ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 11 жовтня 2010 р.                                                                                    № 25/7  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

головуючого      Кота О.В.,

суддів:Демидової А.М.,

Шевчук С.Р.,          

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Український професійний банк"

на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 30.06.2010 р.

(залишено без змін рішення господарського суду міста Києва  від 25.03.2010 р.)

у справі№ 25/7

за  позовом Публічного акціонерного товариства акціонерного банку "Укргазбанк"

доВідкритого акціонерного товариства "Український професійний банк"

провизнання недійсним попереднього договору

та за зустрічним позовомВідкритого акціонерного товариства "Український професійний банк"

доПублічного акціонерного товариства акціонерного банку "Укргазбанк"

проспонукання укласти договір купівлі-продажу

за участю представників:

від ПАТ АБ "Укргазбанк"Лінніченко І.В.

від ВАТ "Український професійний банк"Королецька В.А.

          В С Т А Н О В И В:

У грудні 2009 року Публічне акціонерне товариство "Укргазбанк" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Український професійний банк" про визнання недійсним попереднього договору № 090525/1 від 25.05.2009 р., укладеного між позивачем та відповідачем.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що спірний договір укладений представником позивача з перевищенням повноважень, оскільки постановами Правління Національного банку України № 339 від 28.10.2008 р. та № 451/БТ від 24.12.2008 р. банку заборонено придбання цінних паперів, крім державних цінних паперів та депозитних сертифікатів Національного банку України. Крім того, позивач посилається на те, що спірний договір не міг бути підписаний представником без наявності відповідного рішення кредитного комітету Банку, яке в даному випадку відсутнє.

Під час розгляду справи Відкрите акціонерне товариство "Український професійний банк" звернулося до суду з зустрічним позовом до Публічного акціонерного товариства "Укргазбанк" про зобов'язання відповідача укласти з позивачем договір купівлі-продажу іменних безпроцентних дисконтних облігацій, серії І, емітованих Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська інвестиційно-інжинірингова компанія", в кількості 12 750 шт. за ціною 13 923 765,00 грн.

Позовні вимоги за зустрічним позовом обґрунтовані тим, що між сторонами було укладено попередній договір № 090525/1 від 25.05.2009 р., за яким сторони зобов'язалися укласти договір купівлі-продажу вказаних цінних паперів, проте відповідачем за зустрічним позовом не було виконане вказане зобов'язання.

Рішенням господарського суду міста Києва від 25.03.2010 р. у справі № 25/7 (суддя Морозов С.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.06.2010 р. (колегія суддів у складі: Корсака В.А. –головуючого, Авдеєва П.В., Коршун Н.М.), у позові Публічного акціонерного товариства "Укргазбанк" та у зустрічному позові Відкритого акціонерного товариства "Український професійний банк" відмовлено повністю.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду міста Києва від 25.03.2010 р. та постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.06.2010 р. в частині зустрічного позову, Відкрите акціонерне товариство "Український професійний банк" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд скасувати вказане рішення в частині відмови в задоволенні вимог за зустрічним позовом та постанову і прийняти нове рішення, яким задовольнити зустрічний позов в повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що оскаржувані судові акти у частині зустрічного позову прийняті з неправильною юридичною оцінкою обставин справи та порушенням і неправильним застосуванням норм матеріального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 28.09.2010 р. колегією суддів у складі: Кота О.В. - головуючого, Демидової А.М., Шевчук С.Р. прийнято касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Український професійний банк" до касаційного провадження та призначено розгляд скарги у судовому засіданні на 11.10.2010 р. о 12 год. 35 хв.

Вислухавши представників сторін, розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 25.05.2009 р. між позивачем та відповідачем було укладено попередній договір № 090525/1 (далі –Попередній договір), за яким сторони взяли на себе зобов'язання при настанні обумовлених цим договором обставин укласти договір купівлі-продажу цінних паперів, наслідком виконання якого буде набуття позивачем прав власності на цінні папери, які належать відповідачу на умовах, встановлених цим договором.

Відповідно до п.п. 1.2, 1.3 Попереднього договору сторони домовились про наступні суттєві умови договору купівлі-продажу: вид цінних  паперів –іменні безпроцентні дисконтні облігації Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська інвестиційно-інжинірингова компанія" за ціною 1 092,06 грн., в кількості 12 750 шт. загальною вартістю 13 923 765,00 грн. (далі –цінні папери); строк укладення договору купівлі-продажу –не пізніше 10.11.2009 р.

Попередній договір підписаний від імені позивача заступником голови правління Ткаченком В.В., що діє на підставі довіреності № 647 від 27.03.2009 р., а з боку відповідача - заступником голови правління Мирочинським В.Д., який діє підставі довіреності № 96 від 09.01.2008 р., та скріплений печатками вказаних установ.

Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 202 ЦК України).

Згідно зі ст.ст. 237, 239 ЦК України цивільні права та обов'язки особа може набувати через свого представника.

Відповідно до ст. 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво може виникати на підставі договору.

Згідно зі ст. 239 ЦК України правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє.

У відповідності до ст. 1000 ЦК України правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя .

У статті 244 ЦК України визначено, що представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

Відповідно до ст. 246 ЦК України довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами, та скріплюється печаткою цієї юридичної особи.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що у матеріалах справи міститься довіреність від 27.03.2009 р., посвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івановою С.М., відповідно до якої заступник голови правління ТОВ "Укргазбанк" Ткаченко В.В. уповноважений представляти позивача з питань банківської діяльності перед третіми особами. Зазначена довіреність підписана головою правління позивача та скріплена печаткою підприємства.

Згідно з цією довіреністю для виконання своїх представницьких функцій Ткаченко В.В. має право вчиняти правочини, що створюють, змінюють і припиняють цивільні права і обов'язки банку, в тому числі укладати та підписувати від імені банку всі незаборонені діючим законодавством міжбанківські договори, у тому числі договори купівлі-продажу цінних паперів.

За таких обставин, враховуючи на те, що за довіреністю від 27.03.2009 р. Ткаченко В.В. був уповноважений  укладати та підписувати  договори, договори купівлі-продажу цінних паперів, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає обґрунтованими висновки господарських судів попередніх інстанцій про те, що попередній договір № 090525/1 від 25.05.2009 р. був підписаний ним в межах наданих позивачем повноважень.

Також, господарськими судами попередніх інстанцій обґрунтовано не прийнято до уваги посилання позивача на заборону позивачу придбання цінних паперів, встановлену постановами Правління Національного банку України № 339 від 28.10.2008 р. та № 451/БТ від 24.12.2008 р., оскільки в зазначених постановах йде мова лише про вказівку на укладання в майбутньому з Публічним акціонерним товариством акціонерним банком "Укргазбанк" відповідних договорів, у яких повинні бути передбачені умови щодо заборони позивачу придбання цінних паперів, крім державних цінних паперів та депозитних сертифікатів Національного банку України. При цьому, саме у постановах Правління Національного банку України № 339 від 28.10.2008 р. та № 451/БТ від 24.12.2008 р. не міститься прямої заборони позивачу на вчинення цих дій.

Колегія суддів касаційної інстанції також погоджується з висновками судів попередніх інстацій про необґрунтованість посилань позивача на необхідність отримання рішення кредитного комітету позивача щодо укладення попереднього договору, оскільки виходячи із визначень ст.ст. 655, 1054 ЦК України купівля-продаж цінних паперів не є кредитною операцією, а недотримання внутрішніх процедур попереднього узгодження договору структурними підрозділами банку не може бути підставою для визнання договору недійсним.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку що місцевий господарський суд, з яким погодився апеляційний господарський суд, правомірно відмовив у задоволенні первісного позову.

Щодо зустрічних позовних вимог Відкритого акціонерного товариства "Український професійний банк" колегія суддів касаційної інстанції зазначає наступне.

Згідно зі ст. 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, відповідно до п. 2.1 Попереднього договору обов'язок укласти договір купівлі-продажу у термін, встановлений у п. 1.3.3 цього договору (а саме до 10.11.2009 р.) виникає у сторін у разі, якщо позивач або відповідач за зустрічним позовом надішле іншій стороні належним чином оформлене повідомлення не пізніше ніж за 1 робочий день до дати, зазначеної в п. 1.3.3 цього договору. Повідомлення є обов'язковим і здійсненим належним чином  при направленні його рекомендованим листом за адресами сторін, вказаними у цьому договорі. Сторони домовились, що необхідним та достатнім доказом надіслання письмового повідомлення, зазначеного у цьому пункті, є поштова квитанція.

Разом з тим, судами встановлено, що позивачем за зустрічним позовом не доведено дотримання ним умов п. 2.1 Попереднього договору щодо направлення іншій стороні повідомлення, з чим пов'язане виникнення обов'язку відповідача за зустрічним позовом укласти договір купівлі-продажу, оскільки докази направлення відповідачу за зустрічним позовом пропозиції про укладення договору купівлі-продажу на умовах, викладених у Попередньому договорі, рекомендованим листом (а саме поштова квитанція) в матеріалах справи відсутні.

Водночас апеляційним господарським судом встановлено, що у матеріалах справи відсутні докази того, що позивач за зустрічним позовом направляв текст договору купівлі-продажу способами, передаченими у п. 2.2 Попереднього договору, де встановлено, що допускається обмін електронними версіями та факсокопіями тексту договору купівлі-продажу з підписанням його уповноваженими представниками сторін за місцезнаходженням сторін та передачею оригіналів договору купівлі-продажу кур'єром, спецзв'язком або рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Також, частиною 3 статті 635 ЦК України передбачено, що зобов'язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором.

Як встановив господарський суд апеляційної інстанції, у п. 2.1 Попереднього договору сторони передбачили, що у разі, якщо до 09.11.2009 р. належним чином оформлене повідомлення не буде направлено однією із сторін, а інша сторона не пізніше 09.11.2009 р. включно не отримає зазначене повідомлення, цей Попередній договір вважається припиненим за взаємною згодою сторін.

Враховуючи те, що як встановлено судами, жодною із сторін не було направлено іншій стороні належного повідомлення або тексту договору купівлі-продажу згідно з умовами Попереднього договору, обґрунтованим є висновок апеляційного господарського суду про те, що з 09.11.2009 р. Попередній договір є припиненим за взаємною згодою сторін.

За таких обставин, колегією суддів Вищого господарського суду України визнаються правомірними висновки господарських судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні зустрічного позову Публічного акціонерного товариства акціонерного банку "Укргазбанк".

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 1115 ГПК України та ч.ч. 1, 2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові господарських судів. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

На підставі встановлених фактичних обставин місцевим господарським судом правильно застосовано приписи процесуального законодавства та матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини, та правомірно відмовлено у первісному та у зустрічному позовах.

У свою чергу, висновки апеляційного господарського суду ґрунтуються на доказах, наведених в постанові суду, та відповідають положенням чинного законодавства. Як наслідок, прийнята апеляційним господарським судом постанова відповідає положенням ст. 105 ГПК України.

Твердження оскаржувача про порушення та неправильне застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального права при прийнятті рішення та постанови не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових актів колегія суддів не вбачає.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Український професійний банк" залишити без задоволення.

 Постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.06.2010 р. та рішення господарського суду міста Києва від 25.03.2010 р. у справі № 25/7 залишити без змін.    

 Головуючий суддя                                                                                 О.В. Кот

 Судді                                                                                             А.М. Демидова

                                                                                                                                 С.Р. Шевчук