ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  37/261

30.08.07

За позовом До Про

Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» Комунального підприємства «Житловик» стягнення 343867,58 грн.

                                                                                 Суддя  Кондратова І.Д.                                                                                                                                                  

В засіданнях брали участь представники сторін :

Від позивача : Шевчук А.С. -  представник за довіреністю № 07/7530 від 09.11.2006 року;   Черноволов В.А. -  представник за довіреністю № 07/272 від 16.01.2007 року; Сокол О.В.- представник за довіреністю № Д07/273 від 16.01.2007 року;

Від відповідача : Соломса О.І.- представник за довіреністю № б/н від 05.01.2007 року;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» до Комунального підприємства «Житловик»  про стягнення 343867,58 грн. (291259,69 грн. - основний борг, 8601,08 грн. - пені, 34636,44 грн. - інфляційних витрат, 9370,36 грн. –три відсотки річних).

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов’язання щодо повноти та своєчасності внесення оплати за отриману за вказаним договором електричну енергію, внаслідок чого за період з грудня 2004 року по січень 2007 року основний борг становить 291259,69 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.05.2007 р. порушено провадження у справі № 37/261, розгляд справи було призначено на 29.05.2007 року о 10-00.

Ухвалами Господарського суду міста Києва від 29.05.2007 року, 12.06.2007 року та 26.06.2007 року  розгляд справи було відкладено на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 10.07.2007 року представники сторін подали суду клопотання про продовження строку вирішення спору по  справі № 37/261.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.07.2007 року було продовжено строк вирішення спору на підставі статті 69 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 37/261 від 10.07.2007 року було зупинено провадження у справі на підставі статі 79 Господарського процесуального кодексу України.

17.07.2007 року провадження у справі було поновлено та призначено розгляд справи на 30.08.2007 року о 11-00.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просить суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 343867,58 грн.

Представник відповідача в судове засідання 30.08.2007 року не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, про час там місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.07.97. № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 30.08.2007 року  за згодою представника позивача було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

                                       ВСТАНОВИВ:

01.03.1996 року між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго»(електропостачальною організацією) та Житлово-комунальною конторою об’єднання «Київміськбудматеріали», що було перейменовано в Комунальне підприємство «Житловик»відповідно до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 14.03.2003 № 409 (споживачем) було укладено договір на постачання електричної енергії  № 71107 (далі - Договір).

Відповідно до п. 2.1 Договору позивач відпускає електроенергію дозволеної до використання потужності за умовами, визначеними йому договором, а відповідач зобов’язується своєчасно та у повному обсязі здійснювати розрахунки відповідно до встановлених Договором умов та термінів оплати.

Згідно п. 1 Додатку 13а до Договору оплата за використану електроенергію визначається у відповідності з очікуваним споживанням електроенергії в наступному розрахунковому періоді з урахуванням сальдо розрахунків за минулий розрахунковий період і є передплатою.

Відповідно до Додатка № 4 до Договору, споживач щомісячно 21 –23 числа направляє свого представника в Південний РКМ для подання звіту про використану електроенергію за розрахунковий місяць документів, що підтверджують оплату за розрахунковий період та одержання платіжних вимог-доручень (платіжних доручень) для оплати використаної електроенергії в наступному періоді. Оплата платіжних доручень здійснюється споживачем самостійно, в 3-денний строк після дати, зазначеної в платіжному документі.

Внаслідок неналежного виконання  відповідачем своїх договірних зобов’язань у останнього  виникла заборгованість у розмірі 291259,69 грн. за період з 01.12.2004 року по 01.01.2007 року. Розрахунок суми боргу, табуляграма та звіт про використану електроенергію знаходяться в матеріалах справи.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до  статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З наданих Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго» в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут  Київенерго»доказів вбачається, що позивач виконав свої зобов’язання, покладені на нього договором, в повному обсязі.

Відповідачем не надано жодних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем у позовній заяві.

Як визначено частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України зазначено, що кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

З 01.01.2004 року набрав чинності Цивільний кодекс України від 16.01.2003 року. Відповідно до п. 4 його Прикінцевих та перехідних положень щодо цивільних відносини, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов’язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. Оскільки правовідносини між сторонами продовжують існувати, вони регулюються нормами Цивільного кодексу України.

Таким чином, відповідач порушив вимоги ст. 526 Цивільного кодексу України, відповідно до якої зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Отже, вимоги про стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 291259,69 грн. є законними та обґрунтованими.

Крім того, статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов’язань.

Відповідно до частин 1,3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п.2 Додатка 13а до Договору за несвоєчасне виконання його умов передбачена пеня, яка нараховується на суму боргу на початок місяця, у розмірі 0,75 % за кожен день прострочення платежу до моменту його повного погашення.

Проте, статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»передбачено, що розмір пені, який обчислюється від суми прострочення платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який стягується заборгованість.

Частиною 1 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що законом щодо окремих видів зобов’язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Оскільки розмір пені обмежується законом, а в договорі сторони встановили пеню в розмірі 0,75% заборгованості за кожен день прострочення, яка більша ніж та, що передбачена Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, позивач правомірно, враховуючи вимоги вищезазначеного Закону, нарахував відповідачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла за період, за який сплачується пеня в розмірі 8601,08 грн., а тому вимога позивача щодо стягнення пені визнається судом обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, позивач посилаючись на статтю 625 Цивільного кодексу України, просить суд стягнути на свою користь 3% річних з простроченої суми в розмірі 9370,36грн. та інфляційну складову боргу в розмірі 34636,44 грн.

Згідно статті 614 Цивільного кодексу особа, яка порушила зобов’язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов’язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов’язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Оскільки, матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов’язання, з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу  України, підлягають стягненню 34636,44 інфляційних витрат за увесь час прострочення платежу та 9370,36 грн. - три проценти річних від простроченої суми,  розмір яких визначений за обґрунтованим розрахунком позивача.

Таким чином, позовні вимоги  є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у частині стягнення 34636,44  грн.  індексу інфляції та трьох процентів річних у розмірі 9370,36  грн.

Відповідно до статті  49 Господарського процесуального кодексу України на відповідача покладаються судові витрати по сплаті державного мита в розмірі 3438,68 грн. та 118,00 –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 192, 193, Господарського кодексу України, ст. ст. 525, 526, 530, 541, 546, 549 Цивільного кодексу України, ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, -

          

ВИ Р І Ш И В:

1.          Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Комунального підприємства «Житловик»(01013м. Київ,  Печерський р-н, вул. Кіквідзе, 21  код ЄДРПОУ 05418023) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»(01001, м. Київ, пл. І. Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час здійснення виконавчого провадження 291259 (двісті дев’яносто одна тисяча двісті п’ятдесят дев’ять) грн. 69 коп. –основного боргу, 8601 (вісім тисяч шістсот одна) грн. 08 коп. –пені, 34636 (тридцять чотири тисячі шістсот тридцять шість) грн. 44 коп. - інфляційних витрат, 9370 (дев’ять тисяч триста сімдесят) грн.  36 коп. –3 % річних від простроченої суми,   3438 (три тисячі чотириста тридцять вісім) грн. 68  коп. - державного мита та 118 (сто вісімнадцять)  грн.  00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4.          Рішення вступає в законну силу після десятиденного терміну з дня його прийняття, оформленого у відповідності до ст. 84 ГПК України.

Суддя                                                                                                 І.Д. Кондратова

Дата підписання

рішення 16.10.2007 р.