ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34 |
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03.10.2007р. | м.Київ | № 11/293-А |
За позовом | Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення „Укрспецекспорт” |
до | Державної податкової адміністрації України |
про | визнання протиправними дій та рішення, скасування рішення та зобов’язання вчинити дії. |
Головуючий суддя Євсіков О.О.,
судді Морозов С.М.,
Сташків Р.Б.
Секретар судового засідання Пунейко Л.М.
Представники сторін:
від позивача Дяченко Т.С. (предст. за дов.);
від відповідача Розмош В.І. (предст. за дов.).
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 03.10.2007 о 10 год. 58 хв. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 09.10.2007 на 17 год. 30 хв., про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Позивач з урахуванням заяви від 01.10.2007 про зміну предмету позову звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Державної податкової адміністрації України, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати повністю рішення Державної податкової адміністрації України від 12.04.2007 № 592/6/22-5016дск про відмову у наданні ДК "Укрспецекспорт" остаточного висновку щодо доцільності продовження строку розрахунків за зовнішньоекономічним контрактом від 19.05.2004 № CAIRO/N/AF/ UKRSPETSEXPORT/2003/USE-17.3-86-К/КЕ-04;
- зобов’язати Державну податкову адміністрацію України надати ДК "Укрспецекспорт" та Національному банку України остаточний висновок щодо доцільності продовження строку розрахунків за зовнішньоекономічним контрактом №CAIRO/N/AF/UKRSPETSEXPORT/2003/USE-17.3-86-К/КЕ-04 від 19.05.2004 в сумі 2.178.936,00 (два мільйони сто сімдесят вісім тисяч дев’ятсот тридцять шість) доларів США на період з 11.01.2007 до 11.02.2008;
- зобов’язати Державну податкову адміністрацію України інформувати Міністерство економіки України про визнання протиправним та скасування рішення Державної податкової адміністрації України від 12.04.2007 № 592/6/22-5016дск про відмову у наданні ДК "Укрспецекспорт" остаточного висновку щодо доцільності продовження строку розрахунків за зовнішньоекономічним контрактом №CAIRO/N/AF/UKRSPETSEXPORT/ 2003/USE-17.3-86-К/КЕ-04 від 19.05.2004".
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач, відмовляючи позивачу у видачі висновку про продовження терміну розрахунків за вищевказаним зовнішньоекономічним контрактом, перевищив свої повноваження та діяв не у спосіб, передбачений чинним законодавством.
Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що обов’язковою умовою для отримання індивідуальної ліцензії НБУ на перевищення строків одержання валютної виручки є наявність остаточного висновку ДПА України про можливість продовження цих строків розрахунків за зовнішньоекономічними договорами резидентів, і ДПА України при наданні остаточного висновку розглядає доцільність продовження тільки строків розрахунків, які на момент розгляду фактично не були перевищені резидентом.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно дослідивши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ВСТАНОВИВ:
Як свідчать матеріали справи, 12 квітня 2007 року Державна податкова адміністрація України (далі –ДПАУ, Відповідач) в особі заступника голови ДПАУ Романіва М.Я. відмовила Державній компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт" (далі –ДК "Укрспецекспорт", Позивач) в наданні остаточного висновку щодо доцільності продовження термінів розрахунків за зовнішньоекономічним контрактом № CAIRO/N/AF/UKRSPETSEXPORT /2003/USE-17.3-86-К/КЕ-04 від 19.05.2004, укладеним між ДК "Укрспецекспорт" та Урядом Арабської Республіки Єгипет. Зазначена відмова Відповідача оформлена його листом на адресу Позивача від 12.04.2007 № 592/6/22-5016дск, який був отриманий Позивачем 16.04.2007 (копія листа ДПАУ - в справі).
Відповідно до ч. 1 ст. 1 та ч. 1 ст. 4 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1990 № 509-XII Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади і належить до системи органів державної податкової служби.
Пунктом 10 Порядку віднесення операцій резидентів у разі провадження ними зовнішньоекономічної діяльності до договорів виробничої кооперації, консигнації, комплексного будівництва, оперативного та фінансового лізингу, поставки складних технічних виробів і товарів спеціального призначення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.2002 № 445 (далі –Порядок № 445), та пунктом 1.5 Інструкції про порядок здійснення контролю і отримання ліцензій за експортними, імпортними та лізинговими операціями, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 24.03.1999 № 136 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 28.05.1999 за № 338/3631 (далі –Інструкція № 136), визначено, що Державна податкова адміністрація України розглядає звернення резидентів про надання остаточного висновку щодо доцільності продовження терміну розрахунків згідно зі статтею 6 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" на підставі поданих резидентом документів та надає резидентам такі остаточні висновки.
Відповідно до положень Порядку № 445 та Закону України "Про державну податкову службу в Україні" остаточний висновок щодо доцільності продовження строку розрахунків згідно з статтею 6 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" або відмова Державної податкової адміністрації у видачі такого остаточного висновку резиденту підписується уповноваженою на це посадовою особою вказаного податкового органу, має обов’язкову силу і породжує певні правові наслідки для цього резидента (заявника), а отже, є формою рішення державного органу у розумінні ч. 1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005 № 2747-ІV.
Таким чином, вказана вище відмова ДПАУ у видачі ДК "Укрспецекспорт" остаточного висновку щодо доцільності продовження строку розрахунків за зовнішньоекономічним контрактом № CAIRO/N/AF/UKRSPETSEXPORT/2003/USE-17.3-86-К/КЕ-04 від 19.05.2004 згідно зі статтею 6 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", оформлена листом ДПАУ від 12.04.2007 № 592/6/22-5016дск, є рішенням державного податкового органу, що має обов’язкову силу і породжує певні правові наслідки для позивача, тобто є правовим актом індивідуальної дії.
Суд не погоджується з вказаними вище діями і рішенням Відповідача, вважає їх протиправними і такими, що не ґрунтуються на нормах законодавства та порушують права Позивача, з наступних підстав.
Частиною 1 ст. 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23.09.1994 № 185/94-ВР (далі –Закон № 185/94) визначено, що виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у терміни виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 90 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності –з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного терміну потребує індивідуальної ліцензії Національного банку України (далі –НБУ).
Частинами 1 та 2 ст. 6 Закону № 185/94 встановлено, що у разі перевищення термінів, зазначених у статтях 1 і 2 цього Закону, в разі виконання резидентами договорів виробничої кооперації, консигнації, комплексного будівництва, оперативного і фінансового лізингу, поставки складних технічних виробів і товарів спеціального призначення Національний банк України може надавати індивідуальні ліцензії. Порядок віднесення операцій резидентів до зазначених у частині 1 ст. 6 Закону № 185/94 встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідний порядок встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.2002 № 445 "Про затвердження порядку віднесення операцій резидентів у разі провадження ними зовнішньоекономічної діяльності до договорів виробничої кооперації, консигнації, комплексного будівництва, оперативного та фінансового лізингу, поставки складних технічних виробів і товарів спеціального призначення та визначення такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України" (Порядок № 445).
Пунктом 8 Порядку № 445 встановлено перелік документів, які резидент повинен подати до Міністерства економіки України (далі - Мінекономіки) для одержання висновку щодо віднесення операцій резидента до договорів, визначених у ст. 6 Закону № 185/94. При цьому пунктом 9 Порядку № 445 визначено, що розгляд наданих резидентом документів здійснюється Мінекономіки протягом 10 днів з дня їх реєстрації, після чого резиденту надається відповідний висновок. У разі відмови Мінекономіки у видачі такого висновку резиденту надається відповідь з обґрунтуванням причин відмови, про що повідомляється ДПАУ.
Пунктом 10 Порядку № 445 встановлено перелік документів, які резидент повинен подати до Державної податкової адміністрації України (ДПАУ) для одержання остаточного висновку щодо доцільності продовження строку розрахунків згідно зі ст. 6 Закону № 185/94. В числі вказаних документів обов’язково повинен бути зазначений вище позитивний висновок Мінекономіки. При цьому пунктом 11 Порядку № 445 визначено, що подані резидентом документи, перелічені у п. 10 цього Порядку, розглядаються Державною податковою адміністрацією протягом десяти днів з дня їх реєстрації. Після закінчення цього терміну Національному банку та резиденту надається остаточний висновок щодо доцільності продовження терміну розрахунків згідно із статтею 6 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті". У разі відмови Державної податкової адміністрації у видачі остаточного висновку резиденту надається відповідь з обґрунтуванням причин відмови, про що інформується Мінекономіки.
Таким чином, Закон № 185/94, Порядок № 445 та Інструкція № 136 передбачають право резидентів звертатись на відповідних правових підставах до Мінекономіки і ДПАУ та отримувати від них відповідні висновки, необхідні резидентам для подальшого отримання індивідуальної ліцензії НБУ на перевищення встановленого законом 90-денного строку розрахунків за експортно-імпортними операціями.
Як підтверджено матеріалами справи, 19.05.2004 між ДК "Укрспецекспорт" (Позивач) та Урядом Арабської Республіки Єгипет (далі – Замовник) укладено зовнішньоекономічний контракт № CAIRO/N/AF/ UKRSPETSEXPORT/2003/USE-17.3-86-К/КЕ-04 (далі –Контракт, копія - у справі).
Відповідно до ст. I Контракту ДК "Укрспецекспорт" як підрядник зобов’язалась виконати капітальний ремонт 41 (сорока одного) вертольота Мі-8Т для Замовника відповідно до вимог та умов, визначених Контрактом, а Замовник зобов’язався прийняти та оплатити виконані ремонтні роботи відповідно до вимог та умов, визначених Контрактом.
Згідно зі ст. II Контракту загальна вартість Контракту на момент його укладення становила 22.222.000,00 (двадцять два мільйони двісті двадцять дві тисячі) доларів США.
Позивач та Замовник 07.06.2005 уклали угоду про внесення змін № 2 до Контракту (копія угоди –у справі).
Позивач та Замовник 08.02.2006 уклали додаткову угоду № 1 про внесення змін до Контракту та додаткову угоду № 3 про внесення змін до Контракту (копії угод –у справі).
Додатковими угодами № 1 і № 3 про внесення змін до Контракту Позивач та Замовник внесли низку змін до умов Контракту. Зокрема, сторони Контракту зменшили обсяг ремонтних робіт та вартість ремонтних робіт для 8 (восьми) вертольотів з 41 (сорока одного) вертольота з початково визначених Контрактом 542.000,00 (п’ятсот сорок дві тисячі) доларів США за один вертоліт до 487.920,00 (чотириста вісімдесят сім тисяч дев’ятсот двадцять) доларів США за один вертоліт.
Відповідно до статті II Контракту в редакції додаткових угод № 1 і № 3 про внесення змін до Контракту загальна вартість Контракту становить 21.789.360,00 (двадцять один мільйон сімсот вісімдесят дев’ять тисяч триста шістдесят) доларів США.
Згідно зі ст. VIII Контракту після закінчення ремонту вертольота, відповідно до технології ремонту, Позивач здійснює випробування, регулювання та налагодження систем вертольота, а також льотні іспити вертольота. За результатами обльоту вертольота сторони підписують відповідний акт остаточного прийняття вертольота за формою, наведеною в Додатку В до Контракту.
Відповідно до ст. VI Контракту та Додатку G до Контракту розрахунки за Контрактом здійснюються в доларах США за документарним безвідкличним акредитивом, до якого застосовуються Уніфіковані правила та звичаї для документарних акредитивів редакції 1993 р., публікація Міжнародної Торговельної Палати № 500. Акредитив відкривається Замовником в першокласному іноземному банку на строк 40 (сорок) місяців. Платежі за вказаним акредитивом здійснюються в наступному порядку:
- 19 % (дев’ятнадцять відсотків) від загальної вартості Контракту виплачуються Позивачеві у вигляді авансового платежу після подання до банку відповідного інвойсу (рахунку-фактури);
- 31 % (тридцять один відсоток) від вартості ремонту кожного вертольота виплачуються Позивачеві після подання до банку інвойсу (рахунку-фактури), авіанакладної, пакувального аркуша, сертифіката відповідності, сертифіката походження;
- 40 % (сорок відсотків) від ремонту кожного вертольота виплачуються Позивачеві після подання до банку інвойсу (рахунку-фактури), акта остаточного прийняття вертольотів, підписаного обома сторонами Контракту;
- 10 % (десять відсотків) від загальної вартості Контракту виплачуються Позивачеві після закінчення гарантійного періоду та подання до банку інвойсу (рахунку-фактури), акта завершення послуг (робіт), підписаного обома сторонами Контракту.
Відповідно до умов статі IV Контракту Замовник утримує валютні кошти в розмірі 10 % (десять відсотків) від вартості ремонту кожного вертольота (від суми інвойсу (рахунку-фактури) за кожний зданий Замовнику відремонтований вертоліт) і залишає їх на рахунку покриття акредитива накопичувальним способом згідно з умовами і положеннями Контракту як заставу (гарантію) належного виконання Контракту Позивачем. Замовник утримує зазначені валютні кошти на рахунку покриття акредитиву (в сумі 2.178.936,00 (два мільйони сто сімдесят вісім тисяч дев’ятсот тридцять шість) доларів США) протягом дванадцяти місяців з дня передачі Позивачем Замовникові останнього відремонтованого вертольоту, тобто до завершення дванадцятимісячного гарантійного періоду (ст. XIV Контракту) на останній переданий Замовникові відремонтований вертоліт.
Після закінчення зазначеного строку, тобто після закінчення гарантійного періоду на останній переданий Замовникові відремонтований вертоліт та, відповідно, закінчення гарантійних періодів на всі попередні передані Замовникові відремонтовані вертольоти, сторони Контракту підписують акт завершення послуг (робіт) (Додаток Н до Контракту), що є підставою для здійснення остаточних розрахунків за Контрактом (пп. d) п. A) ст. IV Контракту, п. 6 ст. XIV Контракту, пп. d), п. 6 Додатку G до Контракту).
На виконання Контракту було виконано ремонт 41 (сорока одного) вертольота, що підтверджується актами остаточного прийняття вертольотів, підписаними Позивачем та Замовником (41 штука) на загальну суму 21.789.360,00 (двадцять один мільйон сімсот вісімдесят дев’ять тисяч триста шістдесят) доларів США (копії –у справі).
Станом на 30.01.2007 (дата останнього отримання коштів Позивачем від Замовника за ремонт вертольотів за Контрактом) Замовник сплатив Позивачеві за ремонт 41 вертольота за Контрактом валютних коштів в сумі 19.610.424,00 (дев’ятнадцять мільйонів шістсот десять тисяч чотириста двадцять чотири) доларів США, що становить 90 % від загальної вартості Контракту.
При цьому зі сплаченої Замовником Позивачеві суми коштів, вказаної вище, на валютний рахунок Позивача зараховано 19.603.654,42 долара США, тобто на 6.769,58 долара США менше.
Зазначені валютні кошти в сумі 6.769,58 долара США становлять загальну суму комісійної винагороди банків-нерезидентів, утриманих ними (сплачених Позивачем) під час перерахування валютних коштів Замовником Позивачеві за весь період вказаних розрахунків за Контрактом.
Відповідно до умов Контракту сплата вказаної вище комісійної винагороди банкам-нерезидентам є обов’язком Позивача (п. 7 Додатку G до Контракту), тобто є його витратами.
Таким чином, відповідно до підпункту «е» п. 1.8 Інструкції № 136 сума валютної виручки Позивача зменшена на вказану вище суму сплачених Позивачем комісійних винагород, що утримали банки-нерезиденти.
Копії банківських виписок про надходження до Позивача валютних коштів за Контрактом та повідомлень електронної системи SWIFT наявні у справі.
Акт остаточного прийняття останнього вертольота був підписаний Позивачем та Замовником 11.01.2007.
З цього дня (з 11.01.2007) почав спливати дванадцятимісячний гарантійний період на останній відремонтований і переданий Замовникові вертоліт та після спливу цього строку Замовник сплатить Позивачеві решту 10 % (десять відсотків) від загальної вартості Контракту в сумі 2.178.936,00 доларів США.
Також, з цього дня (з 11.01.2007) почав спливати 90-денний строк для зарахування валютних коштів в сумі 2.178.936,00 доларів США (решти 10 % від загальної вартості Контракту) на рахунок Позивача, як це визначено положеннями ст. 1 Закону № 185/94. Зазначений 90-денний строк завершився 11.04.2007.
Враховуючи витрати часу, необхідного для підписання Позивачем і Замовником акта завершення послуг (робіт), а також витрати часу, необхідного для проходження документів для виконання акредитива відповідно до Уніфікованих правил та звичаїв для документарних акредитивів (редакція 1993 р., публікація МТП № 500), остаточні розрахунки за Контрактом щодо сплати Замовником Позивачеві решти –10 % (десяти відсотків) від загальної вартості Контракту в сумі 2.178.936,00 доларів США будуть здійснені до 11.02.2008.
Таким чином, зазначена сума валютних коштів буде зарахована на рахунок позивача після завершення 90-денного строку, встановленого ст. 1 Закону № 185/94, що відповідно до вимог статей 1 і 6 вказаного Закону потребує індивідуальної ліцензії НБУ.
Пунктом 1 Указу Президента України від 12.06.1999 № 640/99 "Про заходи щодо підвищення ефективності діяльності Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення" встановлено, що Державна компанія з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення (ДК "Укрспецекспорт" (Позивач) є уповноваженим державою посередником у здійсненні зовнішньоекономічної діяльності у сфері експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення, а також товарів, які містять відомості, що становлять державну таємницю.
Пунктом 2 зазначеного Указу Президента на Позивача покладено ряд додаткових завдань, зокрема, забезпечувати, у разі потреби, гарантії виконання зовнішньоекономічних договорів (контрактів), укладених відповідно до норм міжнародного права, шляхом визначення в них умов взаєморозрахунків, за якими передбачається перевищення строків (90 днів) надходження частини валютних коштів до України.
Пунктом 3 зазначеного Указу Президента Позивачеві надано ряд прав, зокрема, право звертатися до Національного банку України з клопотанням про продовження строку надходження валютних коштів за зовнішньоекономічними договорами (контрактами), за якими їх надходження передбачається у строк, що перевищує 90 днів, та право одержувати у встановленому порядку від центральних та місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ, організацій матеріали, необхідні для виконання покладених на неї завдань.
Зазначені вище особливості фінансово-господарської діяльності Позивача, відзначені Указом Президента № 640/99 та, зокрема, особливості укладеного Позивачем Контракту, вказаного вище, зумовлені особливостями поставок товарів військового призначення на міжнародні ринки озброєння та, зокрема, поставок військової техніки та озброєння, як складної технічної продукції. Ці особливості зумовлені в т. ч. необхідністю надання та забезпечення Позивачем на користь іноземних покупців і замовників різного роду гарантій як фінансового, так і технічного характеру.
Згідно з п. 6 Порядку № 445 до операцій резидентів, які здійснюються під час виконання договорів поставки товарів спеціального призначення, відносяться операції з міжнародних передач товарів військового призначення, визначені у Положенні про порядок державного контролю за міжнародними передачами товарів військового призначення, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 08.12.1997 № 1358, а також з поставки продукції згідно з переліком, що визначається Кабінетом Міністрів України.
Постанова Кабінету Міністрів України від 08.12.1997 № 1358 "Про затвердження Положення про порядок державного контролю за міжнародними передачами товарів військового призначення" втратила чинність у зв’язку з прийняттям постанови Кабінету Міністрів України від 20.11.2003 № 1807 "Про затвердження Положення про порядок державного контролю за міжнародними передачами товарів військового призначення".
Відповідно до Закону України "Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання" від 20.02.2003 № 549-IV та Порядку здійснення державного контролю за міжнародними передачами товарів військового призначення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.11.2003 № 1807, роботи і послуги, виконання та надання яких передбачено умовами Контракту на користь Замовника –нерезидента, відносяться до товарів військового призначення, міжнародні передачі яких підлягають державному контролю.
Враховуючи наведені вище умови укладеного Контракту та стан його виконання, відповідно до положень Закону № 185/94, Порядку № 445, Інструкції № 136 та з метою отримання індивідуальної ліцензії НБУ на перевищення 90-денного строку розрахунків за Контрактом, встановленого ст. 1 Закону № 185/94, позивач звертався до Мінекономіки та ДПАУ за отриманням відповідних висновків.
Так, відповідно до п. 8 Порядку № 445 листом від 09.02.2007 № USE-12.4/37-дск Позивач звернувся до Мінекономіки за отриманням висновку про віднесення операцій за Контрактом до операцій резидентів, які здійснюються під час виконання договорів поставки товарів спеціального призначення (копія листа –у справі).
Відповідно до п. 9 Порядку № 445 листом від 21.03.2007 № 102-41/439 Мінекономіки надало Позивачеві позитивний висновок від 20.03.2007, відповідно до якого укладений Позивачем Контракт відноситься до договорів поставки товарів спеціального призначення (копія –у справі).
Відповідно до п. 10 Порядку № 445 та пунктів 1.5 і 5.2 Інструкції № 136 листом від 30.03.2007 № USE-12.4/81-дск Позивач звернувся до Відповідача (ДПАУ) за отриманням остаточного висновку щодо доцільності продовження строку розрахунків за Контрактом в сумі 2.178.936,00 (два мільйони сто сімдесят вісім тисяч дев’ятсот тридцять шість) доларів США на період з 11.01.2007 до 11.02.2008 (копія –у справі).
Проте листом від 12.04.2007 № 592/6/22-5016дск Відповідач (ДПАУ) відмовив Позивачеві в наданні остаточного висновку щодо доцільності продовження строку розрахунків за Контрактом.
У вказаному листі-відмові на адресу Позивача Відповідач зазначив наступне:
"Порядок надання Державною податковою адміністрацією остаточного висновку щодо доцільності продовження терміну розрахунків за зовнішньоекономічними договорами згідно із статтею 6 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23.09.94 № 185/94-ВР із змінами та доповненнями і подання резидентами документів для його одержання визначений у "Порядку віднесення операцій резидентів у разі провадження ними зовнішньоекономічної діяльності до договорів виробничої кооперації, консигнації, комплексного будівництва, оперативного та фінансового лізингу, поставки складних технічних виробів і товарів спеціального призначення", затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.2002 № 445.
При цьому зазначаємо, що ДК "Укрспецекспорт" звернулось до Державної податкової адміністрації України з вищезазначеного питання після завершення законодавчо встановленого терміну розрахунків".
Як видно з загального змісту вказаного листа-відмови, Відповідача посилання на "завершення законодавчо встановленого строку розрахунків" було єдиною причиною і підставою для відмови у видачі Позивачеві остаточного висновку щодо доцільності продовження строку розрахунків за вказаним Контрактом.
Суд вважає, що наведені вище підстави відмови Відповідача у видачі Позивачеві остаточного висновку щодо доцільності продовження строку розрахунків за Контрактом не ґрунтуються на нормах законодавства і є протиправними, виходячи з наступного.
Під завершенням законодавчо встановленого терміну розрахунків у своєму листі-відмові Відповідач має на увазі закінчення 90-денного строку для зарахування на валютний рахунок Позивача виручки в іноземній валюті за вказаним Контрактом, що встановлений ст. 1 Закону № 185/94.
При цьому у зазначеному листі-відмові Відповідач не вказав, якими актами законодавства встановлено, що закінчення 90-денного строку для зарахування на валютні рахунки резидентів виручки в іноземній валюті за експортно-імпортними операціями, що встановлений ст. 1 Закону № 185/94, є підставою для відмови ДПАУ у видачі таким резидентам остаточного висновку щодо доцільності продовження цього 90-денного строку розрахунків за відповідними експортно-імпортними операціями.
Не вказав Відповідач у своєму листі-відмові також і те, якими актами законодавства встановлено строк (термін) для звернення резидентів до ДПАУ для одержання остаточного висновку щодо доцільності продовження терміну розрахунків за експортно-імпортними операціями.
Правовий аналіз законодавства дає судові підстави зробити висновок про те, що ні на момент звернення Позивача до Відповідача (ДПАУ) для одержання остаточного висновку, ні станом на день розгляду справи жодний акт законодавства України не встановлював і не встановлює будь-яких обмежень чи застережень для резидентів щодо строків (термінів) для звернення резидентів до ДПАУ для одержання остаточного висновку щодо доцільності продовження 90-денного строку розрахунків за експортно-імпортними операціями.
Не містило і не містить законодавство України також і такої підстави для відмови ДПАУ у наданні резидентам остаточного висновку щодо доцільності продовження 90-денного строку розрахунків за експортно-імпортними операціями як звернення резидента після закінчення цього 90-денного строку.
При цьому, законодавство України встановлює єдино можливі підстави для відмови Мінекономіки і ДПАУ у наданні резидентам відповідних висновків, необхідних для подальшого отримання індивідуальної ліцензії НБУ.
Такі підстави містить Порядок № 445.
Так, п. 14 Порядку № 445 встановлено, що висновки, зазначені у пунктах 8 і 10 цього Порядку, не надаються Мінекономіки та ДПАУ в разі, коли:
- резидентом подані не всі документи або подані документи не відповідають вимогам законодавства;
- до однієї із сторін зовнішньоекономічного договору (контракту) застосовано відповідно до статті 37 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" спеціальну санкцію –тимчасове припинення зовнішньоекономічної діяльності;
- до іноземного контрагента за зовнішньоекономічним договором (контрактом) застосовано відповідно до статті 37 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" спеціальну санкцію –індивідуальний режим ліцензування.
Пунктом 11 Порядку № 445 встановлено, що у разі відмови ДПАУ у видачі остаточного висновку резиденту надається відповідь з обґрунтуванням причин відмови, про що інформується Мінекономіки.
Проте у вказаному вище листі-відмові Відповідач (ДПАУ), обґрунтовуючи причини відмови у наданні Позивачеві вказаного остаточного висновку, не вказав жодної з причин (підстав), що передбачені п. 14 Порядку № 445.
Суд вважає, що зазначеними вище діями Відповідач порушив приписи пунктів 11 і 14 вказаного Порядку № 445.
Позивач же в повному обсязі і належно виконав усі вимоги статей 1 і 6 Закону № 185/94 відповідно до їх змісту, виконав вимоги і приписи інших актів валютного законодавства, прийнятих на виконання і відповідно до Закону № 185/94, а тому підстави для відмови Відповідачем у наданні Позивачеві остаточного висновку щодо доцільності продовження 90-денного строку розрахунків за Контрактом відсутні.
Таким чином, суд вважає, що дії Відповідача з відмови у наданні Позивачеві остаточного висновку щодо доцільності продовження 90-денного строку розрахунків за Контрактом є протиправними, а саме рішення Відповідача про відмову Позивачеві в наданні такого остаточного висновку, оформлене листом Відповідача від 12.04.2007 № 592/6/22-5016дск, не ґрунтується на законодавстві, винесене з порушенням пунктів 11 і 14 Порядку № 445 та частини 2 ст. 19 Конституції України, порушує законні права Позивача, а тому підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
Пунктом 1.5 Інструкції про порядок здійснення контролю і отримання ліцензій за експортними, імпортними та лізинговими операціями, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 24.03.1999 № 136 (Інструкція № 136), встановлено, що обов'язковою умовою для отримання індивідуальної ліцензії НБУ є наявність остаточного висновку ДПАУ про можливість продовження цих строків за зовнішньоекономічними договорами резидентів, визначеними статтею 6 вказаного вище Закону. Без виконання зазначеної умови клопотання про отримання ліцензії НБУ не розглядає.
Пунктом 5.2 Інструкції № 136 встановлено перелік документів, які резидент повинен подати до НБУ для отримання індивідуальної ліцензії. В числі вказаних документів обов’язково повинен бути зазначений вище позитивний остаточний висновок ДПАУ.
Пунктом 5.5 Інструкції № 136 визначено, що розгляд наданих резидентом документів здійснюється НБУ протягом 20 робочих днів з дати отримання повного пакету документів, після чого резиденту надається відповідна індивідуальна ліцензія або відмовляється у її наданні з зазначенням причин відмови у письмовій формі.
Проте, враховуючи відсутність у Позивача остаточного висновку ДПАУ щодо доцільності продовження строку розрахунків за Контрактом через протиправну відмову Відповідача (ДПАУ) в наданні Позивачеві такого висновку, як було вже зазначено вище, а також враховуючи наведені вище положення Інструкції № 136, Позивач фактично позбавлений можливості реалізувати своє право на отримання індивідуальної ліцензії НБУ на перевищення 90-денного строку розрахунків за укладеним ним Контрактом у відповідній сумі та на відповідний період (з 11.04.2007 до 11.02.2008).
В письмових запереченнях на позов від 09.07.2007 Відповідач зазначив про невідповідність строків продовження (перевищення) встановленого законом строку розрахунків за Контрактом в сумі 2.178.936,00 доларів США, що зазначені Позивачем в його листі-зверненні до Відповідача від 30.03.2007 № USE-12.4/81-дск, в позовній заяві від 23.05.2007 № USE-13.3/106-дск та у висновку Мінекономіки від 20.03.2007. З цього приводу суд відзначає наступне.
Так, у листі-зверненні Позивача до Відповідача від 30.03.2007 № USE-12.4/81-дск з проханням надати остаточний висновок щодо доцільності продовження встановленого законом строку розрахунків за Контрактом в сумі 2.178.936,00 доларів США (копія листа знаходиться в матеріалах справи) Позивач вказав період продовження (перевищення) з 11.01.2007 до 11.02.2008.
У позовній заяві від 23.05.2007 № USE-13.3/106-дск у даній справі (знаходиться в матеріалах справи) Позивач просив суд (пункт 3 прохальної частини позовної заяви) зобов’язати Відповідача (ДПАУ) надати Позивачеві остаточний висновок щодо доцільності продовження строку розрахунків за Контрактом в сумі 2.178.936,00 доларів США на період з 11.04.2007 до 11.02.2008.
У зв’язку з викладеним вище 13.07.2007 позивач звернувся до суду із заявою про зміну предмету адміністративного позову від 13.07.2007 № USE-13.3/7858. Вказаною заявою Позивач частково змінив предмет адміністративного позову в даній справі та виклав пункт 3 прохальної частини (пункт 3 позовних вимог) позовної заяви від 23.05.2007 № USE-13.3/106-дск в новій редакції, а саме: зобов’язати Державну податкову адміністрацію України надати ДК "Укрспецекспорт" та Національному банку України остаточний висновок щодо доцільності продовження строку розрахунків за зовнішньоекономічним контрактом № CAIRO/N/AF/ UKRSPETSEXPORT/2003/USE-17.3-86-К/КЕ-04 від 19.05.2004 в сумі 2’178’936,00 (два мільйони сто сімдесят вісім тисяч дев’ятсот тридцять шість) доларів США на період з 11.01.2007 до 11.02.2008.
При цьому суд відзначає, що моментом, з якого позивач просить продовжити строки розрахунків за Контрактом, визначено 11.01.2007 (дата підписання Акта остаточного прийняття останнього вертольоту за Контрактом, а також дата, з якої почав спливати 90-денний строк для зарахування валютних коштів в сумі 2.178.936,00 доларів США, котрий мав завершитись 11.04.2007). Позивач, достовірно знаючи, що строки розрахунків будуть перевищені, в т. ч. з урахуванням умов Контракту, цілком підставно визначив 11.01.2007 як дату, з якої строки розрахунків мають бути продовжені.
Також суд бере до уваги, що Позивач звернувся до ДПАУ з листом про продовження зазначених строків у період до завершення 90-денного строку за Законом № 185/94 (лист від 30.03.2007), через що відповідач, з урахуванням вимог п. 11 Порядку № 445, мав можливість та був зобов’язаний прийняти відповідне рішення у встановлений Порядком № 45 10-денний строк з дня реєстрації звернення.
Крім того суд не приймає посилань Відповідача, викладених у запереченнях на позов, що йому не було надано всіх документів для вирішення питання по суті, зокрема Акта остаточного прийняття останнього вертольота за Контрактом. Як вбачається з переліку документів, що додавались до листа Позивача від 30.03.2007 № USE-12.4/81-дск, Відповідачеві було надано копії всіх актів приймання-передачі вертольотів за контрактом. Належних і допустимих доказів неотримання цих документів Відповідачем не надано.
Крім того, як вбачається зі спірної відмови ДПАУ, неповне подання документів Позивачем не було підставою для прийняття такої відмови.
Не приймає суд і посилань Відповідача на застосування за аналогією Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" від 01.06.2000 № 1775-III, оскільки цей нормативний акт регулює зовсім іншу сферу діяльності суб’єктів господарювання і, за наявності нормативних актів, перелічених вище, котрі регулюють саме спірні відносини, використання такої аналогії є зовсім необґрунтованим.
Правовідносини між Позивачем та Відповідачем (ДПАУ) у питаннях отримання остаточного висновку щодо доцільності продовження (перевищення) встановленого законом строку розрахунків за Контрактом врегульовані відповідними спеціальними актами законодавства, а саме:
- Законом України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23.09.1994 № 185/94-ВР (Закон № 185/94);
- Постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.2002 № 445 "Про затвердження порядку віднесення операцій резидентів у разі провадження ними зовнішньоекономічної діяльності до договорів виробничої кооперації, консигнації, комплексного будівництва, оперативного та фінансового лізингу, поставки складних технічних виробів і товарів спеціального призначення та визначення такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України" (Порядок № 445).
Отже, передбачені ч. 7 ст. 9 КАС правові підстави для застосування судом аналогії закону при вирішенні даної справи відсутні.
Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 105 КАС України адміністративний позов може містити вимоги про зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії.
Як визначено п. 2 ч. 2 ст. 162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними дій суб'єкта владних повноважень та про зобов'язання відповідача вчинити певні дії.
Відтак, обраний позивачем спосіб захисту ґрунтується на положеннях законодавства та відповідають вищевказаним нормам.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.
За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
У судовому засіданні 03.10.2007 повноважний представник позивача звернувся до суду з письмовою заявою (в справі) про відмову від присудження на його користь судових витрат та не заперечує проти їх понесення за власний рахунок. За таких обставин, з урахуванням положень ст. 97 КАС України, судові витрати позивача компенсації не підлягають та покладаються на нього.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 9, 69-71, 94, 97, 158-163 КАС України, господарський суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Позов задовольнити повістю.
Визнати протиправним та скасувати повністю рішення Державної податкової адміністрації України від 12.04.2007 № 592/6/22-5016дск про відмову у наданні ДК "Укрспецекспорт" остаточного висновку щодо доцільності продовження строку розрахунків за зовнішньоекономічним контрактом від 19.05.2004 № CAIRO/N/AF/ UKRSPETSEXPORT/2003/USE-17.3-86-К/КЕ-04.
Зобов’язати Державну податкову адміністрацію України надати ДК "Укрспецекспорт" та Національному банку України остаточний висновок щодо доцільності продовження строку розрахунків за зовнішньоекономічним контрактом № CAIRO/N/AF/ UKRSPETSEXPORT/2003/USE-17.3-86-К/КЕ-04 від 19.05.2004 в сумі 2.178.936,00 (два мільйони сто сімдесят вісім тисяч дев’ятсот тридцять шість) доларів США на період з 11.01.2007 до 11.02.2008.
Зобов’язати Державну податкову адміністрацію України інформувати Міністерство економіки України про визнання протиправним та скасування рішення Державної податкової адміністрації України від 12.04.2007 № 592/6/22-5016дск про відмову у наданні ДК "Укрспецекспорт" остаточного висновку щодо доцільності продовження строку розрахунків за зовнішньоекономічним контрактом № CAIRO/N/AF/UKRSPETSEXPORT/ 2003/USE-17.3-86-К/КЕ-04 від 19.05.2004.
Судові витрати покласти на позивача.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд апеляційної інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Головуючий суддя судді | О.О. Євсіков С.М. Морозов Р.Б. Сташків |
Дата складання та підписання постанови у повному обсязі –09.10.2007.