ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34 |
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.09.2007р. | м.Київ | № 11/341-А |
За позовом | Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва |
до | 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «ФерЕйт», 2. Приватного будівельного підприємства «Пухов» |
про | визнання угоди недійсною. |
Суддя Євсіков О.О.
Секретар судового засідання Дупляк С.А.
Представники:
від позивача | Перепелюк О.В. (предст. за дов.); |
від відповідача | 1. Линник Л.С., Шпіліна Т.О. (предст. за дов.); 2. не з’явився. |
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 20.09.2007 о 14 год. 40 хв. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 25.09.2007 на 17 год. 30 хв., про що повідомлено позивачу та відповідачу-1 після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Державна податкова інспекція у Подільському районі міста Києва звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом про визнання недійсним договору, укладеного між відповідачами шляхом обміну документами, зобов’язання ПБП „Пухов” повернути ТОВ „НВП „ФерЕйт” кошти в розмірі 9.167.322,00 грн. та стягнення з ТОВ „НВП „ФерЕйт” на користь держави коштів в сумі 9.167.322,00 грн., одержаних за спірним договором відповідно до ст. ст. 207, 208 ГК України.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на наступні обставини.
Відповідно до ст. 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
На думку позивача, умисел відповідачів на укладання угоди з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, підтверджується тим, що відповідач-1 за результатами виконання спірного договору безпідставно відніс до складу валових витрат вартість обумовлених договором послуг, чим знизив податкові зобов’язання з податку на прибуток та з податку на додану вартість, оскільки господарська операція, на підставі якої сформовано валові витрати та податковий кредит з ПДВ за відповідні звітні періоди, є “безтоварною”.
Відповідач-1 у запереченнях на позовну заяву та його представники в судовому засіданні позовних вимог не визнали, мотивуючи свої заперечення тим, що позивачем документально не доведено наявності у діях відповідачів умислу щодо настання наслідків, завідомо суперечних інтересам держави, при укладенні та виконанні саме спірного договору. Також відповідач-1 зазначає, що відповідачі своєчасно і в повному обсязі виконали умови спірного договору, за результатами його виконання відповідач-1 задекларував (сплатив) передбаченні законодавством податки.
Відповідач-2 відзиву на позов не надав, явку своїх представників в судове засідання не забезпечив. У зв’язку з нез’явленням представників відповідача-2 та ненаданням витребуваних доказів розгляд справи неодноразово відкладався, ухвали про призначення розгляду справи та про її відкладення а також повістки-виклики направлялися відповідачам за всіма наявними у матеріалах справи адресами, в т.ч. зазначеними в їх установчих та реєстраційних документах.
Відповідно до ст. 128 КАС України справа вирішується на підставі наявних і ній доказів.
Розглянувши подані позивачем та відповідачем-1 документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -
ВСТАНОВИВ:
Як свідчать матеріали справи, позивачем –ДПІ у Подільському районі м. Києва була проведена невиїзна документальна перевірка ТОВ „НВП „ФерЕйт” з питання відшкодування ПДВ за період вересень - грудень 2005 року.
Перевіркою (акт № 20/23-608/31725782 від 20.03.2006) було встановлено, що між ТОВ „НВП „ФерЕйт” та ПБП „Пухов” укладено договір № 1/02/08-5 від 02.08.2005 про надання послуг з передпродажної підготовки труб.
Відповідно до актів прийому-передачі, підписаних між відповідачами, ПБП „Пухов” надавались послуги, зокрема з перевірки стану труб, арматури, кріплення, профілактики, необхідного ремонту, фарбування та ін.
Позивач зазначає, що податкові накладні підписані від імені ПБП „Пухов” громадянином Семененко П.В., який відповідно до власного розпорядження № 2 від 15.08.2005 склав обов’язки директора.
Позивач в обґрунтування позову також посилається на те, що відповідно до висновків експертиз, проведених Центральним митним управлінням лабораторних досліджень та експертної роботи Державної митної служби України, № 9-308 від 06.09.2005 та № 12.3-81 від 03.02.2006 зразки вищевказаних труб місцями вкриті іржею.
Відповідно до інформаційної довідки Алчевської ДПІ № 3267-236-654 від 16.02.2006 сума податкового зобов’язання ПБП „Пухов” за серпень-вересень 2005 року складає 2.990,9 тис. грн., тоді як вона, на думку позивача, за результатами виконання спірного договору повинна була б складати 9.167,3 тис. грн..
Як підтверджено матеріалами справи, між ТОВ „НВП „ФерЕйт” та ПБП „Пухов” укладено договір № 1/02/08-5 від 02.08.2005 про надання комплексу послуг з передпродажної підготовки труб ПМТБ-200.
Послуги з передпродажної підготовки труб надавались ТОВ „НВП „ФерЕйт” у період серпень –вересень 2005 року, про що свідчать Акти приймання –передачі послуг (копії у справі) та податкові накладні (копії у справі).
Згідно з матеріалами справи, вказані послуги з передпродажної підготовки надавались щодо труб, які були експортовані у період з серпня по вересень 2005 року.
Експорт вказаних труб був здійснений в адресу підприємства ВАТ „ВЕРХНЕЧОНСКНЕФТЕГАЗ” (Росія, м. Іркутськ), що підтверджується вантажними митними деклараціями, які долучені до матеріалів справи. Порушення щодо здійснення вказаного експорту податковими та митними органами виявлено не було.
Разом з тим, 2006 році ТОВ „НВП „ФерЕйт” уклало Договір від 05.01.2006 № 1/05/01-06 з ЗАТ „Спецагро” на купівлю останнім лінійного обладнання (елементів магістрального трубопроводу).
Вказане лінійне обладнання було отримано згідно з Актом приймання –передачі від 11.01.2006 (копія у справі).
28.01.2006 представники ТОВ „НВП „ФерЕйт” подали до Київської регіональної митниці документи на оформлення експорту зазначеного лінійного обладнання (елементів магістрального трубопроводу) за ВМД № 100000009/6/967048, № 100000009/6/967049, №100000009/6/967050.
Вищевказане лінійне обладнання було вилучене та були відібрані зразки, які направлені для дослідження до Центрального митного управлінням лабораторних досліджень та експертної роботи Державної митної служби України.
Відповідно до висновку № 12.3-81 від 03.02.2006 вищевказані зразки труб місцями вкриті іржею.
Оскільки труби, щодо яких ПБП „Пухов” були надані послуги з передпродажної підготовки, були експортовані за межі України в серпні, вересні 2005 року відповідно до вантажних митних декларацій, які долучені до матеріалів справи, суд дійшов висновку, що 03.02.2006 Центральним митним управлінням лабораторних досліджень та експертної роботи Державної митної служби України не могли бути досліджені зразки труб, щодо яких ПБП „Пухов” надавались послуги з передпродажної підготовки за спірною угодою.
У висновку № 9-308 від 06.09.2005 Центрального митного управлінням лабораторних досліджень та експертної роботи Державної митної служби України зазначено, що зразки труб вкриті іржею.
Вищевказаний висновок складений на підставі дослідження зразків труб, які відбирались з автомобіля, завантаженого за інвойсом № 1/112 від 11.08.2005.
Відповідно до інвойсу №1/211 від 11.08.2005 було здійснено повернення вищевказаних труб, оскільки вони не задовольнили вимоги покупця за якістю (відповідно до акту вибраковки) і саме ці труби досліджувались спеціалістами Центрального митного управлінням лабораторних досліджень та експертної роботи Державної митної служби України.
Отже, труби, щодо яких ПБП „Пухов” не здійснило послуги з передпродажної підготовки, були повернуті покупцем ТОВ „НВП „ФерЕйт” в кількості 8 шт. і фактично експортовані не були.
Крім того суд відзначає, що спірним договором не передбачено повного фарбування труб чи чищення їх від іржі. При цьому суд бере до уваги і те, що згідно з вказаною вище експертною довідкою від 06.09.2005 досліджувались лише відрізки труб для визначення матеріалу, з якого труби виготовлені (нелегована сталь) згідно з довідкою від 03.02.2006 досліджувались саме елементи лінійної магістралі (фітінги, щупи, вставки, тощо –елементи трубопровідної арматури). Як слідує із змісту вказаних довідок, сама по собу наявність плям інрі не свідчить про не проведення підготовки труб.
Дослідивши матеріали справи та прийнявши до уваги уточнюючі декларації ПБП „Пухов”, суд дійшов висновку, що загальний обсяг реалізації товарів і послуг ПБП „Пухов” склав 17945,4 тис. грн., в т.ч. ПДВ –2.990,9 тис. грн.., що зазначено в рядку 9 Декларації з ПДВ, в зазначеній вище сумі було враховано і суми наданих послуг Відповідачу-1, а саме:
- серпень 2005 року: обсяг виконаних послуг згідно актів без ПДВ по взаємовідносинам з відповідачем-1 - 14080,9 тис. грн.; сума ПДВ (податкове зобов’язання) по взаємовідносинам з відповідачем-1 - 1816,2 тис. грн.; колонка А податкової декларації з ПДВ - 10812,8 тис. грн.; колонка Б податкової декларації з ПДВ (податкове зобов’язання) - 2162,6 тис. грн.;
- вересень 2005 року: обсяг виконаних послуг згідно актів без ПДВ по взаємовідносинам з відповідачем-1 - 3558,5 тис. грн.; сума ПДВ (податкове зобов’язання) по взаємовідносинам з відповідачем-1 - 711,7 тис. грн.; колонка А податкової декларації з ПДВ - 4141,5 тис. грн.; колонка Б податкової декларації з ПДВ (податкове зобов’язання) - 828,3 тис. грн.
Отже, сума податкового зобов’язання ПБП „Пухов” з послуг, наданих ТОВ „НВП „ФерЕйт”, складає –1527,9 тис. грн., а згідно поданих декларацій загальна сума податкових зобов’язань –2.990,9 тис. грн. Тобто загальна сума податкового зобов’язання 2.990,9 тис. грн. включає в себе 1.527,9 тис. грн. податкового зобов’язання за взаємовідносинами з ТОВ „НВП „ФерЕйт”, а різниця становить податкове зобов’язання за взаємовідносинами з іншими суб’єктами господарювання.
Крім того, ТОВ „НВП „ФерЕйт” було надано суду на підтвердження оплати послуг ПБП „Пухов” банківські виписки з передпродажної підготовки труб за серпень-вересень 2005 р.
Також ТОВ „НВП „ФерЕйт” надано суду Наказ № 3 від 15.08.2005, Лист від 21.04.2006, які підтверджують, що громадянин Семененко П.В. мав всі законні підстави підписувати документи, в тому числі і первинні бухгалтерські, від імені ПБП „Пухов” до того часу, поки громадянин Кравченко О.Г. не приступить до виконання своїх посадових обов’язків в якості нового керівника підприємства, який зареєстрований у відповідних державних органах. Вказане підтверджується і наявними у справі поясненнями засновника ПБП «Пухов»Семененка В.В., котрі він надавав слідчим органам і в яких не заперечував, що підписував спірний договорів, акти приймання-передачі робіт та податкові накладні, а також не заперечував виконання робіт за спірним договором, в т. ч. під контролем Кравченка О.Г.
Належним чином засвідченні копії всіх вищевказаних документів долучено до матеріалів справи.
При цьому судом встановлено, що первинні документи за спірною угодою підписанні уповноваженими на те особами, що підтверджується установчими та реєстраційними документами відповідачів.
За змістом ст. 207 ГК України недійсною є угода, яка укладена з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, або укладена учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності). Правові наслідки такої угоди залежать від наявності умислу - у обох сторін чи однієї, від виконання угоди обома сторонами чи однією.
Матеріалами справи підтверджено, що спірна угода укладена в межах господарської компетенції відповідачів.
Пленум Верховного Суду України в п. 6 постанови № 3 від 28.04.1978 (з наступними змінами) «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними», роз’яснив, що до угод, укладених з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, зокрема, належать угоди, спрямовані на приховування фізичними та юридичними особами доходів від оподаткування.
Відповідно до Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1991 № 509-ХП зі змінами і доповненнями на державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції покладені функції здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) та забезпечення застосування та своєчасного стягнення сум фінансових санкцій, передбачених цим Законом та іншими законодавчими актами України за порушення податкового законодавства, а також стягнення адміністративних штрафів за порушення податкового законодавства, допущені посадовими особами підприємств, установ, організацій та громадянами (ч. 1, ч. 6 ст. 10).
Згідно з п. 1.12 ст. 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 №2181-ІІІ зі змінами і доповненнями контролюючий орган - державний орган, який у межах своєї компетенції, визначеної законодавством, здійснює контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів) та погашенням податкових зобов’язань чи податкового боргу. Вичерпний перелік контролюючих органів визначається статтею 2 цього Закону. Стосовно податків і зборів (обов'язкових платежів), які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпунктах 2.1.1-2.1.3 цього пункту є органи державної податкової служби.
Підпунктом 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 зазначеного Закону встановлено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо:
а) платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію;
б) дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях;
в) контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання.
г) згідно з законами з питань оподаткування особою, відповідальною за нарахування окремого податку або збору (обов'язкового платежу), є контролюючий орган.
У відповідності до пп. 5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.
У разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги, які є письмовою вимогою податкового органу до платника податків погасити суму податкового боргу (пп. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6, п. 1.10 ст. 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами").
Порушення будь-якою юридичною особою податкового законодавства встановлюється посадовими особами контролюючого органу у результаті перевірки фінансово-господарської діяльності і фіксуються у акті, складеному по результатах вказаної перевірки, а також зазначається у відповідному рішенні податкової служби, яке повинно бути виконане упродовж встановленого податковим законодавством строку. Податковим законодавством не передбачені інші документи, які можуть підтверджувати наявність виявлених порушень податкового або валютного законодавства.
В матеріалах справи відсутні допустимі докази наявності у ПБП „Пухов” податкового зобов'язання або податкового боргу, що виникли внаслідок виконання спірного договору. До справи не надано рішень податкового органу про донарахування ПБП „Пухов” податкових зобов’язань, податкових повідомлень, які б підтвердили наявність податкового боргу у ПБП „Пухов”, про заниження податкових зобов’язань якого стверджує позивач, в т.ч. внаслідок виконання саме спірного договору.
Суд також звертає увагу на те, що в пункті 1.3 оглядового листа Вищого арбітражного суду України № 01-8/481 від 20.04.2001 зазначено, що порушення сторонами договору законодавства про податки не є підставою для визнання його недійсним. Якщо податковим органом не подано доказів спрямованості укладеної угоди на вчинення порушення податкового законодавства, несплата податків (обов'язкових платежів) не є підставою для визнання угоди недійсною.
Даючи оцінку зібраним у справі доказам, суд виходить з того, що згідно зі ст.ст. 207, 208 ГК України, якщо угода укладена з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання угоди обома сторонами - в доход держави стягується все одержане ними за угодою.
Для даної норми закону характерними є такі ознаки:
а) вчинення дій об'єктивно призводить до порушення інтересів держави і суспільства в цілому, а тому в даному випадку повинно бути наявним порушення вимог саме норм законів та нормативних актів, які визначають соціально-економічні основи держави і суспільства;
б) такі угоди характеризуються суб'єктивним наміром сторін (чи однієї сторони) порушити вимоги закону, оскільки укладаються з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а тому для визнання недійсними цих угод необхідно встановити вину сторін (або, принаймні, однієї з них) у формі умислу при укладенні угоди;
в) факт наявності суб'єктивного чинника може мати місце з боку посадових осіб підприємства, а не з боку самої юридичної особи, а тому суб'єктивний склад правопорушення повинен бути встановлений компетентним державним органом і підтверджений законодавчо визначеними засобами доказування.
Суд вважає, що позивачем не доведено факту наявності суб’єктивного чинника правопорушення, а відповідно і умислу у відповідачів, чи одного з них, на укладення спірної угоди з метою приховування від оподаткування доходів.
Відповідно до ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Оскільки суб’єктивний склад правопорушення повинен бути встановлений компетентним державним органом і підтверджений законодавчо визначеними засобами доказування, судом визнається, що позивачем не надано доказів, які свідчили б про порушення кримінальної справи проти посадових осіб відповідачів та доведення їх вини за фактом ухилення від сплати податків стосовно обставин, викладених у позовній заяві.
Позивачем не надано належних доказів на підтвердження того, що факт ухилення від сплати податків конкретними посадовими особами відповідачів встановлений обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.
Також суд відзначає, що позивачем не надано і доказів притягнення до кримінальної відповідальності (за ухилення від оподаткування, підроблення документів, шахрайство тощо) осіб, які діяли від імені відповідачів при укладенні спірного договору.
Статтею 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” 16.07.99 №996-XIV також передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Долучені до матеріалів справи первинні документи, якими оформлено укладення та виконання спірного договору, повністю відповідають вимогам законодавства та підтверджують фактичне виконання договору.
З урахуванням наведеного судом встановлено, що відповідно до Наказу № 3 від 15.08.2005 громадянин Семененко П.В. мав всі законні підстави підписувати бухгалтерські документи від імені ПБП „Пухов”, послуги по передпродажній підготовці труб надавались до партії труб, які були експортовані до Російського підприємства ВАТ „ВЕРХНЕЧОНСКНЕФТЕГАЗ”. Зразки труб відбирались 28.01.2006 на Київській регіональній митниці для проведення експертизи № 12.3-81 від 03.02.2006 Центральним митним управлінням лабораторних досліджень та експертної роботи Державної митної служби України, а тому послуги по передпродажній підготовці труб, які були надані ПБП „Пухов” у період серпень-вересень 2005 р., не могли стосуватись лінійного обладнання, яке відповідач-1 придбав у ЗАТ „Спецагро” відповідно до договору №1/05/01-06 від 05.01.2006. Податкові зобов’язання з ПДВ, які були задекларовані ПБП „Пухов” за серпень-вересень 2005 р., становлять 2.990,0 тис. грн., в той час як податкове зобов’язання по взаємовідносинах з ТОВ „НВП „ФерЕйт” становлять 1.527,9 тис. грн. Також відповідно до банківських виписок відповідач-1 повністю оплатив вартість послуг відповідача-2 .
Відповідно до ч. 2 п. 7.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 25.07.2002 „Про заходи щодо забезпечення однакового і правильного застосування законодавства про податки” доказами спрямованості умислу суб'єкта оспорюваних угод на приховування від оподаткування прибутків та доходів можуть бути, зокрема, надані податковими органами відомості про відсутність підприємства, організації (сторони угоди) за юридичною та фактичною адресою, про визнання недійсними в установленому чинним законодавством порядку установчих (статутних) документів, про неподання податкової звітності до органів державної податкової служби, про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності та інше.
Позивачем не надано доказів визнання недійсними установчих документів відповідачів, не зазначено доказів, які б свідчили, що відповідачем-1 та відповідачем-2 не сплачені податки за спірним договором.
Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, судом визнається, що в позовній заяві відсутні достатні докази, що підтверджують або спростовують наявність як об'єктивного так і суб'єктивного складу правопорушення. Докази, подані позивачем, не підтверджують обставини, на які позивач посилається в обґрунтування позовних вимог, у т.ч. факту навмисного ухилення від сплати податків у відповідачів.
Крім того суд відзначає наступне.
Відповідно до ч. ст. 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Частиною 1 статті 208 ГК України визначено, що у випадку якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.
Таким чином, вказаний Кодекс містить публічно-правові наслідки укладення недійсної угоди. Цим кодексом встановлена відповідальність (правові наслідки) у вигляді адміністративно-господарської санкції (в розумінні ст. ст. 238, 239 ГК України), яка має конфіскаційний характер, - стягнення в доход держави одержаного однією чи обома сторонами за угодою, за укладення угоди з метою, суперечною інтересам держави та суспільства.
При цьому суд відзначає, що моментом вчинення порушення, визначеного ст. 207 ГК України, є момент укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.
Як підтверджено матеріалами справи, спірна угода була укладена відповідачами у 2005 році та виконана в січні 2006 року.
Позивач заявляє вимогу виключно про стягнення з ТОВ „НВП „ФерЕйт” на користь держави кошти в сумі 9167322 грн., одержані за спірним договором.
Відповідно до ст. 250 ГК України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
Оскільки позов подано до суду 27.06.2007, тобто майже через два роки після вчинення відповідачами, як стверджує позивач, правопорушення, то за таких обстави суд приходить до висновку про пропущення строків для застосування до відповідача-1 адміністративної санкції у вигляді конфіскації.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
За таких обставин, позовні вимоги визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 9, 69-72, 94, 97, 158-163 КАС України, господарський суд, -
П О С Т А Н О В И В:
В позові відмовити повністю.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя | О.О. Євсіков |
Дата складення та підписання постанови в повному обсязі –25.09.2007.