ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34 |
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03.10.2007р. | м.Київ | № 38/277-А |
12 год. 15 хв.
За позовом | Прокурора Святошинського району м. Києва в інтересах держави в особі Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів |
До | Товариства з обмеженою відповідальністю “ЕЛІС” |
Третя особа | Святошинський районний центр зайнятості |
Про | стягнення 1585,00 грн. |
Суддя Власов Ю.Л.
Секретар судового засідання Долга О.Р.
Представники: |
Від Прокурора | П’ятецька І.В. |
Від Позивача | Поліщук С.А., Дахова О.С. |
Від відповідача | не з’явились |
Від Третьої особи | Палівода Н.П., Малярчук М.П. |
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Прокурор Святошинського району м. Києва звернувся до Господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі Позивача з позовною заявою до Відповідача про стягнення 1585 грн. штрафних санкцій.
Заявлений позов Прокурор обґрунтовує тим, що відповідно до норм чинного законодавства Відповідач мав влаштувати 1 інваліда, що зроблено не було. Порядок сплати підприємствами, установами, організаціями штрафних санкцій передбачений відповідною постановою КМУ від 28.12.01р. №1767, згідно якої санкції сплачуються не пізніше 15 квітня року, що настає за звітним. Проте, штрафні санкції Відповідачем сплачені не були.
Позивач письмових пояснень з приводу заявленого Прокурором позову не подав, проте в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги.
Відповідач письмових заперечень з приводу заявленого позову або будь-яких інших документів суду не подав, в судові засідання своїх представників взагалі не направляв.
Третя особа письмових пояснень на позовну заяву не подала, однак в судовому засіданні підтримала позовні вимоги прокурора.
Господарським судом заслухані пояснення сторін, досліджені подані докази. За результатами слухання сторін, дослідження доказів, господарський суд
ВСТАНОВИВ:
Як вбачається зі звіту Відповідача за 2006 рік, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу осіб –15, кількість інвалідів –штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях створених відповідно до вимог ст.19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в України” осіб –1, фонд оплати праці штатних працівників з одним десятковим знаком –95,1; середньорічна заробітна плата штатного працівника, грн. –6,34, сума коштів штрафних санкцій за нестворені робочі місця для інвалідів, грн. –3,170.
Як вбачається з листа Святошинського районного центру зайнятості від 01.06.07р., Відповідач у 2006 році надавав вакансію для працевлаштування інваліда на посаду бухгалтера.
Як вбачається зі звітів Відповідача по формі №3-ПН станом на 27.09.2006р., 12.10.2006р., 16.11.2006р., 11.12.2006р., останнім надавались вакансії за спеціальністю слюсар-ремонтник морозильного обладнання та бухгалтер для працевлаштування інвалідів.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Господарський суд міста Києва вважає, що позов Прокурора задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Згідно із ст.18 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” в редакції від 01.01.2006р. працевлаштування інвалідів здійснюється органами центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів. Підприємства, установи і організації, які використовують працю інвалідів, зобов'язані створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством.
Відповідно до ст.18, 181 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” в редакції від 18.03.2006р. підприємства, установи, організації зобов'язані надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Рішення про визнання інваліда безробітним і взяття його на облік для працевлаштування приймається центром зайнятості за місцем проживання інваліда на підставі поданих ним рекомендації МСЕК та інших передбачених законодавством документів. Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.
Згідно із ч.1,3 ст.19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця. Керівники підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання у разі незабезпечення зазначених нормативів несуть відповідальність у встановленому законом порядку.
Відповідно до п.5 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №314 від 03.05.1995р. “Про організацію робочих місць та працевлаштування інвалідів” підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування ) робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Відповідно до п.14 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів підприємства, в тому числі, у межах доведеного нормативу створюють за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів, щорічно до 1 лютого року, що настає за звітним, подають відділенням Фонду соціального захисту інвалідів відомості про середню річну заробітну плату на підприємстві, середньооблікову чисельність штатних працівників облікового складу та про кількість працюючих інвалідів, інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів.
Відповідно до п.3 Інструкції щодо заповнення форми звітності №3-ПН “Звітність про наявність вакансій”, затвердженої наказом Міністерства праці України від 19.12.2005р. №420 “Про затвердження форм звітності та інструкції щодо їх заповнення”, у графі 15 наводяться дані про можливість працевлаштування на вільне робоче місце (вакантну посаду) особи, що належить до окремої категорії громадян, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці, у рахунок річної броні, установленої місцевими державними адміністраціями, виконавчими органами відповідних рад за поданням центрів зайнятості, відповідно до статті 5 Закону України “Про зайнятість населення”, із змінами та доповненнями, а також інвалідів, пенсіонерів, студентів та інших. Наявність вільного робочого місяця (вакантної посади) зазначається щодо кожної категорії громадян окремо під шифром, в тому числі, 11 –інваліди.
Згідно із ст.20 Закону України “Про основу соціальної захищеності інвалідів в Україні” підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.
Отже, законодавство України обов’язок з працевлаштування інвалідів покладає на орган державної влади з питань праці та соціальної політики, органи місцевого самоврядування, громадські організації інвалідів, але цьому мають передувати певні дії підприємств, установ і організацій зі створення робочих місць для інвалідів та з відповідного інформування зазначених органів з метою працевлаштування інвалідів. Вказаний висновок підтверджується постановою Вищого господарського суду України від 20.12.2005р. у справі №4/220. Для підприємств незалежно від форми власності встановлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів; якщо на підприємстві працюють від 8 до 25 чоловік, то вказане підприємство повинно забезпечити за власні кошти одне робоче місце для інваліда, про що проінформувати центр зайнятості. Підприємство повинно щорічно до 1 лютого року, що настає за звітним, подавати відділенням Фонду соціального захисту інвалідів звіти, в яких вказувати про середню річну заробітну плату на підприємстві, чисельність штатних працівників та про кількість працюючих інвалідів. За нестворення робочих місць для інвалідів або створення в кількості меншій ніж передбачено нормами чинного законодавства, підприємство сплачує штрафні санкції.
Як вбачається з матеріалів справи, середньооблікова кількість штатних працівників Відповідача складає 15 осіб. Отже, Відповідач згідно із ст.19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” повинен був створити одне робоче місце для працевлаштування інваліда, про що проінформувати відповідний центр зайнятості.
Як встановлено судом та підтверджується листом Третьої особи, Відповідач у 2006 році інформував районний центр зайнятості щодо вакансії бухгалтера для працевлаштування інваліда. Як вбачається з матеріалів справи, зокрема зі звітів Відповідача, останній у 2006 році, крім посади бухгалтера, також пропонував вакансію слюсаря-ремонтника морозильного обладнання.
З вищенаведеного вбачається, що Відповідачем було виконано вимоги чинного законодавства України щодо створення робочого місця для працевлаштування інваліда та інформування відповідного центру зайнятості з метою працевлаштування інваліда. Проте, як вбачається з матеріалів справи районний центр зайнятості відповідно до вказаних вище норм права не направляв до Відповідача жодного інваліда для працевлаштування, а також не повідомляв про наявність непрацюючих інвалідів інших спеціальностей.
Враховуючи викладене, суд вважає, що в діях Відповідача відсутня вина у не працевлаштуванні інваліда на створені Відповідачем робочих місць для інвалідів, наявність якої є обов’язковою умовою накладення на Відповідача штрафних санкцій, передбачених ст.20 Закону України “Про основу соціальної захищеності інвалідів в Україні”, тому позовні вимоги Прокурора про стягнення з Відповідача штрафних санкцій є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.2, 7, 17, 158, 161, 162, 163 та п.6 Прикінцевих та Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, Господарський суд міста Києва, -
ВИРІШИВ:
1. У позові відмовити повністю.
2. Дана постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження або апеляційної скарги в порядку, встановленому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України. Дана постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Ю.Л. Власов
Постанова підписане 11.10.2007р.