Справа 2-а-1059/10

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2010 року Центральний районний суд м. Сімферополя Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого судді Благодатної О.Ю.,

При секретарі Вишнякової К.С., Чічуа Г.А.,

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Сімферопольської міської ради, виконавчого комітету Центральної районної ради м. Сімферополя, треті особи ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання незаконним рішення,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради, виконавчого комітету Центральної районної ради м. Сімферополя, треті особи ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання незаконним рішення, мотивуючи свої вимоги наступним.

23 липня 1993 року згідно розпорядження органу приватизації виданого виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради народних депутатів свідоцтво про право власності на житло яке розташоване АДРЕСА_1. Квартира належить на праві приватної часткової власності ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_6 в рівних частках.

Витрати по обслуговуванню, ремонту та сплаті комунальних послуг всі оплачували спільно.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 – свідоцтво про смерть від 14.04.1994 року.

Після смерті ОСОБА_5 – ОСОБА_2 переоформила особовий рахунок на себе.

В грудні 2009 року позивачу стало відоме, що 25 квітня 1995 року рішенням № 100/1 виконавчого комітету Центральної районної ради народних депутатів м. Сімферополя було прийнято рішення про передачу 1/5 частки квартири по АДРЕСА_1 в особисте користування ОСОБА_2

Позивач вважає дане рішення незаконним, т.я. 16.04.94 року фінансовий відділ Центральної районної ради успадкував 1/5 частку квартири № 2 після смерті ОСОБА_5 , про що було видано свідоцтво про право на спадщину. Після цього ніяких дії щодо реєстрації даного нерухомого майна проведено не було. У зв’язку з тим, що на думку позивача, рішення № 100/1 від 25.04.95 року є необґрунтованим і не відповідає закону, законні права та інтереси інших співвласників суттєво порушені, у зв’язку з чим просить визнати незаконним дане рушення.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_7 позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила задовольнити.

Представник відповідача  - виконавчого комітету Сімферопольської міської ради – Корнеева В.С., до судового засідання не з’явилася, про день та  час слухання справи сповіщалася належним чином. Надала суду заяву розглядати справу у її відсутність.

Представник відповідача – виконавчого комітету Центральної районної ради м. Сімферополя – Літвінова В.В. проти позовних вимог заперечувала, та пояснила, що рішення № 100/1 від 25.04.95 року, прийнято у відповідності до ст. 113 ЦК України в редакції 1963 року, який діяв на момент його прийняття, та повністю є законним, та підстав для визнання його незаконним немає. Позов просила залишити без задоволення.

Третя особи ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до судового засідання не з’явилися, про день та час слухання справи сповіщалися належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність стороні, т.я. в матеріалах справи досить доказів про взаємостосунки сторін.

Суд, заслухав думку сторін, вивчивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, та підлягаючими задоволенню.

Судовим розглядом встановлено, що свідоцтво про право власності на житло від 23.07.1993 року, ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_4 у рівних долях належить АДРЕСА_1.

Відповідно до рішення виконавчого комітету Центральної районної ради народних депутатів г. Сімферополя від 25.04.95 року, в особове користування виділено ОСОБА_2 1/5 долю квартири АДРЕСА_1, передану на баланс ЖЄО Центрального району на підставі рішення районного виконкому № 417.

Відповідно до повідомлення СМ БРТІ № 9738 від 28.09.10 року, право власності на АДРЕСА_1, зареєстровано у рівних долях за ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_4

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про місцеві ради народних депутатів Української ССР і місцевим самоврядуванні» органи місцевого самоврядування мають право: передати об’єкти комунальної власності у тимчасове або постійне користування, оренду, продавати їх підприємствам, організаціям і установам, окремим громадянам та об’єднанням громадян відповідно до законів про приватизацію, а також перерозподіляти об’єкти комунальної власності на договірній та конкурсній основі між власниками підприємствами, організаціями і установами.

Згідно зі ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» право на приватизацію квартир державного житлового фонду» право на приватизацію квартир державного житлового фонду з використанням житлових чеків одержують громадяни України, які постійно проживають в цих квартирах або перебували на обліку потребуючих поліпшення житлових умов до введення в дію цього Закону.

Статтею 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», передбачено, що передача займаних квартир здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім’ї, які постійно мешкають в даній квартирі, в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов’язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку).

Також, відповідно до ст. 15 Закону України «Про власність», наймач житлового приміщення в будинку державного чи громадського житлового фонду та члени його сім’ї мають право придбати у власність відповідну квартиру або будинок шляхом їх викупу або на інших підставах, передбачених законодавством України.

Згідно зі ст. 113 ЦК України (в ред.. 1963 року), володіння, користування і розпорядження майном при спільній частковій власності провадиться за згодою всіх учасників.

У зв’язку з вищевикладеним, суд вважає, що рішення № 100/1 від 25.04.1995 року Центральної районної ради народних депутатів м. Сімферополя виконавчого комітету  не відповідає вимогам вищевказаних законодавчих актів, та у відповідності до ст.. 393 ЦК України  є незаконним та підлягає скасуванню.

На підставі Закону України «Про власність», Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», Закону України «Про місцеві ради народних депутатів Української ССР і місцевим самоврядуванні» , ст.. 113 ЦК України ( в ред. 1963 року), ст.. 393 ЦК України ( в ред.. 2001 року), керуючись ст.ст. 6,7,17, 18, 71,94, 161-163,167 КАС України,

п о с т а н о в и в :

Позов ОСОБА_1 до виконавчого комітету Сімферопольської міської ради, виконавчого комітету Центральної районної ради м. Сімферополя, треті особи ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання незаконним рішення виконавчого комітету, задовольнити.

Визнати незаконним рішення № 100/1 від 25.04.1995 року Центральної районної ради народних депутатів м. Сімферополя виконавчого комітету.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

           
            Суддя :