюджет України на 2010 рік" встановлювались розміри мінімальної заробітної плати: з 01січня 2006 року -350грн.,з 01 липня 2006 року-375грн.,з 01 грудня 2006 року- 400 грн., з 01 квітня 2007 року- 420 грн.,з 01 липня2007 року- 440 грн., з 01 жовтня 2007 року- 460 грн., з 01 січня 2008 року-515 грн., з 01 квітня 2008 року-525 грн., з 01 жовтня 2008 року-545 грн., з 01 грудня 2008 року-605 грн., 01 січня 2009 року - 605 грн.00 коп.,з 1 квітня 2009 року-625 грн.00 коп.,з 1 липня 2009 року- 630 грн., з 1 жовтня 2009 року-650 грн. з 1 грудня 2009-669 грн.00 коп., з січня 2010 року-869 грн., з 01 квітня 2010 року-884грн., з 01 липня 2010 року -888 грн.
Заробітна плата позивачці нараховувалась за період з січня 2006 року з розрахунку посадових окладів, кратних мінімальній заробітній платі в розмірі 332 грн.,тому вона недоотримала заробітну плату та щомісячне грошове утримання. Розмір заборгованості підтверджений висновком аудитора № 223 від 30.07.2010 року. Крім заробітної плати на користь позивачки підлягає стягненню компенсація за за затримку її виплати відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 21.01.2001 року № 159 "Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв"язку з порушенням термінів їх виплати" Розмір компенсації теж визначений аудиторським висновком . Загальна сума заборгованості становить 171 609,68 грн.
Відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій України", ст.ст. 120, 126 цього Закону та Положення про Державну судову адмінітсрацію України, остання з 01 січня 2003 року є головним розпорядником бюджетних асигнувань, які передбачені на утримання судової влади, а Державне казначейство України відповідно .ст. 48 Бюджетного Кодексу України та п.1.ч.4 Положення про Державне казначейство України, здійснює розрахунково-касове обслуговування розпорядників бюджетних коштів,а Територіальне управління Державної судової адміністрації в Житомирській області здійснює нарахування заробітної плати суддям, тому вони є належними відповідачами по справі.
Незважаючи на визнання пункту4-1 постанови Кабінету Міністрів України №1310 від 03 вересня 2005 року протиправним і скасування, відповідачі не вжили заходів до погашення заборгованості перед позивачкою, що утворилась, не перерахували відповідні кошти суду за місцем її роботи.
Враховуючи викладене, суд вважає недоотриману заробітну позивачці стягнути з Державної судової адмінітсрації України і зобов"язати Державне казначейство України провести відповідні видатки з Державного бюджету України. Вимога до Територіального управління Державної судової адміністрації в Житомирській області про покладення зобов"язанння на майбутнє задоволенню не підлягає
Керуючись ст. ст.126, 130 Конституції України, ст.14 Закону України "Про судоустрій України",ст.ст.86,158-163,167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-
постановив:
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України, Державного казначейства України щодо непогашення заборгованості перед суддею Лешко Світланою Миколаївною по заробітній платі, що виникла у зв"язку із застосуванням п.4-1 Постанови Кабінету Міністрів України від 31.12.2005 року №1310 "Про оплату праці суддів"
Стягнути з Державної судової адміністрації України на користь ОСОБА_1 за період 01 січня 2006 року по 31 травня 2010 року 152076,20 грн. як суми недоотриманої заробітної плати та 19533,48грн. компенсації заробітної плати, а всього 171609,68грн.
Зобов"язати Державне казначейство України провести видатки з Державного бюджету Державній судовій адміністрації України в розмірі 171609,68 грн. для виплати заборгованості ОСОБА_1.
Постанова суду може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отрим ання копії постанови
Головуючий суддя: В.М. Ракалович
Судді: В.В. Євпак
О.Г. Попова
Повний текст постанови виготовлено: < Дата >
присуджено до стягнення < сума > грн.
матеріальну шкоду < сума > грн.
моральну шкоду < сума > грн.