Справа № 2-1093/10
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 вересня 2010 року Бородянський районний суд
Київської області в складі : головуючого – судді Унятицького Д.Є.,
при секретарі – Клочко Т.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Бородянка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Бородянському районі Київської області про стягнення заборгованості по пенсії,
в с т а н о в и в:
В липні 2010 року позивачка звернулася до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що вона пенсіонерка, постійно проживає в зоні посиленого радіологічного контролю, крім того, віднесена до першої категорії громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи і їй встановлена ІІ група інвалідності, яка пов'язана впливом аварії на ЧАЕС. Відповідно до положень ст.ст. 50 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" вона має право на щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком, та розмір пенсії не може бути нижчим 8 мінімальних пенсій за віком. Також, відповідно до вимог ст. 39 зазначеного Закону він має право на отримання щомісячної грошової доплати в розмірі однієї мінімальної заробітної плати як непрацюючий пенсіонер, який проживає в зоні посиленого радіоекологічного контролю.
Проте відповідачем нарахування та сплата їй основної та додаткової пенсії, а також доплати за проживання в зоні посиленого радіоекологічного контролю здійснювалася всупереч чинному законодавству.
Крім того, вона відповідно до ст.1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" є дитиною війни і відповідно до ст.6 цього Закону з 1 січня 2006 року має право на отримання щомісячної соціальної допомоги в розмірі тридцяти відсотків мінімальної пенсії за віком. Однак, в 2007-2010 зазначену допомогу вона отримувала у значно меншому розмірі.
Просила зобов’язати Управління ПФУ в Бородянському районі Київської області провести з 1 червня 2007 року по 1 липня 2010 року перерахунок її пенсії як потерпілому від Чорнобильської катастрофи 1-ї категорії, інваліда 2-ї групи, яка настала внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідно до 39,50,54,67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком., та в подальшому нараховувати та виплачувати зазначені виплати у вказаному розмірі.
Стягнути з Управління Пенсійного фонду України Бородянського району Київської області ненараховані з 1 червня 2007 року по 1 липня 2010 року кошти основної пенсії, щомісячної додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров"ю в сумі 116751,3 грн., щомісячної грошової доплати за проживання у зоні посиленого радіоекологічного контролю в розмірі 22294,6 грн, щомісячної державної соціальної дпомоги в сумі 4075,15 грн.
Стягнути з Управління Пенсійного фонду України Бородянського району Київської області судові витрати.
Позивачка в судове засідання не з'явилася, просила слухати справу без її участі.
Відповідач в судове засідання свого представника не направив, до суду надіслав заперечення, просив справу розглядати без участі його представника, позов не визнає, вважає, що позивачці правомірно, відповідно до діючого законодавства проводилось нарахування та виплата пенсії, до того ж, позивачкою пропущено строк позовної давності.
Дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.
Судом встановлено, що позивачка є дитиною війни, проживає в зоні посиленого раіоекологічного контролю, являється пенсіонеркою та постраждалою внаслідок Чорнобильської катастрофи першої категорії та є інвалідом ІІ групи, внаслідок захворювання, пов'язаного з впливом аварії на ЧАЕС, що підтверджується копіями посвідчення та вкладки до нього, витягу з акту, довідки (а.с.15-17,19) та визнається відповідачем.
Як вбачається з довідки Управління ПФУ у Бородянському районі (а.с.17) та заперечення відповідача (а.с.22-26,30-34) позивачка перебуває на обліку в УПФУ у Бородянському районі і отримує пенсію по ІІ групі інвалідності, пов'язаної впливом аварії на ЧАЕС, в розмірі відповідно до вимог ч.4 ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". На виконання ч.4 ст. 54 вказаного Закону постановою КМ України № 1 від 3 січня 2002 року "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету" визначено розрахункову величину 19,91 грн., з 1 вересня 2004 року – 22,30 грн., відповідно до яких проводився розрахунок пенсії. Відповідно до постанов КМ України від 26 липня 1996 року №831,836 додаткова пенсія до пенсії по інвалідності, призначеної згідно ст. 54 Закону (від заробітної плати в зоні відчуження) обчислювалася, виходячи з розрахункової величини 16,62 грн., а до пенсії по інвалідності згідно Закону України (Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування) та ч.4 ст. 54 (мінімальний розмір) – виходячи з розрахункової величини 19,91 грн. З 1 січня 2008 року за Законом України „Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” розрахунок додаткової пенсії встановлено у відсотках до прожиткового мінімуму визначеного для осіб, які втратили працездатність. При збільшенні прожиткового мінімуму всі додаткові пенсії щоразу перераховувалися. Розрахунок доплати до пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають в зоні посиленого радіоекологічного контролю, який передбачений статтею 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" проводиться відповідно до постанови КМ України № 836 від 26 липня 1996 року в розмірі 5,20 грн. Крім того, позивачці надбавка, як дитині війни виплачувалась з липня 2007 року в розмірі 5% прожиткового мінімуму, а протягом 2008 року – 31 березня 2010 року їй, як дитині війни нараховувалась та виплачувалась надбавка в розмірі 10 % прожиткового мінімуму.
Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" із змінами і доповненнями, внесеними Законом України від 20 грудня 2005 року N 3235-IV, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, однак, дію вказаної норми на 2006 рік було зупинено на підставі Закону України від 20 грудня 2005 року.
Відповідно до п.12 ст.71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" на 2007 рік дію ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" було зупинено з урахуванням статті 111 "Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", відповідно до якої в 2007 році підвищення пенсії або щомісячного грошового утримання, яке вплачується замість пенсії виплачується особам, які є інвалідами, в розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Згідно рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 зупинення дії статті 6 на 2007 рік, передбачене пунктом 12 статті 71 Закону України Про Державний бюджет України на 2007 рік від 19 грудня 2006 року № 489-V, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).
В 2008 році статтю 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" відповідно до підпункту 2 пункту 41 Розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" №107-VI від 28 грудня 2007 року, було викладено в новій редакції відповідно до якої дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Зміни, внесені підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України від 28.12.2007 р. N 107-VI, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року N 10-рп/2008.
Тому суд вважає, що позивачка з 9 липня по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року мала право на отримання підвищення до пенсії відповідно до положень Закону України "Про соціальний захист дітей війни", тобто, у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальна пенсія за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
При цьому суд не приймає до уваги положення ч.3 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання підвищення пенсії виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено статтею 6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни".
Також судом не приймаються до уваги посилання відповідача на те, що позивачу вказане підвищення нараховувалось та виплачувалось відповідно до розмірів встановлених Постановами Кабінету Міністрів України, оскільки згідно з положеннями ч. 4 ст. 8 ЦПК України у разі невідповідності правового акта закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, суд застосовує правовий акт законодавства, який має вищу юридичну силу.
Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру підвищення пенсії позивачеві застосуванню підлягають норми ст. 6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни".
За таких обставин, суд вважає, що позивачка мала право з 9 липня по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 1 липня 2010 року на надбавку, передбачену статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, яка відповідає прожитковому мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Відповідно до ч.1 ст. 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" особам, віднесеним до категорії 1, які є інвалідами ІІ групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком.
Згідно з ч. 4 ст. 54 вищевказаного Закону в усіх випадках розмір пенсій для інвалідів ІІ групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 8 мінімальних пенсій за віком.
Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2007 року № 107-VI п.28 розділу ІІ вносились зміни в Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", зокрема в статтю 50 та ч.3 і 4 ст.54, які викладались в новій редакції та змінювали у бік зниження особам, віднесеним до категорії І, інвалідам ІІ групи розмір щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, - з 75 % прожиткового мінімуму до 20% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, та нижній розмір пенсії з 8 мінімальних пенсій за віком до 200 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Однак, рішенням Конституційного суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року положення вказаних статей Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2007 року № 107-VI визнано неконституційними.
Постановою КМ України від 28 травня 2008 року № 530 "Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян" також було знижено розмір щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю для інвалідів ІІ групи до 20% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, та встановлено, що у всіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, не можуть бути нижче для інвалідів ІІ групи - 965 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями ч. 4 ст. 8 ЦПК України у разі невідповідності правового акта закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, суд застосовує правовий акт законодавства, який має вищу юридичну силу.
Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру пенсій позивачу застосуванню підлягають ч.1 ст. 50 та ч. 4 ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не постанови Кабінету Міністрів України, які істотно звужують обсяг встановлених законом прав позивача.
Також суд не звертає увагу на посилання відповідача на ч. 5 ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", якою передбачено, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України, оскільки надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим же Законом. Тобто, Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок, не порушуючи положень цього Закону, в тому числі й інших законів, якими встановлено розміри мінімальної пенсії за віком.
З положень ст.ст.50 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" випливає, що під час визначення розміру пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком, яка визначається лише за правилами, передбаченими ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
При цьому суд не приймає до уваги положення ч.3 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання пенсії і щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено статтями 50 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Також безпідставним є посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплати зазначених пенсій у таких розмірах, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань, які встановлені ст.46 Конституції України та статтями 50 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", щодо визначення розміру та виплати пенсій.
Відповідно до ч. 3 ст. 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", яка набрала чинності 31 жовтня 2006 року, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного Законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій, та розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
За таких обставин суд вважає, що позивачка з 1 червня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року мала право на призначення пенсії в розмірі, не нижчому 8 мінімальних пенсій за віком, та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком, який відповідає розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Однак, відповідно до ст.257,267 ЦК України позовні вимоги до 1 липня 2007 року не підлягають задоволенню.
Відповідно до абзацу 4 частини 1 статті 39 ЗУ України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", непрацюючим пенсіонерам, які проживають в зоні посиленого радіоекологічного контролю, провадиться доплата до пенсії в розмірі однієї мінімальної заробітної плати.
У 2007 році дія абзацу 4 частини 1 статті 39 ЗУ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати, була зупинена, відповідно до Закону України від 19 грудня 2006 року N 489-V "Про Державний бюджет України на 2007 рік".
Однак рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року N 6-рп/2007 вказані зміни до Закону були визнані неконституційними, тобто такими, які не відповідають Конституції України.
У 2008 році частину першу та другу статті 39 ЗУ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" було замінено однією частиною такого змісту: "Громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України" відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" №107-VI від 28 грудня 2007 року.
Однак вищезазначені зміни до Закону також рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року N 10-рп/2008 були визнані неконституційними.
Одночасно слід зазначити, що з 2004 року розмір мінімальної заробітної плати встановлювався Законом України "Про Державний бюджет України" (на відповідний рік). Положення Законів України "Про Державний бюджет України" не містить обмежень щодо можливості застосування розміру мінімальної заробітної плати з метою реалізації норми ст. 39 ЗУ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
За таких обставин суд вважає, що позивачка з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року мала право на щомісячну грошову доплату до пенсії в розмірі однієї мінімальної заробітної плати.
Враховуючи викладене, та зважаючи на те, що нарахування пенсії, перерахунок та виплата пенсії законом віднесено до компетенції відповідача і не є компетенцією суду, суд вважає за необхідне частково задовольняючи позовні вимоги, зобов'язати Управління ПФУ в Бородянському районі Київської області провести перерахунок пенсії позивачки як дитині війни, потерпілій від Чорнобильської катастрофи 1-ї категорії, інваліда 2-ї групи, яка настала внаслідок Чорнобильської катастрофи, згідно зі статтями 39,50,54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", нарахувавши з 1 липня по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року державну пенсію по інвалідності в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, щомісячну додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров"ю – у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, з 9 липня по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком виходячи зі встановленого розміру мінімальної пенсії за віком, який відповідає розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року щомісячну грошову доплату, як проживаючій на території зони посиленого радіологічного контролю в розмірі однієї мінімальної заробітної плати.
Зобов"язати виплатити позивачці недонараховані суми з 1 липня по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 1 липня 2010 року державної пенсії по інвалідності та щомісячної додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров"ю, з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 по 1 липня 2010 року недонараховані суми щомісячного підвищення до пенсії як дитині війни, щомісячної грошової доплати, як проживаючій на території зони посиленого радіологічного контролю.
Відповідно до ст.88 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судові витрати в розмірі 420 гривень, як витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та на правову допомогу.
Керуючись ст.10, 11, 209, 174, 212-215, 218 ЦПК України, ст.257,267 ЦК, ст.1,6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", ст. 39,50,54,67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", Законами України "Про державний бюджет України на 2007 рік", "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", "Про державний бюджет України на 2009 рік", "Про державний бюджет України на 2010 рік" та Законом України "Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати" від 20 жовтня 2009 року, суд
в и р і ш и в:
Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Бородянському районі Київської області про стягнення заборгованості по пенсії задовольнити частково.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у Бородянському районі Київської області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 як дитині війни, потерпілій від Чорнобильської катастрофи 1-ї категорії, інваліда 2-ї групи, яка настала внаслідок Чорнобильської катастрофи, згідно зі статтями 39,50,54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", нарахувавши з 1 липня по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року державну пенсію по інвалідності в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, щомісячну додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров'ю – у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, з 9 липня по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком виходячи зі встановленого розміру мінімальної пенсії за віком, який відповідає розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року щомісячну грошову доплату, як проживаючій на території зони посиленого радіологічного контролю в розмірі однієї мінімальної заробітної плати.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у Бородянському районі Київської області виплатити ОСОБА_1 недонараховані суми з 1 липня по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 1 липня 2010 року державної пенсії по інвалідності та щомісячної додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров"ю, з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 по 1 липня 2010 року недонараховані суми щомісячного підвищення до пенсії як дитині війни, щомісячної грошової доплати, як проживаючій на території зони посиленого радіологічного контролю.
В іншій частині в позові відмовити.
Стягнути з Управління Пенсійного фонду України Бородянського району Київської області на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 420 (чотириста двадцять) гривень.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів після його проголошення до Апеляційного суду Київської області через Бородянський районний суд Київської області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Головуючий - суддя Унятицький Д.Є.