ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 жовтня 2007 р. | № 12/203/06 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого | Грейц К.В., |
суддів : | Бакуліної С.В., Глос О.І. |
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скарги | Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Миколаївгаз” |
на постанову | від 05.06.2007 року Одеського апеляційного господарського суду |
у справі | № 12/203/06 |
господарського суду | Миколаївської області |
за позовом | ВАТ по газопостачанню та газифікації “Миколаївгаз” |
до | 1. Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва; 2. Південної товарної біржі |
про | визнання угоди недійсною |
в судовому засіданні взяли участь представники : |
від позивача: | Байда В.В. (довіреність №04/17 від 03.01.2007р.) |
від відповідача-1: | Овчинніков І.С. (довіреність №5480/р/10-007 від 08.08.2007р.) |
від відповідача-2: | Калаянов В.І. (довіреність від 14.06.2006р. б/н) |
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Господарського суду Миколаївської області (суддя Василяка К.Л.) від 22.03.2007 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду (головуючий суддя –Величко Т.А., судді –Бойко Л.І., Жукова А.М.) від 05.06.2007 року, у справі № 12/203/06 в задоволенні позову відмовлено.
В касаційній скарзі ВАТ по газопостачанню та газифікації “Миколаївгаз” просить скасувати ухвалені по справі судові акти та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач-2 повністю заперечує викладені в ній доводи.
Заслухавши пояснення по касаційній скарзі представника позивача, який підтримав викладені в ній доводи, заперечення на касаційну скаргу представників відповідачів, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 15.04.2002 року ДПІ в Ленінському районі міста Миколаєва було прийнято рішення № 35 про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків ВАТ по газопостачанню та газифікації “Миколаївгаз” в рахунок погашення його податкового боргу.
16.05.2003 року ДПІ в Ленінському районі міста Миколаєва для продажу активів ВАТ “Миколаївгаз” на підставі п.28 Порядку стягнення коштів та продажу інших активів платника податків, які перебувають у податковій заставі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 538 від 15.04.2002 року, уклала з ТОВ “Чорноморбюджетсервіс” угоду-доручення № 21 на вчинення дій по реалізації активів платника податків за дорученням податкового органу. Угода-доручення підписана також Південною товарною біржею, брокером якої було ТОВ “Чорноморбюджетсервіс”.
На виконання угоди-доручення № 21 від 16.05.2003 року ТОВ “Чорноморбюджетсервіс” продало на цільовому аукціоні нерухоме майно, яке належало ВАТ “Миколаївгаз”, а саме - комплекс нежитлових будівель газонаповнювальної станції, що розташована в с. Синюхін Брід Первомайського району Миколаївської області, вул. Газова, 1.
Цільовий аукціон, організатором якого була Південна товарна біржа, відбувся 15.10.2003 року, що підтверджується протоколом № 1 від 15.10.2003 року про хід торгів на цільовому аукціоні.
Переможцем аукціону було визнано ТОВ “Укргазсервіс”, яке діяло на підставі угоди про спільне придбання майна від 26.09.2003 року, укладеної з фізичними особами - гр. Бочоришвілі Л.Д. і Стояновою Н.К.
17.10.2003 року за результатами цільового аукціону було укладено договір купівлі-продажу № 11959, предметом якого було нерухоме майно - комплекс нежитлових будівель газонаповнювальної станції, що розташований в с. Синюхін Брід, вул. Газова, 1.
За умовами договору купівлі-продажу № 11959 від 17.10.2003 року ТОВ “Чорноморбюджетсервіс” (Продавець), яке діяло за дорученням ДПІ у Ленінському районі на підставі договору доручення № 21 від 16.05.2003 року, продало переможцю цільового аукціону - ТОВ “Укргазсервіс” (Покупець) зазначене вище нерухоме майно.
Рішенням господарського суду м. Києва від 26.01.2005 року по справі
№ 32/554 визнано недійсним рішення ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва від 15.04.2002 року № 35.
Дана обставина стала підставою для звернення ВАТ “Миколаївгаз” 05.05.2006 року з позовом до суду з вимогою визнати угоду-доручення від 16.05.2003 року № 21 недійсною з моменту її укладення, оскільки вона суперечить ст. 41 Конституції України, ст.ст. 317, 321 ЦК України та Закону України “Про власність”.
ДПІ в Ленінському районі позовні вимоги не визнала, посилаючись на те, що угода-доручення № 21 на час проведення аукціону та продажу Первомайської газонаповнювальної станції була чинною та не суперечила вказаним позивачем нормам права.
Південна товарна біржа також не визнала позовні вимоги, посилаючись на те, що позовна заява не містить норми права, на підставі якої необхідно визнати угоду недійсною, і що у позивача закінчився термін звернення до суду, оскільки строк позовної давності слід враховувати від 18.11.2002 року - з дня отримання позивачем рішення ДПІ у Ленінському районі № 35 від 15.04.2002 року.
Господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, послався на те, що на дату укладання спірної угоди вона відповідала вимогам Закону (сторони мали відповідну правоздатність, дотримано вимоги щодо її форми та суттєвих умов; не суперечила актам цивільного та податкового законодавства). ВАТ “Миколаївгаз” не являється учасником даної угоди, його права ця угода не порушує, а із урахуванням прийнятих в подальшому судових рішень, ця угода не узгоджувалася з рішенням про продаж активів боржника. Також суд зазначив про пропуск позивачем строку позовної давності на звернення до суду, оскільки про порушення свого права власності на належні йому активи останньому стало відомо 18.11.2002р.
Касаційна інстанція погоджується з обґрунтованістю висновків суду виключно в частині того, що спірна угода будь-яким чином не порушує прав і законних інтересів позивача з огляду на таке.
За змістом ст.41 Конституції України, ч.1 ст321 ЦК України та ст.55 Закону України “Про власність”, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Право на володіння, користування та розпорядження майном має лише його власник (ст.4 Закону України “Про власність”, ст.317 ЦК України). У частині 2 ст.321 ЦК України передбачено, що особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Позивач вважає, що відповідачі розпорядилися належним йому майном внаслідок чого він був позбавлений права власності. Інших обставин, з якими позивач пов’язував визнання угоди-доручення недійсною, судами встановлено не було.
Колегія суддів вважає, що вказана обставина не може бути підставою для визнання угоди-доручення недійсною, оскільки визнання останньої недійсною не відновлює право власності позивача на продане з цільового аукціону майно. Отже, позивачем не обґрунтовано, як того вимагає ст. 33 ГПК України, яким чином укладення відповідачами спірної угоди вплинуло на його права та обов’язки в процедурі підготовчих дій до продажу майна на цільовому аукціоні, яка сама по собі не є розпорядженням належним позивачу майном. Слід зазначити, що ст. 1 ГПК України встановлено, що право звернення до господарського суду мають лише ті особи, права та охоронювані законом інтереси яких було порушено або з метою запобігання правопорушенням.
Стосовно пропуску позивачем строку позовної давності, то колегія суддів вважає, що висновки судів є помилковими, оскільки угода-доручення №21 була укладена 16.05.2003 року, а позов було подано 05.05.2006 року, тобто в межах трирічного строку. Вираховувати початок перебігу строку позовної давності від 18.11.2002 року - з дня отримання позивачем рішення ДПІ у Ленінському районі № 35 від 15.04.2002 року, є невірним, оскільки само рішення не порушувало прав власності позивача на належне йому майно.
Беручи до уваги все наведене та вимоги чинного законодавства в їх сукупності, колегія суддів не вбачає підстав для скасування постанови Одеського апеляційного господарського суду.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1118, п.1 ч.1 ст.1119, ст. 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України ,-
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ВАТ по газопостачанню та газифікації “Миколаївгаз” від 05.07.2007 року № 04/1691 на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 05.06.2007 року у справі № 12/203/06 залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного господарського суду від 05.06.2007 року у справі № 12/203/06 –без змін.
Головуючий-суддя | К.Грейц |
С у д д і | С.Бакуліна О.Глос |